Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 902/561/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2025 року Справа № 902/561/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Юрчук М.І. , суддя Коломис В.В. за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.2025 (повний текст 04.07.2025) у справі №902/561/25 (суддя Маслій І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «САКУРА» (вул. Андрія Первозванного, бу. 2А м. Вінниця, Вінницькийр-н, Вінницька обл., 21027) про стягнення 286577,79 грн. Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.07.2025 у справі №902/561/25 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "САКУРА" про стягнення 286577,79 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 151092,42 грн - основного боргу, 11910,37 грн - 3% річних, 49369,49 грн - інфляційних витрат, 57449,65 грн - пені та 3238,39 грн - витрат на сплату судового збору. В позові в частині стягнення 16755,86 грн - пені відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням у частині відмови у позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Зокрема, Скаржник не погоджується з рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.07.2025 у справі №902/561/25, в частині відмови у стягненні пені в розмірі 16755,86 грн, вважає рішення суду в цій частині незаконним та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, Позивач не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо визначення іншої дати закінчення нарахування пені та здійсненим розрахунком судом в якому було допущено арифметичну помилку. Пунктом 7.2 Договору постачання природного газу визначено, що у разі прострочення Відповідачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, Відповідач зобов`язується сплатити Позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. Тобто, умовами Договору було визначено остаточну дату здійснення розрахунків. У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Суд першої інстанції не навів у рішенні арифметичний розрахунок пені із зазначенням у мотивувальній частині рішення мотивів прийняття або відхилення кожного аргумента, у зв`язку з чим неможливо визначити правильність проведеного судом розрахунку та встановити визначені судом першої інстанції періоди нарахування зазначених сум. Таким чином, при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено норми статей 236 та 238 ГПК України, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення в частині перерахунку заявленої до стягнення пені. З огляду на викладене апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.25 у справі №902/561/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 16755,86 грн та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» щодо стягнення пені в розмірі 16755,86 грн - задоволити. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №902/561/25 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу у строк до 22.08.2025 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України. 18.08.2025 на адресу суду від Відповідача надійшла заява у якій останній звертає увагу суду на те, ОСББ «Сакура» максимально вжили заходів для найшвидшого погашення заборгованості, що виникла. Основна заборгованість перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» по договору №5016-ОСББ(23)-1 у розмірі 151092,42 грн погашена повністю станом на 15.08.2025. Об`єднання неодноразово намагалось домовитись про мирову угоду без участі в судовому процесі в телефонному та в письмовому режимі, але представниками ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було проігноровано прохання та жоден не вийшов на контакт і не відповідали на листи. ОСББ «Сакура» звертає увагу на те, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» не подали заяву на зменшення позивних вимог у частині повного погашення основного боргу у розмірі 151092,42 грн. тому просить суд відмовити в позивних вимогах у частині основного боргу. Крім цього 22.08.2025 на адресу апеляційного господарського суду від Позивача надійшли додаткові пояснення по справі, зокрема останній зазначає, що відзив на апеляційну скаргу не містить доказів направлення копій відзиву на апеляційну скаргу та доданих до нього документів іншим учасникам, саме Позивачу. Дані вимоги Відповідачем не дотримані, отже на думку Позивача, відзив на апеляційну скаргу не відповідає вимогам законодавстава, зокрема порушення вимог ст.ст.170, 263 ГПК України, а саме відзив на апеляційну скаргу не містить доказів направлення копій відзиву на апеляційну скаргу та доданих до нього документів іншим учасникам, тому такий відзив підлягає залишенню без розгляду. Щодо поданої заяви Відповідача, колегія суддів звертає увагу, що передбачений ч.2 ст.170 ГПК України обов`язок додати до заяви докази її надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу, встановлений лише щодо заяви, яка подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень. Наразі наказ на виконання оскаржуваного рішення не виданий, стадія виконання судового рішення не розпочалася. Водночас, ГПК України не містить норми, якою передбачено залишення відзиву без розгляду у зв`язку з неподанням доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи (такий висновок кореспондується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22.08.2025 у справі №920/1061/23(589/2671/23), від 18.01.2024 у справі №910/17785/20(910/8077/21)). Тому, у суду відсутні підстави для залишення без розгляду заяви Відповідача. Водночас, Відповідачем до заяви долучено скріншот платежів за 22.04.2025-18.08.2025. Колегія суддів приймає до уваги, що ст.80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - разом з поданням відзиву або письмових пояснень. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Згідно з ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Відповідач не надав жодних доказів неможливості подання вказаного скріншоту розрахунків до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Навпаки, як вбачається з Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.справи 38), копію ухвали про відкриття провадження у справі було отримано Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «САКУРА» 07.05.2025. Вказаною ухвалою було встановлено 15-тиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву. Отже, Відповідач мав достатньо часу для подачі до суду будь-яких доказів та пояснень, однак не скористався таким правом. Також, із долученого скріншоту вбачається, що частина проплат була здійснена після ухвалення судового рішення у справі, а тому по своїй суті докази цих проплат є новими доказами. Така обставина, як відсутність доказів на момент розгляду спору судом першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст.269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі №922/393/18. Тому, суд апеляційної інстанції не приймає наданий Відповідачем скріншот та не надає йому оцінки. Колегія суддів звертає увагу Відповідача про можливість в подальшому вирішення питання сплачених сум в порядку визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню на підставі частини 2 статті 328 ГПК України. Розглядом матеріалів справи встановлено наступне: 06.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) та Вінницьким обласним центром медико-соціальної експертизи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "САКУРА" (Споживач) укладено договір постачання природного газу №5016-ОСББ(23)-1. Відповідно п.1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1) пункту 4 Положення (об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу (п.1.2 Договору). Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього Договору у Споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між Споживачем та Оператором газорозподільної мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між Споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС- код (якщо об`єкти Споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережи) (п.1.4 Договору). У разі якщо об`єкти Споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме ПрАТ "Вінницягаз", з якими споживач уклав відповідний договір (договори) (п. 1.5 Договору). Згідно п.2.1 Договору Постачальник передає Споживачу на умовах договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 1 вересня 2023 року по 15 квітня 2024 року (включно) в кількості 200 тис.куб.м. в тому числі по місяцях: вересень 2023 р. - 10, жовтень 2023 р. 15, листопад 2023 р. - 25 , грудень 2023р. 35, січень 2024 р. 35, лютий 2024 р. 35, березень 2024 р. 30, квітень 2024 р.

15. Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п.3.1 Договору). Постачання газу за цим Договором здійснюється Постачальником виключно за умови включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (п.3.2 Договору). Відповідно п.3.5 Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Ціна на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг 1 (фіксований) за 1000 куб.м газу без ПДВ 6183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього ПДВ 7420,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу для обсягу 1 (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583,89 грн (п. 4.1 Договору). П. 4.1.3 визначено, що ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як обсяг II (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ -13658, 33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20% всього з ПДВ 16390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу для обсягу 111 (фіксований) за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн. Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання- передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього Договору (п. 5.1 Договору). Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду. Оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору . Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим Договором. (п. 5.4 Договору). Згідно п.5.5 Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ; у четверту чергу - компенсація вартості робіт, пов`язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання Споживачу. Звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється Сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу Споживачем та актів його приймання- передачі (п. 5.6 Договору). У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору). Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) і діє до 15.04.2024 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п. 13.1. Договору). 03.01.2024 до Договору між сторонами підписано Додаткову угоду № 1 за змістом якої сторонами внесено зміни до умов основного договору та викладено п. 3.3 у новій редакції: "Реєстрація постачальником споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється найближчою датою, яку дозволяє інформаційна платформа Оператора ГТС, але не раніше ніж з 01.09.2023 та діє до 15.04.2024 року". Також, сторонами погоджено зупинити дію п.5.2 Договору. На виконання умов договору протягом вересня 2023 - квітня 2024 року позивачем передано у власність відповідачу природний газ на загальну суму 902202,19 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 30.09.2023, 31.10.2023, 30.11.2023, 31.12.2023, 31.01.2024, 29.02.2024, 31.03.2024 та 30.04.2024. Відповідачем здійснено часткову оплату в сумі 751109,77 грн. Заборгованість відповідача за поставлений природний газ становить 151092,42 грн (902202,19 грн 751109,77 грн). Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне: Згідно з п.3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України) Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся. Крім цього матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем природного газу на підставі актів приймання-передачі відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього. Також, суд апеляційної інстанції вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 151092,42 грн основного боргу за договором постачання природного газу №5016-ОСББ(23)-1 від 06.09.2023 підлягають задоволенню. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 11910,37 грн 3% річних, 49369,49 грн інфляційних втрат. Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 49369,49 грн та 3% річних в сумі 11910,37 грн є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України. Щодо вимог про стягнення пені в сумі 74205,51 грн, суд зазначає наступне. У відповідності до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч.4 ст.231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Як передбачено п.7.2 Договору від 06.09.23 на постачання природного газу №5016-ОСББ(23)-1 у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Колегія суддів погоджується, що законодавець надав можливість сторонам договору самостійно встановити інший строк нарахування пені у більші або менші строки. За умовами договору, сторони зазначили що пеня стягується за кожен день прострочення платежу, разом з тим в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань зазначено, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки інший строк нарахування пені договором не встановлено, то підлягає застосуванню ч.6 ст.232 ГК України, а саме нарахування пені повинно бути припинено через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку пені за актами приймання-передачі природного газу за період листопад 2023-лютий 2025, по яким на день подачі позовної заяви до суду рахується заборгованість, позивачем здійснено нарахування пені за межами 6 ти місяців. З огляду на це, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що арифметично вірний розмір пені становить 57449,65 грн за період з 16.11.2023 по 13.06.2024, таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 74205,51 грн - пені, підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України). Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації») одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі. При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії»). Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують. У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених обставин, рішення господарського суду Вінницької області від 02.07.2025 у справі №902/561/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - без задоволення. На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника. Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення господарського суду Вінницької області від 02.07.2025 у справі №902/561/25 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України. Повний текст постанови складено 03.10.2025 Головуючий суддя Саврій В.А. Суддя Юрчук М.І. Суддя Коломис В.В.