Постанова 4824 № 752/7268/25

справа № 752/7268/25 провадження № 22-ц/824/14030/2025 головуючий у суді І інстанції Бабич Н.Д. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 вересня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент - Банк» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року АТ «Акцент банк» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101604678214910 від 6 листопада 2020 року в розмірі 13 500,42 грн, яка складається із 7 826,75 грн - заборгованості за тілом кредиту; 5 673,67 грн - заборгованості за процентами. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позичальник уклав з банком кредитний договір -АВН0СТ155101604678214910, щодо надання останньому кредиту в розмірі 10 000 грн строком на 40 місяців (тобто до 5 березня 2024 року) зі сплатою процентів у розмірі 50 % щорічно та комісії у розмірі 0.00 грн. (Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту). Відповідач ухиляється від виконання зобов`язань та заборгованості не погашає. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача, станом на 15 березня 2025 року утворилась заборгованість у загальному 13 500,42 грн, яка складається із 7 826,75 грн - заборгованості за тілом кредиту; 5 673,67 грн - заборгованості за процентами. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 06 листопада 2020 року в розмірі 7 826,75 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн, а всього разом 10 249 грн 15 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із указаним рішенням представник Акціонерного товариства «Акцент - Банк» - Омельченко Євген Володимирович звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ «Акцент банк», зазначає що до матеріалів справи додано заяву щодо встановлення кредитного ліміту, в якій чітко зазначені всі обумовлені умови кредитування, строки, процентна ставка. Заяву підписано боржником за допомогою електронного підпису. Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надала у Анкеті-заяві про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як вбачається із доводів апеляційної скарги, апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині не задоволених позовних вимог, а саме відмови у стягненні з відповідача процентів у розмірі 5 673,67 грн, а тому рішення в частині задоволених позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 7 826,75 грн відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Судом встановлено, що 6 листопада 2020 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № АВН0СТ155101604678214910, шляхом його підписання останнім цифровим власноручним (на екрані телефону) підписом під цією заявою. У заяві зазначено, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг в АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням https://a-bank.com.ua, між ним та АТ «А-Банк» становлять договір про надання банківських послуг, умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Згідно з розрахунком, поданим АТ «А-Банк», заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 15 березня 2025 року становить заборгованість у загальному розмірі 13 500,42 грн, яка складається із 7 826,75 грн - заборгованості за тілом кредиту; 5 673,67 грн - заборгованості за процентами. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь АТ «Акцент-Банк» підлягає стягненню неповернутий кредит. Відмовивши у стягненні заборгованості по відсоткам суд зазначив, що в заяві процентна ставка не зазначена, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України). Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Як вбачається із матеріалів справ, 6 листопада 2020 року ОСОБА_1 підписав заяву клієнта № АВН0СТ155101604678214910, за допомогою простого електронного підпису шляхом підтвердження дзвінка з номера телефону НОМЕР_1 підписав заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/ рахунком, в якій сторонами узгоджено розмір, строк кредиту та відсотки за користування кредитом. У даній заяві визначені умови надання кредитного ліміту, а саме визначено, що тип кредиту - беззалоговий.Мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг.Сума кредиту - 10 000 грн. Строк кредиту - 36 місяців.Процентна ставка (фіксована) - 50 % на рік. Також в заяві вказано, номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума 4323387010459538. Рахунок для внесення платежів - UА763077700000029094711846571. Зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ця заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ "А-Банк" при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту становить Кредитний договір.Підписанням цієї заяви відповідач підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ "А-Банк", Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники. Крім того в матеріалах справи міститься підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту від 6 листопада 2020 року, в якому сторонами узгоджено розмір, строк кредиту та відсотки за користування кредитом. Стороною позивача крім іншого було також долучено до матеріалів справи виписку по кредиту станом на 15 березня 2025 року, з якої вбачається, що у відповідача, станом на 15 березня 2025 року утворилась заборгованість у загальному 13 500,42 грн, яка складається із 7 826,75 грн - заборгованості за тілом кредиту; 5 673,67 грн - заборгованості за процентами. Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц, від 04вересня 2024 року у справі №426/4264/19. Аналізуючи викладені обставини у справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що сторонами узгоджено відсоткову ставку за договором шляхом підписання заяви електронними підписами сторін. Відповідно до розрахунку заборгованості нарахування відсотків відбувалося за відсотковою ставкою 50 річних, тобто за ставкою узгодженою з позичальником. Відповідачем правильність розрахунку заборгованості по кредиту наданого банком не спростовано та не надано іншого розрахунку на спростування нарахованої банком суми заборгованості по кредитному договору. З огляду на наведене апеляційний суд дійшов висновку, що договір підписано в електронній формі шляхом підписання його сторонами електронними цифровими підписами та містить умови щодо встановленої відсоткової ставки за користування кредитом. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в укладеному правочині погоджених сторонами умов щодо нарахування та сплати процентів за кредитом, у зв`язку з чим апеляційну скаргу позивача належить задовольнити, а рішення суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України у цій частині скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги. При подачі позовної заяви АТ «Акцент Банк» сплатило 2 422,40 грн судового збору. При подачі апеляційної скарги АТ «Акцент Банк» сплатило 3 633,60 грн судового збору. Оскільки апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу АТ «Акцент Банк» з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 6 056 грн. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент - Банк» задовольнити. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками та судового збору скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за простроченими відсотками задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) 5 673 (п`ять тисяч шістсот сімдесят три) грн 67 коп. заборгованості за простроченими відсотками за кредитним договором № АВН0СТ155101604678214910 від 6 листопада 2020 року та судовий збір у розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України. ГоловуючийТ.О. Писана СуддіК.П. Приходько С.О. Журба