Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/10582/23

30.09.25 22-ц/812/1372/25 Справа №490/10582/23 Провадження № 22-ц/812/1372/25 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 30 вересня 2025 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., із секретарем судового засідання - Коростієнко Н.С., за участі відповідача - ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 червня 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Гуденко О.А., повний текст якого складено 02 червня 2025 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса), ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Миколаївської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В: У жовтні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Миколаївської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позову позивач зазначав, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з 27 вересня 2017 року по 21 серпня 2020 року. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2020 року шлюб між подружжям розірваний. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що з моменту припинення шлюбних відношень малолітній син мешкає з ОСОБА_1 . Позивач добровільно приймав та приймає участь в утриманні та вихованні малолітнього сина. В подальшому аліменти на утримання малолітнього сина стягнуті у судовому порядку. Заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Зазначає, що рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 865 від 27 вересня 2023 року змінено прізвище малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на прізвище матері « ОСОБА_5 ». Позивач письмово заперечував проти зміни прізвища малолітнього сина. Звертає увагу, що виконавчим комітетом Миколаївської міської ради при вирішенні питання щодо зміни прізвища малолітньої дитини не дотримано вимог ч. 5 ст. 148 СК України та п. 71 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, рішення було прийняте уповноваженим органом в межах його компетенції, однак всупереч думки позивача як батька дитини, та жодним чином не підтверджено прийняття цього рішення в інтересах дитини, яка в силу свого віку не здатна висловити свою позицію з приводу даного питання, з врахуванням того, що позивач не позбавлений наразі батьківських прав по відношенню до сина, що суперечить статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», з врахуванням того, що батько і мати мають рівні права щодо дитини. Відсутні докази того, що без зміни прізвища будуть порушені права дитини та відбудуться зміни, які можуть вплинути на її якість життя. Посилаючись на викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач остаточно просив суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 865 від 27 вересня 2023 року «Про зміну прізвища дитини», яким надано дозвіл на зміну прізвища малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_5 »; зобов`язати Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актова запис № 981 від 26 вересня 2018 року) змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 »; стягнути з відповідачів на користь позивача всі судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 червня 2025 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №865 від 27 вересня 2023 року "Про зміну прізвища дитини" яким надано дозвіл на зміну прізвища малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_5 ". Внесено зміни до актового запису №981 від 29 серпня 2018 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), - змінивши прізвище дитини з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 ". Стягнуто з виконавчого комітету Миколаївської міської ради та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір по 1 142 грн 80 коп. з кожного. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказував, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути приділена найкращим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. В даному випадку органом опіки та піклування при наданні дозволу на зміну прізвища малолітньої дитини без згоди батька не дотримався цієї справедливої рівноваги, оскільки вирішив без достатніх на то підстав ще більше розірвати зв`язок дитини з батьком, який перервався лише рік тому в зв`язку з виїздом батька дитини за кордон. При цьому незрозуміло, чи вживають обидва батьки, в тому числі і мати дитини, заходів щодо налагодження спілкування сина з батьком в тому числі засобами електронного чи телефонного зв`язку. За такого суд виснував, що про необґрунтованість та невмотивованість оскаржуваного рішення органу опіки та піклування про зміну прізвища малолітньому ОСОБА_4 на прізвище матері « ОСОБА_5 » без згоди батька, прийняття цього рішення без врахування всіх обставин життя дитини та дійсних правовідносин її батьків, що є підставою для скасування рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №865 від 27 вересня 2023 року "Про зміну прізвища дитини" яким надано дозвіл на зміну прізвища малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_5 ". При цьому суд зауважує, що оскільки хоча вказане рішення виконкому є актом індивідуальної дії, яке вичерпало свою дію його виконанням, проте це рішення породило реальні наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин , оскільки фактично відбулася зміна прізвища дитини та для батька настало реальне порушення його прав внаслідок оскаржуваного рішення. Також посилався на те, що відповідне сприйняття дитиною свого прізвища у значній мірі залежатиме саме від добросовісного виконання її матір`ю свого обов`язку, відсутності з її сторони негативних суджень щодо нього. Зауважив, що на час розгляду справи відсутні підстави вважати, що батькове прізвище якимось чином суперечить інтересам дитини. Натомість у цьому конкретному випадку йдеться про реалізоване законне право обох батьків ( в тому числі і матері дитини) зареєструвати сина за прізвищем батька, узгоджене з його матір`ю у добровільному порядку. Посилання у запереченнях ОСОБА_1 на те, що батько самоусунувся від спілкування з дитиною та дитина його не пам`ятає - не підтверджені були на час прийняття оспорюваного рішення належними доказами, а наявність чи відсутність емоційного зв`язку сина з батьком неможливо визначити лише зі слів матері. Суд зауважує, що суду взагалі не надано пояснень яким чином було проведено опитування дитини чи було воно проведено без присутності матері, що виключило будь-який вплив на думки дитини, чи висловлювалась дитина вільно, чи був присутній дитячий психолог тощо. Чи, з урахуванням свого віку, малолітній ОСОБА_8 , якому на час опитування не виповнилось і п`яти років, достатньо чітко сформулював своє дитяче бачення на зміну його прізвища на « ОСОБА_5 », адже, зазначаючи про достатній розвиток дитини, відповідачка ОСОБА_1 не заявила клопотання перед судом про з`ясування думки дитини під час судового розгляду справи. За такого, суд не погодився з твердженням в оскаржуваному рішенні, що підставою для зміни прізвища дитини не є лише думка матері про доцільність такої зміни прізвища. Суд звернув увагу на рівність прав обох батьків щодо прав та інтересів дитини, яка з досягненням більш зрілого віку зможе висловити свою думку стосовно вибору прізвища, тоді як на час прийняття цього рішення, з огляду на 5-тирічний вік дитини сторін, це є неможливим, адже, незважаючи на інтелектуальний розвиток дитини, неможливо стверджувати про її емоційну зрілість, виваженість рішень, усвідомлення наслідків таких рішень та можливість самостійно, без впливу матері, приймати такого рівня рішення. На теперішній час відсутні підстави вважати, що батькове прізвище якимось чином суперечить інтересам дитини, а також того, що зміна прізвища буде відповідати інтересам дитини, сприятиме її психологічному та гармонійному розвитку. Крім того, доказів того, що батько дитини свідомо та умисно неналежним чином виконує батьківські обов`язки та ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини суду не надано, а таке є лише твердженням відповідачки. Натомість в позовній заяві позивач також стверджує, що виконує покладені на нього обов`язки щодо сина, матеріально забезпечує його та намагається досягти компромісу з колишньою дружиною щодо проведення безконфліктного спілкування з сином ОСОБА_8 . Доказів того, що орган опіки та піклування при прийнятті оскаржуваного рішення перевіряв ці обставини суду не надано. В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим і таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального і матеріального права. Зазначає, що судом не було встановлено всіх обставин справи, які мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні першої інстанції, реальним обставинам справи, а тому просить про його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Так, вказує, що судом першої інстанції було задоволено всі клопотання позивача зокрема про приєднання письмових доказів, без належного підтвердження попереднього надіслання іншим учасникам справи, чим було порушено норми ЦПК. Звертає увагу, що судом першої інстанції не взято до уваги докази, які були надані апелянтом. Також зауважує, що позивач не цікавиться сином та не приймає участі у житті і вихованні дитини, а апелянт не заперечує проти спілкування позивача з сином. Вказує, що рішення виконавчим комітетом Миколаївської міської ради було ухвалено виходячи з інтересів дитини. Судом першої інстанції не враховано, що службою у справах дітей 12 вересня 2023 року було проведено бесіду та з`ясовано думку дитини, яку він зазначив, що йому подобається прізвище « ОСОБА_5 », як в його мами, дідуся та бабусі про що сформовано довідку, а також те, що хлопчик не хоче мати прізвище « ОСОБА_6 », бо таке прізвище має його батько, якого дитина бачила дуже давно і не знає де батько, тому не бажає з ним спілкуватись. Зауважує, що задоволення позову та зміна прізвища, наразі спричинить максимально негативні наслідки для дитини, апелянт побоюється вірогідності глузувань, надання образливих прізвиськ сину у майбутньому. Вважає, що син ОСОБА_8 матиме почуття несправедливості, зради або ж навіть зниження самооцінки оскільки ОСОБА_8 не подобається прізвище « ОСОБА_6 » та воно асоціюється з батьком, який його покинув). Також у дитини може виникнути стрес і тривожність, адже зміни, які дитина не контролює, можуть бути для неї джерелом емоційного напруження. Стосовно ж соціального впливу зміни прізвища на « ОСОБА_6 », то обов`язково виникне плутанина у школі. Однокласники, вчителі, друзі можуть заплутатись, що спричинить у дитини дискомфорт. ОСОБА_8 буде соромитися нових змін і можливо навіть буде почуватися ізольованим. Будуть порушенні звичні соціальні зв`язки. Правом на подачу відзиву позивач, відповідачі та третя особа не скористалися. Про розгляд справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися. Від представника позивача надійшла заява про розгляду справи за їх відсутності. Справу розглянуто за відсутності позивача, відповідачів та третьої особи. У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Ютовець О.О. апеляційну скаргу підтримали, просили про її задоволення. Заслухавши доповідь судді - доповідача, відповідача та її представника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_3 та ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 вересня 2017 року, який рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2020 року розірвано ( т.1 а.с.26). У шлюбі у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( т.1 а.с.7). Після розірвання шлюбу ОСОБА_9 змінила прізвище на дошлюбне « ОСОБА_5 », отримавши паспорт громадянина 11 березня 2021 року( т.1 а.с.23,24) Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27 жовтня 2021 року № 1081 визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_9 ( т.1 а.с.22). 07 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до служби у справах дітей адміністрації Інгульського району з заявою про надання дозволу на зміну прізвища дитині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що дитина виявила бажання змінити прізвище на прізвище матері « ОСОБА_5 », батько не підтримує зв`язку з сином та не надає згоди на зміну прізвища дитині ( т.1 а.с.21). Батько дитини ОСОБА_3 заперечував проти зміни прізвища, направив фото заяви на адресу служби у справах дітей ( т.1 а.с32). Відповідно довідка від 12 вересня 2023 року про з`ясування думки дитини щодо зміни прізвища, згідно якої заступником Служби у справах дітей Адміністрації Інгульського району ММР Фарващук- ОСОБА_10 , в присутності завідувача сектору опіки та піклування Служби у справах дітей Адміністрації Інгульського району ММР Нижник О.А. було проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина повідомила, що на даний час має прізвище « ОСОБА_6 », але бажає щоб в нього було красивіше прізвище « ОСОБА_5 » як у мами та дідуся з бабусею, яких він дуже любить. Також дитина любить своїх друзів, і в них теж красивіші прізвища. ОСОБА_11 не хоче мати прізвище " ОСОБА_6 ", бо таке прізвище має його батько , якого дитина давно не бачила, де батько - він не знає і тому не бажає з ним спілкуватися. Відповідно до висновку служби у справах дітей адміністрації Інгульського району від 15 вересня 2023 року №1072/04.07-01-16 вирішено змінити прізвище дитині « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_5 »( т.1 а.с.38) Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 865 від 27 вересня 2023 року змінено прізвище малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на прізвище матері - ОСОБА_5 ( т.1 а.с.6). Рішення мотивовано тим, що після розлучення батьки дитини мають різні прізвища, батько дитини ОСОБА_3 написав заяву про відмову у зміні прізвища дитини та, виходячи з інтересів дитини. На підставі вищевказаного рішення виконавчого комітету Заводським районним у м. Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області внесені зміни до актового запису №981 від 26 вересня 2018 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до яких прізвище « ОСОБА_6 » змінено на « ОСОБА_5 » ( т.1 а.с.54). Малолітній ОСОБА_12 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 . Відповідно до характеристики за місцем навчання дитини з 2023 року, адміністрація навчальних закладів за час навчання дитини ОСОБА_12 , з батьком дитини не спілкувалася. Згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виїхав за межі України 18.06.2022 року і з того часу на територію України не в`їжджав. Відповідно до розрахунку заборгованості, у позивача відсутня заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_8 , існує переплата( т.1 а.с.142). Звертаючись до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №865 від 27 вересня 2023 року позивач посилався на те, що рішення виконавчого комітету прийнято в інтересах дитини, яка в силу свого віку не здатна висловлювати свою позицію з приводу цього питання, відсутні докази, що без зміни прізвища будуть порушені права дитини та відбудуться зміни, які можуть вплинути на її якість життя. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та їх часткове задоволення. З таким висновком колегія суддів погоджується у повному обсязі з огляду на наступні обставини. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Кожна дитина відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року має право на збереження індивідуальності. Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН та ратифікованою Україною 27 січня 1991 року, що є основним документом, який визначає правові стандарти у сфері захисту прав дітей, зазначено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку у атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Відповідно до статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Частинами третьою, п`ятою статті 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. Тлумачення частини 5 статті 148 СК України, здійснене Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2018 року у справі № 759/3363/16, дозволяє зробити висновок, що при вирішенні спору між батьками щодо зміни прізвища дитини приймаються до уваги різні обставини, які мають свідчити про те, що зміна прізвища дитини відповідає її інтересам. До них відноситься: виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини; інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища дитини її інтересам. Тобто інтереси дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення спору щодо зміни прізвища дитини. При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо. Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь у її вихованні, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною, зокрема, шляхом зміни прізвища. Пунктом 71 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, врегульовано порядок розв`язання спорів між батьками, щодо визначення імені, прізвища, по батькові дитини. Відповідно до цього пункту, для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення імені, прізвища, по батькові дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності). Служба у справах дітей з метою вивчення ситуації та підготовки висновку щодо визначення або зміни прізвища, імені та по батькові дитини проводить бесіду з матір`ю, батьком та дитиною, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку. Рішення органу опіки та піклування про розв`язання спору між батьками щодо визначення або зміни імені, прізвища, по батькові дитини приймається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей. Відповідно у довідці від 12 вересня 2023 року про з`ясування думки дитини щодо зміни прізвища, зазначено, що дитина повідомила, що на даний час має прізвище « ОСОБА_6 », але бажає щоб в нього було красивіше прізвище « ОСОБА_5 » як у мами та дідуся з бабусею, яких він дуже любить. Також дитина любить своїх друзів, і в них теж красивіші прізвища. ОСОБА_11 не хоче мати прізвище " ОСОБА_6 ", бо таке прізвище має його батько, якого дитина давно не бачила, де батько - він не знає і тому не бажає з ним спілкуватися. Колегія суддів критично ставиться до викладеного у цій довідці, оскільки малолітньому ОСОБА_4 на час опитування та прийняття спірного рішення не виповнилось навіть і п`яти років, після припинення спільного проживання батьків, хлопчик проживає разом з матір`ю, відносини з якою для нього є пріоритетними, а тому думка дитини, у даному випадку, не відповідає його справжнім інтересам та висловлена під впливом емоційних факторів, яким дитина в силу свого віку та життєвого досвіду неспроможна надавати виважену та правильну оцінку. А відтак вказана довідка, з врахуванням якої складено висновок служби у справах дітей про зміну прізвища, не могла бути взята до уваги виконавчим комітетом при прийнятті рішення про зміну прізвища дитини, оскільки суперечить частині 3 статті 148 СК України. За такого обґрунтування в оскаржуваному рішенні виконавчого комітету про те, що його прийнято в інтересах дитини є безпідставним. Інших обґрунтованих мотивів із зазначенням обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища дитини її інтересам це рішення не містить. Констатація у рішенні виконкому про звернення матері дитини із заявою про зміну прізвища, заперечення батьком зміни прізвище і те, що батьки після розірвання шлюбу мають різні прізвище не є тими обставини, які мають свідчити про те, що зміна прізвища дитини відповідає її інтересам. Прізвище дитини - це елемент її правового статусу, і його зміна має відбуватися виключно за умов, передбачених законом, з урахуванням усіх обставин справи, а не лише побутових незручностей чи емоційного сприйняття. А відтак обставини, на які посилається ОСОБА_1 в заяві до органу опіки та піклування про те, що батько дитини жодним чином не бере участі у вихованні, забезпечені, розвитку дитини, між позивачем та сином відсутній будь-який зв`язок, що свідчить про неналежне виконання ним своїх обов`язків не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Врахувавши, що батьки дитини не дійшли згоди про зміну її прізвища відповідно до положень статей 145, 148 СК України, а також, що у справах, що стосуються прав дітей судам першочергову увагу слід приділяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки рішення виконкому Миколаївської міської ради про зміну прізвища дитини з " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_5 " без згоди батька, що зміна прізвища буде відповідати її інтересам, сприятиме психологічному та гармонійному розвитку, є необґрунтованим та невмотивованим, прийнято без врахування всіх обставин та дійсних правовідносин між батьками. Згідно статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Тобто, законодавець чітко визначив, що зміна прізвища дитини у разі доведеності обставин, передбачених частини 3 статті 148 СК України, не звільняє позивача від виконання його батьківських обов`язків та не позбавляє статусу батька. Із матеріалів справи вбачається, що позивач на теперішній час проживає за межами України, виконує свої обов`язки по сплаті аліментів, заборгованості не має. Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що батько дитини жодним чином не бере участі у вихованні, забезпеченні розвитку дитини, окрім сплати аліментів, між відповідачем та сином відсутній будь-який зв`язок, а отже, він належно не виконує своїх батьківських обов`язків, є суперечливими та необґрунтованими з огляду на той факт, що позивач регулярно здійснює перерахування грошових коштів відповідачці на утримання дитини, що підтверджує і сама відповідачка в апеляційній скарзі. Аргументи апеляційної скарги, що зміна прізвища необхідна, оскільки дитина постійно проживає у родині матері, яка має прізвище « ОСОБА_5 » та бажання відповідача щоб дитина носила однакове з матір`ю прізвище суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вони є непереконливими та не містять обґрунтувань реальних обставин, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. Різниця в прізвищах між матір`ю та дитиною не є винятковою ситуацією та сама по собі не створює юридичних або соціальних перешкод для виховання дитини. Доводи апеляційної скарги про ймовірність майбутнього кепкування з прізвища дитини є тільки припущеннями та суб`єктивними оціночними твердженнями позивача, які не можуть бути підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень. Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідне сприйняття дитиною свого прізвища у значній мірі залежатиме саме від добросовісного виконання її матір`ю свого обов`язку, відсутності з її сторони негативних суджень щодо нього. На теперішній час відсутні підстави вважати, що батькове прізвище якимось чином суперечить інтересам дитини. Натомість у цьому конкретному випадку йдеться про реалізоване законне право батька зареєструвати сина за своїм прізвищем, узгоджене з її матір`ю у добровільному порядку, що свідчить про піклування з боку відповідача та його відповідальність перед своєю дитиною. Наявність чи відсутність емоційного зв`язку сина з батьком неможливо визначити з огляду на малолітній вік дитини. Більш того, будь-яких належних доказів на підтвердження висловленої правової позиції щодо зміни прізвища дитини через неналежне виконання батьком дитини батьківських обов`язків та майбутні складнощі, які можуть виникнути у дитини у спілкуванні з однолітками та через самоідентифікацію серед оточуючого суспільства, відповідач не надала як суду першої інстанції, так і в ході апеляційного перегляду справи. Доводи апеляційної скарги про те, що відмінність прізвища сина від прізвища матері та інших членів родини спричиняє психологічну настороженість, відчуття дистанціювання дитини від родинного оточення - є тільки припущеннями та суб`єктивними оціночними твердженнями відповідачки, які не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, яке відповідає інтересам дитини. Під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, суд першої інстанції взяв до уваги рівність прав обох батьків щодо прав та інтересів дитини, яка з досягненням більш зрілого віку зможе висловити свою думку стосовно вибору прізвища, тоді як на теперішній час, з огляду на юний вік сина сторін, це є неможливим, тож суд дійшов правильного висновку про задоволення позову. Відповідно до частини 7 статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Разом із тим, до заяви про збільшення позовних вимог, яка надійшла до суду від представника позивача ОСОБА_14 03 травня 2024 року в електронній формі, на підтвердження направлення цієї заяві відповідачеві ОСОБА_1 долучена квитанція №1149522 від 03 травня 2024 року та опис вкладення до цього листа, що відповідає положенням ч. 7 ст. 43 ЦПК України, оскільки відомості про наявність у позивача електронного кабінету в матеріалах справи відсутні, та спростовує доводи апеляційної скарги про не виконання представником позивача вимог процесуального законодавства ( т.1 а.с.69,70). Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано. По своїй суті позиція апелянта, висловлена в апеляційній скарзі, в переважній більшості співпадає з доводами та обґрунтуванням заперечень проти позову, які вона висловлював в суді першої інстанції, і яким судом надано відповідну правову оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення відсутні. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат апеляційний суд не здійснює. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 червня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 03 жовтня 2025 року.