Постанова 4810 № 433/906/20

Головуючий суду 1 інстанції - Певна О.С. Доповідач -Коновалова В.А. Справа № 433/906/20 Провадження № 22-ц/810/795/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 10 грудня 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Коновалової В.А., суддів: Карташова О.Ю., Луганської В.М., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 23 вересня 2020 року, ухвалено у складі судді Певної О.С. в смт Троїцьке Луганської області, а позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У червні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 13 січня 2012 року відповідач з метою отримання банківських послуг підписав анкету-заяву № б/н, згідно якої відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між позивачем та відповідачем договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом останнього в заяві. В порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 22 березня 2020 року за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 122974,67 грн, яка складається з: 68284,82 грн заборгованість за тілом кредиту, 27303,29 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 21054,43 грн пені, 500 грн штраф (фіксована частина), 5832,13 грн штраф (процентна складова). Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 13 січня 2012 року в розмірі 122974,67 грн та судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 23 вересня 2020 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість в розмірі 19523,16 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Суд обґрунтував рішення тим, що у анкеті-заяві позичальника від 13 січня 2012 року містяться лише анкетні дані відповідача та не зазначено бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою, процентну ставку, та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Також суд першої інстанції виходив з того, що частину із сплачених коштів позивачем безпідставно було спрямовано на погашення відсотків та пені, між тим, анкета-заява від 13 січня 2012 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, тому суд вважав, що всі суми, що сплачувалися відповідачем в межах погашення заборгованості за анкетою-заявою від 13 січня 2012 року і які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Тому, суд першої інстанції, беручи до уваги зазначені вище обставини справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором № б/н від 13 січня 2012 року у розмірі 19523,16 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційні скарзі Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просить суд рішення Троїцького районного суду Луганської області від 23 вересня 2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості з прострочення тілу кредиту, відсотків, пені, штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку в цій частині задовольнити, в іншій частині рішення суду залишити без змін, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зазначило, що 13 січня 2012 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, тому з моменту підписання заяви, відповідач погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, які разом з цією завою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Додатково позивач посилається на те, що 13 січня 2012 року відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, відповідач отримав кредитний ліміт на кредитну картку та користувався ним Кредитний ліміт збільшувався банком, що підтверджується випискою про рух коштів клієнта, яка є первинним документом та підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів банку. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, не здійснив своєчасне погашення заборгованості за договором. Навіть якщо суд не взяв до уваги Умови та правила надання банківських послуг банку, зазначаючи, що не можна їх розглядати як укладений між сторонами договір, то в будь-якому разі повинен був стягнути відсотки за ставкою 3% річних. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Луганського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року ОСОБА_1 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу, проте відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу ОСОБА_1 отримав 05 листопада 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.127). Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» отримало 06 листопада 2020 року (а.с. 128). Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 122974,67 грн, тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 * 100 = 210 200 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Із матеріалів справи вбачається, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості в сумі 19523,16 грн ніким із сторін в установленому законом порядку не оскаржується, тому в цій частині рішення суду не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України Предметом апеляційного розгляду справи є рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в анкеті-заяві позичальника від 13 січня 2012 року містяться лише анкетні дані відповідача та не зазначено бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою, процентну ставку, та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Також суд першої інстанції виходив з того, що частину із сплачених коштів позивачем безпідставно було спрямовано на погашення відсотків та пені, між тим, анкета-заява від 13 січня 2012 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, тому суд вважав, що всі суми, що сплачувалися відповідачем в межах погашення заборгованості за анкетою-заявою від 13 січня 2012 року і які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Суд першої інстанції, беручи до уваги зазначені вище обставини справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором № б/н від 13 січня 2012 року у розмірі 19523,16 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 13 січня 2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Звертаючись до суду із позовом банк просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 122974,67 грн, яка складається з: 68284,82 грн заборгованість за тілом кредиту, 27303,29 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 21054,43 грн пені, 500 грн штраф (фіксована частина), 5832,13 грн штраф (процентна складова). З виписки по рахунку коштів за договором № б/н від 13 січня 2012 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснював операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, так і розраховувалася за придбанні товари та поповнював мобільний телефон. Згідновиписки за договором № б/н від 13 січня 2012 відповідач витратив кредитних коштів у розмірі 80085,21 грн. Проте, в матеріалах справи відсутні докази отримання від позивача відповідачем кредиту у сумі 68284,82 грн, більш того з розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку вбачається, що клієнт не витрачав кредитні кошти в цьому розмірі. Відповідачем на погашення заборгованості було сплачено 60562,05 грн, частина із яких, позивачем безпідставно була спрямована на погашення відсотків та пені, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем. Колегія суддів вважає, оскільки анкета-заява від 13 січня 2012 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, пені, то у банка були відсутні правові підстави нараховувати відсотки і пеню та здійснювати зарахування сплачуваних відповідачем коштів на часткове погашення відсотків, пені. За таких обставин, всі суми, що сплачувалися відповідачем в межах погашення заборгованості за анкетою-заявою від 13 січня 2012 року і які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту. Крім того, із розрахунку заборгованості наданому банком вбачається, що позивачем здійснювалось автоматичне погашення відсотків за рахунок кредитних коштів, про що зазначається також позивачем в апеляційній скарзі. Зазначені обставини свідчать про те, що заборгованість за тілом кредиту складається не тільки із витрачених відповідачем кредитних коштів, а й коштів, які відповідач не отримував. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що перевищення суми заборгованості за тілом кредиту над розміром кредитного ліміту сталося у зв`язку з несплатою відповідачем щомісячного платежу по кредиту, в результаті чого за рахунок тіла кредиту здійснено погашення заборгованості по відсоткам, тому відбулося збільшення розміру заборгованості за тілом кредиту, що повністю узгоджується із положеннями Умов та правил надання банківських послуг, не заслуговують на увагу, з огляду на таке. До позовної заяви позивачем додано копію документа, який за своєю формою і змістом є анкетою-заявою, який підписаний ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості за договором від 13 січня 2012 року, виписку про рух коштів, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , довідку про видані кредитні картки, копію Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг. При цьому, ці витяги не підписані ОСОБА_1 , матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, розмір і порядок їх нарахування. Колегія суддів вважає, що правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (13 січня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (червень 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві погодженої домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обставин, викладених в позовній заяві. Тому позивачем безпідставно здійснювалось автоматичне погашення відсотків за рахунок кредитних коштів. Щодо стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 27303,29 грн, то ці вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, в позовній заяві посилається на пункти 2.1.2.12.7.2., 2.1.1.12.6.2. Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору. Також зазначає, що банк використав своє право щодо зміни умов договору, а саме із 01 квітня 2019 року впроваджені зміни Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до пункту 2.1.1.2.12 в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати відтоків за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язання клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми не повернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд». Проте, банком як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при зверненні із апеляційною скаргою, не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не було надано суду доказів на підтвердження обставин того, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, Умови і правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, як і не надано доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про погодження сторонами умов договору про розмір та порядок нарахування відсотків на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Умови і правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не підписані відповідачем, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного 13 січня 2012 року між позивачем та ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України. Крім того, роздруківка із сайту позивача Умов та правил надання банківських послуг належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до вказаних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (13 січня 2012) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (червня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і правила надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 13 січня 2012 року, наданого банком до позовної заяви, вбачається, що відсотки на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України нараховані банком, виходячи із процентної ставки 84% річних. Враховуючи викладене колегія суддів вважає, оскільки умови договору, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог про нарахування відсотків за прострочений кредит за ставкою 84 % згідно ст. 625 ЦК України, не були погоджені відповідачем, тому не є частиною кредитного договору та відсутні підстави для їх нарахування та стягнення з відповідача. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог положень ЦПК України вірно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 27303,29 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту, суд першої інстанції допускає грубе порушення норм банківського кредитування та може становити економічну небезпеку для країни, не заслуговують на увагу, оскільки ці обставини не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права та не є підставою для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні. Не заслуговує на увагу довід апеляційної скарги про необхідність взяття до уваги практику Верховного Суду у справах про стягнення кредитної заборгованості, оскільки наведені постанови Верховного Суду є судовими рішеннями у конкретних справах з відмінними фактичними обставинами та є результатом перегляду судових рішень за певними доводами касаційних скарг. При цьому, обов`язковими при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України є лише висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доводи позивача про те, якщо суд не взяв до уваги Умови та правила надання банківських послуг банку, зазначаючи, що не можна їх розглядати як укладений між сторонами договір, то в будь-якому разі повинен був стягнути відсотки за ставкою 3% річних колегія суддів не приймає, оскільки вимог про стягнення відсотків за ставкою 3% за користування кредитом з підстав та у розмірах, які визначаються актами законодавства, тобто які встановлені законом, позивач не заявляв, суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, відтак відсутні підстави для їх стягнення. Щодо стягнення пені, штрафів Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 22 березня 2020 року заборгованість відповідача перед акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» за пенею становить 21054,43 грн, штраф (фіксована частина) 500 грн, штраф процентна складова 5832,13 грн. Як вбачається із матеріалів справи до позовної заяви позивачем додано копію анкети-заяви від 13 січня 2012 року, яка підписана ОСОБА_1 . При цьому, надані Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток, Умови та правила надання банківських послуг зазначені документи не підписані відповідачем, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. У анкеті-заяві від 13 січня 2012 року, яка підписана ОСОБА_1 , відсутні умови щодо сплати пені, штрафів, а саме їх розмір і порядок нарахування, тобто сторони у розумінні цивільного законодавства не погодили розмір та підстави стягнення процентів неустойки (пені, штрафу). Враховуючи вказані обставини колегія суддів вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату неустойки (пені, штрафу), надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обставин, викладених в позовній заяві. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проте, позивачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при зверненні із апеляційною скаргою, не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не було надано суду доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про погодження сторонами умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу). З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який врахувавши правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду викладену у справі від 03 липня 2019 року № 342/180/17, відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею та штрафами, оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт і Умови та правила надання банківських послуг не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в частині оскаржуваного рішення. Щодо суті апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін. Щодо судових витрат Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача. Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 23 вересня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 10 грудня 2020 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді В.М. Луганська О.Ю. Карташов