LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4870909/980/19

від 28.05.2020 ·
Резолютивна:Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2019 у справі № 909/980/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ - без…

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" травня 2020 р. Справа №909/980/19 м. Львів Західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого - судді Матущака О.І. суддів: Бойко С.М. Бонк Т.Б. За участю представників сторін від: позивача: не з`явився; відповідача: Біян Б.Р. - адвокат розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ №14/4-589/20 від 28.01.2020 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2019 (суддя Максимів Т.В., повний текст 31.12.2019) у справі №909/980/19 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ до відповідача Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", м. Івано-Франківськ про стягнення заборгованості в сумі 1 744 699,93 грн ВСТАНОВИВ: Суть спору. АТ «НАК «Нафтогаз України» подано позов до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості за поставлений природний газ. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу від 27.10.2016 №5260/1617-БО-15 у частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ. Крім цього, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач, керуючись п.8.2. договору та ст.625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу пеню в сумі 1 069 176, 26 грн, 488 662, 95 грн інфляційних втрат та 186 861,62 грн 3% річних. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 534 588,13 грн пені, 186 861,62 грн 3% річних, 488 662,95 грн інфляційних втрат та 26 171,00 грн судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 534 588, 3 грн - відмовлено. Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання зобов`язання за договором постачання природного газу. Щодо зменшення стягнення пені, то рішення суду обґрунтоване погіршенням фінансового становища відповідача, ступенем виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, а також тим, що природний газ, який постачався за договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, а заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою бюджетних установ/організацій послуг централізованого опалення. Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи. Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні у стягненні пені у сумі 534 588,13 грн, прийняти нове рішення про стягнення пені у сумі 534 588,13 грн. У своїй апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що суд при зменшенні пені повинен був врахувати майновий стан обох сторін, які беруть участь у зобов`язанні. Крім цього, апелянт зазначає, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без змін. Свої заперечення обґрунтовує тим, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. А тому, обставини, які змусили відповідача просити суд про зменшення неустойки, а саме майновий стан, перевищення неустойки над збитками, відсутність вини є соціально значимими та винятковими. Клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було. Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання, причини неявки суд не повідомив. В судовому засіданні представником відповідача викладено заперечення по суті апеляційної скарги. Фактичні обставини справи. Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 27.10.2016 ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (споживач) уклали договір постачання природного газу №5260/1617-БО-15. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 вказаного договору постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії , яка споживається бюджетними установами/організаціями. У пунктах 2.1-2.4, 5.1, 5.2, 5.4 договору сторони узгодили обсяги газу, що планується передати в період з 01.10.2016 по 31.03.2017 включно, ціну за 1 000 куб.м газу та загальну вартість природного газу за договором. Відповідно до п.п. 3.4, 6.1, 7.2, 8.1, 8.2, 10.3, 12.1 вказаного договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені договором. За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і договором. У разі прострочення споживачем оплати відповідно до пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Як встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору постачальник за період з жовтня 2016 року до вересня 2017 року передав, а споживач прийняв природний газ на загальну суму 60 763 870,90 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Вартість поставленого постачальником природного газу за договором сплачена споживачем 15.12.2017 з порушенням встановленого строку оплати, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача. У зв`язку з тим, що відповідач прострочив зобов`язання з оплати за природний газ, позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Оцінка суду. Згідно ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відтак, суд розглядає апеляційну скаргу лише в межах доводів апелянта щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 069 176, 26 грн. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно ст.ст.655, 692 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як зазначено вище, сторони узгодили між собою, що Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Згідно ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Необхідно зазначити, що відповідно до приписів ч.1 ст. 626, ч.1 ст.628, ст.629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Як правомірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, право на нарахування сторони узгодили в пункті 8.2. договору яким передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати відповідно до пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. З правового аналізу вказаних умов договору випливає, що право на стягнення пені у продавця виникає за умови, що покупцем не здійснено повну оплату фактично отриманого за договором природного газу до 25 числа місяця (включно), наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу. Отже, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду, що правомірним є нарахування пені на суму заборгованості, що виникла за період з 26.11.2016 - 14.12.2017 у розмірі 1 069 176, 26 грн. Щодо покликань апелянта на безпідставне зменшення пені на 50%, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до п. 1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. З аналізу наведених норм законодавства випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. При цьому господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Розглядаючи доводи апелянта в частині зменшення пені на 50% судом першої інстанції, колегією суддів враховано: - ступінь виконання зобов`язання боржником, а саме виконання такого виконання такого зобов`язання у повному обсязі; - майновий стан відповідача, а саме те, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» є збитковим підприємством; - сума штрафних санкцій у 2.2 рази перевищує розмір завданих збитків; - відсутність вини підприємства, оскільки єдиним джерелом для оплати за спожитий газ є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств; - соціальний та суспільний інтерес. За таких обставин та враховуючи те, що зменшення розміру неустойки є правом суду, а обставини застосування даних норм є суб`єктивними і оціночними, а також те, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, дотримуючись принципу балансу інтересів сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість зменшення пені на 50% та стягнення з відповідача 534 588,13 грн пені за неналежне виконання зобов`язання. Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого господарського суду, а тому оспорюване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Судові витрати. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом (позивачем). Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2019 у справі № 909/980/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ - без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на позивача. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України). Справу повернути до місцевого господарського суду. Повний текст постанови буде виготовлено та підписано 05.06.2020 Головуючий суддя О.І. Матущак Судді С.М. Бойко Т.Б. Бонк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»