Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/17419/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/17419/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар П.А. Суддя-доповідач - Курко О. П. 23 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Ватаманюка Р.В. Боровицького О. А. , за участю: секретаря судового засідання: Яремчук Л.С, представника позивача: Лісовенка Д.І., представників відповідача: Ращенка Д.І., Левенця А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, В С Т А Н О В И В : рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 12.12.2024 №3127 про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ОРУП №1 ГУНП в Одеській області в частині, що стосується ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 12.12.2024 №1965 о/с по особовому складу про звільнення ОСОБА_1 згідно з п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" - у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що керівництву Головного управління надійшла доповідна записка УГІ ГУНП в Одеській області від 22.11.2024 №55/3461, щодо можливого порушення службової дисципліни окремими посадовими особами Одеського РУП №1 ГУНП в області, що призвело до нецільового використання службового автотранспорту ГУНП в області, отримання вогнепального поранення старшим оперуповноваженим відділу кримінальної поліції ОРУП №1 ГУНП в області капітаном поліції ОСОБА_2 , висвітлення вказаної події в засобах масової інформації, що набуло суспільного резонансу, ймовірної безпідставної відсутності на службі 22.11.2024 заступника начальника цього ж відділу майора поліції ОСОБА_3 , перебування цього ж дня на службі з ознаками алкогольного сп`яніння заступника начальника управління поліції - начальника кримінальної поліції ОРУП №1 ГУНП в області полковника поліції ОСОБА_4 , а також для вивчення їх службової діяльності та ефективності проведення відповідної профілактичної роботи керівництвом ВКП ОРУП №1 ГУНП в області З метою перевірки зазначених відомостей наказом ГУНП від 22.11.2024 № 2958 призначено це службове розслідування (зі змінами, внесеними наказом ГУНП в області від 27.11.2024 № 3005 та термін проведення якого наказом ГУНП від 06.12.2024 № 3093 продовжено до 20.12.2024) На підставі пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, частини другої статті 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, та частини першої статті 70 Закону України «Про Національну поліцію», наказом ГУНП від 22.11.2024 № 1863 о/с полковника поліції ОСОБА_4 та майора поліції ОСОБА_3 було відсторонено від виконання службових обов`язків на період проведення службового розслідування. Під час проведення службового розслідування встановлено, що 21.11.2024, відповідно до затвердженого графіку, старший оперуповноважений відділу кримінальної поліції Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_5 заступив на добове чергування у складі слідчо-оперативної групи цього ж районного управління поліції. Близько опівночі цього ж дня, полковник поліції ОСОБА_6 зателефонував капітану поліції ОСОБА_7 та попросив його прибути за наступною адресою: Масив Радужний, 1а, с. Лиманка Одеської області для транспортування його і свого товариша гр. ОСОБА_8 . 22.11.2024 о 00:12 год. капітан поліції ОСОБА_9 залишив місце несення служби (приміщення ОРУП № 1 ГУНП в області) та о 00:20 год. виїхав з території вказаного районного управління поліції на службовому автомобілі «SKODA RAPID», (номерні знаки НОМЕР_1 ), на якому були встановлені неналежні йому номерні знаки НОМЕР_2 , та приблизно о 00:30 год. прибув за вищевказаною адресою. Приблизно о 00:40 год., гр. ОСОБА_10 зненацька відчинив задні праві двері та вистрибнув з автомобіля. Одразу після цього, капітан поліції ОСОБА_9 зупинив автомобіль та спільно з полковником поліції ОСОБА_11 вийшов з нього. ОСОБА_6 направився до гр. ОСОБА_8 та допоміг йому підійнятись. До них одразу підійшов капітан поліції ОСОБА_9 . В цей час, гр. ОСОБА_10 випрямився, направив на поліцейського пістолет та здійснив постріл у бік капітана поліції ОСОБА_12 , спричинивши останньому вогнепальне поранення, після чого втік з місця події у невідомому напрямку. Полковник поліції ОСОБА_6 сів за кермо службового автомобілю та самостійно доставив капітана поліції ОСОБА_12 до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради, де останньому було надано медичну допомогу та встановлено діагноз: «Вогнепальне кульове поранення, сліпе поранення правої половини грудної клітини та правого плеча з переломом струйної шийки правої плечової кістки із помірним зміщенням відламків та наявного інородного тіла в ділянці правого плечового суглобу, закритий перелом Н/З правої плечової кістки зі зміщенням відламків. Травматична контузія третього сегменту правої легені». О 00:45 год., полковник поліції ОСОБА_6 повідомив телефонним зв`язком про вказану подію майору поліції ОСОБА_13 . Цього ж дня за вказаним фактом слідчим відділенням відділу поліції № 5 ОРУП № 1 ГУНП в області внесено відомості до ЄРДР № 12024163510000879 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15 частини першої статті 115 КК України. Під час проведення службового розслідування, опитаний підполковник поліції ОСОБА_14 зазначає, що під час спілкування з працівниками УГІ ГУНП в області полковник поліції ОСОБА_6 від надання будь-яких пояснень щодо обставин вказаної події категорично відмовився. Крім того, зранку 22.11.2024, за словами опитуваного, ОСОБА_6 знаходився на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Опитані під час проведення службового розслідування майори поліції ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та старший лейтенант поліції ОСОБА_17 надали аналогічні відомості, викладені у поясненні підполковника поліції ОСОБА_18 . На пропозицію працівників УГІ ГУНП в області пройти відповідний огляд за допомогою газоаналізатору «Drager Alcotest 6820» або в медичному закладі останній категорично відмовився, пояснюючи це тим що не спав добу та не був вдома. Факт відмови від проходження освідування та подальше направлення ОСОБА_1 зафіксоване актом від 22.11.2024 о 09 год. 26 хв., де ОСОБА_1 поставив свій підпис в графі відмови від проходження освідування та направленням «поліцейського (працівника) на освідування (огляд) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння у зв`язку з підозрою в перебуванні в такому стані на службі (робочому місці)» від 22 листопада 2024 року вих. 55/3457. Опитаний з цього приводу заступник начальника ОРУП № 1 ГУНП підполковник поліції ОСОБА_19 зазначає, що 22.11.2024 приблизно о 08:30 год. він прибув до службового кабінету полковника поліції ОСОБА_20 , де відбувалася ранкова нарада керівного складу, а потім відеоселекторна нарада, на яких був присутній і полковник поліції ОСОБА_6 , у якого були помітні ознаки алкогольного сп`яніння. Опитані під час проведення службового розслідування майор поліції ОСОБА_21 та лейтенант поліції ОСОБА_22 зазначають, що вони дійсно бачили ввечері 21.11.2024 полковника поліції ОСОБА_4 , при цьому у останнього вбачалися окремі ознаки алкогольного сп`яніння. Опитаний в межах службового розслідування капітан поліції ОСОБА_9 вказав, що приблизно о 00:10 22.11.2024 він знаходився в управлінні поліції на своєму робочому місці, коли йому зателефонував старший прямий керівник - полковник поліції ОСОБА_6 та наказав взяти службовий автомобіль та приїхати до ЖМ "Радужний", нібито з метою перевірки оперативної інформації. Прибувши за вказаною адресою, він побачив на місці полковника поліції ОСОБА_4 разом з раніше незнайомим йому чоловіком, який не представився та сів на заднє сидіння службового автомобіля, в той час ОСОБА_6 сів на переднє пасажирське сидіння. Опитаний зазначає, що на початку руху він почув звук схожий на звук спрацювання пістолетного затвору, однак не надав цьому значення. Під час руху автомобіля невідомий відчинив задні двері та вистрибнув на ходу. Зупинивши автомобіль, опитаний разом з полковником поліції ОСОБА_11 направилися до вказаного чоловіка. Вони поцікавилися чи в нього все добре, коли невідомий дістав з чоловічої сумки через плече предмет, зовні схожий на пістолет, та здійснив з нього один постріл у бік капітана поліції ОСОБА_12 . Далі, як зазначає капітан поліції ОСОБА_9 , невідомий втік з місця події, в той час як полковник поліції ОСОБА_6 на вказаному службовому автомобілі доставив пораненого до КНП "МКЛ № 10" ОМР. Полковник поліції ОСОБА_6 з цього приводу повідомив, що 21.11.2024 з 08:00 год. до 18:30 год. він знаходився на робочому місці. В подальшому, після закінчення робочого часу, опитаний зустрівся зі своїм товаришем по службі на ім`я ОСОБА_23 , з яким разом проходили службу у Збройних силах України у 2023 році. Далі, цього ж вечора, як вказав опитаний, після 19:00 год. вони вдвох вирішили повечеряти у кафе «LUG», що розташоване у ЖМ «Радужний». У вказаному закладі вони їли та спілкувалися, де як зазначає полковник поліції ОСОБА_6 , особисто він алкогольні напої не вживав, а чи вживав їх ОСОБА_23 - не пам`ятає. Водночас, полковник поліції ОСОБА_6 не зміг нічого пояснити з приводу знаходження з ними того вечора його підлеглих майора поліції ОСОБА_3 та лейтенанта поліції ОСОБА_24 , адже вважає, що це не стосується обставин події. Після знаходження у вказаному закладі, як пояснив опитаний, ОСОБА_23 повідомив його, що має оперативну інформацію стосовно особи, яка ймовірно зберігає вогнепальну зброю та мешкає в районі Французького бульвару у м. Одесі. У зв`язку з цим, полковник поліції ОСОБА_6 зателефонував черговому оперуповноваженому капітану поліції ОСОБА_7 та попросив його прибути до ЖМ «Радужний», для перевірки оперативної інформації. Чи зазначав опитаний в телефонній розмові, про необхідність використання для цього службового автотранспорту, нібито не пам`ятає. О 00:30 год. 22.11.2024, як пояснив опитаний, капітан полії ОСОБА_9 прибув на службовому автотранспорті «SKODA RAPID». Як зазначив полковник поліції ОСОБА_6 , приблизно о 00:40 год., під час руху автомобілем площею 10-го квітня у м. Одеса (орієнтовно між з`їздами на АДРЕСА_1 ), він почув як відчинилися задні праві двері автомобіля та побачив як ОСОБА_23 вистрибнув з автомобіля на ходу. Одразу після цього, як зауважив опитаний, капітан поліції ОСОБА_9 зупинив автомобіль за його командою та вони спільно вийшли з нього. У цей час, опитуваний почув як пролунав звук схожий на постріл та крик капітана поліції ОСОБА_12 . Хто саме здійснював постріл, опитаний не помітив. Далі, як пояснює полковник поліції ОСОБА_6 , уся його увага була прикута до капітана поліції ОСОБА_12 , якому він намагався надати допомогу. ОСОБА_25 в цей час зник ОСОБА_23 , опитаний нібито не бачив. Згодом, як пояснив полковник поліції ОСОБА_6 , він доставив капітана поліції ОСОБА_12 до КНП «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради. Яким саме чином він це зробив, опитаний пояснювати відмовився. В медичному закладі опитаний передав капітана поліції ОСОБА_12 лікарям та залишився на території лікарні. На підставі викладеного дисциплінарна комісія дійшла висновку, що полковник поліції ОСОБА_6 вчинив грубий дисциплінарний проступок, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 ЗУ "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2, 4, 6, 9, 10, 13, 14 частини 3 статті 1, пунктів 7, 8 частини 1 статті 3, частин 5, 6 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 22 ЗУ "Про запобігання корупції", пункту 7 розділу ІV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, пункту 2 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, абзаців 2, 3 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, підпункту 1 пункту 1 Розпорядження Одеської обласної військової адміністрації від 28.02.2023, пункту 4.1 розділу IV Правил внутрішнього (трудового) розпорядку ГУНП в Одеській області, підпунктів 2, 3, 2.2, 2.26, 2.49 розділу 2 Посадової інструкції, що виразилося у недотриманні положень законів України та інших НПА, які регламентують діяльність поліції, безпідставному користуванні 22.11.2024 службовим автомобілем «SKODA RAPID» у особистих (неслужбових) цілях, під керуванням капітана поліції ОСОБА_12 , порушенні вимог комендантської години без службової необхідності, перешкоджанні останньому виконувати його службові обов`язки у складі СОГ, що спричинило настання тяжких наслідків та завдало шкоди авторитету органів Національної поліції з боку суспільства, неповідомленні про виявлене правопорушення за скороченим номером екстреного виклику поліції "102", появі на робочому місці о 09:26 год. 22.11.2024 з ознаками алкогольного сп`яніння, неповідомленні 25.11.2024 належним чином безпосереднього керівника про обставини відкриття лікарняного, перешкоджанні на несприянні проведенню службового розслідуванню, неналежному виконанні своїх службових обов`язків щодо організації роботи з розкриття вчинених на території обслуговування злочинів, не здійсненні дієвого контролю за діями підлеглих, що негативно вплинуло на забезпечення реалізації покладених на підрозділи Національної поліції завдань з боротьби зі злочинністю за підсумками роботи 10 місяців у 2024 році. Дисциплінарною комісією встановлено обставину, що обтяжує відповідальність полковника поліції ОСОБА_4 , передбачена підпунктом 4 пункту 6 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а саме настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку. Водночас обставин, що пом`якшують його відповідальність дисциплінарною комісією не встановлено. 22.11.2024 позивача ознайомили з наказом полковника поліції ОСОБА_26 від 22.11.2024 №1863 про відсторонення його від виконання службових обов`язків на період службового розслідування. 12.12.2024 позивач за викликом відповідача, прибув до його адміністративної будівлі, де його було ознайомлено з наказом від 12.12.2024 №1327 про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ОРУП №1 ГУНП в Одеській області та наказом від 12.12.2024 №1965 о/с про звільнення позивача за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції.) З зазначеними встановленими обставинами службового розслідування та його результатами, позивач не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що спотворюють дійсні обставини, а тому просить суд визнати їх протиправними та скасувати. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон), Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі - Статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893) та Положенням про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (далі - Положення №893), затвердженими наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України". Відповідно до ст. 8 Закону поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Статтею 18 Закону визначено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського. Згідно з ст. 19 Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Пунктами 1, 2 статті 18 Закону №580 передбачено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» №2337-VIII від 15.03.2018 (далі - Дисциплінарний статут). Згідно дефініції, наведеної у ч.1, 2 ст.1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Відповідно до ч.1 ст.13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з вказаним Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених КУпАП. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з вказаним Статутом. Згідно ст.12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає у порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. За змістом ч.1, 2 ст.13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Відповідно до ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту, підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Частиною шостою статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування (ч.7 ст.14 Дисциплінарного статуту). Відповідно до ч.8, 9, 10 ст.14 Дисциплінарного статуту, у разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування. У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких є висновок дисциплінарної комісії, такі скарги не розглядаються, якщо не містять інформації, яка не була досліджена під час проведення службового розслідування. Про відмову у розгляді скарги заявник інформується у десятиденний строк. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Відтак, поліцейський може бути підданий дисциплінарному стягненню не інакше, як за вчинення дисциплінарного проступку, факт вчинення якого має бути встановлено та доведено в ході проведеного службового розслідування, проведеного з дотриманням встановленої процедури. Наказом Міністерства внутрішніх справ України №893 від 07.11.2018 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807) було затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893), який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування. Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку №893, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Згідно п.2 розділу ІІ Порядку №893, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про : внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку; надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України Про запобігання корупції; ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень; недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу; недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування; втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження; розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом; порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів; перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп`яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку; здійснення поліцейським дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками в будь-якій формі, а також сексуальних домагань. Проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків (п. 1 розділу V Порядку проведення службових розслідувань). Відповідно до п.4 розділу V Порядку №893, службове розслідування має встановити : наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Пунктом 5 розділу VI Порядку №893 передбачено, що у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначається висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування. Пунктом 10 розділу VI Порядку №893 передбачено, що у разі надходження до керівника органу поліції вищого рівня скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо якого є висновок службового розслідування, якщо в ній містяться відомості, які не були досліджені під час проведення службового розслідування, чи безпосереднього виявлення таких відомостей уповноважений керівник органу поліції вищого рівня призначає нове службове розслідування за такими відомостями, проведення якого доручається дисциплінарній комісії органу поліції вищого рівня. З матеріалів справи встановлено, що 22.11.2024 начальником УГІ ГУНП в області майором поліції І. Прібиловим керівництву ГУНП подано доповідну записку (вих. УГІ ГУНП № 55/3461) та запропоновано призначити службове розслідування. З метою перевірки зазначених відомостей наказом ГУНП від 22.11.2024 № 2958 призначено це службове розслідування (зі змінами, внесеними наказом ГУНП в області від 27.11.2024 № 3005 та термін проведення якого наказом ГУНП від 06.12.2024 № 3093 продовжено до 20.12.2024). Отже, відповідач діяв у відповідності до наведених вище положень статті 14 Дисциплінарного статуту та пункту 1 розділу ІІ Порядку №893. Також з обставин справи вбачається, що за результатом проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія встановила, що 22.11.2024 о 00:10 год. полковник поліції ОСОБА_6 після вживання алкогольних напоїв, під час дії комендантської години, зателефонував своєму підлеглому - капітанові поліції ОСОБА_7 , який перебував на добовому чергуванні у складі слідчо-оперативної групи. У розмові полковник поліції ОСОБА_6 , використовуючи своє службове становище та владні повноваження, наказав підлеглому залишити місце несення служби та прибути до нього на службовому автомобілі «SKODA RAPID», н.з. НОМЕР_1 , нібито у службових потребах. На виконання вказівки керівника, капітан поліції ОСОБА_9 прибув до визначеного місця, де в салон службового автомобіля сів полковник поліції ОСОБА_6 та його знайомий гр. С. Після цього, присутні вирушили за маршрутом, який указав полковник поліції ОСОБА_6 . Під час руху службового автомобіля, гр. ОСОБА_27 зненацька, з невідомих причин відчинив двері автомобіля та вистрибнув з нього. Після зупинки транспортного засобу, капітан поліції ОСОБА_9 наблизився у бік до останнього, який здійснив один постріл з невстановленої зброї, чим гр. ОСОБА_27 завдав поліцейському тілесних ушкоджень та втік з місця події. Після вказаної події полковник поліції ОСОБА_6 , керуючи вищевказаним службовим автомобілем доставив капітана поліції ОСОБА_12 до КНП «Міська клінічна лікарня №10» Одеської міської ради, де останньому було надано медичну допомогу. Водночас, полковник поліції ОСОБА_6 не повідомив про виявлене правопорушення, очевидцем якого став за скороченим номером екстреного виклику поліції «102», не сприяв проведенню першочергових слідчих дій щодо встановлення місця знаходження гр.С, а також надалі перешкоджав проведенню службового розслідування з цього приводу. Тієї ж доби о 09:26 год. полковник поліції ОСОБА_28 у робочий час перебував на службі з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення мови, й координації рухів; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя: поведінка, що не відповідає обстановці). Від пропозиції працівників УП ГУНП в області пройти відповідний огляд за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» або в закладі охорони здоров`я останній категорично відмовився, пояснюючи це тим, що не спав добу та не був вдома. 25.11.2024 полковник поліції ОСОБА_6 не вийшов на службу, повідомивши свого безпосереднього керівника про перебування на лікарняному. При цьому не надав інформації щодо медичного закладу, де був відкритий лікарняний, а також приблизного терміну лікування. Установлено, що полковник поліції ОСОБА_28 неналежно виконував свої службові обов`язки щодо організації роботи з розкриття вчинених на території обслуговування злочинів не здійснював дієвого контролю за діями підлеглих, що негативно вплинуло на забезпечення реалізації покладених на підрозділи Національної поліції завдань з боротьби зі злочинністю за підсумками роботи протягом 10 місяців 2024 року. В сукупності зібраних матеріалів службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку, що позивач вчинив грубий дисциплінарний проступок, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 ЗУ "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2, 4, 6, 9, 10, 13, 14 частини 3 статті 1, пунктів 7, 8 частини 1 статті 3, частин 5, 6 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 22 ЗУ "Про запобігання корупції", пункту 7 розділу ІV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, пункту 2 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, абзаців 2, 3 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, підпункту 1 пункту 1 Розпорядження Одеської обласної військової адміністрації від 28.02.2023, пункту 4.1 розділу IV Правил внутрішнього (трудового) розпорядку ГУНП в Одеській області, підпунктів 2, 3, 2.2, 2.26, 2.49 розділу 2 Посадової інструкції, що виразилося у недотриманні положень законів України та інших НПА, які регламентують діяльність поліції, безпідставному користуванні 22.11.2024 службовим автомобілем «SKODA RAPID» у особистих (неслужбових) цілях, під керуванням капітана поліції ОСОБА_12 , порушенні вимог комендантської години без службової необхідності, перешкоджанні останньому виконувати його службові обов`язки у складі СОГ, що спричинило настання тяжких наслідків та завдало шкоди авторитету органів Національної поліції з боку суспільства, неповідомленні про виявлене правопорушення за скороченим номером екстреного виклику поліції "102", появі на робочому місці 0 09:26 22.11.2024 з ознаками алкогольного сп`яніння, неповідомленні 25.11.2024 належним чином безпосереднього керівника про обставини відкриття лікарняного, перешкоджанні на несприянні проведенню службового розслідуванню, неналежному виконанні своїх службових обов`язків щодо організації роботи з розкриття вчинених на території обслуговування злочинів, не здійсненні дієвого контролю за діями підлеглих, що негативно вплинуло на забезпечення реалізації покладених на підрозділи Національної поліції завдань з боротьби зі злочинністю за підсумками роботи 10 місяців у 2024 році. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями. Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 у справі №360/4790/19 зроблено правовий висновок, що питання обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, але при цьому необхідно враховувати певні обставини. Суд здійснює правову оцінку рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень за критеріями частини другої статті 2 КАС України, які є межею для дискреційних повноважень останніх. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед у тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням. Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.12.2019 у справі №804/2054/17, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Дисциплінарний статут НПУ доповнено розділом V згідно із Законом № 2123-IX від 15.03.2022. Особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану та особливості доведення до поліцейського наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності визначені ст.ст. 29, 30 Дисціплінарного статуту Національної поліції України, згідно яких, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено воєнний стан на території України з 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і триває до сьогодні. Згідно зі статтею 26 Дисциплінарного статуту НПУ у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. Дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків. У разі повторного вчинення дисциплінарного проступку поліцейським протягом строку дії дисциплінарного стягнення у виді зауваження за результатами службового розслідування дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє. У разі застосування до поліцейського інших заходів дисциплінарного впливу, не пов`язаних із застосуванням дисциплінарного стягнення, прямий керівник посадової особи, яка призначила службове розслідування, має право переглянути це рішення шляхом видання наказу про притягнення цього поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Тобто дискреційні повноваження керівника, уповноваженого на застосування до поліцейського заходів дисциплінарного впливу, на час воєнного стану обмежені вказаною нормою права, яка визначає порядок накладення дисциплінарних стягнень від менш суворого до більш суворого виду дисциплінарного стягнення. Разом з цим, аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями КК України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку. Саме по собі відтворення у висновку службового розслідування фабули кримінального правопорушення чи інших обставин, наведених у рішеннях слідчого (прокурора, слідчого судді) в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення, а так само відтворення у висновку службового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.03.2020 в справі № 818/25/17. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваними наказами порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Суд прийняв до уваги той факт, що позивач перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, вчинив всіх достатніх і необхідних дій, виходячи з ситуації в якій він опинився, щоб зберегти життя та здоров`я капітану поліції ОСОБА_7 . В той же час, суд звертає увагу на те, що дисциплінарною комісією встановлено обставину, що обтяжує відповідальність полковника поліції ОСОБА_4 , передбачена підпунктом 4 пункту 6 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а саме настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку. Водночас обставин, що пом`якшують його відповідальність дисциплінарною комісією не встановлено. Як встановлено судом, на час притягнення до дисциплінарної відповідальності у позивача не було діючих дисциплінарних стягнень і у відповідності до ст. 29 Дисциплінарного статуту НПУ, до нього не мало бути застосовано крайній захід дисциплінарного впливу, а саме звільнення зі служби в поліції. Зазначення відповідачем в апеляційній скарзі про те, що керівник, обираючи вид дисциплінарного стягнення стосовно позивача враховував всі обставини, причини і умови, що їх зумовили, ступінь вини та співмірність стягнення, жодними переконливими доказами не обґрунтовано. Зокрема, не надано під час судового розгляду належних доказів причинного зв`язку між діями позивача та тяжкими наслідками, у вигляді вогнепального поранення, які визначені за матеріалами службового розслідування як обтяжуючі. Тому застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби на думку суду не є співмірним. Отже, суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів. Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу, судова колегія зазначає наступне. На підтвердження цих обставин суду надаються договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших понесених стороною витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Такі документи повинні бути оформлені у визначеному законом порядку та відповідати критеріям належності, допустимості, достатності та достовірності, а також подані до суду у визначені строки. Представник позивача надав до суду 15.07.2025 року клопотання про розподіл судових витрат, додатками до якого є договір-доручення про надання правничої допомоги Адвокатським бюро "Ольги Пєнязькової" від 23.11.2024 року та додаткову угоду №2 до договору-доручення про надання правничої допомоги від 13.12.2024 року, де зазначено, що відповідно до п. 4.2 договору сторони дійшли згоди, що гонорар бюро за надання первісної консультації, підготовку та подачу до суду позовної заяви становить 40000 (сорок тисяч) гривень. Окрім того, до клопотання долучено прибутковий ордер № 13/12 від 13.12.2024, на загальну суму 40000 грн., яку сплачено ОСОБА_1 до АБ "Ольги Пєнязькової". Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Враховуючи те, що гонорар адвоката встановлено у фіксованому розмірі, надання додаткових документів, які б підтверджували розмір гонорару, обсяг наданих послуг, витраченого часу не є обов`язковим. Аналогічні висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, від 18.08.2022 у справі № 340/323/21, від 10.11.2022 у справі № 640/24023/21. Відтак, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально. Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Суд також звертає увагу на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, її значення для позивача та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи, суд вважає, що витрати на правову допомогу в розмірі 40000,00 грн., на відшкодування яких у позивача виникло право за результатами розгляду цієї справи, підлягають зменшенню. З огляду на викладене суд приходить до переконання, що за результатами розгляду цієї справи відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. відповідатиме вимогам розумності та співмірності. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 23 вересня 2025 року. Головуючий Курко О. П. Судді Ватаманюк Р.В. Боровицький О. А.