Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/19256/24

Справа № 127/19256/24 Провадження № 22-ц/801/2525/2024 Категорія: 88 Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 10 грудня 2024 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача Стадника І.М., суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В. з участю секретаря судового засідання Кашпрук М.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Маліцького Миколи Володимировича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Іщук Т.І., повний текст якого складено 11 жовтня 2024 року у справі №127/19256/24 за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Органу опіки та піклування Вінницької міської ради, про визнання особи недієздатною, призначення опікуна, встановив: Короткий зміст вимог заяви У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_2 є його батьком, якому виповнилося 85 років. Наразі батько хворіє. Відповідно до виписки з його медичної картки він має ряд захворювань кардіологічного, а також неврологічного характеру, в зв`язку з чим йому було рекомендовано нагляд кардіолога, невролога і сімейного лікаря за місцем проживання та сторонній догляд. Вказані діагнози підтвердили терапевт та невролог. Крім того, в 2019 році ОСОБА_2 проведена операція з приводу видалення субдуральної гематоми праворуч, що призвело також до психічного захворювання, в зв`язку з яким він не може висловлювати свої думки, не розмовляє, не може одягнутися, приготувати собі їжу, не розуміє обставин, що відбувається навколо нього, не може дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих, самостійно вийти з дому. Оскільки батько потребує допомоги, він має можливість дбати про нього, створювати необхідні побутові умови, забезпечувати його доглядом та лікуванням. Інші родичі виїхали за кордон, сестра заявника не зверталася із заявою про призначення її опікуном, а відтак він є єдиним опікуном і просив заяву задовольнити - визнати ОСОБА_2 , 1939 року народження, недієздатним, а також встановити над ним опіку та призначити ОСОБА_1 його опікуном. Рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 15 листопада 2024 року заявник ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Маліцького М.В. подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення заяви. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд не взяв до уваги жодних доказів, поданих ним на підтвердження доводів заяви, зокрема й про те, що батько в зв`язку з похилим віком хворіє і має стійкий психічний розлад, не може самостійно здійснювати догляд за собою тощо. Вважає безпідставною відмову суду у призначенні судово-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_2 , а відтак і відмову в задоволенні заяви в зв`язку з цим. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи суду не надійшли, проте їх відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина 3 статті 360 ЦПК України. Провадження у справі в суді апеляційної інстанції Ухвалою Вінницького апеляційного суду 19 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 28 листопада 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено її розгляд. Заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах викладених в ній, та просили задовольнити. Представник особи, щодо якої вирішується питання про визнання її недієздатною адвокат Кобзіна А.С. проти задоволення вимог апеляційної скарги в зв`язку з тим, що по справі відсутні достатні дані про наявність в ОСОБА_2 психічного захворювання, яке могло б бути підставою для визнання його недієздатним. Від представника заінтересованої особи, яким є Орган опіки та піклування Вінницької міської ради Жиліховської Н.М. надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, при прийнятті рішення покладається на думку суду. Встановлені судом першої інстанції обставини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_4 , яка є дружиною заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані в АДРЕСА_1 . На підтвердження доводів заяви про те, що ОСОБА_2 має психічні захворювання, стан його здоров`я погіршився, внаслідок чого він втратив здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, заявник надав суду медичні документи. Так, відповідно до висновку комісії ТОВ «Альтамедика» від 31 травня 2024 року № 117, ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги: догляд вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Цей висновок дійсний до 31 травня 2025 року. За результатом первинного прийому терапевта (кардіолога) ТОВ «Альтамедика» від 20 травня 2024 року слідує, що в цей день ОСОБА_2 звернувся зі скаргами на підвищений тиск, біль в серці, що віддає в ліву руку та лопатку, задишку, загальну слабкість. Вказаний документ містить попередній діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 3-го ступеня, гіпертрофія лівого шлуночка (ЕКГ). Ризик високий. ІХС, стенокардія напруги ІІ-ІІІ ФК. АВ блокада І ступеня, повна блокада лівої ніжки пучка гіса. СН І-ІІА, ФК ІІІ, з невизначеною систолічною функцією ЛШ. ХОЗЛ гр. В, загострення. Негоспітальна двобічна пневмонія, ІІІ кл. група стадія розрішення, дисциркуляторна енцефалопатія змішаного генезису (атеросклеротична, гіпертензивна). Стан після посттравматичної субдуральної гематоми 2019 р; призначені обстеження, лікування та рекомендовано: повторний огляд з даними обстеженнями, обмеження фізичного навантаження, стаціонарне лікування. З первинного прийому невролога ТОВ «Альтамедика» від 23 травня 2024 року, слідує, що 23 травня 2024 року ОСОБА_2 звернувся зі скаргою на відчуття хиткості при ході, шуму в голові, відчуття болю в лівому плечі. Вказаний документ містить також попередній діагноз: хронічна ішемія головного мозку ІІ з вестибуло-атактичним синдромом, лівобічною пірамідною недостатністю, мнестичними розладами. Операція з приводу видалення субдуральної гематоми праворуч 2019; призначені обстеження, лікування та рекомендовано дотримуватися режиму та відпочинку, повторна консультація по потребі. У виписці з медичної карти ОСОБА_2 (без дати її видачі) вказані попередні діагнози з рекомендаціями: нагляд кардіолога, невролога, сімейного лікаря за місцем проживання, хворий потребує стороннього догляду. Позиція апеляційного суду Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване стороною судове рішення повністю відповідає вказаним вимогам. Так, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_2 дійсно має певні захворювання, проте відсутність достатніх даних про психічний розлад його здоров`я унеможливлює призначення судово-психіатричної експертизи щодо нього, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні заяви про визнання ОСОБА_2 недієздатним. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 39, частини першої статті 40 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Відповідно до частини першої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги. Згідно з частиною третьою статті 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша - третя статті 41 ЦК України). Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України). Згідно з частиною третьою статті 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Відповідно до частини першої статті 298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Стаття 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" визначає презумпцію психічного здоров`я. Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Згідно зі статтею 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити, зокрема психічний стан особи. Порядок проведення судово-психіатричної експертизи затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 травня 2018 року N 865, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2018 року за N 719/32171. Предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила (в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Об`єктами експертизи є: матеріали цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інша інформація про психічний стан особи, відповідно якої проводиться експертиза. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними. Висновок про недієздатність фізичної особи необхідно робити, перш за все, на підставі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи, в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого в особи виникає абсолютна неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12, від 28 вересня 2016 року № 6-1531цс16, та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 462/3286/16-ц (провадження № 61-5896св18). При проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерту необхідно дослідити стан психічного здоров`я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними. Відтак, з зазначених питань висновок експерта повинен бути повним та категоричним та не має допускати іншого розуміння змісту, ніж зазначений. Разом з тим, як встановлено матеріалами справи надані заявником медичні документи щодо стану здоров`я ОСОБА_2 не містять ані опису психічного стану особи, ані відповідного діагнозу, огляди лікарями терапевтом (кардіологом) та неврологом та встановлені ними діагнози не можуть бути підставою для призначення особі психіатричної експертизи. Відомості про перебування ОСОБА_2 на диспансерному обліку, попереднє лікування також відсутні. Крім того, відповідно до частини другої-п`ятої статті 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).). Системно проаналізувавши зміст ч. 1 ст. 60 ЦК України та ст. 300 ЦПК України, можливо дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном (постанова Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17). Суд позбавлений можливості, без врахування думки органу опіки та піклування, визначатись з особою опікуна (постанова Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 752/7447/17). Документами, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, є довідки про стан здоров`я майбутнього опікуна, довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку, акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки, довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки. Отже, орган опіки і піклування, надаючи рекомендацію щодо призначення опікуна недієздатній особі, має перевірити його можливість (побутову та фізичну) виконувати опікунські обов`язки, що й було виконано органом опіки у даній справі. Крім того, саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення її опікуном недієздатної особи, враховуючи введений в державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цій сфері, та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення конкретної особи опікуном та, перш за все, необхідність такого, зважаючи на наявність інших родичів. Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє подання органу опіки та піклування, яке б відповідало процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. В силу абзацу 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами. Водночас колегія суддів звертає увагу, що у ОСОБА_2 , крім заявника ОСОБА_1 , який є чоловіком дочки (зятем), наявні інші близькі родичі, зокрема, донька, яка потенційно може бути опікуном батька, та яка, як в силу закону, так і в силу загальноприйнятих правил та звичаїв, зобов`язана піклуватись про свого пристарілого (хворого) батька, що потребує її допомоги. Більше того, ОСОБА_1 не позбавлений можливості надавати посильну допомогу та підтримку ОСОБА_2 , який в силу свого віку, має поганий стан здоров`я, без відповідного судового рішення. При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Маліцького Миколи Володимировича залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий І.М. Стадник Судді Ю.Б. Войтко М.В. Матківська