Постанова Чернігівський апеляційний суд № 738/1024/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 16 вересня 2025 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 738/1024/25 Головуючий у першій інстанції Луговець О. А. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1430/25 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої - судді Мамонової О.Є., суддів Онищенко О.І., Шитченко Н.В., із секретарем: Герасименко Ю.О., учасники справи: заявник: ОСОБА_1 , особа, стосовно якої вирішується питання про визнання її недієздатною: ОСОБА_2 , заінтересовані особи орган опіки та піклування в особі Борзнянської міської ради Чернігівської області, Державна установа «Менська виправна колонія (№91)», філія Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Чернігівській області,- розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Борзнянського районного суду Чернігівської області від 27 червня 2025 року (проголошена о 12 год. 20 хв.) про призначення судово-психіатричної експертизи у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуна, - У С Т А Н О В И В: 07.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання громадянина недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна, в якій просив:

1. Призначити комісійну стаціонарну судово-психіатричну експертизу для визначення психічного стану його батька ОСОБА_2 та здатності усвідомлювати ним значення своїх дій та керувати ними, яку провести у стаціонарних умовах КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» із забезпеченням охоронного режиму з боку адміністрації Менської ВК-91. На розгляд зазначеної експертизи поставити наступні запитання: - Чи страждає психічним розладом здоров`я засуджений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель м. Борзна Ніжинського району Чернігівської області? Якщо так, то яким? - Чи розуміє ОСОБА_2 , в силу психічного розладу здоров`я, значення своїх дій та чи може керувати ними? - Чи потребує засуджений ОСОБА_2 примусового медичного психіатричного лікування в стаціонарних умовах та встановлення над ним опіки? - Чи може засуджений ОСОБА_2 за станом здоров`я особисто брати участь у судовому засіданні та давати пояснення по суті справи?

2. Визнати його рідного батька засудженого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Борзна Ніжинського району Чернігівської області, недієздатним, встановити над ним опіку і за поданням органу опіки та піклування призначити ОСОБА_1 його опікуном.

3. У разі отримання висновку стаціонарної комісійної судово-психіатричної експертизи, якою буде встановлено наявність у його батька тяжкого психічного розладу здоров`я та встановлення його неосудності, вирішити питання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Борзна Ніжинського району Чернігівської області, від подальшого відбування покарання у зв`язку із його тяжким психічним захворюванням, яке встановить вищезазначена експертиза (а.с. 1-7). Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в справі за заявою ОСОБА_1 щодо вимоги про вирішення питання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_1 від подальшого відбування покарання у зв`язку із його тяжким психічним захворюванням, яке встановить судово-психіатрична експертиза. Прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 у частині вимог про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуна. Призначено справ до розгляду у судовому засіданні на 18.06.2025 на 9-00 год. Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 27.06.2025 клопотання заявника ОСОБА_1 та його представника адвоката Ярового О.І. про призначення судово-психіатричної експертизи задоволено частково. Призначено в справі за заявою ОСОБА_1 про визнання недієздатним ОСОБА_2 для встановлення його психічного стану амбулаторну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: - чи страждає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , відбуваючий покарання у виді позбавлення волі в ДУ «Менська виправна колонія (№91)», на хронічний, стійкий психічний розлад? - чи здатний ОСОБА_2 усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними? - чи може ОСОБА_2 брати участь у судовому засіданні та особисто давати пояснення по суті справи? Проведення експертизи доручено експертам Чернігівської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» із забезпеченням охоронного режиму з боку Державної установи «Менська виправна колонія (№91)». Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України. Зобов`язано ДУ «Менська виправна колонія (№91)» у визначений експертами час забезпечити явку засудженого ОСОБА_2 для проведення експертизи. Надано для проведення експертизи медичні документи стосовно захворювання ОСОБА_2 та матеріали цивільної справи. Витрати за проведення експертизи покладено на заявника ОСОБА_1 . На час проведення експертизи провадження у справі зупинено (а.с. 140-143). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції в іншому складі суду для розгляду питання щодо призначення та проведення судової комісійної стаціонарної психіатричної експертизи громадянину ОСОБА_2 та вирішення заяви по суті про встановлення над ним опікунства зі сторони його рідного сина ОСОБА_1 , посилаючись на її незаконність, постановлення з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд незаконно, всупереч ч. 2 ст. 240 ЦПК України, поклав судові витрати по оплаті судової амбулаторної психіатричної експертизи ОСОБА_2 на його сина заявника ОСОБА_1 , тоді як він звертаючись до суду із заявою про визнання особи недієздатною та встановлення над нею опіки вказав, що усі судові витрати у справі відносяться за рахунок держави. Покладення обов`язку по оплаті судових витрат за проведення судової амбулаторної психіатричної експертизи на заявника призведе до неможливості її проведення через відсутність у нього коштів. Заявник уважає, що поставлені ним запитання необ`єктивно та упереджено відхилено судом, щоб унеможливити законний, об`єктивний, обґрунтований висновок судової психіатричної експертизи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника адвоката Ярового О.І., який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції зміні. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Аналізуючи дану статтю слід зазначити, що судова експертиза, як один із засобів доказування, сприяє всебічному, повному й об`єктивному дослідженню обставин справ, постановленню законних і обґрунтованих судових рішень. Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з наданням висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (абзац 1 статті 7-1 Закону України "Про судову експертизу"). Предметом спірних правовідносин є визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (пункт 1 частини 2 статті 293 ЦПК України). Відповідно до частини 3 статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги. Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України). Статтею 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини. Питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об`єктам і матеріалам, які направляються на експертизу. Недопустимим є порушення перед експертом питань, рішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі. Згідно з частиною 1 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ч. 4-6 ст. 103 ЦПК України). Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. У разі необхідності суд може заслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребує з`ясування, та за його клопотанням дати відповідні роз`яснення щодо поставлених питань. Суд повідомляє учасників справи про вчинення зазначених дій, проте їх неявка не перешкоджає вчиненню цих дій. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи (пункт 2 частини 1 статті 105 ЦПК України). Відповідно до статті 21 Закону України "Про психіатричну допомогу" судово-психіатрична експертиза (далі - СПЕ) в адміністративних, цивільних справах, у кримінальному провадженні призначається і проводиться на підставах та в порядку, передбачених законом. Порядок проведення судово-психіатричної експертизи затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.05.2018 №865, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.06.2018 за №719/32171 (далі по тексту - Порядок). Відповідно до пункту 3 Порядку СПЕ проводять державні спеціалізовані судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України (далі - експертні установи). За формою проведення СПЕ може бути амбулаторною, стаціонарною, посмертною. За процесуальними ознаками СПЕ може бути первинною, повторною, додатковою. За організаційними ознаками СПЕ може бути одноосібною та комісійною. Предметом СПЕ є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Кількісний склад експертів (одноособовий або комісійний) щодо конкретної СПЕ встановлюється особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, який призначив СПЕ. Якщо це не зазначено, його встановлює керівник експертної установи (пункти 6, 8, 9, 10, 12 Порядку). Ураховуючи вищевикладене, цивільно-процесуальним законодавством передбачено, що при призначенні експертизи суд зобов`язаний визначити питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Законодавець визначив, що хронічний, стійкий психічний розлад має бути підтверджено відповідним висновком судово-психіатричної експертизи. З огляду на те, що така експертиза призначається лише судом, ОСОБА_1 , звертаючись до суду, крім іншого, обґрунтовано заявив відповідне клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи. Встановивши наявність достатніх даних про психічний розлад здоров`я ОСОБА_2 районний суд дійшов правомірного висновку про необхідність призначення у справі судово-психіатричної експертизи. При призначенні судово-психіатричної експертизи районний суд визначив перелік питань, відповідь на які має надати експерт, формулювання яких відповідає положенням частини першої статті 39 ЦК України, відповідно до якої фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Апеляційний суд звертає увагу, що судом першої інстанції належним чином мотивовано виключення з переліку питань питання «Чи потребує засуджений ОСОБА_2 примусового медичного психіатричного лікування в стаціонарних умовах та встановлення над ним опіки?». Як правильно зазначив районний суд, питання потреби у встановленні ОСОБА_2 примусового медичного психіатричного лікування в стаціонарних умовах виходить за