Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/3383/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/3383/21 пров. № А/857/21554/21 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М. при секретарі судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 року (рішення ухвалене у м. Івано-Франківську судом у складі головуючого судді Скільського І.І.) у справі за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Публічного акціонерного товариства «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» про стягнення податкового боргу,- ВСТАНОВИЛА: У липні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» про стягнення податкового боргу. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що у відповідача наявна заборгованість перед бюджетом з земельного податку, рентної плати за спеціальне використання води, пені з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами та комунального податку в розмірі 102 521 грн., що виникла внаслідок несплати визначених контролюючим органом податкових зобов`язань. Оскільки, заборгованість станом на день звернення до суду не погашена, її слід стягнути в судовому порядку.. Просив позов задоволити. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з рахунків у банках, що обслуговують Публічне акціонерне товариство «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» та за рахунок готівки, що йому належить в дохід бюджету податковий борг в розмірі 102 521, 74 грн. Рішення суду першої інстанції оскаржило Публічне акціонерне товаристве «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв». Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що публічне акціонерне товариство «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби. Згідно підпунктами 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що податкове зобов`язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України (далі Кодекс) податковим боргом є сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Підпунктом 16.1.3. пункту 16.1. статті 16 Кодексу визначено, що платники податків і зборів зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Згідно підпункту 16.1.4 п.16.1 ст.16 Кодексу визначає, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, передбачених податковим законодавством. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 Кодексу). Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Кодексу, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Згідно пункту 287.3 статті 286 Кодексу, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Відповідно до до пунктів 257.2 та 257.5 статті 257 Кодексу, платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов`язань з рентної плати. Сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації. Згідно п. 56.11 ст.56 Кодексу, податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню. Приписами пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Кодексу, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Згідно підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Кодексу, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків. Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Кодексу, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Апеляційним судом встановлено, що відповідно до актів перевірки від 28.08.2018 року за №12812/09-19-52-01/05755602, від 16.01.2020 року №20/09-19-52-04/05755602, від 06.02.2020 року №108/09-19-52-04/05755602, від 31.03.2020 року №269/09-19-52-04/05755602, від 23.10.2020 року №123/09-19-04-12/05755602 та від 23.02.2021 року №841/09-19-18-09/05755602 податковим органом проведено камеральні перевірки про порушення правил сплати (перерахування) податків (зборів). За результатами вказаних перевірок податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення №0035715212 від 25.09.2018 року, №0005605204 від 07.02.2020 року, №0020495204 від 31.03.2020 року, №0029635204 від 05.05.2020 року, №00/2886/0412 від 26.11.2020 та від 30.03.2021 року за №№00/1753/1809, 00/1755/1809 в розмірі 10 519,82 грн., 1 131,83 грн., 3 705,79 грн., 1 116,54 грн., 510,24 грн., 6 120 грн. та 6 120 грн., відповідно, за затримку сплати грошових зобов`язань з земельного податку з юридичних осіб та неподання податкової звітності з плати за землю за 2015-2021 року, які направлені відповідачу, проте заборгованість ним сплачена не була. Грошові зобов`язання відповідача згідно вищевказаних податкових повідомлень-рішень у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Кодексу, які є узгодженими з моменту закінчення процедури адміністративного оскарження, підлягали до сплати відповідачем в добровільному порядку. Згідно п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Кодексу, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом, а при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом нараховується пеня. У зв`язку з несвоєчасною сплатою узгоджених податкових зобов`язань з плати земельного податку з юридичних осіб контролюючим органом було нараховано відповідачу пеню в розмірі 58 497,75 грн. Відтак, податковий борг відповідача з земельного податку з юридичних осіб складає 87 721,97 грн. Згідно п.п.129.1.1 п.129.1 ст. 129 Кодексу нараховано пеню з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами в розмірі 14 731,77 грн. Окрім цього позивачем проведено камеральну перевірку за результатами якої складено акти від 18.07.2018 року №11073/09-19-52-01/05755602 та від 14.09.2018 року №13580/09-19-52-12 про порушення правил сплати (перерахування) податків (зборів). За результатами вказаних перевірок податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення №0030735201 від 21.08.2018 року та №0038355212 від 04.10.2018 року в розмірі 34 грн. та 34 грн., відповідно, за затримку сплати самостійно визначених грошових зобов`язань з рентної плати за використання води та по комунальному податку, відповідно, які отримані відповідачем, проте заборгованість ним сплачена не була. Згідно п. 59.1, 59.5 ст.59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов`язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим органом надіслано відповідачу перша податкова вимога №1/145 від 24.10.2001 року на суму 2762,74 грн. та друга податкова вимога №2/454 від 29.11.2001 року на суму 11786,70 грн., які отримані відповідачем, проте заборгованість ним сплачена не була. Згідно підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України. Таким чином, сума узгодженого податкового зобов`язання земельного податку з юридичних осіб, рентної плати за спеціальне використання води, пені, з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами та комунального податку в розмірі 102 521,74 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено. Відповідно до п. 59.1, 59.5 ст.59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. Податковим законодавством не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Податковий кодекс України не містить також і приписів, які б дозволяли дійти висновку про недійсність податкових вимог, надісланих до моменту набрання цим Кодексом чинності в порядку пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Якщо платником податків податковий борг був погашений повністю (у певний період взагалі не існував), а через деякий час виник знову, контролюючий орган зобов`язаний направити (вручити) йому нову податкову вимогу на суму такого нового узгодженого грошового зобов`язання. Відповідачем не надано суду доказів того, що з моменту вручення вказаних податкових вимог податковий борг переривався та у поданих запереченнях не зазначено. Податковий борг відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи податковими повідомленнями-рішеннями, податковими вимогами, довідкою про суму податкового боргу від 09.06.2021 року, обліковими картками платника податку. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано. Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідач зобов`язаний погасити податковий борг в загальній сумі 102 521,74 грн. Наявність такого обов`язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 року у справі №300/3383/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 02.03.2022