Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/18396/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/18396/24 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області, Державного підприємства «РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У червні 2024 року Державне підприємство «РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.05.2024 №20504/15-32-04-07-20/01125809. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року адміністративний позов Державного підприємства «РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» до Головного управління ДПС в Одеській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.05.2024 №20504/15-32-04-07-20/01125809 в частині, що перевищує суму 2 065 586,99 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом були зроблені висновки з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому не наданої належної правової оцінки обставинам справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може безумовно вважатись поважною причиною для звільнення від відповідальності за порушення строків реєстрації податкових накладних, норми пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України передбачають звільнення від відповідальності, зокрема за порушення строків реєстрації податкових накладних, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, і за умови підтвердження неможливості виконання платником податків обов`язків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Апелянт вказує, що норма щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних санкцій за порушення термінів нарахування, декларування та сплати податків і зборів на період дії карантину, не застосовується з 27.05.2022 на період дії воєнного стану, а тому суми нараховані Головним управлінням ДПС в Одеській області в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні за проведення оплати за землю відповідають законодавству та є правомірними. Крім того, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Державне підприємство «РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині суми 2065586,99 грн. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в акті перевірки та в розрахунку штрафних санкцій (додаток до податкового повідомлення-рішення) відповідач вказує, що за податковими деклараціями сума грошового зобов`язання складає 1377248,81 грн. та 35502,02 грн. проте з урахуванням уточнюючих декларацій, сума грошового зобов`язання повинна складати 1021565,54 грн. Апелянт вказує, що відповідач не повинен був враховувати податкову декларацію з плати за землю № 9021828896 від 14.02.2019 та податкову декларацію з плати за землю № 9089793218 від 06.05.2019 р в акті камеральної перевірки у зв`язку із сплатою суми грошового зобов`язання згідно до акту камеральної перевірки від 29.03.2024. На думку апелянта, відповідачем неправомірно нараховано за несвоєчасну сплату штраф у розмірі 102156,56грн. як на такий, щодо якого розповсюджується дія мораторія. Крім того, апелянт зазначає, що обов`язковою умовою для звільнення платника який скористався абз.21 пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України від відповідальності повинно бути сплата ним податків і зборів протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки. Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство «Ренійський морський торговельний порт» з 01.04.2022 року є платником єдиного податку 3 групи, про що зазначено у витягу №862 з реєстру платників єдиного податку, та ставка становить 2% до доходу. Судом встановлено, що за результатами камеральної перевірки працівниками відповідача щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з плати за землю по ДП «Ренійський морський торговельний порт» складений акт від 29.03.2024 року №11834/15-32-04-07-17/01125809, яким встановлено порушення термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) протягом строків визначених абз. а) п.50.1 ст.50 п.57.1. ст.57 , п.287.3 ст.287 розділу ХІІ ПК України, а саме несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов`язань з плати за землю по деклараціям за 2019-2022 року яка становить в сумі 33 468506,38грн.(т.1 а.с.52-57). На вищевказаний акт перевірки позивачем було подані заперечення, та за результатами їх розгляду 18.05.2024 року відповідачем висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення без задоволення. На підставі висновків акту перевірки відповідачем складено податкове повідомлення-рішення №20504/15-32-04-07-20/01125809 від 15.05.2024 року, яким за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) податкові декларації з плати за землю: за 2019 рік від 14.02.2019 №9021828896, уточнююча декларація за 2019 рік від 06.05.2019 №9089793218, уточнююча декларація за 2020 рік від 28.01.2021 №9370845843, звітна декларація за 2020 рік від 22.01.2020 №9004017249, уточнююча декларація за 2020 рік від 26.02.2020 № 9035646957, уточнююча декларація за 2020 від 28.05.2020 № 9118951501, звітна декларація за 2020 рік від 05.02.2020 № 9012554963, уточнююча декларація за 2020 рік від 18.08.2021 № 9373716482, звітна декларація за 2021 рік від І8.02.2021№ 9029154143; звітна декларація за 2021 рік від 18.02.2021 № 9029154132, уточнююча декларація за 2021 рік від 18.08.2021 № 9237707668, звітна декларація за 2022 рік від 21.02.2022 № 9036410024 нараховано штрафну санкцію у розмірі 3 290 500,62грн Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що сума штрафних санкцій, яка підлягає стягненню з позивача вказана у рядках Розрахунку ШС: 1-3, 13,18, 21,22, 26,27,36,41,43-75,83-86 ( з урахуванням скоригованих судом сум штрафу по рядкам 1-3 та 21,22), яка складає - 2065586,99 грн. нарахована відповідачем правомірна та в цій частині позов не підлягає задоволенню. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України). Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПК України. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкових зобов`язань, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідно до граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПК України. Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем. Згідно п.п.112.8.8. п.112.8 ст.128 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є:самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу). Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п`ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу відповідно до пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу; Пунктом 269.1 статті 269 ПК України визначено, що платниками плати за землю є: 269.1.1. платники земельного податку: 269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.1.2. землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; 269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди. Відповідно до пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування платою за землю є: 270.1.1. об`єкти оподаткування земельним податком: 270.1.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності; 270.1.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності; 270.1.1.3. земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; 270.1.2. об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (пункт 285.1 статті 285 ПК України). Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Позивачем 14.02.2019р. подана податкова декларація з плати за землю за 2019 рік у якій річна сума плати становить 16 526085,50грн. із яких підлягало до сплати -1377 248.70грн. щомісячно(т.1 а.с.117,118) Позивачем 22.04.2020р. подана уточнююча декларація з плати за землю за 2019 рік (т.1 а.с.122,123) у якій річна сума земельного податку складає 16 264 068.73грн. якою зменшена сума податкового зобов`язання на 262916.77грн.. від попередньої суми 16 526 985.50грн. Позивачем 06.05.2019р. подана уточнююча декларація з плати за землю за 2019 рік (т.1 а.с.88-89), у якій річна сума земельного податку складає 17119912.28грн., якою збільшена сума податкового зобов`язання на 426024.02грн.. до раніше визначеної суми 16 264 068.73грн. та самостійно визначено суму штрафної санкції 12780.73грн. та сума плати становить щомісячно 1412750.79грн. з січня по лютий, 1400188.21грн. у березні, та 1384933,66грн. щомісячно з квітня по грудень. Позивачем 27.06.2019р. подана уточнююча декларація з плати за землю за 2019рік (т.1 а.с.127-128) у якій річна сума земельного податку складає 14170740.56.01грн. якою зменшена сума податкового зобов`язання на 2519352.15грн.. від раніше вказаної суми 16690092.71грн.. При проведені перевірки відповідачем встановлено факт несвоєчасної сплати суми податкових зобов`язань, а саме: по декларації з плати за землю № 9021828896 від 14.02.20219: граничний термін сплати грошового зобов`язання за грудень 2019р. у розмірі 236456,58 грн. - 30.01.2020 р. граничний термін сплати грошового зобов`язання за грудень 2019р. у розмірі 1140792,23 грн. - 30.01.2020 р. Загальний розмір сплати грошового зобов`язання складає 1377248,81 грн. по декларації з плати за землю №9089793218 від 06.05.2019: граничний термін сплати грошового зобов`язання у розмірі 35502,02 грн. - 30.01.2020 р. (Дані згідно уточнюючої податкової декларації за грудень 2019р.). Виходячи з чого, в акті перевірки та в розрахунку штрафних санкцій (додаток до податкового повідомлення-рішення рядки 1-3 ) відповідач визначив суму грошового зобов`язання 1377248,81 грн. та 35502,02 грн. (т.1 а.с.94). Позивач стверджує, що перевіряючими не було взято до уваги, що 13.12.2023 року за результатами попередньої камеральної перевірки позивача щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з плати за землю за період 2017-2019 роки складений акт №35954/15-32-04-17/01125809, яким охоплений період сплати податку по 30.11.2019 року та ним встановлено, що позивачем порушено термін сплати узгодженого грошового зобов`язання з плати за землю по деклараціям за 2017-2019 року в сумі 32 296 985,33грн. (т.1 а.с.158-161. Позивач не оскаржував висновки акту від 13.12.2023 року та самостійно 09.01.2024 року сплатив за платіжною інструкцією №5938 (т.1 а.с.241) 3 229 698,51грн. (за призначенням -за актом перевірки від 13.12.2023р. №35934/15-32-04-07-17/01125809), що становить 10% від суми 32 296 985,33 грн. визначеної в акті як такі, що мають затримку у строках сплати. Апелянт вважає, що відповідач нарахував позивачу за актом камеральної перевірки від 29.03.2024 року №11834/15-32-04-07-17/01125809 вдруге суми штрафних санкції у розмірі 23645,66грн., 114079,22грн, 3550,22грн, (рядки 1-3 Розрахунку ШС до ППР) суми яких були самостійно сплачені позивачем ще 09.01.2024 року. Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно акту від 13.12.2023 року перевіркою був охоплений період з останнім місяцем -листопад 2019 року декларація №90897993218 строк оплати до 30.12.2019 року(т.1 а.с.159), тоді як в рядках 1-3 Розрахунку ШС сума штрафу стосується оплати за грудень 2019 року строк сплати за який спливав до 30.01.2020р. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки відповідачем не було взято до уваги уточнюючи податкові декларації, якими ДП «Ренійський морський торговельний порт» якими було зменшено податкове зобов`язання з плати за землю, а саме: Уточнююча декларація з плати за землю за 2019 рік №9078635865 від 22.04.2019 року. Щомісячна сума за уточнюючою податковою декларацією складає - січень -1377248,79 грн., лютий - 1377248,79 грн., березень - 1364686,21 грн., квітень 1349431,66 грн., травень - 1349431,66 грн., червень - 1349431,66 грн., липень 1349431,66 грн., серпень - 1349431,66 грн., вересень - 1349431,66 грн., жовтень -1349431,66 грн., листопад - 1349431,66 грн., грудень - 1349431,66 грн. Уточнююча декларація з плати за землю за 2019 рік №9139571673 від 27.06.2019року. Щомісячна сума за уточнюючою податковою декларацією складає - січень -1412750,79 грн., лютий - 1412750,79 грн., березень - 1400188,21 грн., квітень 1384933,66 грн., травень - 1384933,66 грн., червень - 1045790,10 грн., липень -грн., серпень - 1021565,56 грн., вересень - 1021565,56 грн., жовтень -1021565,56 грн., листопад - 1021565,56 грн., грудень - 1021565,54 грн.(т.1 а.с.129). Отже, в акті перевірки та в розрахунку штрафних санкцій (додаток до податкового повідомлення-рішення) відповідач вказує, що за податковими деклараціями №9021828896 сума грошового зобов`язання складає 1377248,81 грн. та за № 9089793218 (уточнююча на збільшення) -35502,02 грн., проте з урахуванням уточнюючих декларацій від 22.04.2019 та 27.06.2019р.(остання), сума грошового зобов`язання за грудень 2019р. повинна складати 1 021 565,54 грн., а тому штраф відповідно повинен становити суму-102 156,50грн. замість невірної 141275,08.грн. Позивачем 05.02.2020р. подана податкова декларація з плати за землю за 2020 рік у якій річна сума плати становить 1585.34грн. із яких підлягало до сплати -132.11грн. щомісячно(т.1 а.с.80). Позивачем 24.04.2020р. подана уточнююча декларація з плати за землю за 2020 рік (т.1 а.с.72) у якій річна сума земельного податку складає 2378.01грн. якою збільшена сума податкового зобов`язання на 792.67грн.. до попередньої суми 1585.34грн.. без штрафної санкції. Позивачем 28.05.2020р. складена уточнююча декларація з плати за землю за 2020 рік (т.1 а.с.91-92)у якій річна сума земельного податку складає 2378.01грн. якою збільшена сума податкового зобов`язання на 198.17грн.. до попередньої суми 2179.84грн.. та самостійно визначено суму штрафної санкції 5,95грн. Позивачем 05.02.2020р. подана податкова декларація з плати за землю за 2020 рік №9012554963 у якій річна сума плати становить 12258786.69грн. із яких підлягало до сплати -1021565.56грн. щомісячно(т.1 а.с.82,83). Позивачем 24.04.2020р. подана уточнююча декларація з плати за землю за 2020рік (т.1 а.с.164-169) у якій річна сума земельного податку складає 11 237 221,13грн. якою зменшена сума податкового зобов`язання на 1021565.56грн.. від попередньої суми -12258786.69грн.. Позивачем 29.10.2020р. подана уточнююча декларація з плати за землю за 2020рік (т.1 а.с.137-139) у якій річна сума земельного податку складає 9 267 012.06грн. якою зменшена сума податкового зобов`язання на 1970 209.07грн.. від попередньої суми зобов`язання -11 237 221.13грн.. Щомісячна сума за уточнюючою податковою декларацією складає - січень -1021565,56 грн., лютий - 1021565,56 грн., березень - 0 грн., квітень - 1021565,56 грн., травень - 1021565,56 грн., червень -1021565,56грн., липень - 1021565,56 грн., серпень - 627523,74 грн., вересень -627523,74 грн, жовтень - 627523,74 грн., листопад - 627523,74 грн., грудень-627523,74 грн. Позивачем 28.01.2021р. подана уточнююча декларація з плати за землю за 2020рік (т.1 а.с.132-136)у якій річна сума земельного податку складає 9 894 535.80грн. якою збільшена сума податкового зобов`язання на 627523.74грн. до попередньо вказаної суми 9267012.06грн.. Щомісячна сума за уточнюючою податковою декларацією складає - січень -1021565,56 грн., лютий - 1021565,56 грн., березень -627523,74 грн., квітень -1021565,56грн., травень 1021565,56 грн., червень-1021565.56грн., липень -1021565,56грн., серпень- 627523,74 грн., вересень -627523,74 грн., жовтень - 627523,74 грн., листопад - 627523,74 грн., грудень-627523,74 грн. Позивачем 18.08.2021р. подана уточнююча декларація з плати за землю за 2020рік (т.1 а.с.142-143) у якій річна сума земельного податку складає 11864744.87грн. якою збільшена сума податкового зобов`язання на 2364250.89грн. до попередньо вказаної суми 9 894 535.80грн. Вказана сума повинна сплачуватися щомісячно рівними частками. Щомісячна сума за уточнюючою податковою декларацією складає - січень -1021565,56 грн., лютий - 1021565,56 грн., березень 627523,74 грн ., квітень - 1021565,56 грн., травень - 1021565,56 грн., червень -1021565,56 грн., липень - 1021565,56 грн., серпень - 1021565,56 грн., вересень 1021565,56 грн., жовтень - 1021565,56 грн., листопад - 1021565,56 грн., грудень-1021565,53 грн. Проте відповідач у Розрахунку штрафних санкцій (рядок 21,22) визначив суму, що підлягає до сплати за березень 2020 року у сумі 37544,67грн. та 984020,89грн., що у сумі складає =1012565,56грн., що відповідає даним декларації 05.02.2020р.. Таким чином відповідачем безпідставно не прийнято до уваги, що за останній уточнюючій декларації від 18.08.2021р. сума плати за березень 2020 року становить -627523,74 грн, та дана помилка призвела до зайвого нарахування позивачу штрафу у розміру 39404,56грн. ((1012565,56грн. -627523,74) х10%). Водночас суд враховує, що вказана сума штрафу нарахована за несвоєчасну сплату за період березень 2020р. (термін оплати до 01.04.2020р.), який припадає на дію мораторія пов`язаного із короновірусом та суми плати за які перераховані до бюджету 27 та 28.07.2022року. Проте позивачем не було сплачено за декларацією №9012554963 за січень 2020 року плату у розмірі 1021565,56грн. (рядок 27 Розрахунку ШС), строк сплати якої сплив 29.02.2020р. тобто до дати 01.03.2020 року (пункт 52-1підрозділ 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України). Тому відповідачем правомірно нараховано за несвоєчасну сплату штраф у розмірі 102156,56грн. як на такий, що не розповсюджується дія мораторія. Також відповідачем у Розрахунку штрафних санкцій (рядок 76-82) нараховано суми штрафів за несвоєчасну сплату плату за землю по декларації № 9373716482 поданою 18.08.2021 року, яка є уточнюючєю за 2020рік та якою було збільшено суму плати за землю за період з липня по грудень місяці 2020року на 349041,82грн. щомісячно, та за якою відповідач донараховав штрафні санкції за 6-ть місяців. Водночас відповідач не врахував, що сума збільшення оплати за землю за декларацією від 18.08.2021року, яка після уточнення склала -1021565,56грн. щомісяця(а.с.144), відповідає сумі визначеної в первинно поданій декларації 05.02.2020 року за 2020рік (а.с.83), та в розрахунок також включив суми за декларацією №9012554963 від 05.02.2020р (а.с.94) (рядки 15-30), тобто двічі, виходячи з чого суд вважає помилковим нарахування відповідачем суми штрафів за уточнюючою декларацією № 9373716482 (рядки 76-82 Розрахунку) на загальну суму 236425,08грн. Позивачем 21.02.2022р. подана податкова декларація з плати за землю за 2022 рік у якій річна сума плати становить 13524041.89грн. із яких підлягало до сплати -1 127003.40грн. щомісячно (т.1 а.с.153-155). Відповідач в Розрахунок штрафних санкцій (рядок 83,86) включив суми плати за землю за лютий та березень 2024 року -1127003,49грн. щомісячно. Апелянт вважає, що відповідач неправомірно не врахував те, що позивач перейшов на спрощену систему оподаткування -та був з 01.04.2022 року платником єдиного податку 3 групи зі ставкою 2% від доходу (а.с.237), а тому суми плати за землю за лютий та березень 2024 року -1127003,49грн. щомісячно на які нарахований штраф 10% є неправомірним . Відповідно до абз.21 пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки, за умови виконання ними податкових обов`язків щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки. З аналізу вказаної норми вбачається, що обов`язковою умовою для звільнення платника який скористався цим пунктом від відповідальності повинно бути сплата ним податків і зборів протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки. Тобто якщо позивач перейшов на цю систему 01.04.2022 року, то він для звільнення від штрафів повинен був оплатити плату за землю до 01.06.2022 року, що ним не було зроблено (всі оплати почались в липні 2022р.), а тому суд першої інстанції вірно відхилив аргументи позивача у цій частині. Разом з тим, відповідачем не враховано, що Законом України №2260 від 12.05.2022 року внесені зміни до абз.3 п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, також не враховано дію мораторію з 01.03.2020року. 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533- IX(далі Закон № 533- IX). У зв`язку із набранням чинності Закону № 533-ІХ(з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IXтаЗакону України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)») підрозділ 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 52-1 такого змісту: «За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати. Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню». Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчиненні відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину. Законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій у відповідний період. Необхідно зазначити, що карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року. Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває. З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі Закон № 2118-IX). Законом № 2118-IX підрозділ 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Зокрема, підпунктами 69.1, 69.9 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом46.2 статті 46цьогоКодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Законом № 2142-IX від 24 березня 2022 року внесено зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10розділу XX ПК України, а саме слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців». В подальшому Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX(далі Закон № 2260-IX). У зв`язку із набранням чинності 27 травня 2022року Закону № 2260-IXпідпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХПК України викладено у такій редакції: «У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом46.2 статті 46цьогоКодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків: щодо строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року); строків сплати грошових зобов`язань, визначених контролюючими органами, граничний строк сплати яких припадає на період починаючи з 24 лютого до 1 червня 2022 року, за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року. Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику». Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних. Закон № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом112.8.9 пункту 112.8 статті 112цьогоКодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються. Отже, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Законом № 2260-IX було внесено зміни й до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Відповідно до нової редакції цієї норми для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом46.2 статті 46цьогоКодексу, сплати податків та зборів платниками податків. Фактично норми підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України суперечать нормам пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, що полягає у тому, що незважаючи на положення, що встановлені у підпункті 52-1, у податкового органу є право застосовувати санкції за будь-які порушення починаючи з 27.05.2022 року. Такий підхід законодавця створює для платників податків ситуацію правової невизначеності, що з урахуванням введеного правового режиму воєнного стану є додатковим та надмірним тягарем. Виходячи із системного тлумачення норм ПК України, а також принципів застосування норм Конвенції з прав людини Європейським судом з прав людини, принцип стабільності передбачає, що окрім того, що норми права повинні бути чіткими та точними, вони повинні бути передбачуваними для суб`єкта на якого вони розповсюджуються. В окремих ситуаціях, коли цього вимагають принципи правової визначеності та захисту законних очікувань, може виникнути необхідність запровадити перехідні положення відповідно до обставин, чого у зазначеній ситуацій зроблено не було і у позивача виникла ситуація, коли підприємство не мало можливості виконати свої обов`язки з метою запобігання негативних наслідків. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем було порушено принцип правової визначеності та захисту законних очікувань позивача на звільнення від відповідальності, тому що Законом №2260 було скасовано право, яким підприємство користувалося до того часу та не було надано часу для вчинення дій щодо своєчасного подання податкової звітності за період карантину без застосування фінансових санкцій. Принцип стабільності податкового законодавства слугує реалізації правової визначеності. Стабільність податкового законодавства передбачає законні очікування платника податку щодо незмінності правового режиму оподаткування. У рішенні ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 року зазначено, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може виступати у формі не лише майна, а й «виправданих очікувань» від ефективного використання права власності. У рішенні ЄСПЛ у справі «Стретч проти Об`єднаного Королівства» від 24.06.2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції (встановлює право особи на мирне володіння своїм майном) вважається, зокрема, «законне і обґрунтоване очікування набути майно або майнове право». Також при оцінці оскаржуваних рішень суд звертає увагу на пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, яким встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Відповідно до підпункту 56.21 пункту 56. 2 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. У постанові Верховного Суду від 10.02.2021 року по справі №380/671/20 вказано, що сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. Вищенаведеною нормою охоплюються не лише очікування платника почуватися захищеним, а й відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган. Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про можливість застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату плати за землю до 01.08.2022 року. При цьому висновок контролюючого органу про можливість застосування до позивача штрафних санкцій за встановлених обставин не враховує принципів податкового законодавства, які у разі виникнення суперечностей між законодавчими нормами дозволяють усунути нормативні упущення та збалансувати інтереси платника податків та контролюючого органу. Колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.07.2024 року по справі №440/2936/23, відповідно до яких у період з 24 лютого 2022 року по 31 липня 2022 року платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасну сплату податків і зборів у разі здійснення такої сплати до 31 липня 2022 року. Несвоєчасне виконання означеного податкового обов`язку після указаної дати має наслідком притягнення платника до відповідальності відповідно до вимог статті 124 ПК України, але з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України. Застосування підвищеного розміру штрафних санкцій згідно з пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 ПК України залежить від обставин доведення контролюючим органом винної поведінки платника податків у формі умислу.» Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач безпідставно не врахував оплату позивачем за землю проведену до 31.07.2022 року по якій зобов`язання виникли після 01.03.2020 року та нарахував на ці суми штрафні санкції. Згідно п.124.1. ст.121 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Отже, суми штрафних санкцій нараховані відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні за проведення оплати за землю після 31.07.2022 року відповідають законодавству та є правомірними. Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем безпідставно нараховані позивачу штрафні санкції у сумах: 23645,66грн., 114079,22грн. 3550,20грн. (рядки 1-3 Розрахунку до ПДВ) замість вірної суми штрафу суми 102156,50 грн.; суми вказані у рядках 4-12, 14-17, 19-25,28-35,37-40,42, як такі, що сплачені до 31.07.2022 року; суми вказані у рядках 76-82 - 39404.18грн., 39404.18грн., 39404.18грн., 39404.18грн., 39404.18грн.,17723,70грн., 21680,49грн. (як такі, що двічі нараховані). Також суд враховує, що Порядок № 225 набрав чинності 06 вересня 2022 року, і тому на момент проведення камеральної перевірки позивач як платників податків не був позбавляє права довести у визначений спосіб факту неможливості своєчасно виконати свій обов`язок, вказавши у заяві про відповідний період, що прямо передбачено указаним Порядком. Аналогічна позиція щодо порядку реалізації платником податків права на підтвердження неможливості виконання ним податкового обов`язку була викладена Верховним Судом в постанові від 02 квітня 2024 року (справа № 520/18349/23), проте він такої заяви про відсутність можливість сплатити самостійно задекларовані суми плати за землю не направляв. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може безумовно вважатись поважною причиною для звільнення від відповідальності за порушення строків сплати податкових зобов`язань, норми пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України передбачають звільнення від відповідальності, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, і за умови підтвердження неможливості виконання платником податків обов`язків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Аналогічна правова позиція щодо вирішення спорів цієї категорії викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2024 року у справі № 280/4484/23, від 12 березня 2024 року у справі № 160/13661/23, від 06 лютого 2024 року у справі № 160/10740/23, від 11 квітня 2024 року у справі № 380/14133/23, від 02 травня 2024 року у справі № 420/11020/23, від 16 квітня 2024 року у справі № 460/21543/23, від 12 квітня 2024 року у справі № 620/9720/23, від 12 березня 2024 року у справі № 160/13661/23. Заява про відсутність можливості своєчасного виконання податкових обов`язків (з підтверджуючими документами) у відповідності до вимог наказу Міністерства фінансів від 29.07.2022 року № 225 «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податкових обов`язків, визначених у п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу та переліків документів на підтвердження від ДП «РМТП», до відповідача не надходила, хоча часу для подачи заяви було у позивача достатньо до початку проведення камеральної перевірки в 2024 році. При цьому абзацом сімнадцятим пп. 69.2 п. 69 підрозділ 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, визначено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно ПК України, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених пп. 112.8.9, ст. 112.8 ст. 112 ПК України (вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору)), що звільняють від фінансової санкції (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобіганню поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) не застосовується. Тому норма п. 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних санкцій за порушення термінів нарахування, декларування та сплати податків і зборів на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовується з 27.05.2022 на період дії воєнного стану. З урахуванням вкладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що сума штрафних санкцій, яка підлягає стягненню з позивача вказана у рядках Розрахунку 1-3, 13,18, 21,22, 26,27,36,41,43-75,83-86 з урахуванням скоригованих судом сум штрафу по рядкам 1-3 та 21,22),яка складає 2 065586,99 грн. нарахована відповідачем правомірно. Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області, Державного підприємства «РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «РЕНІЙСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: Ю.В. Осіпов Суддя: В.О. Скрипченко