межі предмету цієї судової справи. Щодо питання встановлення опіки, то його вирішення належить до компетенції суду, а не судово-психіатричної експертизи. Судово-психіатрична експертиза може лише надати висновок про стан психічного здоров`я особи, що в подальшому врахує суд при вирішенні питання про призначення опіки. При цьому не заслуговує на увагу посилання заявника на ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.05.2024 у справі №638/806/24, Шумського районного суду м. Тернопіль від 18.06.2024 у справі №609/643/24. Так, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Щодо судових витрат за проведення експертизи Відповідно до частини другої статті 299 ЦПК України судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави. За загальними правилами частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною третьою статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що викладене у частині другій статті 299 ЦПК України правило потребує свого системного тлумачення. Це викликане тим, що, з одного боку, за визначенням до складу судових витрат входить за частиною першою статті 133 ЦПК України і судовий збір, з іншого - у справах про визнання особи недієздатною покладаються на рахунок держави саме судові витрати, пов`язані з провадженням у справі, коли перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи закріплений у частині третій статті 133 ЦПК України. У постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №637/909/21 зазначено, що у застосуванні частини другої статті 299 ЦПК України Верховний Суд використовує розширене її тлумачення, що відповідатиме сенсу тих правил, що визначені у статтях 133 та 299 цього Кодексу. У такому тлумаченні Верховний Суд виходив з міркувань забезпечити узгодження між правилами, викладеними у частині другій статті 299 ЦПК України, та іншими правилами, що викладені у частинах першій та третій статті 133 ЦПК України. Здійснюючи розширене тлумачення застосування частини другої статті 299 ЦПК України, Верховний Суд дійшов переконання, що на рахунок держави у справах окремого провадження про визнання фізичної особи недієздатною відносяться усі судові витрати - як судовий збір, так і витрати, пов`язані з розглядом справи, що узгоджується з правилом частини першої статті 133 ЦПК України. У такому тлумаченні змісту частини другої статті 299 ЦПК України Верховний Суд врахував, що частина третя статті 133 ЦПК України містить перелік виключно витрат, пов`язаних з розглядом справи, натомість у частині другій статті 299 ЦПК України йдеться саме про судові витрати, до складу яких, окрім витрат на правову допомогу, належить також судовий збір. У даній постанові Верховний Суд також зазначив, що набрання чинності Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким виключено пункт 9 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким судовий збір не справлявся за подання до суду заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, не може бути підставою для стягнення із заявника судового збору за подання заяви про визнання особи недієздатною у разі, якщо таке правило передбачено ЦПК України, а саме у частині другій статті 299 цього Кодексу. У разі, якщо буквальне тлумачення норми права не дає однозначної відповіді на те, чи має особа певне право, має бути застосовано системне тлумачення норм права. У такому тлумаченні суди повинні виходити з того, що приватна особа в разі такої неоднозначності процесуальних норм права має розраховувати саме на таке їх розуміння, яке не призводитиме до обмеження її процесуальних можливостей. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року). Європейський суд з прав людини зазначив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Ураховуючи, що частина друга статті 299 ЦПК України містить правило, що судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави, з урахуванням наведених міркувань, заявник звільнений як від сплати судового збору за подання заяви про визнання особи недієздатною, оскільки судовий збір є складовою судових витрат, так і від оплати інших судових витрат. Відмінне від наведеного розуміння частини другої статті 299 ЦПК України призведе до порушення права заявника на доступ до правосуддя, доступ до суду, що є неприпустимим. Таким чином, районний суд дійшов помилкового висновку про покладення витрати за проведення експертизи на ОСОБА_1 , адже це прямо суперечить положенням частини другої статті 299 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала - зміні, шляхом викладення абзацу восьмого її резолютивної частини у наступній редакції: «Оплату вартості проведення експертизи віднести на рахунок держави». В іншій частині ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. 133, 299, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Борзнянського районного суду Чернігівської області від 27 червня 2025 року змінити, виклавши абзац восьмий її резолютивної частини у наступній редакції: «Оплату вартості проведення експертизи віднести на рахунок держави». В іншій частині ухвалу суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повна постанова складена 18.09.2025 Головуюча О.Є.Мамонова Судді: О.І. Онищенко Н.В. Шитченко