Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/11443/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11443/24 Головуючий в 1 інстанції: Бульба Н.О. Дата і місце ухвалення 29.04.2025р., м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Єщенка О.В., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 р. у справі №400/11443/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача перерахувати грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 15.03.2023, в тому числі грошову допомогу на оздоровлення, допомогу для вирішення соціально-побутових питань; - визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 перерахувати грошове забезпечення за період з 16.03.2023 до 20.05.2023, в тому числі грошову допомогу на оздоровлення, допомогу для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, видати оновлену довідку про щомісячні види грошового забезпечення, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №

704. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2025р. позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог щодо визнання протиправним дій та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 20.07.2022 по 15.03.2023 та визнання протиправним дій, зобов`язання ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 16.03.2023 по 20.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022, 2023 року суд повернуто позивачу. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025р. позов частково задоволено. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 до 19.07.2022 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний, тимчасовий характер, премія), враховуючи посадовий оклад та оклад за військовим званням, що визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 29.01.2020 до 19.07.2022. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 виготовити оновлену довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зокрема зазначив, що в оскаржуваній позивачем період нараховування та виплата грошового забезпечення, а також додаткових виплат здійснювалося у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, як то передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року (далі - Постанова №704). Незважаючи на скасування з 29.01.2020р. в судовому порядку п.6 постанови КМУ №103 від 21.02.2018р., яким було внесено зміни до п. 4 постанови КМУ №704 від 30.08.2017р., сама Постанова №704 досі викладена у редакції Постанови №103, де в пункті 4 зазначено: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Також, апелянт вважає, що позовну заяву подано позивачем з порушення строків визначених ч. 2 ст. 233 КЗпП України. Зважаючи на зазначене апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції у період з 27.11.2019р. по 15.03.2023р. ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом військової частини НОМЕР_1 позивача виключено зі списків особового складу частини з 15.03.2023. Розрахунок основних та додаткових видів грошового забезпечення позивачу проведено відповідачем, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №

704. Не погодившись із розрахунком грошового забезпечення, позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що виплачене позивачу у період з 29.01.2020 до 19.07.2022р. грошове забезпечення, а також інші додаткові виплати розраховані відповідачем з порушенням вимог чинного законодавча, а отже позов в частині вимог є обґрунтованим та належить задоволенню. Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. 30 серпня 2017р. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення Військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за Військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Станом на час прийняття Постанови №704, пункт 4 зазначеної постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за Військовими (спеціальними) званнями Військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. З 24 лютого 2018р. набула чинності Постанова №103, пунктом 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за Військовими (спеціальними) званнями Військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Отже, з 24.02.2018р. змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за Військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким вносились зміни до Постанов КМУ, що додаються, зокрема пункту 4 Постанови №704. Побідні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Так, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону №2262-XII та Постанови №704 виснував таке: а) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; б) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа Військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за Військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). в) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за Військовим (спеціальним) званням. Зазначений правовий висновок застосовний до цієї справи, обставини якої тотожні справі №440/6017/21. Отже, згідно Постанови №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (Військовим) званням, як складових грошового забезпечення Військовослужбовців, що проходять Військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 11 лютого 2021 року у справах №200/3774/20-а, №200/3747/20-а, №240/11952/19, та від 18 лютого 2021 у справі №200/3775/20-а. Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік, Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік, Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2018 р. становить 1762,00 грн., з 1 січня 2020р. - 2102 грн., з 1 січня 2021р. - 2270 грн., з 1 січня 2022р. - 2481 грн., з 1 січня 2023р. - 2684 грн. Приписами ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у період з 29.01.2020 грошове забезпечення позивача та додаткові виплати мали обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.02.2020 р. за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з 01.01.2021 р. за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з 01.01.2022 р. за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з 01.01.2023р. за Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік. Отже обчислення у 2020-2023р. грошового забезпечення позивача, та інших додаткових виплат визначених шляхом застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018р. не відповідає жодному діючому нормативно-правовому акту. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі №160/2775/22 від 06 лютого 2023 року. Також, колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта щодо порушення позивачем строків звернення до суду з відповідним позовом, оскільки строк звернення до суду з позовом щодо оскарження дій відповідача з виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.07.2022р. встановлюється положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до 19 липня 2022 року, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком. Отже, у даному випадку право позивача на звернення до суду з відповідним позовом, відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), не обмежене будь-яким строком. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.05.2025р. по справі №420/35053/23. На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025р. у справі №400/11443/24 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.В. Бойко Судді О.А. Шевчук О.В. Єщенко