Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/22115/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/22115/23 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Київметал" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И Л А Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2023 № 265050415. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що АТ "Київметал" не подано податкову декларацію з плати за землю (орендна плата) за 2022 рік, чим порушено норми ПК України. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що користується земельною ділянкою на підставі договору від 25.08.1999, яким встановлено, що плата за землю вноситься у вигляді земельного податку у розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки на відповідний рахунок. Звернув увагу суду на те, що постановою Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі № 910/26993/15 встановлено, що АТ "Київметал" є платником плати за землю саме у формі земельного податку та не є платником орендної плати відносно земельної ділянки про яку зазначає апелянт. Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку АТ "Київметал" щодо своєчасності подання податкової декларації з плати за землю (орендна плата за землю) за 2022 рік. За результатами проведення камеральної перевірки контролюючим органом складено акт від 13.03.2023 № 17857/Ж5/26-15-04-15-03, яким встановлено порушення вимог ст. 286 ПК України, а саме неподання податкової декларації з плати за землю (орендна плата за землю) за 2022 рік стосовно земельної ділянки кадастровий номер № 8000000000:66:264:0003 адреса земельної ділянки: м.Київ, просп. Визволителів, 5 (а.с. 9-10). 03.04.2023 позивачем подано до Головного управління ДПС у м. Києві заперечення на акт камеральної перевірки від 13.03.2023 № 17857/Ж5/26-15-04-15-03 (а.с. 44-46). Головне управління ДПС у м. Києві листом від 13.04.2023 № 15879/1/26-15-04-15-08 залишено без змін висновок акту камеральної перевірки від 13.03.2023 № 17857/Ж5/26-15-04-15-03 (а.с. 47-48). На підставі акту перевірки від 13.03.2023 № 17857/Ж5/26-15-04-15-03 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.04.2023 № 265050415, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 340,00 грн (а.с. 11-12). Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 14.04.2023 № 265050415 позивач подав до Державної податкової служби України скаргу від 16.05.2023 № 16 (а.с. 55-60). Рішенням Державної податкової служби України від 06.06.2023 № 14371/6/99-00-06-03-02-06 скаргу залишено без розгляду та повернуто скаржнику (а.с. 61-63). Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивачем було подано відповідачу податкову декларацію з плати за землю за 2022 рік, на підставі якої позивачем сплачено до місцевого бюджету податок на землю в розмірі 1 569 462,35 грн, відтак, АТ "Київметал" було дотримано та виконано обов`язок по обчисленню, декларуванню та сплаті суми податку в порядку та в строки, визначені ПК України. Крім того, податковим органом не було враховано відсутність у АТ "Київметал" обов`язку сплачувати орендну плату за землю, а також не враховано факт подання податкової декларації та сплати позивачем плати за землю у формі земельного податку, тому притягнення позивача до відповідальності за неподання декларації з плати за землю (орендна плата за землю) за 2022 рік, та, як наслідок зобов`язання сплатити штраф у розмірі 340,00 грн за порушення п. 286.2 ст. 286 ПК України, є безпідставним та протиправним. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.10.2010 № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі ПК України). Пунктами 36.1 та 36.2 ст. 36, п. 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок. Відповідно до п. 76.3 ст. 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу. Згідно з п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Згідно з п. 49.20 ст. 49 ПК України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом. Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п. 49.2 ст. 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. З матеріалів справи вбачається, що 25.08.1999 між ЗАТ "Київметал" (правонаступником якого є АТ "Київметал") та Київською міською радою укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею, відповідно до п. 1 якого Київська міська рада на підставі рішення від 18.02.1999 № 141/242 надає, а позивач приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 13,7119 га в тому числі: землі змішаного використання 13,7119 га згідно з планом землекористування, що додається (пп. 1.1). Земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування строк на 24 роки для експлуатації та обслуговування адміністративно-побутових корпусів і складської бази на просп. Визволителів, 5 у Дніпровському районі м.Києва (п. 1.2). Пунктом 2.1 договору встановлено, що плата за землю вноситься землекористувачем згідно Закону України "Про плату за землю" у вигляді земельного податку у розмірі одного відсотку від грошової оцінки земельної ділянки, що оподатковується, на відповідний рахунок. На час укладення договору користування, відносини щодо тимчасового користування землею регулювалися Земельним кодексом України (у редакції, яка була чинною з 15.05.1992 по 31.12.2001), Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV, Законом України "Про плату за землю" від 03.07.1992 № 2535-ХІІ. На момент укладення Договору користування чинним законодавством було передбачено можливість укладення, як договору про право тимчасового користування землею, так і договору оренди, як особливого виду договору користування землею. Зазначені два види договорів хоч і регулювали тотожні відносини у сфері землекористування, але мали відмінності, зокрема право довгострокового тимчасового користування землею та право довгострокового тимчасового користування землею на умовах оренди мали різні види договорів, на підставі яких громадяни та юридичні особи отримували різні за змістом види прав на земельні ділянки. 25.10.2001 прийнято та введено у дію 01.01.2002 чинний Земельний кодекс України, а Земельний кодекс України в редакції від 13.03.1992, втратив чинність. На відміну від останнього, чинний Земельний кодекс України не передбачає можливості набуття та здійснення такого права на землю, як право тимчасового довгострокового користування землею, а містить положення про набуття та здійснення права оренди землі. Разом з тим, п. 7 розділу X "Перехідні положення" чинного Земельного кодексу України, передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Таким чином, оскільки договір на право довгострокового користування землею був укладений 25.08.1999 строком на 24 роки, то на момент введення в дію чинного Земельного кодексу України він не втратив чинність, у зв`язку з чим, АТ "Київметал" після введення в дію чинного Земельного кодексу України зберегло право тимчасового довгострокового користування землею, яке виникло на підставі укладеного договору користування. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про те, що згідно з інформаційними ресурсами ДПС АТ "Київметал" не подано декларацію з плати за землю (орендна плата) за 2022 рік, чим порушено вимоги ПК України. Відповідно до ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Згідно з пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Відповідно до ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі № 910/26993/15 за заявою Генерального прокурора України про перегляд судових рішень у справі за позовом заступника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ПАТ "Київметал" про внесення змін до договору відмовлено. У вищезазначеній постанові Судова палата у господарських справах Верховного Суду України погодилася з висновками судів апеляційної та касаційної інстанцій, що норми ст. 288 ПК України, підлягають застосуванню до земельних правовідносин, заснованих на договорі оренди, проте оскільки договір на право тимчасового довгострокового користування землею був укладений 25.08.1999, тобто після прийняття і введення у дію Закону України "Про оренду землі", наявні підстави вважати, що цей договір не є різновидом договору оренди землі і до нього не можуть застосовуватися, як положення Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998, так і положення ст. 8 Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992 та ст. 288 ПК України (а.с. 24). Отже враховуючи зазначені висновки Верховного Суду України у справі № 910/26993/15 ПАТ "Київметал" є платником плати за землю (за користування земельною ділянкою, кадастровий номер № 8000000000:66:264:0003, адреса: м. Київ, просп. Визволителів, 5) у формі земельного податку (назва та код бюджетної класифікації податку: 18010500 (земельний податок з юридичних осіб) та не є платником орендної плати (орендна плата з юридичних осіб) відносно вказаної земельної ділянки. Крім того, судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що АТ "Київметал" 17.01.2022 було подано до ГУ ДПС у м. Києві звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік, що підтверджується квитанцією № 9002590548 (а.с. 29). Водночас рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490 було встановлено, що з 01.03.2022 по 31.05.2022 застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки в розмірі 0 відсотка (у відсотках до НГО). 25.10.2022 АТ "Київметал" подано до ГУ ДПС у м. Києві уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік, що підтверджується квитанцією № 9219370091 (а.с. 34). Згідно з поданої уточнюючої декларації від 25.10.2022, позивачем розраховано суму земельного податку в розмірі 1 569 462,35 грн., сплата якої підтверджується платіжними інструкціями від 16.02.2022 № 1898, від 06.04.2022 № 1962, від 21.06.2022 № 2084, від 21.06.2022 № 2085, від 28.06.2022 № 2089, від 20.07.2022 № 2142, від 18.08.2022№ 2194, від 28.09.2022№ 2272, від 26.01.2023 № 2516. Таким чином, враховуючи встановлені обставини, а також висновки Верховного Суду України у справі № 910/26993/15 щодо договору на право тимчасового довгострокового користування землею, який був укладений 25.08.1999, колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта щодо необхідності подання позивачем податкової декларацію з плати за землю (орендної плати) за 2022 рік та відсутності підстав для застосування штрафних (фінансових) санкції до позивача. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови виготовлено 23 вересня 2025 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма