Постанова 4855 № 320/14729/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/14729/24 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування постанови і розпорядження, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просило: - визнати протиправною та скасувати постанову НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1795 «Про накладення штрафу на ТОВ «Євро-Реконструкція» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушень Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії»; - визнати протиправним та скасувати розпорядження НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 270-р «Про усунення порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії ТОВ «Євро-Реконструкція». Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позов задоволено. В апеляційній скарзі Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). 04 липня 2025 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що НКРЕКП на підставі Плану здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2023 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 23 листопада 2022 року № 1550, постанови НКРЕКП від 23 серпня 2023 року № 1556 «Про збільшення строку проведення планової перевірки ТОВ «Євро-Реконструкція» з виробництва електричної енергії» та посвідчення на проведення планової виїзної перевірки від 7 серпня 2023 року № 388, починаючи з 15 серпня 2023 року по 11 вересня 2023 року, проведено планову перевірку дотримання ТОВ «Євро-Реконструкція» вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27 грудня 2017 року № 1467 (далі - Ліцензійні умови) за період діяльності з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2022 року, за результатами проведення якої складено акт від 11 вересня 2023 року № 381 (далі - Акт перевірки). За наслідками розгляду Акту перевірки на засіданні НКРЕКП 29 вересня 2023 року були прийняті постанова № 1795 «Про накладення штрафу на ТОВ «Євро-Реконструкція» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушень Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії» та розпорядження № 270-р «Про усунення порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії ТОВ «Євро-Реконструкція». Постановою НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1795 на ТОВ «Євро-Реконструкція» накладено штраф у розмірі 340 000 грн за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов, а саме: - пункту 10.6 глави 10 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 428 (далі - Порядок контролю № 428) у частині надання ліцензіатом до НКРЕКП належним чином завірених копій документів, що підтверджують сплату штрафу, протягом п`яти робочих днів з дня сплати штрафу; - пункту 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності», затвердженої постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, щодо розподілення фактичних витрат (крім витрат на паливо) між видами виробництва пропорційно фактичним витратам умовного палива на виробництво електричної енергії та теплової енергії у разі неможливості віднесення окремих видів витрат безпосередньо до певного виду господарської діяльності та визначення фактичних витрат на паливо для виробництва електричної та теплової енергії виходячи з розрахунків фактичних питомих витрат умовного палива, визначених відповідно до нормативних документів, згідно з якими були здійснені розрахунки питомих витрат умовного палива під час формування та встановлення НКРЕКП відповідних тарифів; - пункту 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків», затвердженої постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, щодо визначення фактичних витрат на паливо для виробництва електричної та теплової енергії виходячи з розрахунків фактичних питомих витрат умовного палива, визначених відповідно до нормативних документів, згідно з якими були здійснені розрахунки питомих витрат умовного палива під час формування та встановлення НКРЕКП відповідних тарифів; - підпунктів 6 та 9 пункту 3.1 глави 3 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 6-НКРЕКП-моніторинг-виробництво (місячна) «Звіт про участь на балансуючому ринку», затвердженої постановою НКРЕКП від 29 березня 2019 року № 450, щодо зазначення обсягів отриманих коштів за надані послуги з балансування на завантаження/розвантаження в торговій зоні «ОЕС України» в тис. грн з точністю до п`яти знаків після коми; - пункту 10.10 розділу Х Правил ринку Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307 (далі - Правила ринку), (у редакції, що діяла до 07 травня 2022 року) та пункту 10.9 розділу Х Правил ринку (у редакції, що діяла з 07 травня 2022 року) у частині обов`язкового подання виробниками електричної енергії, крім мікро-, міні-, малих гідроелектростанцій та електричних станцій, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, та імпортерів, заявки на продаж електричної енергії на РДН не менше 10 % від сумарного обсягу відпуску електричної енергії всіма одиницями відпуску електричної енергії у кожному розрахунковому періоді доби постачання; - пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов, а саме: - підпункту 3 щодо обов`язку ліцензіата сплачувати щоквартально, протягом перших 30 днів кварталу, наступного за звітним, внески на регулювання, що визначаються рішенням НКРЕКП; - підпункту 5 щодо виконання рішень НКРЕКП у строки, встановлені відповідним рішенням та чинним законодавством, а саме: пункту 2 постанови НКРЕКП від 19 серпня 2020 року № 1571 «Про затвердження Змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії» щодо подання до НКРЕКП інформації згідно з додатком 3 до Ліцензійних умов, протягом трьох місяців з дня набрання чинності цією постановою, а також пунктів 2 та 5 Тимчасового порядку дій суб`єктів господарювання, які провадять господарську діяльність з виробництва електричної та/або з виробництва теплової енергії на атомних електростанціях, на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки з використанням альтернативних джерел енергії, з відновлення об`єктів виробництва електричної та/або теплової енергії, пошкоджених (зруйнованих) внаслідок бойових дій, у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого постановою НКРЕКП від 05 липня 2022 року № 689 (далі - Тимчасовий порядок) щодо надання до НКРЕКП інформації згідно з додатками 1 3 до Тимчасового порядку; - підпункту 8 у частині надання до НКРЕКП інформації (даних, відомостей, звітності), необхідної для виконання НКРЕКП своїх повноважень та функцій, в обсягах та у строки (не менше десяти робочих днів для надання копій документів, пояснень тощо), встановлені НКРЕКП; - підпункту 14 щодо укладення договорів, які є обов`язковими для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконання умов цих договорів; - підпункту 16 у частині здійснення купівлі-продажу електричної енергії за двосторонніми договорами відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії, а саме пункту 1 наказу Міністерства енергетики України від 31 березня 2022 року № 143 «Про врегулювання питань продажу електричної енергії виробниками електричної