Постанова 4812 № 490/57/24

24.09.25 22-ц/812/1755/25 Єдиний унікальний номер судової справи: 490/57/24 Номер провадження: 22-ц/812/1755/25 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 вересня 2025 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Темнікової В.І., Тищук Н.О., із секретарем судового засідання - Богуславською О.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Ткачук Ганною Миколаївною на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2025 року, постановлену під головуванням судді - Шолох Л.М., в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією, в с т а н о в и л а: В січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просила усунути перешкоди в користуванні прибудинковою територією загального користування за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованого сараю та вивезенням промислового сміття з двору за власний рахунок. Відповідач ОСОБА_2 в своїх письмових поясненнях від 01 квітня 2025 року, просила у задоволенні позовних вимог відмовити. 08 липня 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, в якій, зокрема, просила позов залишити без розгляду. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією, залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України. Ухвала суду мотивована тим, що позивачка ОСОБА_5 будучи належним чином повідомлена про дати, час та місце розгляду справи, повторно не з`явилась в судове засідання без поважних причин та не подала заяву про розгляд справи в її відсутність. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, адвокат Ткачук Г. М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на її незаконність, просила ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково застосував положення п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, оскільки позивачку жодним чином і жодного разу не було повідомлено повісткою або в телефонному режимі щодо призначеного судового засідання. Жодних повісток позивачка не отримувала, а тому фактично не була обізнана щодо призначених судових засідань. Разом з тим, адвокат звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, користуватися інформативними реєстрами в мережі Інтернет не вміє, додатку «Дія» не має, месенджерами такими як Viber та іншими не користується. Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористались. У судове засідання сторони не з`явилися, про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином. Від адвоката Ткачук Г.М. надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та у відсутність ОСОБА_1 . Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК Українисуд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржувана ухвала в повній мірі відповідає. Залишаючи позов в цій справі без розгляду, суд першої інстанції, з урахуванням відсутності доказів поважності причин неприбуття позивачки та її представника в судові засідання 23 жовтня 2024 року, 10 лютого 2025 року, 06 травня 2025 року та 08 липня 2025 року та відсутність заяви про розгляд справи у відсутність, дійшов висновку, що позивачка повторно не з`явилась в судові засідання, про дату, час та місце яких була повідомлена належним чином. Колегія погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст. 2 ЦПК України). У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України). Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунені в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. Водночас позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі №295/13823/14-ц (провадження № 61-17140 св21). Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності. Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц (провадження № 61-4801св20), від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18 (провадження № 61-3617св19), від 28 липня 2021 року у справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21). З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2024 року було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією. Розгляд справи призначено на 01 квітня 2024 року о 9:00 год. В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався, два останні судові засідання були призначені судом першої інстанції на 06 травня 2025 року та 08 липня 2025 року. За положеннями статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ч.8 ст. 128 ЦПК України). Як убачається з матеріалів справи, а саме з копії паспорта ОСОБА_1 її зареєстрованим місцем проживання є: АДРЕСА_2 . Таку ж адресу, позивачка зазначила в своїй позовній заяві. Судом першої інстанції судові повістки про розгляд справи призначений на 01 квітня 2024 року, 09 липня 2024 року, 23 жовтня 2024 року, 10 лютого 2025 року, 06 травня 2025 року та на 08 липня 2025 року направлялися за вказаною вище адресою. Зокрема, судові повістки про розгляд справи призначений на 06 травня 2025 року та на 08 липня 2025 року були вручені особисто ОСОБА_1 про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с.64, а.с 101). Отже, наведене свідчить про те, що позивачка була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи судом першої інстанції, що підтверджується належними доказами. За такого, суд першої інстанції вжив заходів з використанням передбачених нормами ЦПК України процесуальних засобів щодо належного повідомлення позивачки про час, місце та дату судового засідання. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позову ОСОБА_1 відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у зв`язку з її повторною неявкою у судове засідання до суду першої інстанції, належним чином повідомленої про дату, час і місце розгляду справи, та відсутності заяв про розгляд справи у її відсутність. Колегія зауважує, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 9901/471/21 (провадження № 11-114 за 23)). До того ж, відповідно до ч.2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачку жодним чином і жодного разу не було повідомлено повісткою або в телефонному режимі щодо призначеного судового засідання на увагу суду не заслуговують, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Аргументи адвоката Ткачук Г.М. про те, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, користуватися інформативними реєстрами в мережі Інтернет не вміє, додатку «Дія» не має, месенджерами такими як Viber та іншими не користується, колегія суддів враховує, однак з огляду на те, що Поштарьова М.Й. була належним чином повідомлена про дати, час та місце розгляду справи, шляхом направлення судових повісток на адресу її реєстрації, вони не впливають на обґрунтовані висновки суду. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду, яка постановлена з додержанням норм процесуального права - залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Ткачук Ганною Миколаївною - залишити без задоволення. Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді: О.В. Локтіонова О.О. Ямкова Повний текст постанови складено 24 вересня 2025 року.