Постанова Київський апеляційний суд № 752/20626/23

справа № 752/20626/23 головуючий у суді І інстанції Ольшевська І.О. провадження № 22-ц/824/6317/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 17 вересня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченко Ксенії Миколаївни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Друга київська державна нотаріальна контора, Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про усунення від права на спадкування, - в с т а н о в и в : У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з указаним позовом, у якому просила суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Позов обґрунтовано тим, що відповідач, будучи сином померлої, не піклувався про неї, не надавав матеріальної чи психологічної підтримки під час її безпорадного стану, викликаного похилим віком та тяжкими хворобами. Позивачка, як онука померлої, надавала її допомогу під час життя, доглядала, оплачувала лікування та займалася похованням. ОСОБА_2 , як син ОСОБА_3 , не виконував своїх обов`язків по догляду за матір`ю. Не надавав матеріальної чи психологічної підтримки, ігнорував прохання про допомогу навіть у критичних ситуаціях. Також проявляв байдужість після її смерті. Повідомлення про смерть матері не викликало у відповідача жодної емоційної реакції чи дій для організації поховання. Вказує, що ОСОБА_3 через похилий вік і хвороби перебувала у стані, коли потребувала стороннього догляду. Медичні діагнози спадкодавця, зокрема гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, катаракта обох очей, спондильоз, остеохондроз, підтверджують необхідність постійного догляду та допомоги. ОСОБА_1 систематично підтримувала бабусю: оплачувала лікування, доставляла продукти, організовувала консультації лікарів. Позивач вказує, що витратила кошти на поховання бабусі та її чоловіка, якого позивач вважає своїм дідусем. При цьому, відповідач відмовився допомагати матері, мотивуючи це браком коштів, хоча мав можливості. Також проявляв грубість у розмовах з матір`ю, зневажав її стан здоров`я. Зазначає, що доказ байдужого ставлення з боку відповідача ОСОБА_2 є щоденники покійної бабусі ОСОБА_3 , у яких спадкодавець записувала свої щоденні думки, переживання та описувала обставини, які стосувалися її стосунків із сином. Вказує, що квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , спадкодавці планували залишити позивачці. Відповідач після смерті матері змінив замки у квартирі, що свідчить про наміри заволодіти нерухомістю. У діях відповідача позивач вбачає винну поведінку, оскільки він, маючи можливість підтримувати свою матір, цього не робив, натомість проявляв байдужість і грубість, а тому позивач вважає, що відповідач недостойний спадкування через свою бездіяльність і винну поведінку. Ухвалення такого рішення судом, на думку позивача, буде справедливим та відповідатиме законодавству України. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, що ОСОБА_3 потребувала допомоги, а відповідач ухилявся від надання їй допомоги. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Кравченко К.М. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції проігноровано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки адвокат буде задіяна в іншому судовому процесі, а саме: у кримінальній справі, де явка захисника є обов`язковою. До клопотання було надано докази участі представника позивача у іншій кримінальній справі в якості захисника Однак суд першої інстанції розглянув справу за відсутності позивача та її представника, чим порушив право позивача на доступ до правосуддя. Посилається на те, що оскільки судом першої інстанції було розглянуто справу за відсутності позивача та її представника, то позивач була позбавлена можливості заявити клопотання про витребування матеріалів спадкової справи відносно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Суд першої інстанції, розглянувши справу за відсутності позивача та її представника, порушив право особи на доступ до правосуддя, позбавив позивача можливості звернутись до суду з клопотання про проведення судової-медичної експертизи померлої ОСОБА_3 . Також апелянт зазначає, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2024року задоволено клопотання позивача про виклик свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Звернути увагу суду апеляційної інстанції, що вказані свідки не були допитані в суді першої інстанції, оскільки суд розглянув справу за їх відсутності, що призвело до неповноти розгляду даної справи. Від представник ОСОБА_2 - адвоката Вареника А.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. ОСОБА_2 та його представник - адвокат Вареник А.М. у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача. Представник ОСОБА_1 - адвокат Кравченко К.М. надіслала на електронну адресу Київського апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 17 вересня 2025 року о 10:15 год., у якому вона посилається на те, що у цей день позивачка не може бути присутньою у судовому засіданні у зв`язку із хворобою, а адвокат Кравченко К.