Ухвала КЦС ВС № 185/9811/21

У х в а л а 29 вересня 2025 року м. Київ Справа № 185/9811/21 Провадження № 61-4588ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), інтереси якої представляє адвокат Гусакова Оксана Борисівна (далі - адвокат), на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 1 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до скаржниці про поділ квартири й автомобіля як спільного майна подружжя, за зустрічним позовом скаржниці до позивача про визнання права особистої приватної власності на квартиру та в с т а н о в и в:

1. У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив: - визнати квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира) спільною власністю подружжя; - поділити спільне майно, а саме квартиру у рівних частках: визнати за позивачем право власності на 1/2 частку квартири та визнати за скаржницею право власності на 1/2 частку квартири; - визнати спільною власністю подружжя автомобіль марки «HYUNDAI» моделі «TUCSON» із державним реєстраційним знаком НОМЕР_1 із кузовом НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 21 грудня 2016 року (далі - автомобіль); - визнати за скаржницею право власності на автомобіль і стягнути з неї на користь позивача 136 712,09 грн компенсації за 1/2 частки ринкової вартості автомобіля.

2. У січні 2022 року скаржниця подала до суду зустрічний позов, у якому просила визнати її право особистої приватної власності на квартиру. 3. 1 лютого 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив первісний позов і відмовив у задоволенні зустрічного. 4. 24 квітня 2024 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції. 5. 10 травня 2024 року скаржниця вперше подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний. 6. 24 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали. Скаржниця мала: зазначити про наявність або відсутність електронного кабінету у неї та її представника; вказати у касаційній скарзі дату отримання копії оскарженої постанови та за наявності доказів підтвердити цю дату; надати суду документ про сплату судового збору у визначеному розмірі, а також копію цього документа для позивача. Суд відмовив у задоволенні клопотання про звільнення відповідачки від сплати судового збору, оскільки її доводи та надані докази не визнав такими, що належно характеризують майновий стан. Запропонував відповідачці належно обґрунтувати відповідне клопотання, надавши довідку з Державної податкової служби України про суми виплачених доходів за 2023 рік, а також інші відомості, що характеризують саме майновий стан. 7. 15 липня 2024 року скаржниця подала заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій повідомила про відсутність у неї електронного кабінету та про зупинення адвокатської діяльності її представника.Дату отримання копії оскарженої постанови не вказала. Просила вважати цією датою дату прийняття постанови. До заяви додала копію касаційної скарги для суду та позивача, копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, клопотання про звільнення від сплати судового збору. Останнє мотивувала тим, що за 2023 рік не отримала доходу згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору від 9 липня 2024 року. 8. 26 серпня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив відповідачці у задоволенні клопотання про звільнення її від сплати судового збору та продовжив їй строк на усунення недоліків касаційної скарги. 9. 2 вересня 2024 року скаржниця знову подала до Верховного Суду клопотання про звільнення її від сплати судового збору (вх. № 29565/0/220-24 від 13 вересня 2024 року). 10. 21 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив відповідачці у задоволенні клопотання про звільнення її від сплати судового збору та продовжив їй строк на усунення недоліків касаційної скарги. 11. 5 листопада 2024 року скаржниця надіслала на офіційну електронну адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду клопотання про звільнення від сплати судового збору (вх. № 35018/0/220-24 від 6 листопада 2024 року). 12. 6 грудня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою повернув без розгляду клопотання про звільнення від сплати судового збору (вх. № 35018/0/220-24 від 6 листопада 2024 року). Мотивував тим, що оскільки адвокат подала клопотання (вх. № 35018/0/220-24 від 6 листопада 2024 року) на офіційну електронну адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, а не шляхом формування цього документа у системі «Електронний суд», те клопотання слід повернути без розгляду. 13. 13 грудня 2024 року скаржниця знову подала до Верховного Суду клопотання про звільнення від сплати судового збору (вх. № 39424/0/220-24 від 17 грудня 2024 року). 14. 7 лютого 2025 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні клопотання скаржниці про звільнення її від сплати судового збору та повернув касаційну скаргу скаржниці. 15. 8 і 10 квітня 2025 року адвокат в інтересах скаржниці сформувала у системі «Електронний суд» однакові за змістом касаційні скарги (вх. № 11066/0/220-25 від 9 квітня 2025 року та 11361/0/220-25 від 11 квітня 2025 року). Тому Верховний Суд розглядає їх як одну касаційну скаргу. Скаржниця просить скасувати рішення суду першої інстанції про задоволення первісного позову та постанову апеляційного суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції. 16. 30 червня 2025 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив без руху касаційну скаргу та встановив для усунення її недоліків десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Скаржниця мала: (1) подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, у якій вказати інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження;(2) доплатити 2 182,00 грн судового збору. Мотивував так: (1) оскільки скаржниця вперше подала касаційну скаргу на 16-ий день строку на касаційне оскарження, а ухвалу Верховного Суду від 7 лютого 2025 року про повернення такої скарги отримала 11 лютого 2025 року до свого електронного кабінету, то зволікання з повторним поданням касаційної скарги після 25 лютого 2025 року не має пояснення. Належного обґрунтування повторного подання касаційної скарги аж 8 квітня 2025 року немає. Тому повернення касаційної скарги скаржниці 7 лютого 2025 року не може бути поважною підставою причини пропуску строку на касаційне оскарження аж до 8 квітня 2025 року; (2) скаржниця мала сплатити 10 896,00 грн судового збору. Однак сплатила лише 8 714,00 грн, тому повинна доплатити 2 182,00 грн судового збору. 17. 23 липня 2025 року адвокат в інтересах скаржниці сформувала у системі «Електронний суд» заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, до якої додала квитанцію про доплату 2 182,00 грн судового збору. Заяву мотивувала тим, що скаржниця з 2017 року перебуває за кордоном, електронного кабінету не має, листів від Верховного Суду з копією ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги не отримувала, адвокат Монатко Денис Сергійович, який в інтересах скаржниці вперше подав касаційну скаргу, на момент постановлення ухвали про повернення останньої адвокатську діяльність не здійснював. На підтвердження зазначеного надала: відомості з Єдиного реєстру адвокатів України про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю і відповідь № 12978311, сформовану засобами підсистеми «Електронний суд», про відсутність у скаржниці електронного кабінету. 17.1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). 17.2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України). 17.3. Згідно з відомостями з автоматизованої системи документообігу Верховного Суду скаржниця не отримала паперову копію ухвали Верховного Суду від 7 лютого 2025 року про повернення вперше поданої касаційної скарги. Верховний Суд в ухвалі від 30 червня 2025 року звернув увагу скаржниці, що ухвалу про повернення касаційної скарги вона отримала 11 лютого 2025 року до електронного кабінету, що підтверджує повідомлення про доставлення електронного листа, сформоване в автоматизованій системі діловодства Верховного Суду. За змістом відповіді на запит Верховного Суду щодо наявності у скаржниці зареєстрованого електронного кабінету вона справді не має такого кабінету. Тому не могла отримати там 11 лютого 2025 року копію ухвали про повернення касаційної скарги. З огляду на розбіжність відомостей із автоматизованої системи документообігу Верховного Суду щодо отримання скаржницею ухвали Верховного Суду від 7 лютого 2025 року в електронному кабінеті з даними про відсутність у неї зареєстрованого такого кабінету Верховний Суд визнає поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та поновлює скаржниці строк на касаційне оскарження.

18. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

19. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга із дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження. Скаржниця зазначила, що суди першої й апеляційної інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2019 року у справі № 308/4390/18, від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 6 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 5 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 липня 2018 року у справі № 711/650/13-ц, від 15 листопада 2018 року у справі № 128/1761/15-ц Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц. Керуючись статтями 260, 261, 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд п о с т а н о в и в:

1. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 1 лютого 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 1 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ квартири й автомобіля як спільного майна подружжя і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на квартиру.

3. Витребувати з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 185/9811/21.

4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко