Ухвала ККС ВС № 686/20908/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2025 року м. Київ справа № 686/20908/22 провадження № 51- 3350 ск 25 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16 червня 2025 року стосовно засудженої ОСОБА_5 , в с т а н о в и в: За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку Російської Федерації, раніше не судиму, визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 110 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві власності. Згідно з вироком, ОСОБА_5 , будучи депутатом Державної Думи Федеральних Зборів РФ восьмого скликання, яка вступила у повноваження 19 вересня 2021 року, виступаючи представником влади РФ, уповноваженим приймати участь у засіданнях палати і голосувати за прийняття поставлених на голосування актів та інших питань, серед яких питання ратифікації міжнародних договорів Російської Федерації, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з іншими депутатами та представниками влади і ЗС Російської Федерації, усвідомлюючи явну злочинність власних дій та передбачаючи можливість настання тяжких наслідків, у тому числі загибелі людей, зокрема й цивільного населення, розуміючи, що вона порушує встановлений статтями 1-3, 68 Конституції України державний устрій та порядок, посягає на суверенітет та територіальну цілісність України, з метою зміни меж її території та розширення впливу РФ, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю Російської Федерації над політичними та економічними процесами в Україні, усвідомлюючи, що інші співучасники діють всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, порушують принципи Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року та вимоги ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХIХ), ст. 1-3, 68 Конституції України, 15 лютого 2022 року, за адресою: Російська Федерація, м. Москва, вул. Охотний ряд, 1, прийняла участь у засіданні Державної Думи Федеральних Зборів РФ, де підтримав постанову із зверненням до Президента РФ з проханням розглянути питання про визнання Російською Федерацією самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав, а також 22 лютого 2022 року, за тією ж адресою, прийняла участь у засіданні Державної Думи Федеральних Зборів РФ, де підтримала ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Донецької народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Луганською народною республікою, у такий спосіб ОСОБА_5 , будучи представником влади, за попередньою змовою групою осіб, вчинила умисні дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків.Зазначені рішення Державної думи Федеральних Зборів РФ були частиною злочинного плану, так як сам факт їх існування використовувався при створенні приводів для ескалації воєнного конфлікту і був спробою виправдання агресії перед громадянами Російської Федерації та світовою спільнотою. Дії РФ призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури. Таким чином, умисні протиправні дії ОСОБА_5 , які виразились у посяганні на територіальну цілісність і недоторканість України, тобто, в умисних діях, вчинених представником влади, за попередньою змовою осіб, з метою змін меж території та державного кордону України у порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків, кваліфіковані за ч. 3 ст. 110 КК. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 16 червня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вирок - без змін. У касаційній скарзі захисник просить скасувати оскаржені судові рішення у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК). Вобґрунтування своїх вимог зазначає, що проведення судового розгляду без участі ОСОБА_5 призвело до недотримання гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, враховуючи, що у матеріалах справи немає жодного підтвердження щодо обізнаності останньої стосовно наявності відносно неї кримінального провадження. Зауважує, що судом проігноровано той факт, що ОСОБА_5 користується імунітетом «ratione materiae» у національній судовій системі, а тому кримінальне переслідування може бути здійснене тільки відповідними органами міжнародної судової юрисдикції. При цьому, на думку захисника, матеріали кримінального провадження не містять допустимих та належних доказів винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, яке їй інкримінується, зважаючи, зокрема, на те, що відсутні наслідки, передбачені ч. 3 ст. 110 КК, про які йдеться у вироку. Колегія суддів Верховного Суду, перевіривши касаційну скаргу та додані до неї копії судових рішень, дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах. Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Як вбачається з долученої до касаційної скарги копії вироку місцевого суду, висновки про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК, та правильність кваліфікації її дій за цією нормою кримінального закону суд зробив із додержанням положень ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви. Як убачається з доданої до касаційної скарги копії вироку, місцевий суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, зокрема, на підставі: протоколу огляду від 10 березня 2022 року публікації сайту «http://vote.duma.gov.ru/vote/117112», який є офіційним сайтом вищого законодавчого органу влади РФ та у якому виявлено інформацію про аналіз результатів голосування депутатів Державної Думи Федеральних Зборів РФ 15 лютого 2022 року за звернення до президента Російської Федерації про визнання незалежності так званих «ДНР» і «ЛНР», відповідно до якого, за вказане звернення проголосувало «за» 351 депутат з 368 присутніх та, відповідно до поіменного списку, серед тих хто голосував «за» зазначено і ОСОБА_5 ; протоколу огляду від 10 березня 2022 року інформаційного ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_2», який є офіційним сайтом вищого законодавчого органу влади РФ на якому виявлена інформація про аналіз результатів голосування депутатів Державної Думи Федеральних Зборів РФ 22 лютого 2022 року за проект федерального закону №75578-8 «О ратификаци Договора о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между Российской Федерацией и Донецкой Народной Республикой», відповідно до якого за прийняття вказаного законопроекту проголосувало «за» 400 депутатів з 400 присутніх та, відповідно до поіменного списку, серед тих хто голосував «за» вказана і ОСОБА_5 ; протоколу огляду від 10 березня 2022 року інформаційного ресурсу «http://vote.duma.gov.ru/vote/117237», який є офіційним сайтом вищого законодавчого органу влади РФ, встановлено інформацію про аналіз результатів голосування депутатів Державної Думи Федеральних Зборів РФ 22 лютого 2022 року за проект федерального закону №75577-8 «О ратификации Договора о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между Российской Федерацией и Луганской Народной Республикой», відповідно до якого за прийняття вказаного законопроекту проголосувало «за» 400 депутатів з 400 присутніх та, відповідно до поіменного списку, серед тих хто голосувала «за» зазначена і ОСОБА_5 ; Інформації про результати голосування депутатів Державної Думи РФ, що зафіксована на DVD диску, який є додатком до протоколів оглядів від 10 березня 2022 року VIDEX EXCELLENTI DVD-R 16x, 4.7 GB, 120 MIN, з папками під назвами «Результати голосування депутатів Державної Думи РФ від 15 лютого 2022 року ДНР»; «Результати голосування депутатів Державної Думи РФ від 22 лютого 2022 року ДНР»; «Результати голосування депутатів Державної Думи РФ від 22 лютого 2022 року ДНР», а також в переглянутих у судовому засіданні відеозаписах засідань Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації, які відбулись 15 та 22 лютого 2022 року, й на цих відеозаписах зафіксовано, як усі депутати одноголосно та узгоджено голосують за запропоновані законопроекти, що зокрема доводить попередню змову групи осіб вчинити кримінальне правопорушення; протоколу огляду від 29 березня 2022 року з додатками офіційної сторінки Державної думи Федеральних зборів РФ у мережі інтернет, де наявна інформація про голосування депутата 8 скликання Державної думи ОСОБА_5 за законопроекти за період з 15 по 25 лютого 2022 року, зокрема її голосування 15 та 22 лютого 2022 року за звернення до президента Російської Федерації про визнання незалежності так званих «ДНР» і «ЛНР»; за проект закону «О ратификации Договора о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между РФ и Донецкой народной Республикой»; «О ратификации Договора о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между Российской Федерацией и Луганской Народной Республикой»; протоколу огляду електронних документів з додатками від 07 квітня 2022 року ресурсів мережі інтернет на предмет наявності інформації щодо реєстрації та руху постанови № 58243-8 «Об обращении Государственной Думы Федерального Собрания РФ к Президенту Росийской Федерации о необходимости признания Донецкой Народной Республики и Луганской народной Республики», федеральних законів РФ «О ратификации Договора о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между РФ и Донецкой народной Республикой» № 75577-8 від 22 лютого 2022 року та № 75577-8 «О ратификации Договора о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между РФ и Луганской народной Республикой», у якому оглянуто тексти проектів федеральних законів, відеозаписи, стенограми та результати голосувань депутатів у засіданнях Державної Думи Федерального Зібрання РФ по зазначеним законопроектам та згідно яких встановлено, що ОСОБА_5 проголосувала «ЗА». У додатках до цього протоколу, зокрема, наявні тексти законопроекту № 75577-8 «О ратификации Договора о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между РФ и Луганской народной Республикой», та законопроекту № 75578-8 «О ратификации Договора о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между РФ и Донецкой народной Республикой», у яких прямо вказується ( у статтях 3, 4, 5, 7) на надання з боку РФ військової допомоги для «устранения угрозы»; протоколів огляду від 29 квітня 2022 року матеріалів кримінальних проваджень № 12022243200000068, № 12022242000000199, № 12022243000000515, № 12022242000000240, № 12022243000000640, № 12022242000000580, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 438 КК, у яких містяться відомості про численні факти загибелі цивільних осіб, отримання ними поранень, руйнувань та знищення майна внаслідок злочинних дій військовослужбовців ЗС РФ, що перебуває у прямому причинному зв`язку з діями, вчиненими ОСОБА_5 ; протоколу огляду від 22 вересня 2022 року інтернет публікації на офіційному веб-сайті ООН в Україні, де міститься інформація щодо втрат серед цивільних осіб станом на 19 вересня 2022 внаслідок збройного нападу Російської Федерації на Україну, зокрема Управління Верховного комісара ООН з прав людини зафіксувало 14532 випадки загибелі або поранення цивільних осіб в Україні, що підтверджує настання загибелі людей та інших тяжких наслідків зокрема внаслідок дій ОСОБА_5 ; іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні. Проаналізувавши всі досліджені у кримінальному провадженні докази та надавши оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв`язку, дотримуючись вимог статей 86, 87, 94 КПК, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК. Не погоджуючись з постановленим вироком, сторона захисту оскаржила його до апеляційного суду. Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляційної скарги дав належну оцінку викладеним у ній доводам, у тому числі й тим, на які посилається в касаційній скарзі захисник, і обґрунтовано залишив їх без задоволення. Так, апеляційний суд погодився з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути провадження та дати правильну оцінку вчиненому, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду. Доводи захисника про відсутність в діях ОСОБА_5 складукримінального правопорушення й про те, що не була встановлена її винуватість у його вчиненні, за своїм змістом були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та обґрунтовано були визнані безпідставними. Основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК, є національна безпека у політичній сфері, яка полягає у відсутності загрози порушення встановлених Конституцією, законами України і міжнародними правовими актами територіальної цілісності України та порядку визначення її території. Його додатковим факультативним об`єктом може бути встановлений порядок виконання представниками влади своїх службових повноважень, особисті права та свободи людини і громадянина, життя та здоров`я особи, власність тощо. Об`єктивна сторона злочину характеризується активними діями, які можуть проявитися у таких формах: 1) дії, вчинені з метою зміни меж території або з метою зміни державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України; 2) публічні заклики до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного кордону) України; 3) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного кордону) України. Суб`єкт вказаного злочину є загальним. Якщо ж цей злочин вчиняється представником влади за попередньою змовою групою осіб, що призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків, це є кваліфікуючою ознакою і потребує кваліфікації дій винної особи за ч. 3 ст. 110 КК . Суб`єктивна сторона злочину характеризується виною у виді прямого умислу. Апеляційний суд обґрунтовано вказав, що настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді загибелі людей та інших тяжких наслідків як особливої кваліфікуючої ознаки складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК, у цьому кримінальному провадженні підтверджується, зокрема, офіційними повідомленнями ООН в Україні, де станом на 19 вересня 2022 року внаслідок збройного нападу Російської Федерації на Україну було зафіксовано 14533 випадки загибелі або поранення цивільних осіб в Україні; матеріалами кримінальних проваджень за фактами вчинення військовослужбовцями Збройних Сил Російської Федерації кримінальних правопорушень, передбачених частин 1, 2 ст.438 КК. Дії ОСОБА_5 , які полягають у голосуванні за постанову про ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між рф і так званими «Луганською народною республікою» та «Донецькою народною республікою», стали однією з передумов повномасштабного військового вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року, початку бойових дій на території України, з метою зміни меж території та державного кордону України, що мало наслідком загибель значної кількості людей, значні руйнування та інші тяжкі наслідки. Також апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_5 , являючись діючим депутатом Державної Думи Федеральних Зборів рф, при голосуванні за ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між рф і так званими «Луганською народною республікою» та «Донецькою народною республікою» усвідомлювала, що Україна є суверенною державою з міжнародно визнаними кордонами; як представник влади знала про ратифікацію рф 22 квітня 2004 року Договору між Україною та РФ про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року, яким визнано та демарковано кордон між Україною та РФ; розуміла про незаконність, протиправність зміни меж території та державного кордону України; передбачала, що своїми діями (позитивним голосуванням) створила передумови повномасштабного військового вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року, початку бойових дій, з метою зміни меж території та державного кордону України; усвідомлювала наслідки таких дій (загибель значної кількості людей, значні руйнування); мала можливість голосувати проти, однак цього не зробила. Отже, під час перегляду вироку місцевого суду за вказаною апеляційною скаргою, апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК, та у порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, належним чином перевірив викладені у них доводи та визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі, відповідно до вимог ст. 419 КПК, докладні мотиви на спростування доводів апеляційної скарги. Також колегія суддів вважає безпідставними доводи захисника про те, що суди не вжили належних і достатніх заходів для повідомлення ОСОБА_5 про день, час і місце розгляду справи стосовно неї. Як убачається з копії оскаржувного вироку, на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2024 року кримінальне провадження було розглянуто в порядку спеціального судового провадження. Таким чином, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 здійснювалося за відсутності обвинуваченої (in absentia). Верховний Суд неодноразово у своїх рішенням аналізував порядок спеціального досудового розслідування та судового провадження. Така процедура у кримінальному провадженні є специфічною, оскільки проводиться без участі обвинуваченого, а повідомлення особи здійснюється з дотриманням певних правил, передбачених процесуальним законом. Законодавець врегулював здійснення процедури in absentia, зокрема, порядок повідомлення особи, яка переховується на тимчасово окупованій території України або на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором. Згідно з приписами абзацу 6 ч. 3 ст. 323 КПК, повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом. Відповідно до змісту судових рішень у цьому кримінальному провадженні, вимоги абз. 6 ч. 3 ст. 323 КПК щодо здійснення заходів для повідомлення ОСОБА_5 про розгляд стосовно неї кримінального провадження були дотримані. Зі змісту вироку видно, що повідомлення ОСОБА_5 про призначені судові засідання здійснювалося шляхом публікацій в газеті «Урядовий кур`єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, на офіційному веб-сайті Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у мережі «Інтернет» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також направлялось за допомогою електронного звернення через офіційний сайт Державної думи Федеральних зборів РФ. Зважаючи на специфіку судового провадження за процедурою in absentia, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій вжили передбачених кримінальним процесуальним законом заходів щодо інформування ОСОБА_5 про здійснення стосовно неї кримінального провадження. До того ж, у цьому кримінальному провадженні брав участь захисник ОСОБА_6 , який здіснював захист ОСОБА_5 , а отже, право на захист останньої порушено не було. Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи сторони захисту щодо наявності у ОСОБА_5 імунітету від кримінального переслідування у національній судовій системі. Так, зокрема, з оскаржуваного вироку вбачається, що місцевим судом було проаналізовано кримінальне процесуальне законодавство на предмет наявності у ОСОБА_5 дипломатичного імунітету, який би унеможливлював розгляд вказаного кримінального провадження зазначеним судом, однак такого факту встановлено не було. Функціональний імунітет (ratione materiae) не застосовується до посадових осіб іноземної держави щодо несення кримінальної відповідальності у третій державі у випадках вчинення міжнародних злочинів. Тобто депутати Державної думи РФ не мають функціонального імунітету ratione materiae від кримінальної юрисдикції України у випадках вчинення міжнародних злочинів, зокрема злочину агресії, воєнних злочинів, геноциду, а також злочинів, що порушують суверенітет та територіальну цілісність України та пов`язані з порушенням норм міжнародного права. Така позиція узгоджується зусталеною практикою Верховного Суду (ухвали від 29 травня 2025 року справа № 686/22916/22, від 26 травня 2025 року справа № 686/22462/22, від 28 липня 2025 року справа № 607/6056/23). Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів та вважає, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. Інших посилань на істотні порушення кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни оспорюваних судових рішень, як і доводів щодо неправильного застосування кримінального закону касаційна скарга не містить. З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки ухвали за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись ч. 2 статті 428 КПК, Верховний Суд п о с т а н о в и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16 червня 2025 року стосовно засудженої ОСОБА_5 . Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3