Постанова 4854 № 400/6834/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/6834/24 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Миколаїв; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 28.10.2024 року; Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Крусяна А.В. Яковлєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 15.05.2024 №0430689-2413-1410-UA48080010000048763. В обґрунтування позову зазначено, що позивач є власником нежитлової будівлі, яка відноситься до класу 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення, розміщені на земельній ділянці з цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства». Тому відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України цей об`єкт нерухомого майна звільняється від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено. Суд скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 15.05.2024 №0430689-2413-1410-UA48080010000048763 (форма «Ф») про визначення грошового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік на суму 210929 гривень 40 копійок. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2109 гривень 20 копійок. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визначив, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належне йому на праві власності нежитлове приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Тому, визначення грошових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не можна вважати обґрунтованим та правомірним, що за своєю сукупністю створює підстави для скасування оспорюваного рішення контролюючого органу. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що лише фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Державного класифікатора продукції та послуг, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі та споруди, що призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться до сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об`єкта оподаткування згідно із підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Водночас, позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець, що здійснює господарську діяльність, не подає до контролюючого органу податкову звітність про майновий стан і доходи за результатом одержаних доходів від здійснення сільськогосподарської діяльності, чим спростовується твердження про те, що він є сільськогосподарським товаровиробником. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення. Судом першої інстанції встановлено та як з`ясовано під час апеляційного розгляду, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є засновником юридичної особи Фермерського господарства «Флора». Основним видом діяльності фермерського господарства за КВЕД є: 01.11. Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур i насiння олiйних культур. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 18.07.2024 №387418845 позивачеві на праві власності належить нежитловий об`єкт, комплекс нежитлових будівель, об`єкт нежитлової нерухомості загальною площею 2098,8 м2, який складається з двох нежитлових будівель: складів прощею 922,3 м2 і 1176,5 м2. 15.05.2024 року Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0430689-2413-1410-UA48080010000048763 (форма «Ф»), яким визначено позивачеві грошове зобов`язання на суму 210929,40 грн. за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік щодо нежитлової будівлі загальною площею 2098,80 м2. Не погоджуючись із визначенням грошового зобов`язання, посилаючись на те, що вказаний об`єкт використовується безпосередньо в сільськогосподарських цілях, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення відповідача. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Згідно пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України). Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю. Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Згідно підпунктів 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Отже, застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Відповідно до вказаного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»). До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші». Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є, зокрема, правовий статус будівлі. Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Як свідчать обставини справи, нежитлова будівля, яка належать позивачеві на праві власності, за вимогами ДК 018-2000 віднесена до класу (код 1271.9) «Будівлі сільськогосподарського призначення інші». Згідно підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Положеннями статті 1 Закону України від 18.01.2001 №2238-III «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» визначено, що сільськогосподарський товаровиробник - це фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Відповідно до статті 1 Закону України від 23.09.2008 №575-VI «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю. Фермерське господарство, в розумінні частини першої статті 1 Закону України від 19.06.2003 №973-IV «Про фермерське господарство», є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Виходячи з обставин справи, позивач є засновником ФГ «Флора», основними видами діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур i насiння олiйних культур. Разом з тим, позивач, як власник будівлі сільськогосподарського призначення, є також засновником фермерського господарства, яке використовує таку будівлю у своїй діяльності, факт здійснення господарської діяльності здійснення господарської діяльності з сільськогосподарського товарного виробництва цим фермерським господарством відповідачем не заперечується. Також, слід враховувати, що, судовим рішенням, яке набрало законної сили в адміністративній справі №400/13240/24, встановлена протиправність визначення позивачеві податкових зобов`язань позивачу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік щодо об`єкта нерухомого майна загальною площею 2098,80 м2 (тобто щодо того ж самого об`єкта оподаткування, що і в оскаржуваному ППР у цій справі) згідно податкового повідомлення-рішення від 19.07.2023 №0168555-2413-1410-UA48080010000048763. Під час ухвалення судового рішення в цій адміністративній справі, суд врахував, що відповідно до наданого позивачем Технічного опису об`єкта нерухомого майна, зазначені склади відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, відносяться до класу будівель 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші; спірні нежитлові будівлі (склади), які належать позивачу на праві власності, фактично є нерухомістю «сільськогосподарського товаровиробника» і використовуються ним та його фермерським господарством виключно у сільськогосподарських цілях, а тому, відповідно, вони не є належними «об`єктами оподаткування» у розумінні вимог підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Також, судом першої інстанції правильно враховано, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 18.07.2024 № 387418845 у 2022-2023 роках правовий режим вищенаведеного об`єкта нерухомості не змінювався. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування до позивача пільги зі сплати податку, встановленої підпунктом «ж» підпункту 266.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України та відповідно про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нежитлова будівля, яка належать позивачеві на праві власності не є об`єктом оподаткування, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірними та підлягає скасуванню. Висновки суду в цій адміністративній справі узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26 червня 2025 року №400/1245/23. Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального права та дійсним обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв