Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/5933/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/5933/24 пров. № А/857/19057/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б., а також сторін (їх представників): від позивача Чорненький В.І., Гресько В.В.; від відповідача - Гавадзин М.В., Бабій Т.С.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2025р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трокс Україна» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку, зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій за відсутність складення та реєстрації податкових накладних (суддя суду І інстанції: Микитин Н.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 00 хв. 12.03.2025р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного рішення суду І інстанції: 24.03.2025р.),- В С Т А Н О В И В: 30.07.2024р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції 31.07.2024р.) за допомогою системи «Електронний суд» позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Трокс Україна» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем Головним управлінням /ГУ/ ДПС в Івано-Франківській обл. наступні податкові повідомлення-рішення: * № 012790/0701 від 28.05.2024р. форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість /ПДВ/ в загальній сумі 6956513 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 5565210 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1391303 грн.; * № 012796/0701 від 28.05.2024р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларованого на рахунок платника у банку, визначено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 8904843 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2226211 грн.; * № 012793/0701 від 28.05.2024р., яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ (податкового кредиту) в сумі 53851 грн. за грудень 2023 року; * № 012792/0701 від 28.05.2024р., яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 13219976 грн. та застосовано штраф в розмірі 3830305 грн за відсутність складення та реєстрації податкових накладних; стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати (Т.1, а.с.1-16). Відповідно до ухвали суду від 05.08.2024р. вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження (Т.2, а.с.109 і на звороті). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2025р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовано прийняті відповідачем ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. податкові повідомлення-рішення № 012790/0701 (форма «Р») від 28.05.2024р., № 012796/0701 (форма «В1») від 28.05.2024р., № 012793/0701 (форма «В4») від 28.05.2024р. та № 012792/0701(форма «ПН») від 28.05.2024р.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. на користь ТзОВ «Трокс Україна» судовий збір у розмірі 24224 грн. (Т.3, а.с.65-72). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС в Івано-Франківській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (Т.3, а.с.78-84). В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що проведеною перевіркою встановлено відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності операції із придбання послуг з оренди майна на підставі укладеного договору оренди № 11 від 14.08.2018р. з нерезидентом компанією «TROX AB» (Швеція). Додатковими угодами до цього договору внесено зміни до умов договору та збільшено строк оренди на три і більше років. Водночас, вказані додаткові угоди не були нотаріально посвідченими, через що в силу приписів ст.ст.209, 215, 216, 220 Цивільного кодексу /ЦК/ України такий договір є нікчемним та не може слугувати підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Окрім цього, в рамках договорів № 3/01/2019-1 від 03.01.2019р. «Про надання послуг з логістики», № 3/01/2019-2 від 03.01.2019р. «Про надання послуг дизайну, аудиту та якості» позивач надав послуги з логістики, дизайну, аудиту та якості для нерезидента компанії «TROX AB» (Швеція). Оскільки такі послуги надавалися за допомогою комп`ютерної техніки, що знаходиться в м.Коломиї Івано-Франківської обл., доказів передачі результатів послуг за допомогою мережі Інтернет не представлено, а надані акти виконаних робіт носять узагальнений характер, тому такі послуги слід вважати виконаними роботами на території України. Із урахуванням викладеного, позивач не склав та не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних /ЄРПН/ по операціям із здійснення постачання послуг (робіт) на митній території України. Позивач ТзОВ «Трокс Україна» скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення, що відповідає усталеній судовій практиці (Т.3, а.с.108-128). Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як достовірно встановлено судом першої інстанції, позивач ТзОВ «Трокс Україна» (код ЄДРПОУ 32874062) зареєстровано як юридична особа та знаходиться на обліку як платників податків, основним видом діяльності є: 13.96 Виробництво інших текстильних виробів технічного та промислового призначення. Згідно наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. № 464-п від 22.02.2024р. «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Трокс Україна» (код ЄДРПОУ 32874062)» призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Трокс Україна» з 26.03.2024р. тривалістю 20 робочих днів за період діяльності з 01.01.2017р. по 31.12.2023р. (Т.1, а.с.55). На підставі вищевказаного наказу та направлень №№ 1341, 1342, 1343 від 25.03.2024р. посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. в період з 26.03.2024р. тривалістю 20 (двадцять) робочих днів проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «Трокс Україна» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків (Т.1, а.с.130-132). За наслідками проведеної перевірки складено Акт № 8716-09-19-07-01/32874062 від 29.04.2024р. документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, згідно висновків якого встановлено такі порушення: * вимог пп.14.1.71 ст.14, п.44.2 ст.44, п.186.4 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.п.198.2, 198.3., 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України в результаті чого встановлено : заниження податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 5565210 грн.; завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 8904843 грн.; завищення суми від`ємного значення ПДВ (рядок 21 декларації за грудень 2023 року) в сумі 53851 грн.; * вимог п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого не складено та не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН у граничний строк на загальну суму обсягу постачання 66099880 грн. із сумою ПДВ в розмірі 13219976 грн. Позивач подав заперечення на акт перевірки від 13.05.2024р. (Т.1, а.с.103-121). За результатом розгляду заперечення ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. листом № 6235/6/09-19-07-01-06 від 24.05.2024р. «Щодо надання відповіді на заперечення» висновки акту перевірки залишено без змін (Т.1, а.с.114-121). На підставі акту перевірки відповідачем 28.05.2024р. прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 012790/0701 форми «Р», яким збільшено товариство суму грошового зобов`язання з ПДВ в загальній сумі 6956513 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 5565210 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1391303 грн. (обґрунтування: за період 2019-2023 роки перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ від надання послуг з логістики, дизайну, аудиту та якості та завищення податкового кредиту по операціях, що відображені у первинних документах, які не є чинними у зв`язку з тим, що договір оренди укладено з порушенням закону) (Т.1, а.с.123); № 012796/0701 форми «В1», яким визначено податкове зобов`язання із ПДВ разом із штрафними санкціями у розмірі 11131054 грн. у зв`язку з тим, що заявлена та невідшкодована сума бюджетного відшкодування за декларацією, на яку складено повідомлення-рішення, зменшується в інтегрованій картці платника податків (обґрунтування: за період 2019-2023 роки перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ від надання послуг з логістики, дизайну, аудиту та якості та завищення податкового кредиту по операціях, що відображені у первинних документах, які не є чинними у зв`язку з тим, що договір оренди укладено з порушенням закону) (Т.1, а.с.124-125); № 012793/0701 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ (податкового кредиту) в сумі 53851 грн. за грудень 2023 року (обґрунтування: за період 2019-2023 роки перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ від надання послуг з логістики, дизайну, аудиту та якості та завищення податкового кредиту по операціях, що відображені у первинних документах, які не є чинними у зв`язку з тим, що договір оренди укладено з порушенням закону) (Т.1, а.с.126); № 012792/0701 форми «ПН», яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 13219976 грн. та застосовано штраф в розмірі 3830305 грн. (обґрунтування: за період 2019-2023 роки перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ від надання послуг з логістики, дизайну, аудиту та якості та завищення податкового кредиту по операціях, що відображені у первинних документах, які не є чинними у зв`язку з тим, що договір оренди укладено з порушенням закону) (Т.1, а.с.127). Висновки проведеної перевірки зводяться до того, що відповідачем встановлено відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності операцій із придбання послуг з оренди майна на підставі укладеного договору оренди № 11 від 14.08.2018р. з нерезидентом компанією «TROX AB» (Швеція). Додатковими угодами до цього договору внесено зміни до умов договору та збільшено строк оренди на три і більше років. Водночас, вказані додаткові угоди не були нотаріально посвідченими, через що в силу приписів ст.ст.209, 215, 216, 220 ЦК України такий договір є нікчемним та не може слугувати підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Окрім цього, в рамках договорів № 3/01/2019-1 від 03.01.2019р. «Про надання послуг з логістики», № 3/01/2019-2 від 03.01.2019р. «Про надання послуг дизайну, аудиту та якості» позивач надав послуги з логістики, дизайну, аудиту та якості для нерезидента компанії «TROX AB» (Швеція). Оскільки такі послуги надавалися за допомогою комп`ютерної техніки, що знаходиться в м.Коломиї Івано-Франківської обл., доказів передачі результатів послуг за допомогою мережі Інтернет не представлено, а надані акти виконаних робіт носять узагальнений характер. Із урахуванням викладеного, позивач не склав та не зареєстрував податкові накладні в ЄРПН по операціям із здійснення постачання послуг (робіт) на митній території України. Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не мав повноважень застосовувати такий цивільно-правовий наслідок, встановлений ст.220 ЦК України, як нікчемність правочину для цілей податкового обліку в частині, що стосується нарахування податкового кредиту за операціями з оренди приміщень. Під час перевірки відповідачем не було встановлено, що такі наслідки як нікчемність договору оренди приміщень мали місце, відтак, підстав для внесення змін до податкового обліку позивача у контролюючого органу не було. Щодо висновку контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань із ПДВ у зв`язку з виконанням договорів про надання послуг логістики, дизайну, аудиту та якості, то суд першої інстанції зауважив, що в акті перевірки не міститься аналіз послуг за укладеними договорами і немає висновку про те, що місцем постачання цих послуг є митна територія України. В контексті цього висновку податковим органом було лише процитовано норми податкового законодавства без здійснення аналізу встановлених господарських відносин. Доводи відповідача про те, що позивачем послуги фактично не надавалися, а виконувалася робота згідно цих договорів судом було також відхилено, оскільки такі доводи не знайшли свого відображення в акті перевірки. Окрім цього, суд відхилив твердження відповідача про нереальність фінансово-господарських операцій, вчинених на підставі цих договорів, оскільки вважав доведеною обставину того, що ці операції спричинили дійсний економічний ефект для позивача у вигляді доходу в грошовій формі, який був задекларований, а позивач в ході перевірки надав докази наявності в нього трудових та матеріальних ресурсів для надання таких послуг. Висновки відповідача про нереальність надання таких послуг ґрунтуються лише на припущеннях та не були доведені зі сторони відповідача належними доказами. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову, з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). За визначенням пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За відсутності факту поставки товарів, відповідні суми не можуть враховуватись у податковому обліку, навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів. Розумною економічною причиною (діловою метою) в розумінні підп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Абзац 2 п.198.1 ст.198 ПК України визначає, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст.198 ПК України). Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Абзацами 1-3 п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Згідно з п.п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Пунктом 200.4 ст.200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Згідно з п.200.14 ст.200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: - у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; - у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування. Статтею 1 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. За змістом ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995о. (надалі - Положення 88) Відповідно до п.1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п.2.1). Під час судового розгляду встановлено, що Приватній компанії з обмеженою відповідальністю «Tenmark Industries AB» (в перекладі «Тенмарк Індастріз АБ») належить на праві власності нежитлова будівля (головний виробничий корпус), нежитлова будівля (адміністративно-побутовий корпус) та нежитлова будівля (водопровідно-насосна станція) за адресою: Івано-Франківська обл., м.Коломия, бульвар Лесі Українки, буд 32а, що підтверджується копіями витягів про реєстрацію права власності №№ 22220544, 22115989 та 22116330 (Т.2, а.с.96-98). Відповідно до електронного Свідоцтва про реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Тенмарк Індастріз АБ» 06.05.2010р. перейменовано на «TROX AB» (Т.2, а.с.102-105). 14.08.2018р. між нерезидентом компанією «TROX AB» (Швеція) (орендодавець) та ТзОВ «Трокс Україна» (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 11 (надалі - договір оренди), за змістом якого орендодавець передав орендарю в строкове платне користування нежитлові приміщення (головний виробничий корпус, адміністративно-побутовий корпус та водопровідно-насосну станцію) за адресою: м.Коломия, бульвар Лесі Українки, 32А (Т.2, а.с.41-43). Відповідно до п.4.1 договору оренди розмір щомісячної орендної плати становив 7000 євро; згідно із п.3.1 договору оренди термін оренди складає один рік з 01.09.2018р. по 31.08.2019р. Актом приймання-передачі від 14.08.2018р. до договору оренди підтверджується, що орендодавець передав, а орендар прийняв у користування об`єкт оренди - нежитлові приміщення за адресою: м.Коломия, бульвар Лесі Українки, 32А (Т.2, а.с.43). Надалі сторонами укладено додаткові угоди, якими вони неодноразово продовжували строк дії основного договору оренди. Так, додатком № 2 від 14.08.2019р. до договору оренди строк дії цього договору продовжено до 31.08.2020р., додатком № 3 від 28.08.2020р. - до 31.08.2021р., додатком № 4 - до 31.08.2022р., додатком № 5 - до 31.08.2023р., додатком № 7 - до 31.08.2024р. (Т.2, а.с.44-55). Зазначений договір оренди та додатки до нього не були нотаріально посвідчені, тобто, укладені в простій письмовій формі. Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (абзаци перший, другий частини другої цієї статті). Згідно з ч.1 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК). Наслідки в податковому обліку створюють господарські операції, підтверджені належними документами, визначеними правовими нормами або діловим звичаєм. У разі визнання судом правочину недійсним, сторони такого правочину, здійснивши передбачені частиною другою статті 216 ЦК реституційні дії, вносять відповідні зміни у бухгалтерському обліку щодо вчинених на підставі такого договору господарських операцій, а також відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК. Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, в спірних правовідносинах підставою для внесення змін до податкового обліку позивача можуть бути господарські операції, пов`язані з наслідками недійсності договору оренди, тобто реституція, як це передбачено нормами ст.216 ЦК. Водночас, під час перевірки не було встановлено, що такі наслідки мали місце, відтак, підстав для внесення змін до податкового обліку позивача у контролюючого органу не було. Встановлений нормою п.44.1 ст.44 ПК обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, одночасно визначає межі документальної перевірки. Законом встановлено, у якому випадку контролюючий орган може реалізувати владні повноваження щодо платника податків в разі якщо під час перевірки встановлені обставини, що дають підстави кваліфікувати правочин недійсним. Таким випадком є встановлення обставин, що свідчать про вчинення правочину з недодержанням вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства. Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України такі обставини є підставою для визнання правочину недійсним. Право контролюючого органу звертатися до суду, в тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законом заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, передбачено пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК України. Частиною 2 ст.793 ЦК України визначено вимогу щодо нотаріального посвідчення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки (крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років). Згідно з ч.ч.1 і 2 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором (частина друга цієї статті). Відповідно до встановлених судом обставин, позивач та нерезидент компанія «TROX AB» (Швеція) здійснювали свої права і виконували свої обов`язки відповідно до договору № 11 від 14.08.2018р. оренди нежитлових приміщень за адресою: Коломия, бульвар Лесі Українки, 32А, більше трьох років. Вимога щодо нотаріального посвідчення цього договору та додатків до нього сторонами не дотримана. Разом з тим, в судовому порядку вказаний договір не був визнаний недійсним. У свою чергу, фактичні обставини справи вказують на те, що між договірними сторонами виникли дійсні та реальні правовідносини оренди, що характеризуються комплексом відповідних дій, зокрема, передачею об`єкта оренди та його використанням, сплатою орендної плати тощо. Під час розгляду справи не доведено фіктивність чи нереальність цих відносин; натомість, позивач відобразив такі відносини в своєму бухгалтерському обліку, використовуючи не лише сам договір і додаткові угоди до нього, а й інші первинні документи, що були надані контрагентом. З цього приводу апеляційний суд зазначає, що, як норми ПК України, так і національні положення (стандартів) бухгалтерського обліку та/або міжнародні стандарти фінансової звітності обов`язковою умовою для віднесення отриманих доходів до складу доходів, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування, а так само понесених витрат до складу витрат, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування, визначають пов`язаність таких доходів/витрат із господарською діяльністю платника податку, крім випадків прямо передбачених такими положеннями або ПК України. Відповідно до ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи те, що відповідач не заперечує факт того, що отримане від нерезидента компанії «TROX AB» (Швеція) нерухоме майно і його використання були пов`язані із господарською діяльністю позивача, апеляційний суд вважає, що посилання контролюючого органу на відсутність нотаріального посвідчення договору оренди є не обґрунтованим, оскільки фактично контролюючий орган ставить у залежність порядок визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток від додержання форми та порядку укладення договору управління нерухомим майном. Із наведеного міркування апеляційний суд робить висновок, що недотримання форми правочину не є податковим правопорушенням та не впливає на порядок визначення податкових зобов`язань, за умови наявності первинних документів, які опосередковують господарську діяльність (операцію). Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 01.12.2022р. в справі № 640/18804/19. Окрім цього, покликання податкового органу на можливі порушення норм інших галузей законодавства у розглядуваній справі не впливають на правильність ведення бухгалтерського (податкового) обліку, а тому не можуть свідчити про порушення інтересів держави у фіскальній сфері. Стосовно решти порушень податкового законодавства колегія суддів наголошує на такому. Під час проведення перевірки податковий орган з`ясував, що 03.01.2019р. між нерезидентом компанією «TROX AB» (Швеція) (замовником) та ТзОВ «Трокс Україна» (виконавець) укладено договір № 3/01/2019-1 про надання послуг з логістики, відповідно до умов п.1.1. якого виконавець зобов`язувався на умовах, визначених цим договором, надати замовнику послуги на території України у відповідності до специфікацій, які оформлені додатками до договору і є його невід`ємною частиною, а замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх. Загальна вартість послуг на щомісячній основі становить 30000 євро (п.2.1. цього договору)(Т., а.с.136-138). Додатком № 1 від 03.01.2019р. до цього договору визначено асортимент та вартість послуг згідно Специфікації 1 на суму 30000 євро: щоденна підтримка клієнтів щодо постачання та транспортування - 7510 євро; щомісячні інвентаризаційні перевірки 2050 євро; плани завантажень та менеджмент компанії логістики (K&N) -7510 євро; оновлення програм Твім та Гарп, які стосуються логістики та інформації про клієнтів -1550 євро; логістика та планування матеріалів - 2450 євро; менеджмент логістики українських постачальників - 2050 євро; митне управління + EUR.1 - 4690 євро; цілодобова охорона товарів та складських приміщень - 1090 євро; страхування відповідальності - 1100 євро; додаткові послуги, які повинні бути узгоджені та чітко визначені, - 20 євро/година (Т.1, а.с.139). Додатковою угодою № 1 від 20.12.2020р. до цього договору змінено вартість послуг - 20000 євро, а також викладено специфікацію в новій редакції (Т.1, а.с.140). Також 03.01.2019р. між нерезидентом компанією «TROX AB» (Швеція) (замовник) та ТзОВ «Трокс Україна» (виконавець) укладено договір № 3/01/2019-2 про надання послуг дизайну, аудиту та якості, відповідно до умов п.1.1. якого, виконавець зобов`язувався на умовах, визначених цим договором, надати замовнику послуги на території України у відповідності до специфікацій, які оформлені додатками до договору і є його невід`ємною частиною, а замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх. Загальна вартість послуг на щомісячній основі становить 10000 євро (п.2.1. цього договору)(Т.1, а.с.208-210). Додатком № 1 від 03.01.2019р. до цього договору визначено асортимент та вартість послуг згідно специфікації 1 на суму 10000 євро: виробництво пробних деталей - 3100 євро; підготовка виробництва та зворотній зв`язок у дизайні - 1000 євро; підтримка у розробці системи управління якістю - 1100 євро; надання консультацій у підготовці розкрійних файлів для виробництва разом з відділом дизайну ТРОКС АБ з використанням комп`ютерної системи Common i Dongle - 900 євро; надання консультацій та підтримка у розробці системи управління якістю сировини що імпортується для переробки з використанням комп`ютерної системи GARP - 1900 євро; надання консультацій при підготовці звіту 8Д, дослідження якості експортованої готової продукції у покупців - 1100 євро; макетування, консультування з приводу створення прототипів продукції із відділом дизайну ТРОКС АБ - 1000 євро; додаткові послуги, які повинні бути узгоджені та чітко визначені, - 20 євро/година (Т.1, а.с.211). Додатковою угодою № 5 від 23.11.2022р. до цього договору змінено вартість послуг - 5000 євро, а також викладено специфікацію в новій редакції (Т.1, а.с.218-220). На підтвердження виконання умов цих договорів позивач під час перевірки та протягом судового розгляду надав акти виконаних робіт на загальну суму 2057700 євро. Разом з тим, відповідно до висновків акту перевірки такі акти здачі-приймання послуг не містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкривають обсягу послуг, якісних характеристик, конкретного персонального підходу до виконання завдань та обґрунтувань, що є порушенням п.1 та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», яке впливає на правомірність формування витратної частини товариства по даних операціях. Водночас, як правильно виснував суд першої інстанції, вчинені господарські операції щодо надання консультаційних послуг із логістики, дизайну, аудиту та контролю якості спричинили дійсний економічний ефект для позивача, внаслідок їх виконання останній отримав дохід у грошовій формі, який був задекларований. При цьому, розглядувані господарські операції не впливали на заниження чи завищення витрат платника податків. Твердження відповідача про відсутність деталізації наданих послуг в актах здачі-приймання послуг слід вважати необґрунтованими, оскільки специфікації та акти про надання послуг вміщують необхідну деталізацію наданих послуг розкривають їх вид, кількість, ціну та загальну вартість, при цьому будь-яких розбіжностей між актами наданих послуг та специфікаціями не встановлено. Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що згідно висновків перевірки вищезазначені послуги (логістики, дизайну, аудиту та контролю якості) за своїм характером є нереальними, оскільки надавалися працівниками ТзОВ «Трокс Україна» за допомогою комп`ютерної техніки, що знаходиться на балансі товариства; програмне забезпечення («GARP», «TW1M», «COMMON», «DONGLE») на обліку у позивача не перебуває, платником не надано будь-якого документального підтвердження щодо встановлення (інсталювання) таких програм, не надано дозволу та/або іншого документального підтвердження щодо права використання таких програм, а також відсутня плата за їх використання. Твердження щодо передачі результатів надання послуг замовнику віртуально через мережу Інтернет в режимі реального часу не підтверджено, оскільки до перевірки представлено тільки узагальнені акти виконаних робіт, які не містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкривають змісту послуг, якісних характеристик, конкретного персонального підходу до завдань, тощо. Разом з тим, під час проведення перевірки та до суду позивач надав докази на підтвердження наявності у позивача трудових та матеріальних ресурсів для надання таких послуг. На запит контролюючого органу від 02.04.2024р. позивач ТзОВ «Трокс Україна» надало відповідь про те, що послуги надавались власними трудовими ресурсами, зокрема із зазначенням прізвища імені та по-батькові, осіб, які перебувають у трудових відносинах з товариством та посиланням на їх посадові інструкції. Такі послуги надавались із використанням комп`ютерної техніки, яка є власністю та перебуває на балансі товариства. Під час надання послуг такими працівниками використовувалось спеціальне програмне забезпечення, яке інстальовано та комп`ютерну техніку товариства, а саме: («GARP», «TW1M», «COMMON», «DONGLE»), право на користування яких належить замовнику компанії-нерезиденту «TROX AB». Інформація, яка створюється в результаті надання послуг за договорами, фіксується на зазначену техніку із використанням вищевказаних програм та передається замовнику віртуально через мережу Інтернет в режимі реального часу (Т.2, а.с.29, 30-31). Таким чином, висновки контролюючого органу про нереальність надання послуг ТзОВ «Трокс Україна» та неможливість передачі результатів наданих послуг замовнику віртуально через мережу Інтернет є лише припущеннями та не підтверджуються фактичними обставинами, документальними доказами. Також із змісту апеляційної скарги вбачається, що, на переконання апелянта, господарські операції за укладеними договорами не передбачали надання консультаційних послуг, а фактично передбачали виконання робіт за завданням замовника. Водночас, характер цих послуг не дозволяє віднести їх до переліку послуг, зазначених в пп.«в» п.186.3 ст.186 ПК України, через що означені послуги фактично надавалися на митній території України, а тому були об`єктом оподаткування ПДВ. Згідно з п.186.4 ст.186 ПК України місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті. За приписами пп.«в» п.186.3 ст.186 ПК України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем. Отже, місцем постачання послуг позивача слід вважати місце реєстрації суб`єкта господарювання-отримувача таких послуг (тобто, нерезидента компанію «TROX AB» (Швеція)). Відповідно до п.2 розділу І «Загальні положення» Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затв. наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р. (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт документальної перевірки - документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки та відображає її результати. Згідно з п.п.3, 4, 5 розділу II «Основні вимоги до оформлення документальних перевірок» цього Порядку Акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи). В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів. Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.. Підпунктом 2 п.4 розділу III «Зміст акта (довідки) документальної перевірки» наведеного Порядку визначено, зокрема, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів. В розрізі викладеного складений акт перевірки не містить аналізу консультаційних послуг за укладеними договорами, як і висновку про місце їх постачання (Т.1, а.с.83-88). Посадовими особами відповідача процитовано норми п.186.4 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 та пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПК України та не надано оцінки цим обставинам в контексті пп.«в» п.186.3 та п.186.4 ст.186 ПК України з питання належності вказаних послуг до консультаційних, аудиторських послуг чи інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем. Разом з тим, електронним свідоцтвом про реєстрацію, виданим 06.10.2021р. Управлінням реєстрації підприємств Швеції компанії «TROX AB» (реєстраційний номер: 556774-0989) підтверджується факт реєстрації місцезнаходження замовника цих консультаційних послуг на території Швеції (Т.2. а.с.102-105). В постанові Верховного Суду від 13.01.2022р. у справі № 160/2728/19 сформовано позицію про те, що якщо отримувачем послуг щодо надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об`єктів права інтелектуальної власності, а також консультаційних послуг є нерезидент, то операції з постачання цих послуг не є об`єктом оподаткування ПДВ, оскільки місце їх постачання знаходиться за межами митної території України. Подібний за змістом висновок міститься також в постанові Верховного Суду від 18.12.2019р. у справі № 815/4455/14. З огляду на викладене, оскільки місцем постачання послуг за цими договорами є місце реєстрації отримувача послуг (Швеція), тому в силу приписів ст.185 ПК України вартість таких послуг не охоплюється об`єктом оподаткування ПДВ за приписами ПК України. Під час судового розгляду відповідач виклав нову позицію з приводу зазначених послуг позивача та вважає, що в цьому випадку має місце виконання робіт за завданням замовника. Втім, такі нові доводи відсутні в акті перевірки. Така зміна кваліфікації підстави прийняття оскаржуваних рішень, як актів індивідуальної дії, суб`єктом владних повноважень в судових процедурах, є неприйнятною з огляду на принцип правової визначеності, який притаманний як судовим рішенням, так і рішенням суб`єктів владних повноважень. В іншому випадку це вже будуть інші правопорушення за інших підстав, запровадження позиції зміни підстав прийняття рішень, після їх прийняття, як способу реалізації владних управлінських функцій, призведе до свавілля суб`єктів владних повноважень. З огляду на наведене, у відповідача були відсутні підстави для нарахування податкових зобов`язань із ПДВ та штрафних санкцій у зв`язку із наданням послуг на виконанням договору № 3/01/2019-1 від 03.01.2019р. «Про надання послуг з логістики» та договору № 3/01/2019-2 від 03.01.2019р. «Про надання послуг дизайну, аудиту та якості», а також у позивача не виникали підстави для складання та реєстрації податкових накладних. Враховуючи вищевикладене, висновки ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. щодо порушення позивачем ТзОВ «Трокс Україна» вимог пп.14.1.71 ст.14, п.44.2 ст.44, п.186.4 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.п.198.2, 198.3., 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.10 ст.201 ПК України, є неправомірними та необґрунтованими, а тому спірні податкові повідомлення-рішення № 012790/0701 від 28.05.2024р., № 012796/0701 від 28.05.2024р., № 012793/0701 від 28.05.2024р., № 012792/0701 від 28.05.2024р. не відповідають вимогам закону. Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, зазначені в позовній заяві, заперечення відповідача були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений судом спосіб. За таких умов колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги підставними та обґрунтованими, а тому такі підлягають до задоволення, з вищевикладених мотивів. Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Окрім цього, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2025р. в частині зупинення дії рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2025р. в адміністративній справі № 300/5933/24 належить визнати такою, що втратила чинність (Т.3, а.с.96-98). Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2025р. в адміністративній справі № 300/5933/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС в Івано-Франківській обл., утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України. Визнати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2025р. в частині зупинення дії рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2025р. в адміністративній справі № 300/5933/24 такою, що втратила чинність. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції скороченого (вступної та резолютивної частини) судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного судового рішення: 23.06.2025р.