Ухвала КЦС ВС № 463/7914/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2026 року м. Київ справа № 463/7914/24 провадження № 61-3968ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пилипець Роман Юрійович, на постанову Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, ВСТАНОВИВ: У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач не з`явився два поспіль рази у судові засідання, призначені судом на 18 вересня 2025 року та 19 грудня 2025 року, тим самим не проявляючи інтересу до справи, представник позивача не позбавлений був можливості приймати участь у судовому засіданні через підсистему відеоконференцзв`язку, тому суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду. Постановою Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що судові засідання в суді першої інстанції призначались на 18 вересня 2025 року, 28 жовтня 2025 року та 19 грудня 2025 року, при цьому, судове засідання, призначене на 28 жовтня 2025 року не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого у справі у відпустці, що підтверджується довідкою, складеною секретарем судового засідання. Отже, не відповідає фактичним обставинам справи те, що позивач не з`явився два поспіль рази у судові засідання, призначені судом на 18 вересня 2025 року та 19 грудня 2025 року, оскільки судове засідання, призначене на 28 жовтня 2025 року не відбулось, тобто відсутня повторна неявка позивача у судове засідання, яке відбулося 19 грудня 2025 року. 25 березня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пилипець Р. Ю.,за допомогою підсистеми «Електронний суд», подала касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року, в якій просила скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків. Згідно зі статтею 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має бути викладено обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Підставою касаційного оскарження заявник визначає порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257, статті 382 ЦПК України. Також, суд апеляційної інстанції застосував норм процесуального права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 7 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19, від 28 лютого 2019 року у справі № 643/12296/17, від 11 квітня 2019 року у справі № 539/2630/17, від 28 липня 2021 року у справі № 756/6049/19. Заявник вказує, що позивач та його представник, будучи належним чином повідомлені про судові засідання, у тому числі про судове засідання 28 жовтня 2025 року, яке не відбулось через відпустку головуючого судді, фактично до суду не з`явились, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подавали та про причини неявки не повідомляли. Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та необґрунтованості зазначеного судового рішення. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. За змістом статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України). У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України). Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час постановлення ухвали суду першої інстанції, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунені в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. Водночас позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності. Відповідні правові висновки, викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 7 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 28 липня 2021 року у справі № 756/6049/19. Також у постанові від 17 вересня 2025 року у справі № 764/6846/24 Верховний Суд звертав увагу, що повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Апеляційний суд встановив, що судові засідання призначались на 18 вересня 2025 року, 28 жовтня 2025 року та 19 грудня 2025 року, при цьому, судове засідання, призначене на 28 жовтня 2025 року не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці, що підтверджується довідкою, складеною секретарем судового засідання. Отже, відсутні докази того, що позивач не з`явився два поспіль рази у судові засідання, призначені судом на 18 вересня 2025 року та 19 грудня 2025 року, оскільки судове засідання, призначене на 28 жовтня 2025 року не відбулось. Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, суд першої інстанції не врахував норми процесуального права та залишив позов без розгляду в порушення вимог пункту третього частини першої статті 257 ЦПК України. Доводи касаційної скарги про те, суд апеляційної інстанції застосував норм процесуального права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 7 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19, від 28 лютого 2019 року у справі № 643/12296/17, від 11 квітня 2019 року у справі № 539/2630/17, від 28 липня 2021 року у справі № 756/6049/19, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі. Інші доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної постанови. Правильність застосування судом апеляційної інстанції вказаних норм процесуального права не викликає розумних сумнівів. Оскільки оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм процесуального права й підстави для його скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пилипець Р. Ю., на постанову Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року, суд відмовляє. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пилипець Роман Юрійович, на постанову Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська