Ухвала КАС ВС № 300/5933/24

УХВАЛА 17 вересня 2025 року м. Київ справа № 300/5933/24 адміністративне провадження № К/990/37145/25 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 300/5933/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трокс Україна» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, установив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Трокс Україна» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: - № 012790/0701 від 28 травня 2024 року форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість /ПДВ/ в загальній сумі 6 956 513,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями - 5 565 210,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 391 303,00 грн; - № 012796/0701 від 28 травня 2024 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларованого на рахунок платника у банку, визначено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 8 904 843,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 226 211,00 грн; - № 012793/0701 від 28 травня 2024 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ (податкового кредиту) в сумі 53 851,00 грн за грудень 2023 року; - № 012792/0701 від 28 травня 2024 року, яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 13 219 976,00 грн та застосовано штраф в розмірі 3 830 305,00 грн за відсутність складення та реєстрації податкових накладних; Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року, позов задоволено. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження та зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували: - пункт 186.3 статті 186 Податкового кодексу України всупереч висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду, зокрема у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 520/5691/19 (зміст операцій, щодо оподаткування яких ПДВ виник спір, полягає в наданні позивачем нерезиденту консультаційних послуг, місце постачання яких відповідно до пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України знаходиться за межами митної території України); - пункти 44.1, 44.6 статті 44, статтю 86, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188, пункти 198.1- 198.3 статті 198, пункт 200.1 статті 200, пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України всупереч висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 808/358/17 (щодо наслідків недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору). Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга). Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду, цитування норм податкового законодавства України, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України. Проте скаржником не вказано та не обґрунтовано такі підстави касаційного оскарження. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Суд звертає увагу скаржника, що касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цій справі відповідач уже подавав касаційну скаргу, однак ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2025 року її було повернуто у зв`язку з відсутністю визначених законом підстав для касаційного оскарження. Втім, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом. Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, - постановив: Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 300/5933/24 - повернути скаржнику. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя О. О. Шишов