М. зайнята у судовому засіданні в Голосіївському районному суді міста Києва у цивільній справі № 752/4461/18, яке призначено на 17 вересня 2025 року о 10:00 год. Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. Відповідно до частини 1 статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Статтею 372 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. За змістом статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Апеляційний суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України). Апеляційний суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. З медичної довідки, доданої до клопотання про відкладення судового засідання, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на амбулаторному лікуванні. Із клопотання представника позивачки вбачається, що причиною її неявки до Київського апеляційного суду є надання переваги участі у розгляді іншої справи. На підтвердження доводів, на які посилається представник позивачки щодо зайнятості в іншому судовому засіданні до указаного клопотання додана роздруківка із сайту Судової влади, масштаб та неналежна якість якої перешкоджає встановити зміст роздрукованої інформації. Виходячи з норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду, вимог пункту 11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку ОСОБА_1 та її представника - адвоката Кравченко К.М. у судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке. Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_8 ) зареєстрували шлюб 04 березня 1966 року, шлюбу розірвано 12 вересня 1975 року (а.с. 24). Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 132 СК України батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 25). ОСОБА_9 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_8 ) зареєстрували шлюб 10 червня 1978 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 22). Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_10 є донькою ОСОБА_2 (а.с. 12). ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 13). Приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що 20 жовтня 2022 року складений актовий запис № 19846 Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 16). З довідки про причини смерті № 010-5226 від 20 жовтня 2022 року вбачається, що причиною смерті ОСОБА_3 стало навмисне самоушкодження шляхом повішення (а.с. 16 зі звороту). Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 ОСОБА_10 після реєстрації шлюбу з ОСОБА_11 07 червня 2019 року змінила прізвище на « ОСОБА_12 » (а.с. 10). Згідно з довідкою про поховання померлого громадянина на кладовищі м. Києва від 17 грудня 2022 року, ОСОБА_1 здійснила поховання померлої ОСОБА_3 на Лісовому кладовищі (а.с. 17). У матеріалах справи наявні замовлення на проходження медичних обстежень пацієнтів ОСОБА_3 та ОСОБА_9 у період 2021 року, оформлені як самозвернення. Зокрема, ОСОБА_3 проходила загальні та спеціалізовані обстеження, такі як загальний аналіз крові та сечі, дослідження рівня кальцію, глюкози, тиреоїдних гормонів, тести на COVID-19, а також обстеження в офтальмолога. ОСОБА_9 звертався для проходження тестів на COVID-19 (а.с. 26-35). У матеріалах справи міститься медична документація щодо стану здоров`я ОСОБА_3 , яка включає виписки з медичних карт амбулаторного та стаціонарного лікування, а також лікарські рекомендації. У документах наведені дані про численні хронічні захворювання пацієнтки, зокрема гіпертонічну хворобу, ішемічну хворобу серця, катаракту обох очей, остеохондроз та інші супутні патології. Окремо зафіксовано обстеження в дерматолога, офтальмолога та сімейного лікаря, які підтверджують проведення медичних процедур та призначення лікування (а.с. 39-42). У виписці з медичної картки амбулаторного хворого вказано, що ОСОБА_3 за станом здоров`я є частково недієздатною, що за висновком суду пов`язане з медичними показниками, які свідчать про суттєві обмеження у функціонуванні організму (а.с. 39 зі звороту). Відповідно до довідки від 17 березня 2023 року, виданої Другою київською державною нотаріальною конторою, станом на 17 березня 2023 року спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 є її син ОСОБА_2 (а.с. 82). Постановою державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори Ткач О.А. від 02 серпня 2023 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності на спадкове майно (а.с. 83). Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті. Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. У частині 5 статті 1224 ЦК України зазначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Частинами 1, 2 статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що правило частини 5 статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 337/6000/15-ц, від 4 липня 2018 року в справі № 404/2163/16-ц, від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц. Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від: 14 листопада 2018 року в справі № 712/4709/15-ц, від 4 березня 2019 року в справі № 321/1573/17-ц, від 17 липня 2019 року в справі № 676/5086/15-ц, від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц. Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Крім того, при розгляді такої справи суду належить з`ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу. Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Позбавлення особи права на спадкування - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача. В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач, будучи сином померлої, не піклувався про неї, не надавав матеріальної чи психологічної підтримки під час її безпорадного стану, викликаного похилим віком та тяжкими хворобами. Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовної заяви у зв`язку із недоведеністю. Зокрема судом зазначено, що для юридично значимого встановлення недієздатності чи часткової дієздатності необхідно проводити відповідну судово-медичну експертизу, оскільки лише медичний висновок у довідці про «часткову недієздатність» не створює автоматичних юридичних наслідків. Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 - адвокатом Кравченко К.М. заявлене клопотання про призначення у справі посмертної судово-медичної експертизи, на вирішення якої поставити такі питання: на які тяжкі хвороби хворіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в останній час? чи призвели наявні тяжкі хвороби ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у своєму клінічному перебігу до тяжкого стану та неспроможності її самостійно забезпечувати свої потреби (медично-гігієнічні, придбання та готування їжі, тощо) та чи потребувала вона постійного стороннього догляду, допомоги та піклування? Також представником позивачки під час розгляду справи судом апеляційної інстанції заявлене клопотання про витребування спадкової справи після смерті ОСОБА_3 . Указані клопотання про призначення експертизи та витребування доказів обґрунтовані тим, що суд першої інстанції послався, що у справі відсутня судово-медична експертиза щодо встановлення безпорадного стану померлої ОСОБА_3 у розумінні норм статті 1224 ЦК України, у зв`язку з чим дійшов висновку про те, що померла не потребувала стороннього догляду і не перебувала у безпорадному стані. Також на обґрунтування клопотання вказує, суд першої інстанції, розглянувши справу за відсутності позивачки та її представника, порушуючи право особи на доступ до правосуддя, позбавив позивача (після дослідження всіх доказів, допиту всіх свідків у справі) звернутись до суду з клопотаннями про проведення судової-медичної експертизи померлої ОСОБА_3 (а таке клопотання сторона не обмежена подати на будь-якій стадії судового розгляду) та клопотання про витребування доказів. З матеріалів справи вбачається, що указана справа розглядалася судом першої інстанції у порядку загального позовного провадження. Пунктами 7, 8, 10 частини 2 статті 197 ЦПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд: 7) з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; 8) вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; 10) вирішує заяви та клопотання учасників справи. З матеріалів справи вбачається, що підготовче засідання у цій справі проведено судом першої інстанції 31 січня 2024 року за участю позивачки та її представника - адвоката Сухомлинової Н.І., які, як вбачається з протоколу судового засідання, не заявили клопотання про призначення експертизи та витребування доказів, не повідомляли суд про неможливість подання якихось доказів у встановлений законом строк з об`єктивних причин, а також не заперечували проти закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду (а.с. 99-100). При цьому апеляційний суд зауважує, що позивачка протягом усього часу розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанції користується професійною правничою допомогою адвокатів. У подальшому під час судового розгляду справи судом першої інстанції указані клопотання позивачкою або її представником заявлені не були. При цьому з матеріалів справи вбачається, що у цій справі призначалися та були проведені два судові засідання: 10 червня 2024 року о 10:00 год. та 11 листопада 2024 року об 11:00 год. Про дату та час указаних судових засідань позивачка та її представник були повідомлені, що підтверджується розписками, що наявні у матеріалах справи (а.с. 109, 122). 08 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравченко К.М. подала клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 11 листопада 2024 року об 11:00 год. (а.с. 134). Указане клопотання обґрунтоване тим, що адвокат Кравченко К.М. зайнята в іншому судовому засіданні, однак будь-яких доказів на підтвердження цих обставин до клопотання не додано. Також апеляційний суд враховує, що указане клопотання направлене адвокатом Кравченко К.М. на електронну пошту Голосіївського районного суду міста Києва. Відповідно до частин 1, 4, 6 статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС). ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Частиною 8 статті 14 ЦПК України передбачено, що реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом. Особливості використання електронного підпису в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Відповідно до підпункту 15.16 пункту 15 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України створення та забезпечення функціонування ЄСІТС здійснюються поетапно. Окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС. Про початок функціонування ЄСІТС у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України. Оголошення про створення та забезпечення функціонування окремої підсистеми (модуля) ЄСІТС має містити посилання на відповідний підпункт підпункту 15 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» цього Кодексу, який передбачає особливості вчинення тих процесуальних (або інших) дій, порядок вчинення яких зазнає змін після початку функціонування такої підсистеми (модуля). Так, у газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистеми (модулів) ЄСІТС - «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку та вказано, про зміну порядку вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені підпунктами 15.1, 15.5, 15.6, 15.14, 15.16 підпункту 15 пункту 1 розділу XIІI «Перехідні положення» ЦПК України. Також вказано, що зазначені дії вчиняються з використанням підсистем (модулів) ЄСІТС у порядку, визначеному Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення) та нормами процесуального законодавства, що регулюють порядок вчинення таких дій після початку функціонування відповідних підсистем (модулів) ЄСІТС. Зазначені в оголошенні Вищої ради правосуддя підсистеми (модулі) ЄСІТС почали офіційно функціонувати з 05 жовтня 2021 року. Згідно з пунктом 16 Положення (у редакції від 05.09.2024) процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС. Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням (пункт 25 Положення). Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС (пункт 26 Положення). Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22, лише для фізичної особи, яка не має обов`язку зареєструвати електронний кабінет, належним і правомірним способом безпосереднього звернення до суду є подання процесуальних електронних документів через офіційну електронну адресу суду. У своєму клопотанні про відкладення розгляду справи адвокатом Кравченко К.М. зазначено, що вона має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС. Отже, адвокат Кравченко К.М. мала можливість подати апеляційну скаргу: 1) в письмовій формі; 2) в електронній формі, але виключно з використанням підсистеми «Електронний суд». Доводів та доказів технічної неможливості використання адвокатом підсистеми «Електронний суд» апеляційна скарга не містить. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про обмеження позивачу у доступі до правосуддя є необґрунтованими. Щодо клопотань заявлених до суду апеляційної інстанції про призначення експертизи та витребування доказів, то такі відповідно до частини 2 статті 136 ЦПК України підлягають залишення без розгляду як подані після закінчення процесуальних строків. Також апеляційний суд враховує, що клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченко К.М. про призначення експертизи та витребування доказів заявлені у суді апеляційної інстанції тільки у відповідь на висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, про недоведеність позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції було задоволено клопотання представника позивачки про виклик та допит свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , однак такі у судові засідання не з`явилися, а крім того свідки, які викликалися за клопотанням представника позивачки, не могли бути допитані за відсутності сторони за клопотанням якої викликалися, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за можливе закінчити розгляд справи за відсутності свідків на підставі доказів, які в своїй сукупності давали змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування. Враховуючи указані обставини, апеляційний суд також не вбачає підстав для допит указаних осіб у якості свідків за клопотанням представника позивачки, заявленого під час розгляду справи апеляційною інстанцією. Інших доводів апеляційна скарга не містить. Таким чином, переглядаючи справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що такі доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції про недоведеність безпорадного стану спадкодавця, її матеріальний стан, потребу в допомозі чи те, що ця допомога мала надаватися саме відповідачем, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченко Ксенії Миколаївни залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 29 вересня 2025 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська