Постанова Київський апеляційний суд № 752/12970/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2025 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 752/12970/24 номер провадження №22-ц/824/6139/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 грудня 2024 року /суддя Ольшевська І.О./ у справі за позовом державного підприємства «Центр оцінки та інформації» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: До Голосіївського районного суду м. Києва надійшов позов Державного підприємства «Центр оцінки та інформації», позивач просив суд за неналежне виконання умов договору тимчасового розміщення в гуртожитку № 07-29/22/313/3 від 01.02.2022 стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму коштів у розмірі 144 794,31 грн., а саме: 128 306,60 грн. - суму основної заборгованості за тимчасове перебування в гуртожитку; 4 774,43 грн. - суму трьох відсотків річних з простроченої суми заборгованості; 8 106,08 грн. - суму інфляційного збільшення суми заборгованості; 3 607,20 грн. - суму неустойки, нарахованої згідно підпункту 4.4.1 пункту 4.4 Договору за несвоєчасне внесення оплати за надані послуги; за неналежне виконання умов Договору тимчасового розміщення в гуртожитку № 82-06/313/3 від 01.01.2024 Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного підприємства «Центр оцінки та інформації» суму коштів в розмірі 87 853,64 грн., а саме: 21 883,68 грн. - суму основної заборгованості за тимчасове перебування в гуртожитку; 236,85 грн. - суму трьох відсотків річних з простроченої суми заборгованості; 226,29 грн. - суму інфляційного збільшення суми заборгованості; 2 260,58 грн. - суму неустойки за несвоєчасне внесення плати за надані послуги; 21 883,68 грн. - суму штрафу за прострочення оплати наданих послуг більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів; 34 148,16 грн. - суму неустойки за несвоєчасне звільнення кімнати; 7 214,40 грн. - суму штрафу за невиконання зобов`язання щодо звільнення кімнати понад 30 календарних днів; зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди державному підприємству «Центр оцінки та інформації» в користуванні власним майном шляхом звільнення кімнати № 313 в гуртожитку за адресою: м. Київ, вул. Костанайська, буд. 6; стягнути із ОСОБА_1 на користь державного підприємства «Центр оцінки та інформації» понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 грудня 2024 року позов задоволено. Ухвалено стягнути із ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Центр оцінки та інформації» заборгованість за договором тимчасового розміщення в гуртожитку № 07-29/22/313/3 від 01.02.2022 в розмірі 144 794,31 грн. (сто сорок чотири тисячі сімсот дев`яносто чотири грн. 31 коп.), а саме: 128 306,60 грн. (сто двадцять вісім тисяч триста шість грн. 60 коп.) - суму основної заборгованості за тимчасове перебування в гуртожитку; 4 774,43 грн. (чотири тисячі сімсот сімдесят чотири грн. 43 коп.) - суму трьох відсотків річних з простроченої суми заборгованості; 8 106,08 грн. (вісім тисяч сто шість грн. 08 коп.) - суму інфляційного збільшення суми заборгованості; 3 607,20 грн. (три тисячі шістсот сім грн. 20 коп.) - суму неустойки, нарахованої згідно підпункту 4.4.1 пункту 4.4 Договору за несвоєчасне внесення оплати за надані послуги. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Центр оцінки та інформації» заборгованість за договором тимчасового розміщення в гуртожитку № 82-06/313/3 від 01.01.2024 в розмірі 87 853,64 грн. (вісімдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят три грн. 64 коп.), а саме: 21 883,68 грн. (двадцять одна тисяча вісімсот вісімдесят три грн. 68 коп.) - суму основної заборгованості за тимчасове перебування в гуртожитку; 236,85 грн. (двісті тридцять шість грн. 85 коп.) - суму трьох відсотків річних з простроченої суми заборгованості; 226,29 (двісті двадцять шість грн. 29 коп.) грн. - суму інфляційного збільшення суми заборгованості; 2 260,58 грн. (дві тисячі двісті шістдесят грн. 58 коп.) - суму неустойки за несвоєчасне внесення плати за надані послуги; 21 883,68 грн. (двадцять одна тисяча вісімсот вісімдесят три грн. 68 коп.) - суму штрафу за прострочення оплати наданих послуг більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів; 34 148,16 грн. (тридцять чотири тисячі сто сорок вісім грн. 16 коп.) - суму неустойки за несвоєчасне звільнення кімнати; 7 214,40 грн. (сім тисяч двісті чотирнадцять грн. 40 коп.)- суму штрафу за невиконання зобов`язання щодо звільнення кімнати понад 30 календарних днів. Зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди Державному підприємству «Центр оцінки та інформації» в користуванні власним майном шляхом звільнення кімнати № 313 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Центр оцінки та інформації» 6056,00 (шість тисяч п`ятдесят шість грн. 00 коп.) грн. судового збору. /а.с. 118-128/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги державного підприємства «Центр оцінки та інформації» задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Центр оцінки та інформації» заборгованість за договором тимчасового розміщення в гуртожитку №07-29/22/313/3 від 01.02.2022 в розмірі 99 585 грн 53 коп., а саме: 96 356 грн. 60 коп. - суму основної заборгованості за тимчасове перебування в гуртожитку; 1 286 грн. 78 коп., - суму трьох відсотків річних з простроченої суми заборгованості; 1 942 грн. 15 коп. - суму інфляційного збільшення суми заборгованості; стягнути із ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Центр оцінки та інформації» заборгованість за договором тимчасового розміщення в гуртожитку №82-06/313/3 від 01.01.2024 в розмірі 13 352 грн. 67 коп., а саме: 13 083 грн. 68 коп., - суму основної заборгованості за тимчасове перебування в гуртожитку; 108 грн. 15 коп. - суму трьох відсотків річних з простроченої суми заборгованості; 160 грн. 84 коп. - суму інфляційного збільшення суми заборгованості; в решті позовні вимоги залишити без задоволення. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що позивач безпідставно нарахував та заявив до стягнення з ОСОБА_1 суму основної заборгованості у розмірі 42 525,00 грн. за період з 01.02.2022 по 08.08.2022, оскільки право оперативного управління гуртожитком за адресою АДРЕСА_1 позивачем було набуто лише 09.08.2022 на підставі Акту приймання-передачі № 1 від 09.08.2022, укладеного між Міністерством юстиції України та позивачем. До цієї дати позивач не мав права надавати послуги тимчасового розміщення та вимагати оплату за них, а отже, нарахування заборгованості за вказаний період є незаконним. Крім того, апелянт стверджував, що нарахування неустойки у розмірі 3 607,20 грн. за несвоєчасне внесення оплати за договором № 07-29/22/313/3 є незаконним, оскільки неустойка нарахована за весь період, включаючи час, коли послуги не надавалися, а також без урахування часткових платежів апелянта, що зменшують прострочення; для договору № 82-06/313/3 неустойка та штрафи за несвоєчасне звільнення (34 148,16 грн. та 7 214,40 грн.) та штраф за прострочення оплати понад 30 днів (21 883,68 грн.) є непропорційними через обставини воєнного стану, фінансові труднощі апелянта та готовність до реструктуризації боргу та добровільного звільнення кімнати. Позивач, державне підприємство «Центр оцінки та інформації», через представника Гутсула В.О., подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апелянта, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач вказав, що гуртожиток за адресою АДРЕСА_1 , є об`єктом державної власності, закріпленим за позивачем на праві оперативного управління з 27.10.2021 на підставі наказу Міністерства юстиції України № 3495/5 від 27.10.2021, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, а також довідкою про реєстрацію електронного кабінету позивача в підсистемі «Електронний суд» від 27.10.2021. Акт приймання-передачі від 09.08.2022 є формальним документом, що фіксує фактичну передачу майна, але не перешкоджає наданню послуг з моменту укладення договору 01.02.2022, оскільки позивач фактично здійснював управління та надавав послуги з початку. Крім того, позивач послався на те, що апелянт не спростував факт користування приміщенням та несвоєчасної оплати, а нарахування заборгованості базується на актах наданих послуг та виписках з рахунків, які не оскаржувалися в суді першої інстанції. Представник апелянта ОСОБА_2 подав заперечення на відзив, в яких наполягав на пропуску позивачем строку подання відзиву на апеляційну скаргу (ухвала про відкриття провадження від 02.04.2025 надійшла 03.04.2025, строк - до 18.04.2025), та просив повернути відзив та відмовити в долученні доказів. Позивач у запереченнях на заперечення апелянта, аргументував своєчасність подання відзиву, оскільки копія апеляційної скарги була отримана 11.04.2025 разом з паперовою копією ухвали, а відповідно до ч. 1 ст. 360 ЦПК України строк обчислюється з моменту вручення ухвали разом з матеріалами скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що між державним підприємством «Центр оцінки та інформації» (позивач) та ОСОБА_1 (відповідач) 01.02.2022 укладено договір тимчасового розміщення в гуртожитку № 07-29/22/313/3, за яким позивач надав відповідачу три ліжко-місця в кімнаті АДРЕСА_2 , на період з 01.02.2022 по 31.12.2022 з подальшим продовженням строку дії на підставі додаткових угод № 1 від 31.12.2022, № 2 від 31.03.2023, № 3 від 30.06.2023, до 31.12.2023. Вартість послуг становила спочатку 75 грн за ліжко-місце на добу (225 грн за добу за три місця), з 15.07.2023 - 80,16 грн за ліжко-місце (240,48 грн за добу). Відповідач зобов`язалася вносити оплату щомісяця не пізніше останнього дня попереднього місяця. Фактично відповідач сплатила лише 31 600 грн з нарахованої суми 159 906,60 грн, що призвело до утворення основної заборгованості 128 306,60 грн, з урахуванням якої нараховано 3% річних (4 774,43 грн), інфляційне збільшення (8 106,08 грн) та неустойку за несвоєчасну оплату (3 607,20 грн) на загальну суму 144 794,31 грн. 01.01.2024 укладено новий договір № 82-06/313/3 на період до 31.03.2024 на тих самих умовах, за яким відповідач не здійснила жодної оплати, утворивши основну заборгованість 21 883,68 грн, з урахуванням 3% річних (236,85 грн), інфляційного збільшення (226,29 грн), неустойки за несвоєчасну оплату (2 260,58 грн), штрафу за прострочення понад 30 днів (21 883,68 грн), неустойки за несвоєчасне звільнення кімнати (34 148,16 грн) та штрафу за невиконання зобов`язання щодо звільнення понад 30 днів (7 214,40 грн) на загальну суму 87 853,64 грн. Після 31.03.2024 відповідач не звільнила кімнату № 313, продовжуючи її займати без правових підстав, що створює перешкоди для позивача у користуванні майном. Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 509 ЦК України про те, що зобов`язанням є правовідношення, в якому боржник зобов`язаний вчинити певну дію на користь кредитора; ст. 526 ЦК України про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; ст. 625 ЦК України про те, що боржник, який прострочив грошове зобов`язання, сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних; ст. 611 ЦК України про те, що неустойка є заходом відповідальності за порушення зобов`язання; ст. 391 ЦК України про те, що власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні майном; ст. 16 ЦК України про способи захисту права, включаючи припинення дії, яка порушує право; ст.ст. 76, 81 ЦПК України про те, що кожна сторона доводить обставини, на які посилається, а докази - це дані, на підставі яких встановлюються факти. Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки відповідач не довела відсутність заборгованості чи ненадання послуг, а позивач надав акти наданих послуг, виписки з рахунків, розрахунки, які не спростовані; факт користування приміщенням підтверджений договором та додатковими угодами; нарахування штрафів та неустойок відповідає умовам договорів та нормам закону. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки позивач, державне підприємство «Центр оцінки та інформації», набув право оперативного управління гуртожитком з 27.10.2021 на підставі наказу Міністерства юстиції України №3495/5, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, а укладений договір № 07-29/22/313/3 від 01.02.2022 та надання послуг з цієї дати відповідають ст. 509 ЦК України, яка визначає зобов`язання як правовідношення, де боржник виконує дії на користь кредитора. Акт приймання-передачі від 09.08.2022 не впливає на правомірність надання послуг з 01.02.2022, оскільки позивач фактично здійснював управління майном, суми в акті не спростовані апелянтом. Нарахування неустойки, штрафів та інших сум відповідає ст. 611, 625 ЦК України, а також умовам договорів, які не оскаржувалися відповідачем. В даних правовідносинах ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» в частині щодо заборони стягнення неустойки, застосуванню не підлягає, оскільки між сторонами наявні договірні відносини. Доводи щодо непропорційності санкцій через воєнний стан чи фінансові труднощі також не ґрунтуються на вимогах законодавства та не підтверджені доказами, що суперечить ст. 76 ЦПК України, яка покладає на сторони обов`язок доведення обставин, на які вони посилаються. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу судові витрати не підлягають оскільки у вимогах скарги відмовлено. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 грудня 2024 року - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 грудня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Головуючий: Судді: