Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/6952/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/6952/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області та ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 р. (суддя Букіна Л.Є). в адміністративній справі №160/6952/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті їй грошового забезпечення з 01 січня 2020 р. по 26 серпня 2021 р. за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; - здійснити їй перерахунок та виплату грошового забезпечення із урахуванням раніше сплачених сум за періоди з 01 січня 2020 р. по 26 серпня 2021 р. за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 р. на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії та з 01 січня 2021 р. по 26 серпня 2021 р. за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01 січня 2021 р. на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії із збереженням відсотковості показників надбавки за особливості проходження служби та премії та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44 В обгрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 проходила службу у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області. Розмір її грошового забезпечення з 01 січня 2020 р. по 26 серпня 2021 р. було обчислено не згідно приписів пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, а із прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 р. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025р., ухваленим за результатами розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Судом: - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 29 січня 2020 р. по 26 серпня 2021 р., без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 р. та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 р.; - зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 р. по 26 серпня 2021 р. визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 р. та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 р. на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату, із урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку сторонами по справі. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо частини позовного періоду з 01 січня 2020 р. по 28 січня 2020 р., та прийняти у цій частині постанову про задоволення позову, а також змінити резолютивну зобов`язальну частину рішення суду "з того формулювання, котре наведено судом, на те формулювання, котре заявлено в адміністративному позові". В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом задоволено позов в частині періоду з 29 січня 2020 р., виходячи з факту того, що в цей день набрало чинності судове рішення у справі №826/6453/18. Водночас, Верховний Суд у постанові від 29 березня 2023 р. у справі № 640/8668/21 та у постанові від 12 вересня 2022 р. у справі №500/1813/21 дійшов висновку, що саме з 01 січня 2020р. положення пункту 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з цією постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці грошового забезпечення не лише основних, а й додаткових видів грошового забезпечення та премії зі збереженням відсоткових показників надбавки за особливості проходження служби та премії з одночасною компенсацією сум податків, суд вказав, що дані вимоги спрямовані на майбутнє. Водночас, Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 р. у справі №480/4737/19 та у постанові від 08 лютого 2022 р. у справі №160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання та бути адекватним фактичним обставинам справи, не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду. У поданій апеляційній скарзі Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що стаття 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 р. не обмежувала строк звернення до суду. На дату звернення позивачки до суду у березні 2025 р. стаття 233 КЗпП України вже діє у редакції, яка обмежує строк звернення трьома місяцями. Тобто строк звернення мав початися 19 липня 2022 р. і закінчитися 19 жовтня 2022 р., якби не приписи пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України на підставі яких цей строк був продовжений до 30 червня 2023 р. Письмові відзиви на апеляційні скарги до суду апеляційної інстанції не надходили. Розгляд апеляційних скарг здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області, яким її посадовий оклад та оклад за військовим званням розраховувалися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 р. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що дія пункту 4 Постанови КМУ №704 відновлена у первісній редакції з 29 січня 2020 р., тобто дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, тому з цієї дати підлягає і відновлення захисту порушених прав позивачки. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційних скарг, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо строку звернення до суду слід зазначити наступне. Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частина 2 статті 233 КЗпП України в редакції до липня 2022 р. передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник може звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати, без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01 липня 2022 р. № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, які набули чинності з 19 липня 2022 р. Нова редакція вказаної статті більше не передбачала звернення до суду із позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Водночас, частина перша даної статті визначає, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Верховним Судом в постанові від 21 березня 2025 р. у справі №460/21394/23, із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 липня 2024 р. у справі №990/156/23 вказано, що правовідносини, які мали місце у період до 19 липня 2022 р., підлягають правовому регулюванню згідно із положеннями статті 233 КЗпП України (у попередній редакції), а у період з 19 липня 2022 р. згідно норми статті 233 КЗпП України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». До суду ОСОБА_1 звернулася 04 березня 2025 р., заявивши позовні вимоги за період з 01 січня 2020 р. по 26 серпня 2021 р. Тобто, до вказаних правовідносин має бути застосована редакція статті 233 КЗпП України, що діяла до 19 липня 2022 р. По суті позовних вимог слід вказати наступне. Згідно статті 125 Кодексу цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 р. №623 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. 01 березня 2018 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 4 якої в редакції, чинній на момент прийняття (30 серпня 2017 р.) визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. 24 лютого 2018 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 р. у справі № 440/6017/21 дійшов таких висновків: - з 01 січня 2020 р. положення пункту 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з цією постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; - встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням. У подальшому аналогічні висновки були також викладені Верховним Судом ще у ряді у постанов, зокрема від 31 серпня 2022 р. у справі № 120/8603/21-а, від 12 вересня 2022 р. у справі № 500/1813/21, від 22 вересня 2022 р. у справі № 500/3840/21, від 16 листопада 2022 р. у справі № 120/648/22-а, від 22 березня 2023 р. у справі № 340/10333/21, від 06 лютого 2023 р. у справі № 160/2775/22, від 19 вересня 2023 р. у справі № 160/15756/21. Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2024 р. у справі №580/8908/23 зазначив, що не може бути застосовано до даних правовідносин розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів. Військовослужбовці, враховуючи особливий вид їх службової діяльності та спеціальний статус, не відносяться до працівників інших державних органів. Починаючи з 20 травня 2023 р. до даних правовідносин вже застосовується редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, згідно внесених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. №481 змін, в частині визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, виходячи з розміру 1762,00 грн. Враховуючи правові висновки Верховного Суду, відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок та виплату позивачці грошового забезпечення саме з 01 січня 2020 р. по 26 серпня 2021 р., виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2020 р. та 01 січня 2021 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 р. Колегія суддів також вважає такими, що підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки зазначені виплати є складовими грошового забезпечення, які нараховуються одночасно із основними. Позовні вимоги щодо збереження "відсотковості" показників надбавки за особливості проходження служби та премії задоволенню не підлягають як такі, що заявлені передчасно. Преміювання позивачки, яке здійснюється із врахуванням особистих показників роботи, не є предметом спору у цій справі. Питання компенсації сум податку з доходів фізичних осіб вирішується після нарахування грошового забезпечення, тому позовні вимоги в цій частині також знаходяться поза межами спірних правовідносин. Колегія суддів також звертає увагу, що у спірних правовідносинах відсутня бездіяльність відповідача, оскільки грошове забезпечення позивачці нараховувалось, тобто вчинились дії. Позивачка оспорює правильність нарахування їй грошового забезпечення у спірний період. Таким чином, перевірці судом на предмет протиправності підлягають саме дії відповідача по нарахуванню такого грошового забезпечення. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення. Оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню,у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України із прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог . Способом відновлення порушеного права позивачки суд визначає зобов`язання відповідачу здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачки та його виплату із врахуванням раніше отриманих нею сум. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 р. в адміністративній справі №160/6952/25 - скасувати та ухвалити нове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області по нарахуванню ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 р. по 26 серпня 2021 р. Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 р. по 26 серпня 2021 р.,, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 р. та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом 01 січня 2021 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017р. із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 30 вересня 2025 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя Н.І. Малиш суддя О.О. Круговий