енергії за двосторонніми договорами» у частині продажу електричної енергії за двосторонніми договорами виключно на електронних аукціонах, порядок проведення яких затверджено Кабінетом Міністрів України; - підпункту 33 щодо здійснення своєчасної оплати в повному обсязі за електричну енергію, куплену на ринку електричної енергії, та за послуги, що надаються на ринку електричної енергії; - підпункту 34 у частині обов`язку ліцензіата надавати учасникам ринку дані та інформацію, необхідні для виконання ними їхніх функцій на ринку електричної енергії, в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; - підпункту 40 щодо обов`язку ліцензіатів, які виробляють електричну енергію з використанням вуглеводнів, мати необхідні резерви відповідного палива з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії згідно із правилами безпеки постачання та відповідними рішеннями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі. Розпорядженням НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 270-р було зобов`язано ТОВ «Євро-Реконструкція» у строк до 31 грудня 2023 року усунути порушення: - підпункту 8 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині надання ліцензіатом до НКРЕКП звітності, необхідної для виконання НКРЕКП своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені НКРЕКП, а саме подати до НКРЕКП виправлені форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності» та № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків» за період 2021 2022 років, у яких врахувати пропорційність розподілу фактичних витрат відповідно до методики, яку було застосовано при встановлені тарифів на виробництво теплової енергії; - пункту 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності», затвердженої постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, щодо розподілення фактичних витрат (крім витрат на паливо) між видами виробництва пропорційно фактичним витратам умовного палива на виробництво електричної енергії та теплової енергії у разі неможливості віднесення окремих видів витрат безпосередньо до певного виду господарської діяльності та визначення фактичних витрат на паливо для виробництва електричної та теплової енергії виходячи з розрахунків фактичних питомих витрат умовного палива, визначених відповідно до нормативних документів, згідно з якими були здійснені розрахунки питомих витрат умовного палива під час формування та встановлення НКРЕКП відповідних тарифів, а саме подати форму звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності» за IV квартал 2022 року; - пункту 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4а-НКРЕКП- виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків», затвердженої постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, щодо визначення фактичних витрат на паливо для виробництва електричної та теплової енергії виходячи з розрахунків фактичних питомих витрат умовного палива, визначених відповідно до нормативних документів, згідно з якими були здійснені розрахунки питомих витрат умовного палива під час формування та встановлення НКРЕКП відповідних тарифів, а саме подати форму звітності № 4а-НКРЕКП- виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків» за грудень 2022 року. Вважаючи зазначені постанову та розпорядження НКРЕКП протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що вимоги відповідача, встановлені розпорядженням НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 270-р, не узгоджуються з вимогами п. 1.10 Порядку (правил) організації та ведення обліку за ліцензованими видами діяльності суб`єктами господарювання у сфері теплопостачання, затвердженого постановою НКРЕКП від 10 жовтня 2017 року № 1223, п. 2.10 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності», затвердженої постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282 та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків», затвердженої постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, оскільки визначальним для формування показників звітності є їх відповідність достовірним даним бухгалтерського обліку. Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що постанова НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1795 є необґрунтованою в частині встановлення наступних порушень: - пункту 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності», затвердженої постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, щодо розподілення фактичних витрат (крім витрат на паливо) між видами виробництва пропорційно фактичним витратам умовного палива на виробництво електричної енергії та теплової енергії у разі неможливості віднесення окремих видів витрат безпосередньо до певного виду господарської діяльності та визначення фактичних витрат на паливо для виробництва електричної та теплової енергії виходячи з розрахунків фактичних питомих витрат умовного палива, визначених відповідно до нормативних документів, згідно з якими були здійснені розрахунки питомих витрат умовного палива під час формування та встановлення НКРЕКП відповідних тарифів; - пункту 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків», затвердженої постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, щодо визначення фактичних витрат на паливо для виробництва електричної та теплової енергії виходячи з розрахунків фактичних питомих витрат умовного палива, визначених відповідно до нормативних документів, згідно з якими були здійснені розрахунки питомих витрат умовного палива під час формування та встановлення НКРЕКП відповідних тарифів; - пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов, а саме: підпункту 3 щодо обов`язку ліцензіата сплачувати щоквартально, протягом перших 30 днів кварталу, наступного за звітним, внески на регулювання, що визначаються рішенням НКРЕКП; - підпункту 16 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині здійснення купівлі-продажу електричної енергії за двосторонніми договорами відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії, а саме пункту 1 наказу Міністерства енергетики України від 31 березня 2022 року № 143 «Про врегулювання питань продажу електричної енергії виробниками електричної енергії за двосторонніми договорами» у частині продажу електричної енергії за двосторонніми договорами виключно на електронних аукціонах, порядок проведення яких затверджено Кабінетом Міністрів України. В частині встановлення порушень пункту 10.6 глави 10 Порядку контролю № 428, підпунктів 6 та 9 пункту 3.1 глави 3 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 6-НКРЕКП-моніторинг-виробництво (місячна) «Звіт про участь на балансуючому ринку», затвердженої постановою НКРЕКП від 29 березня 2019 року № 450, пункту 10.10 розділу Х Правил ринку, підпунктів 5, 8, 14, 33, 34, 40 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов суд першої інстанції визнав обґрунтованою постанову НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1795. Водночас суд першої інстанції зазначив, що спірна постанова не містить жодного обґрунтування щодо тяжкості вчинених позивачем правопорушень та щодо відповідності розміру штрафу вчиненим правопорушенням, у зв`язку з чим скасував постанову від 29 вересня 2023 року № 1795 в повному обсязі. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон № 1540-VIII) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 3 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом. Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 19 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. Відповідно до ст. 4 Закону № 1540-VIII основними принципами діяльності Регулятора є: 1) законність; 2) самостійність і незалежність у межах, визначених законом; 3) компетентність; 4) ефективність; 5) справедливість; 6) прогнозованість та своєчасність прийняття рішень; 7) адресність регулювання; 8) неупередженість та об`єктивність під час прийняття рішень; 9) відкритість і прозорість, гласність процесу державного регулювання; 10) недопущення дискримінації; 11) відповідальність за прийняті рішення. За правилами п. 1 ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону № 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції. Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання. Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону № 1540-VIII під час здійснення державного контролю Регулятор має право: 1) вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5) приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом. Положеннями ч. 5 ст. 19 Закону № 1540-VIII передбачено, що суб`єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом. Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб`єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора до розгляду акта на засіданні регулятора. Відповідно до ст. 22 Закону № 1540-VIII суб`єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України «Про природні монополії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про енергетичну ефективність» та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах. За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері та суб`єктів, що належать до особливої групи споживачів, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії. У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб`єкта, щодо якого здійснювалася перевірка, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта, щодо якого здійснювалася перевірка, санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив. Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання», «Про енергетичну ефективність». Суб`єкт не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення ліцензійних умов та/або законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг становить п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон № 2019-VIII). Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 77 Закону № 2019-VIII правопорушеннями на ринку електричної енергії є, зокрема, порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності та недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. У разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції у виді: 1) попередження про необхідність усунення порушень; 2) штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії. Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 77 Закону № 2019-VIII Регулятор у разі вчинення правопорушення на ринку електричної енергії приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на учасників ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку), беручи до уваги характер, тривалість та серйозність порушення, розмір заподіяної шкоди та розмір потенційного доходу, який міг бути отриманий внаслідок порушення, у таких розмірах від 5 тисяч (85 000 грн) до 100 тисяч (1 700 000 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єкт господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню, зокрема за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Положеннями ч. 5 ст. 77 Закону № 2019-VIII передбачено, що при визначенні санкцій за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, враховують серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини. Поведінка правопорушника, спрямована на зменшення негативних наслідків правопорушення, негайне припинення правопорушення після його виявлення, сприяння виявленню правопорушення Регулятором та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, під час перевірки вважаються пом`якшуючими обставинами. Згідно з ч. 6 ст. 77 Закону № 2019-VIII рішення Регулятора про застосування санкцій за правопорушення, передбачені цією статтею, приймається у 30-денний строк з дня складення акта перевірки чи висновку про результати розслідування зловживань на оптовому енергетичному ринку. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону № 1540-VIII рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Щодо порушень, які покладені в основу оскаржуваних постанови та розпорядження НКРЕКП, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Зокрема, постановою НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1795 на позивача накладено штраф за порушення пункту 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності», затвердженої постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, щодо розподілення фактичних витрат (крім витрат на паливо) між видами виробництва пропорційно фактичним витратам умовного палива на виробництво електричної енергії та теплової енергії у разі неможливості віднесення окремих видів витрат безпосередньо до певного виду господарської діяльності та визначення фактичних витрат на паливо для виробництва електричної та теплової енергії виходячи з розрахунків фактичних питомих витрат умовного палива, визначених відповідно до нормативних документів, згідно з якими були здійснені розрахунки питомих витрат умовного палива під час формування та встановлення НКРЕКП відповідних тарифів та пункту 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків», затвердженої постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, щодо визначення фактичних витрат на паливо для виробництва електричної та теплової енергії виходячи з розрахунків фактичних питомих витрат умовного палива, визначених відповідно до нормативних документів, згідно з якими були здійснені розрахунки питомих витрат умовного палива під час формування та встановлення НКРЕКП відповідних тарифів. Як зазначено в обґрунтуванні до проєкту постанови від 29 вересня 2023 року № 1795, ТОВ «Євро-Реконструкція» при наданні форми звітності № 4-НКРЕКП за IV квартал 2022 року та № 4а-НКРЕКП за грудень 2022 року не дотримано вимог постанови НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282 із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 17 січня 2023 року № 102, згідно з якими фактичні витрати на паливо для виробництва електричної та (або) теплової енергії визначаються виходячи з розрахунків фактичних питомих витрат умовного палива, визначених відповідно до нормативних документів, згідно з якими були здійснені розрахунки питомих витрат умовного палива під час формування та встановлення НКРЕКП відповідних тарифів. Постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282 «Про затвердження форм звітності НКРЕКП для учасників ринку електричної енергії та інструкцій щодо їх заповнення» було затверджено, зокрема: - Форму звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності»; - Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності»; - Форму звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків»; - Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків». Згідно з п. 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності», затвердженої постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, у формі звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) фактичні витрати (крім витрат на паливо) розподіляються між видами виробництва пропорційно фактичним витратам умовного палива на виробництво електричної енергії та теплової енергії у разі неможливості віднесення окремих видів витрат безпосередньо до певного виду господарської діяльності. Фактичні витрати на паливо для виробництва електричної та (або) теплової енергії у формі звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) визначаються виходячи з розрахунків фактичних питомих витрат умовного палива, визначених відповідно до нормативних документів, згідно з якими були здійснені розрахунки питомих витрат умовного палива під час формування та встановлення НКРЕКП відповідних тарифів. Пунктом 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків», затвердженої постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, також передбачено, що у формі звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) фактичні витрати на паливо для виробництва електричної та (або) теплової енергії визначаються виходячи з розрахунків фактичних питомих витрат умовного палива, визначених відповідно до нормативних документів, згідно з якими були здійснені розрахунки питомих витрат умовного палива під час формування та встановлення НКРЕКП відповідних тарифів. Інструкція щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності» та Інструкція щодо заповнення форми звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків», що затверджені постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, були доповнені пунктами 2.12 у зазначених редакціях постановою НКРЕКП від 17 січня 2023 року № 102 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282». Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що листом від 27 січня 2023 року № 1012/22.4.1/7-23 повідомив ТОВ «Євро-Реконструкція» про вказані зміни, однак позивачем при наданні форм звітності № 4-НКРЕКП за IV квартал 2022 року та № 4а-НКРЕКП за грудень 2022 року не дотримано вимог постанови НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282 зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 17 січня 2023 року №

102. Позиція позивача полягає в тому, що ним у грудні 2021 року запроваджено Стандарт підприємства «Питомі витрати палива на відпущену електричну енергію та теплоту при їх комбінованому виробництві на ТЕЦ ТОВ «Євро-Реконструкція» при спалюванні природного газу, вугілля та змішаного палива (вугілля-газ)», розробником якого є Приватне акціонерне товариство по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛЬВІВОРГРЕС» (далі - Стандарт підприємства). На основі зазначеного Стандарту підприємство здійснює ведення первинного (бухгалтерського) обліку та на основі даних такого обліку згодом заповнює показники форм звітності № 4-НКРЕКП та № 4а-НКРЕКП. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону № 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема, порядки (правила) організації обліку та звітності за видами ліцензованої діяльності. Механізм, принципи, процедури і єдині методичні засади організації та ведення обліку за ліцензованими видами діяльності окремо від інших видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснює НКРЕКП, визначає Порядок (правила) організації та ведення обліку за ліцензованими видами діяльності суб`єктами господарювання у сфері теплопостачання, затверджені постановою НКРЕКП від 10 жовтня 2017 року № 1223 (далі - Порядок № 1223). Згідно з п. 1.10 Порядку № 1223 облік за ліцензованими видами діяльності ґрунтується на даних бухгалтерського та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку та є способом деталізації фінансової інформації відповідно до вимог, що визначені цим Порядком (правилами), і обмежень НКРЕКП у частині ліцензованих видів діяльності. У п. 1.11 Порядку № 1223 окремо зауважено, що положення цього Порядку (правил) не змінюють і не відміняють бухгалтерський облік, а також вимоги до формування фінансової та податкової звітності. Відповідно до п. 2.10 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності», затвердженої постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, усі показники форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) мають ґрунтуватися на достовірних даних первинного (бухгалтерського) обліку, що забезпечує можливість порівняння і контролю даних. Пунктом 2.10 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків», затвердженої постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, також визначено, що усі показники форми звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) мають ґрунтуватися на достовірних даних первинного (бухгалтерського) та управлінського обліку. Із наведених норм випливає обов`язок ТОВ «Євро-Реконструкція» вести облік за ліцензованими видами діяльності та заповнювати форми звітності № 4-НКРЕКП та № 4а-НКРЕКП не інакше ніж на основі достовірних даних первинного (бухгалтерського) та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку. При цьому, облік за ліцензованими видами діяльності є способом виключно деталізації фінансової інформації та не може суперечити даним первинного (бухгалтерського) обліку. Колегія суддів звертає увагу, що з прийняттям постанови НКРЕКП від 17 січня 2023 року № 102, якою Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків», що затверджені постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, було доповнено пунктами 2.12 у наведених вище редакціях, положення пунктів 2.10 зазначених Інструкцій змін не зазнали. Отже, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням п. 2.10 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності» та п. 2.10 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків», затверджених постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, визначальним для формування показників звітності, у тому числі форм звітності № 4-НКРЕКП та № 4а-НКРЕКП, є їх відповідність достовірним даним бухгалтерського обліку. За змістом ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні є послідовність, тобто постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності. Згідно з ч. 2, абз. 2 ч. 5 ст. 8 Закону № 996-XIV питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 996-XIV обліковою політикою є сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності. З врахуванням особливостей функціонування ТЕЦ в умовах одночасної дії моделі ринку електричної енергії та регулювання тарифу на виробництво теплової енергії ТОВ «Євро-Реконструкція» у відповідності до ст. 8 Закону № 996-XIV самостійно визначало облікову політику, зокрема запровадило у Стандарті підприємства систему розрахунків питомих витрат і витрат палива в цілому за видами діяльності. Постанова НКРЕКП від 17 січня 2023 року № 102 не є підставою для внесення змін до облікової політики позивача та для зміни методів і правил обліку використаного палива та/або інших активів при комбінованому виробництві теплової та електричної енергії, складання та подання фінансової (бухгалтерської) звітності, адже не є актом державного регулювання бухгалтерського обліку у розумінні ст. 6 Закону № 996-XIV. В акті перевірки та в Обґрунтуванні до проєкту постанови НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1795 відсутні висновки щодо ведення позивачем бухгалтерського обліку з порушенням установлених правил або про невідповідність даних, що занесені до форм звітності № 4-НКРЕКП за IV квартал 2022 року та № 4а-НКРЕКП за грудень 2022 року, показникам первинного (бухгалтерського) та управлінського обліку ТОВ «Євро-Реконструкція». При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ГКД 34.20.507-2003 «Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила», на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, не зареєстрований у встановленому законом порядку як нормативно-правовий акт та відсутній у вільному доступні, у зв`язку з чим не є обов`язковим до виконання і не створює юридичних наслідків для позивача. Крім того, Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 27 грудня 2017 року № 1467, не передбачено вимог щодо обов`язкового застосування ліцензіатами галузевих нормативних документів, зокрема ГКД 34.09.100-2003. Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 11 вересня 2024 року у справі № 320/28285/23 та від 07 лютого 2025 року у справі № 320/36721/23. Таким чином, постанова НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1795 в частині накладення на позивача штрафу за порушення п. 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності» та п. 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків», затверджених постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, є необґрунтованою. Підставою для винесення постанови від 29 вересня 2023 року № 1795 став також висновок НКРЕКП про порушення підпункту 3 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов щодо обов`язку ліцензіата сплачувати щоквартально, протягом перших 30 днів кварталу, наступного за звітним, внески на регулювання, що визначаються рішенням НКРЕКП. Відповідачем у ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Євро-Реконструкція» несвоєчасно здійснило оплату внесків на регулювання за ІІІ та ІV квартали 2021 року у розмірі 122,69 тис. грн та 338,57 тис. грн відповідно. Ця заборгованість була сплачена ліцензіатом протягом лютого-липня 2022 року. Так, пунктом 7 Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого постановою НКРЕКП від 06 квітня 2017 року № 491, передбачено, що внески на регулювання сплачуються щоквартально суб`єктами господарювання до спеціального фонду державного бюджету протягом перших 30 днів поточного кварталу, наступного за звітним. Сплачені понад необхідний розмір внески на регулювання не підлягають поверненню і враховуються при сплаті внеску на регулювання в наступних періодах. Як зазначено в Акті перевірки від 11 вересня 2023 року № 381, кінцевий термін сплати внеску за ІІІ та IV квартал 2021 року припав на 30 липня 2021 року та 30 жовтня 2021 року відповідно. Фактично ТОВ «Євро-Реконструкція» сплатило заборгованість по зазначених платежах протягом лютого-липня 2022 року. Граничні строки для прийняття Регулятором рішення про застосування санкцій за правопорушення на ринку електричної енергії, у сферах енергетики та комунальних послуг визначені наступним чином. Відповідно до ч. 6 ст. 77 Закону № 2019-VII застосування санкцій, передбачених цією статтею, не допускається, якщо правопорушення було виявлено через п`ять або більше років після його скоєння (у разі триваючого порушення - його припинення) або виявлення його наслідків. Положеннями ч. 4 ст. 22 Закону № 1540-VIII передбачено, що суб`єкт не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення ліцензійних умов та/або законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг становить п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Аналогічне положення щодо строків давності міститься також у пункті 10.1 Порядку контролю №

428. Разом з тим, ч. 5 ст. 13 Закону № 1540-VIII визначено, що штраф за несплату внеску на регулювання або сплату його не в повному обсязі може бути накладено протягом 6 місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Аналогічне правило щодо строку накладення штрафу за несплату внесків на регулювання міститься у пункті 11.4 Порядку контролю №

428. Колегія суддів звертає увагу, що ч. 5 ст. 13 Закону № 1540-VIII та пункт 11.4 Порядку контролю № 428 є спеціальними нормами, що регулюють відповідальність саме за порушення, пов`язані із несплатою внесків на регулювання. Оскільки кінцевий термін сплати внеску за ІІІ та IV квартал 2021 року припав на 30 липня 2021 року та 30 жовтня 2021 року відповідно, а фактично заборгованість була сплачена позивачем протягом лютого-липня 2022 року, на дату винесення постанови НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1795 строк давності притягнення до відповідальності за це правопорушення сплинув. Доводи апеляційної скарги про те, що окрема постанова про накладення штрафу за несплату внеску на регулювання або сплату його не в повному обсязі Регулятором не приймалася, колегія суддів вважає необґрунтованими, адже застосування до позивача санкцій за вказане та інші правопорушення шляхом прийняття єдиної постанови НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1795 не змінює граничних строків давності притягнення до відповідальності за порушення, пов`язані із несплатою внесків на регулювання, які є відмінними від загальних строків давності, встановлених ч. 6 ст. 77 Закону № 2019-VII та ч. 4 ст. 22 Закону № 1540-VIII. Таким чином, постанова НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1795 в частині накладення на позивача штрафу за порушення підпункту 3 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов є необґрунтованою. Також постановою НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1795 на позивача накладено штраф за порушення підпункту 16 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині здійснення купівлі-продажу електричної енергії за двосторонніми договорами відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії, а саме пункту 1 наказу Міністерства енергетики України від 31 березня 2022 року № 143 «Про врегулювання питань продажу електричної енергії виробниками електричної енергії за двосторонніми договорами» у частині продажу електричної енергії за двосторонніми договорами виключно на електронних аукціонах, порядок проведення яких затверджено Кабінетом Міністрів України. Відповідач зазначає, що в період з 01 вересня 2021 року до 01 квітня 2022 року ТОВ «Євро-Реконструкція» здійснювало продаж електричної енергії за двосторонніми договорами виключно за результатами аукціонів, проведених на платформі Української енергетичної біржі. Однак у квітні 2022 року позивач здійснював продаж електричної енергії за двостороннім договором від 21 березня 2022 року № СР/21/03/22-РДД, укладеним з ТОВ «НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ 3000», без проведення електронних аукціонів, порядок проведення яких затверджується Кабінетом Міністрів України. Особливості продажу електричної енергії за двосторонніми договорами визначалися розділом XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2019-VIII. Так, Законом України від 14 липня 2021 року № 1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» положення пункту 9 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2019-VIII доповнено новим абзацом, згідно з яким: «З метою забезпечення прозорості та рівних умов для виробників електричної енергії державної, комунальної та приватної форм власності на ринку електричної енергії, тимчасово, до 1 квітня 2023 року, виробники електричної енергії (крім тих виробників, яким встановлено «зелений» тариф, та виробників електричної енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку) здійснюють продаж електричної енергії за двосторонніми договорами виключно на електронних аукціонах, порядок проведення яких затверджується Кабінетом Міністрів України. У період з 1 вересня 2021 року до 1 квітня 2023 року відпуск електричної енергії відповідно до укладених виробниками електричної енергії двосторонніх договорів (крім тих виробників, яким встановлено «зелений» тариф та виробників електричної енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку) може здійснюватися виключно у разі, якщо такі двосторонні договори були укладені за результатом проведення електронних аукціонів, порядок проведення яких затверджується Кабінетом Міністрів України». Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29 липня 2022 року № 2479-IX, що набрав чинності 19 серпня 2022 року, до абз. 4 п. 9 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2019-VIII внесено зміни, а саме цифри і слова « 1 квітня 2022 року» замінено цифрами і словами « 1 квітня 2023 року». Таким чином, з 02 квітня 2022 року до 18 серпня 2022 року вимога закону щодо продажу електричної енергії за двосторонніми договорами виключно на електронних аукціонах не діяла. Згідно з п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 по справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), визначено, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначалися поняття правопорушення і відповідальність за нього. За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності. Отже, у період з 02 квітня 2022 року до 18 серпня 2022 року продаж електричної енергії за двосторонніми договорами не на електронних аукціонах не може кваліфікуватися як порушення вимог Закону № 2019-VIII. Колегія суддів звертає увагу на те, що порушення вимог підпункту 16 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов Регулятор вбачає саме у здійсненні продажу у квітні 2022 року електричної енергії за двостороннім договором, що був укладений з ТОВ «НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ 3000» без проведення електронних аукціонів, а не у тому, що такий договір був укладений 21 березня 2022 року, тобто до 02 квітня 2022 року. Юридично значимою дією для цілей застосування пункту 9 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2019-VIII є саме продаж (відпуск) електричної енергії, а не укладення договору від 21 березня 2022 року № СР/21/03/22-РДД. У якості нормативно-правового акту, який зобов`язував позивача здійснювати продаж електричної енергії за двосторонніми договорами, відповідач посилається також на наказ Міністерства енергетики України від 31 березня 2022 року № 143 «Про врегулювання питань продажу електричної енергії виробниками електричної енергії за двосторонніми договорами». Відповідно до п. 8 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 507, Міненерго у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання. Накази Міненерго, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Нормативно-правові акти Міненерго підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку. Накази Міненерго, видані в межах повноважень, передбачених законом, обов`язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами. Положеннями ст. 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року № 3166-VI передбачено, що міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр. Накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами. Накази міністерства нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Накази міністерства, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами, після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів опубліковуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Всі накази міністерства оприлюднюються державною мовою на офіційному сайті міністерства в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації». Проекти наказів міністерства, які мають нормативно-правовий характер, оприлюднюються на офіційному веб-сайті міністерства відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки. Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування. Накази міністерства або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Згідно з п. 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. При направленні на виконання та опублікуванні нормативно-правового акта посилання на дату і номер державної реєстрації акта є обов`язковим. Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року № 1160-IV регуляторні акти, прийняті Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України, офіційно оприлюднюються відповідно до Конституції України та інших законодавчих актів. Регуляторні акти, прийняті Національним банком України, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, іншими державними органами, центральними органами виконавчої влади, державними спеціалізованими установами та організаціями, некомерційними самоврядними організаціями, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також їх посадовими особами, офіційно оприлюднюються в «Офіційному віснику» та у газеті «Урядовий кур`єр» не пізніш як у десятиденний строк після їх державної реєстрації або прийняття та підписання, у випадку, якщо ці регуляторні акти не підлягають державній реєстрації. Судом першої інстанції встановлено та відповідачем не заперечується, що наказ Міністерства енергетики України від 31 березня 2022 року № 143 «Про врегулювання питань продажу електричної енергії виробниками електричної енергії за двосторонніми договорами» не пройшов процедури державної реєстрації та опублікування у встановленому законом порядку. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що проведення державної реєстрації та опублікування наказу Міністерства енергетики України від 31.03.2022 № 143 не належить до повноважень НКРЕКП, жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що за відсутності державної реєстрації та офіційного опублікування, такий наказ не набрав чинності, у зв`язку з чим не може створювати обов`язків для ТОВ «Євро-Реконструкція». Таким чином, постанова НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1795 в частині накладення на позивача штрафу за порушення підпункту 16 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов є необґрунтованою. Отже, висновок суду першої інстанції про необґрунтованість постанови НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1795 в частині встановлення порушень пункту 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності» та пункту 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків», затверджених постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, підпунктів 3, 16 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Висновки суду першої інстанції в частині підтвердження встановлених постановою НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1795 порушень вимог пункту 10.6 глави 10 Порядку контролю № 428, підпунктів 6 та 9 пункту 3.1 глави 3 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 6-НКРЕКП-моніторинг-виробництво (місячна) «Звіт про участь на балансуючому ринку», затвердженої постановою НКРЕКП від 29 березня 2019 року № 450, пункту 10.10 розділу Х Правил ринку, підпунктів 5, 8, 14, 33, 34, 40 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов, не були предметом апеляційного перегляду, адже ТОВ «Євро-Реконструкція» не зверталося до суду з апеляційною скаргою на рішення суду від 19 травня 2025 року в цій частині. При цьому, стосовно порушень підпунктів 6 та 9 пункту 3.1 глави 3 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 6-НКРЕКП-моніторинг-виробництво (місячна) «Звіт про участь на балансуючому ринку», затвердженої постановою НКРЕКП від 29 березня 2019 року № 450, підпунктів 5, 8 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов судом першої інстанції встановлена наявність пом`якшуючих обставин і рішення суду від 19 травня 2025 року в цій частині відповідачем також не оскаржене. Скасовуючи за наведених обставин постанову НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1795 у повному обсязі, суд першої інстанції врахував, що у проєкті оскаржуваної постанови розмір пропонованої штрафної санкції становив 85 000 грн, але у прийнятій редакції постанови розмір накладеної штрафної санкції є невмотивовано більшим у 4 рази і сягає 340 000 грн. Відповідач надав до суду Протокол № 63 засідання НКРЕКП, яке проводилося у формі відкритого слухання 29 вересня 2023 року, зі змісту якого вбачається, що під час засідання та обговорення, розмір запропонованої штрафної санкції було збільшено з 85 000 грн до 340 000 грн. Регулятор наполягає на тому, що вирішення питання про визначення конкретного розміру санкцій у межах, встановлених частиною четвертою з урахуванням вимог частини п`ятої статті 77 Закону № 2019-VIII, є дискреційним повноваженням НКРЕКП. Положеннями ч. 12 ст. 2 Закону № 2019-VIII визначено, що рішення (заходи) суб`єктів владних повноважень, прийняті на виконання норм цього Закону, мають прийматися на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, відповідати меті, з якою повноваження надані, бути обґрунтованими, відповідати принципам неупередженості, добросовісності, розсудливості, пропорційності, прозорості, недискримінації та своєчасності. Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів. Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень. У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 30985/96). Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Аналогічні висновки щодо застосування дискреції НКРЕКП та пропорційності санкцій міститься у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року у справі № 200/3265/21-а. Згідно з ч. 5 ст. 77 Закону № 2019-VIII при визначенні санкцій за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, враховують серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини. Поведінка правопорушника, спрямована на зменшення негативних наслідків правопорушення, негайне припинення правопорушення після його виявлення, сприяння виявленню правопорушення Регулятором та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, під час перевірки вважаються пом`якшуючими обставинами. Частиною 3 ст. 22 Закону № 1540-VIII передбачено, що при застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив. Таким чином, у разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів недискримінації та пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив. Обов`язковість дотримання принципу пропорційності зумовлює обов`язок суб`єкта владних повноважень при визначенні розміру санкції обґрунтовувати в своєму рішенні ступінь тяжкості вчиненого правопорушення та його небезпечність. При цьому, орган контролю під час прийняття рішення про накладення штрафу зобов`язаний обґрунтовано вказати про причини застосування обраного розміру штрафної санкції, а також вказати на підстави неможливості застосування штрафної санкції у меншому розмірі. Аналогічний висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 320/28285/23, від 24 квітня 2024 року у справі № 440/12985/21, від 29 березня 2024 року у справі № 640/30290/21. Крім того, у постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 420/1369/22 Верховний Суд сформував правовий висновок, згідно з яким обґрунтування розміру штрафної санкції, а також неможливості застосування штрафної санкції у меншому розмірі, повинно наводитися у постанові суб`єкта владних повноважень. Зазначення порушень в акті перевірки чи в проектах документів не може вважатися належним обґрунтуванням розміру санкції, оскільки конкретна санкція визначається не під час перевірки, а на засіданні НКРЕКП під час вирішення питання про відповідальність суб`єкта господарювання та прийняття відповідного рішення. Обґрунтування розміру санкцій та їх пропорційності у відзиві під час розгляду справи теж не узгоджується з вимогами закону, оскільки правомірність рішень суб`єктів владних повноважень оцінюється на час їх прийняття. Отже, п. 4 ч. 4 ст. 77 Закону № 2019-VIII допускає можливість застосування штрафних санкцій в розмірі від 85 000 грн до 1 700 000 грн, а право на визначення конкретного розміру санкції залишає за НКРЕКП. Водночас, при застосуванні санкцій в силу ч. 3 ст. 22 Закону № 1540-VIII Регулятор має дотримуватися принципів недискримінації та пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив. При цьому, обов`язковість дотримання принципу пропорційності зумовлює обов`язок суб`єкта владних повноважень при визначенні розміру санкції обґрунтовувати в своєму рішенні ступінь тяжкості вчиненого правопорушення та його небезпечність, а також мотивовано вказати на причини застосування саме обраного розміру штрафної санкції і на підстави неможливості застосування штрафної санкції у меншому розмірі. Разом з тим, оскаржувана постанова НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1795 не містить жодного обґрунтування причин застосування до ТОВ «Євро-Реконструкція» штрафу саме у розмірі 340 000 грн. Колегія суддів зазначає, що обґрунтування розміру штрафної санкції, а також неможливості застосування штрафної санкції у меншому розмірі, повинно наводитися саме у постанові НКРЕКП. При цьому, саме по собі зазначення змісту виявлених порушень в акті перевірки чи в проектах документів не може вважатися належним обґрунтуванням розміру санкції. Також суд зауважує, що обґрунтування розміру санкцій та їх пропорційності у відзиві на позовну заяву, поданому під час розгляду справи в суді першої інстанції та безпосередньо в апеляційній скарзі, теж не узгоджується з вимогами закону, оскільки правомірність рішень суб`єктів владних повноважень оцінюється на час їх прийняття. Матеріали справи свідчать, що відповідач при прийнятті постанови від 29 вересня 2023 року № 1795 не оцінив серйозність і тривалість виявлених правопорушень, наслідки таких правопорушень для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку, не врахував пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, не обґрунтував застосування санкції саме у розмірі 340 000 грн, а також не навів жодного мотивування значного збільшення розміру штрафу порівняно з сумою штрафу, визначеною в Обґрунтуванні, що свідчить про недотримання відповідачем вимог ч. 5 ст. 77 Закону № 2019-VIII та ч. 3 ст. 22 Закону № 1540-VIII, у зв`язку із чим, оскаржувана постанова не відповідає також вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, є протиправною та була обґрунтовано скасована судом першої інстанції. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у правовій ситуації, коли суд погоджується із 10 з 14 усього виявлених Регулятором порушень Ліцензійних умов з боку ТОВ «Євро-Реконструкція», належним способом захисту прав позивача згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України могло бути ухвалення рішення про зобов`язання НКРЕКП здійснити перерахунок розміру штрафу з урахування висновку суду щодо необґрунтованості 4 виявлених порушень. Також НКРЕКП посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14 квітня 2025 року у справі № 260/1008/24, згідно з якою у випадку множинних порушень Ліцензійних умов суд має виділити із санкції порушення на ринку природного газу, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Інші ж порушення Ліцензійних умов, що залишилися неспростованими, мають оцінюватися судами як підстави для застосування до суб`єкта господарювання штрафу в меншому розмірі у розрізі критеріїв пропорційності, відповідності штрафу виду, тривалості та тяжкості порушення, завданій шкоді. Разом з тим, у вказаній постанові Верховний Суд наголосив також на тому, що обставини справи № 260/1008/24 не вимагають від суду втручання в дискреційні повноваження НКРЕКП та зокрема визначення нового розміру штрафу у межах власного розсуду. Правосуддя у такому випадку здійснюється у спосіб перевірки судом відповідності розміру санкції принципами обґрунтованості та пропорційності. Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції було належним чином та у повному обсязі забезпечено перевірку відповідності розміру застосованої до позивача санкції принципами обґрунтованості та пропорційності. Так, як вже зазначалося судом, у ході розгляду цієї справи встановлено відсутність у постанові від 29 вересня 2023 року № 1795 будь-якого обґрунтування причин застосування до позивача штрафу в розмірі 340 000 грн навіть за усі 14 порушень Ліцензійних умов, що зазначені в Акті перевірки та стали підставою для винесення оскаржуваної постанови НКРЕКП. Додатково у ході розгляду справи судом зроблено висновок про необґрунтованість постанови від 29 вересня 2023 року № 1795 в частині застосування штрафу за 4 порушення Ліцензійних умов, а також щодо 3 порушень Ліцензійних умов встановлено наявність обставин, які пом`якшують відповідальність ліцензіата. Саме сукупність зазначених обставин стала підставою для визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1795 у повному обсязі. Доводи відповідача щодо доцільності скасування оскаржуваної постанови з одночасним покладенням на Регулятора обов`язку переглянути розмір штрафу з урахуванням висновків суду не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, згідно з якими у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Крім того, положення ч. 6 ст. 77 Закону № 2019-VIII та ч. 3 ст. 22 Закону № 1540-VIII встановлюють правило, відповідно до якого рішення Регулятора про застосування санкцій за виявлені правопорушення може бути прийнято протягом обмеженого строку, а саме - протягом 30 днів з дня складення акта перевірки. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість як позовної вимоги ТОВ «Євро-Реконструкція» про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1795, так і обраного способу захисту порушеного права. Щодо розпорядження НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 270-р колегія суддів зауважує, що вказаним розпорядженням позивачу встановлено вимогу у термін до 31 грудня 2023 року усунути порушення, пов`язані з поданням до НКРЕКП звітності за формами № 4-НКРЕКП та № 4а-НКРЕКП без урахування правила їх заповнення, установленого п. 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності» та п. 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності», що затверджені постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року №

282. Разом з тим необґрунтованість висновків Регулятора стосовно порушення ТОВ «Євро-Реконструкція» вимог зазначених Інструкцій вже була встановлена судом у цій справі під час перевірки законності постанови НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1795 про накладення штрафу на позивача у відповідній частині. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги Регулятора, встановлені розпорядженням від 29 вересня 2023 року № 270-р, не узгоджуються з положеннями п. 1.10 Порядку № 1223 та п. 2.10 зазначених вище Інструкцій, адже визначальним для формування показників звітності є їх відповідність достовірним даним первинного (бухгалтерського) обліку. Як вже зазначалося судом, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів порушення позивачем правил ведення бухгалтерського обліку, які згодом вплинули б на показники звітності за формами № 4-НКРЕКП та № 4а-НКРЕКП. Висновки суду, зроблені у цій справі щодо застосування п. 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності» та п. 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності», що затверджені постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 11 вересня 2024 року у справі № 320/28285/23 та від 07 лютого 2025 року у справі № 320/36721/23. Таким чином, розпорядження НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 270-р є необґрунтованим, не відповідає критеріям, наведеним у ст. 2 КАС України, у зв`язку з чим було обґрунтовано скасоване судом першої інстанції. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Сорочко Є.О. Суддя Чаку Є.В.