Постанова Київський апеляційний суд № 752/13493/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2025 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 752/13493/23 номер провадження 22-ц/824/2302/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2024 року /суддя Данілова Т.М./ у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, - В С Т А Н О В И В: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просив зменшити розмір аліментів із 13 300 грн щомісячно, визначених п. 2.1 договору від 13 квітня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Забавською Н.В., до 4 000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено /а.с. 202-207/. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом допущено низку помилок у оцінці обставин справи та застосуванні норм права. Зокрема, він указував, що його матеріальний стан суттєво погіршився після припинення підприємницької діяльності 09 лютого 2022 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру та податковими деклараціями за 2020-2022 роки. За його твердженням, дохід у 2020 році становив 777 111 грн, у 2021 році - 985 000 грн, а у 2022 році доходу не було взагалі, що свідчить про поступове погіршення фінансового становища після розірвання шлюбу та укладення договору 2018 року. Наголошував, що суд проігнорував ці докази, не взявши до уваги його нинішню неспроможність виконувати зобов`язання у розмірі 13 300 грн щомісячно. Крім того, ОСОБА_1 посилався на укладення кількох кредитних договорів у 2021-2022 роках, які, на його думку, додатково підтверджували скрутне фінансове становище через накопичення боргів перед банками та кредитними установами. Зазначав, що суд першої інстанції помилково вважав ці обставини недостатніми для зменшення аліментів, не врахувавши, що його витрати на погашення кредитів суттєво обмежували можливості утримувати дитину в попередньому обсязі. Також акцентував увагу на зміні сімейного стану, яка сталася після народження доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Він стверджував, що суд першої інстанції неправильно оцінив цей факт, адже поява другої дитини створила додаткове фінансове навантаження, яке не дозволяло йому сплачувати аліменти у розмірі, визначеному договором, без шкоди для утримання молодшої доньки. На його думку, суд не врахував положення ст. 182 СК України, які зобов`язують брати до уваги наявність інших дітей при визначенні розміру аліментів, і помилково визнав, що інтереси старшої дитини мають абсолютний пріоритет, не зваживши на рівні обов`язки позивача перед обома дітьми. ОСОБА_1 наполягав, що народження доньки є суттєвою зміною сімейного стану, яка відповідно до ст. 192 СК України давала підстави для перегляду розміру аліментів. Зауважував, що суд першої інстанції необґрунтовано вимагав від нього надмірних доказів погіршення матеріального стану, ігноруючи принцип розумного співвідношення між доходами та обов`язками платника аліментів. ОСОБА_1 наполягав, що його перебування за межами України після 21 лютого 2022 року через повномасштабне вторгнення також ускладнило пошук стабільного доходу, що суд не врахував як об`єктивну обставину, яка вплинула на його платоспроможність. Він підкреслював, що нотаріальний договір від 13 квітня 2018 року не є незмінним, а ст. 192 СК України дозволяє його коригування за наявності обґрунтованих підстав, які, на його переконання, у справі були очевидними. Відповідачка, ОСОБА_3 , відзиву на апеляційну скаргу не подала, про розгляд справи в порядку письмового провадження була повідомлена належним чином, поштою, за єдиною відомою адресою, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертався. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , батьками якого були ОСОБА_1 (раніше ОСОБА_6 ) та ОСОБА_3 , що підтверджувалося свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24 травня 2016 року /а.с. 15 т.1/. 09 червня 2016 року між сторонами зареєстрували шлюб /а.с. 16 т.1/. 13 квітня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір про визначення місця проживання дитини та її утримання, посвідчений приватним нотаріусом Забавською Н.В., за яким син проживав із матір`ю, а батько сплачував аліменти у розмірі 13 300 грн щомісячно /а.с. 19 т.1/. Шлюб розірвали рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року /а.с. 25 т.1/. 09 лютого 2021 року позивач змінив прізвище на ОСОБА_7 (свідоцтво серії НОМЕР_2 ) /а.с. 25 т.1/. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилася донька ОСОБА_5 /а.с. 139 т.2/. Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, вірно керувався ст. 183 СК України, про те, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина; ст. 192 СК України, яка встановлює, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом; ст. 80 ЦПК України, про те, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; ст. 81 ЦПК України, про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; ст. 89 ЦПК України, яка передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не надав належних доказів погіршення матеріального стану після укладення договору 13 квітня 2018 року. Декларації за 2020-2022 роки (дохід 777 111 грн у 2020 році, 985 000 грн у 2021 році, відсутність доходу у 2022 році) та припинення підприємницької діяльності 09 лютого 2022 року не свідчили про стійке погіршення, яке унеможливлювало сплату аліментів у розмірі 13 300 грн. Народження доньки у 2023 році не може вважатись безумовною підставою для зменшення аліментів. Доводи апеляційної скарги про погіршення матеріального стану, зміну сімейного стану та неправильне застосування норм права не спростовують висновків суду першої інстанції. Нотаріально посвідчений договір від 13 квітня 2018 року залишається чинним, а позивач не довів, що його обставини змінилися настільки, щоб унеможливити виконання умов угоди. Відсутність доказів доходів після лютого 2022 року та перебування за межами України не звільняють позивача від обов`язку утримувати дитину, передбаченого ст. 180 СК України. Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за домовленістю між батьками, може бути змінений судом за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Для зміни умов нотаріального договору позивач зобов`язаний надати належні та допустимі докази, які підтверджують значне погіршення його матеріального стану чи інші обставини, що унеможливлюють виконання договору в первинному вигляді. Такі висновки містяться у Постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-10257св21). Так, Верховний Суд зазначив, що нотаріальний договір є добровільною угодою сторін, яка має силу виконавчого документа (ст. 109 СК України), і його умови можуть бути змінені судом лише за наявності вагомих підстав. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач не довів, що його майновий стан значно погіршився після укладення договору, а народження іншої дитини не звільняє від обов`язку належного утримання всіх дітей пропорційно. Таким чином, інтереси дитини, на яку сплачуються аліменти за договором, мають пріоритет, а зменшення розміру аліментів без обґрунтування суперечить ст. 7 СК України (захист прав дитини). Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та ґрунтуються на формальних міркуваннях. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм права. Судові витрати за апеляційний розгляд, відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача через незадоволення скарги. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2024 року - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Головуючий: Судді: