Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/12813/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 вересня 2025 року справа № 160/12813/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі №160/12813/25 (суддя Горбалінський В.В.) за позовом Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними дій, податкової вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі позивач) звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог, просило: - визнати протиправними дії посадових осіб Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо включення до оперативного обліку інтегрованої картки платника Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» донарахованих сум за податковим повідомленням-рішенням форми «Д» №318/32-00-23-32/00191000 від 25.04.2023 року; - зобов`язати Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач) відкоригувати показники в інтегрованій картці платника Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» шляхом виключення неправомірно нарахованих і відображених сум у розмірі 4632159325,98 грн., що складаються: з податку на прибуток у розмірі 2980084234,00 грн.; застосованої штрафної санкції в розмірі 745021059,00 грн.; нарахованої пені в сумі 908613131,75 грн.; - визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №0000002-1300-3200 від 05.05.2025 року; - визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №8/32-00-13-11 від 01.05.2025 року. 09.05.2025 року позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив забезпечити позов у справі шляхом: 1) встановлення заборони на вчинення Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків дій зі стягнення податкового боргу з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», а саме: донарахованих сум за податковим повідомленням-рішенням форми «Д» №318/32-00-23-32/00191000 від 25.04.2023 року; 2) зупинення дії рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №8/32-00-13-11 від 01.05.2025 року про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності платника податків Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»; 3) зупинення дії податкової вимоги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми «Ю» №0000002-1300-3200 від 05.05.2025 року; 4) встановлення заборони на вчинення дій з виконання рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №8/32-00-13-11 від 01.05.2025 року про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності платника податків Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», та податкової вимоги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми «Ю» від 05.05.2025 року №0000002-1300-3200. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що податкові зобов`язання, нараховані відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Д» №318/32-00-23-32/00191000 від 25.04.2023 року, є неузгодженими, оскільки позивач відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування означеного податкового повідомлення-рішення (справа №160/11425/25). Незважаючи на неузгодженість податкового зобов`язання, відповідач прийняв рішення про опис майна позивача у податкову заставу та сформував податкову вимогу. Заходи забезпечення позову, наведені в заяві, направлені на упередження необґрунтованого стягнення податкового боргу з позивача та відповідають позовним вимогам. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року заяву про забезпечення позову задоволено у спосіб, запропонований позивачем. Так, суд: - заборонив Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти дії зі стягнення податкового боргу з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», а саме: донарахованих сум за податковим повідомленням-рішенням форми «Д» №318/32-00-23-32/00191000 від 25.04.2023 року; - зупинив дію рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №8/32-00-13-11 від 01.05.2025 року про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності платника податків Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»; - зупинив дію податкової вимоги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми «Ю» №0000002-1300-3200 від 05.05.2025 року; - заборонив Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти дії з виконання рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №8/32-00-13-11 від 01.05.2025 року про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності платника податків Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», та податкової вимоги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми «Ю» від 05.05.2025 року №0000002-1300-3200. Ухвала суду мотивована тим, що відновлення порушених прав без вжиття заходів забезпечення позову вимагатиме значних зусиль. Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позивач прагне створити таке становище, коли до розгляду справи по суті та набрання рішенням законної сили, дії або рішення відповідача не призведуть ще до більшого звуження прав позивача. При цьому, таке звуження або їх порушення фактично неможливо буде відновити, оскільки протягом розгляду та вирішення справи позивач буде перебувати в умовах обмеженого і підконтрольного з боку податкового органу становища. Суд першої інстанції виснував, що з огляду на однозначність положень Податкового кодексу України та правомірне очікування позивача на належну і законну поведінку контролюючого органу в питанні стягнення нарахованих грошових зобов`язань, дії відповідача щодо вжиття заходів стягнення грошових зобов`язань позивача, при наявності відкритого провадження у справі №160/11425/25, викликають обґрунтоване занепокоєння платника податків у можливій подальшій правомірній поведінці податкового органу та дають йому підстави вимагати унеможливлення таких дій на майбутнє під час розгляду вказаної справи. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. У скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, завчасне формування судом висновків по суті спору без встановлення обставин справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд мав враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України). Відповідач наполягає, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Суд першої інстанції, задовольнивши заяву про забезпечення позову, фактично вирішив справу по суті, оскільки погодився з позивачем щодо неузгодженості податкового зобов`язання у розмірі 4 632 159 325,98 грн., що й було основним аргументом Товариства у ініційованому спорі. Таким чином судом першої інстанції було винесено ухвалу від 15.05.2025 року всупереч ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України та правовим висновкам Верховного Суду. Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві вказав, що підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача і скасування законної ухвали суду першої інстанції відсутні. Оскаржена ухвала належним чином обґрунтована судом, ним надана оцінка доводам як позивача - заявника, так і всім доводам відповідача, який заперечував проти вжиття заходів забезпечення позову. Посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги, позивач просить залишити оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін, а скаргу відповідача- без задоволення. У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили вимоги скарги задовольнити, оскаржену ухвалу суду першої інстанції скасувати. Представник позивача у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений. Клопотання позивача про відкладення розгляду справи через неможливість з об`єктивних причин представнику прибути в судове засідання судом залишено без задоволення. Заслухавши представників відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним. Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв`язку із чим обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Так, основним доводом заяви позивача про забезпечення позову є неузгодженість податкових зобов`язань та відсутність через це підстав для стягнення податкового боргу. Однак, питання неузгодженості/узгодженості податкових зобов`язань є предметом спору у даній справі та не може розглядатися в межах забезпечення позову як вже існуючий факт. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки. Ухвалюючи рішення про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, суд першої інстанції, виходив з того, що заявник зазначав про високу імовірність вчинення з боку відповідача дій щодо стягнення податкового боргу, що може бути перешкодою для належного здійснення позивачем господарської діяльності та на ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених прав (інтересів) позивача. Тобто, судом фактично зроблено припущення щодо ймовірності вчинення відповідних дій з боку контролюючого органу відповідача у справі. У постанові Верховного Суду від 08.06.2023 року у справі №160/1140/23 висловлена правова позиція про те, що можливі у майбутньому порушення прав позивача, які ще не наступили і невідомо чи настануть у подальшому, не є самостійною і достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог та бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними та виключними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. У спірному випадку судом не дотримано умови щодо співмірності застосованих заходів забезпечення позову з предметом позовних вимог. На думку колегії суддів, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір між сторонами, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України. Суд першої інстанції застосував заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про опис майна у податкову заставу, яким вже було описано майно у податкову заставу, що суперечить самій меті забезпечення позову. Зупинення дії податкової вимоги, яка оскаржується позивачем у даній справі, взагалі не передбачено нормами Податкового кодексу України. Так, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік обставин після настання яких, податкова вимога вважається відкликаною, при цьому норми щодо зупинення дії податкової вимоги податковим законодавством не передбачено. Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, знайшли своє підтвердження під час перегляду судом апеляційної інстанції оскарженої ухвали суду першої інстанції . Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судом заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, а застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, а в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити. Згідно з п. 2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі №160/12813/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про забезпечення позову у справі №160/12813/25 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак