Постанова Рівненський апеляційний суд № 570/3225/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 листопада 2021 року м. Рівне Справа № 570/3225/21 Провадження № 22-ц/4815/1470/21 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Шимківа С.С., суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М., секретар судового засідання Ковальчук Л.В., учасники справи: позивач Корпорація "Лоуренс Гес енд Оіл, Інк", відповідачі ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерудтехпром Лтд", Виконавчий комітет Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дяденчука Анатолія Івановича на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 23 липня 2021 року (постановлену у складі судді Красовського О.О.) у справі за позовом Корпорації "Лоуренс Гес енд Оіл, Інк" до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудтехпром Лтд", виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області Насанович Наталії Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю із закриттям розділу Державного реєстру прав, визнання права власності на майно,- в с т а н о в и в : У провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебуває цивільна справа за позовом Корпорація «Лоуренс ГесендОіл, Інк» до ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «НерудтехпромЛтд», виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області Насанович Наталії Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю з закриттям розділу Державного реєстру прав, визнання права власності на майно. Представник позивача подав суду заяву про забезпечення позову. В обґрунтування заяви зазначає, що 07 грудня 2018 року Корпорації було видано свідоцтво про набуття прав власності на майно боржника, реалізація якого не відбулася та зареєстровано право власності на будівлю готелю-бару за адресою: АДРЕСА_1 . Представнику Корпорації було передано ключі від нежитлової будівлі дизельної, вона перебуває у володінні Корпорації. Вказана будівля розташована поряд з будівлею готелю-бару і в ній знаходиться дизельний генератор аварійного електропостачання готелю-бару. 23 квітня 2020 року Корпорації з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №207384899 стало відомо про чергове порушення закону ТзОВ «НерудтехпромЛтд». Так, 22 травня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області Насанович Н.А. було проведено державну реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_1 на нежитлову будівлю загальною площею 11,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Оскаржувані та попередні дії одного з відповідачів щодо неодноразової незаконної перереєстрації права власності на майно з метою уникнення виконання рішення суду навіть за наявності його арешту, зміна адрес будівель, свідчать про реальну можливість повторного вчинення таких дій та наявність підстав для забезпечення позову. За наведеного представник позивача просить суд вжити заходи забезпечення позову. Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 23 липня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено. Вжито заходів забезпечення позову. Накладено арешт на нежитлову будівлю загальною площею 11,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1837093456246. Заборонено вчинення реєстраційних дій щодо нежитлової будівлі загальною площею 11,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1837093456246. Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду, представник ОСОБА_1 адвокат Дяденчук А.І. оскаржив її в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, прийнятою з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову. Наголошує, що матеріали справи не містять доказів, які б вказували на вчинення відповідачами дій, направлених на реалізацію спірного майна. Зауважує, шо з моменту набуття спірного нежитлового приміщення у власність з боку відповідача ОСОБА_1 (понад 2 роки) не вчинялося жодних дій, спрямованих на його відчуження. Переконаний, що позивачем не надано жодних належних доказів, які є необхідними для вирішення питання про застосування заходу забезпечення позову, не вказано обґрунтування на предмет того, що саме такий вид забезпечення позову необхідно застосувати і він не спричинить порушення прав та законних інтересів інших осіб. За таких обставин вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник позивача просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу місцевого суду - без змін. Сторони в судове засідання не з"явилися. Вони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Їх неявка не перешкоджає судовому розгляду. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Статтею 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. За змістом ст.151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Відповідно до роз`яснень, наведених у п.п.4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Водночас забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів особи і застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. За нормами ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній із сторін (рішення Європейського суду з прав людини по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40). Відповідно до приписів ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог є визнання незаконною та скасування державної реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю загальною площею 11,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Колегія суддів погоджується із думкою суду першої інстанції, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний об`єкт нерухомості та заборона вчинення реєстраційних дій щодо нього є доцільним та обґрунтованим. Зважаючи на наявність між сторонами спору, неодноразову перереєстрацію права власності на спірне майно, зміну його адреси, враховуючи характер спірних правовідносин, суть заявлених позовних вимог та беручи до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, є всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може суттєво порушити права та охоронювані інтереси позивача, утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому рішення суду у випадку його винесення на його користь. Відсутність арешту на майно щодо якого заявлено вимогу про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може мати наслідком подальше його відчуження, що унеможливить виконання рішення суду, оскільки скасування такого рішення реєстратора не матиме наслідку поновлення порушених прав позивача через необхідність оскарження наступних реєстраційних дій, правочинів, тощо. Вжиті місцевим судом заходи забезпечення позову не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті. За таких обставин, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дяденчука Анатолія Івановича залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 23 липня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий-суддя Шимків С.С. Судді: Ковальчук Н.М. Боймиструк С.В.