Постанова Київський апеляційний суд № 752/1057/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2026 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 752/1057/21 номер провадження №22-ц/824/1410/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року /суддя Мазур Ю.Ю./ у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, - В С Т А Н О В И В: У провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. Позивач просила суд стягнути солідарно з відповідачів завдану матеріальну шкоду в розмірі 44056,30 грн; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати у розмірі 630,80 грн, з яких: 840,80 - судовий збір, 5500,00 - витрати, пов`язані із проведенням експертизи. У листопаді 2024 представник позивача подала до суду заяву про зміну позовних вимог, в яких просила стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 завдану майнову (матеріальну) шкоду внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , яке відбулось 19.06.2019, з врахуванням інфляції та збільшення вартості будівельних робіт і матеріалів станом на жовтень 2024 у розмірі 87363,60 грн; судові витрати 28068,60 грн, з яких: 840,80 - судовий збір, 27227,80 грн - витрати, пов`язані із проведенням експертиз. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 завдану майнову (матеріальну) шкоду внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , яке відбулось 19.06.2019, з врахуванням інфляції та збільшення вартості будівельних робіт і матеріалів станом на жовтень 2024 у розмірі 87363 (вісімдесят сім тисяч триста шістдесят три) грн 60 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати, пов`язані із проведенням експертиз у розмірі 27228 (двадцять сім тисяч двісті двадцять вісім) грн 60 коп. в рівних долях, тобто по 13614 (тринадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн 30 коп. з кожного. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. в рівних долях, тобто по 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп. з кожного./т. 2 а.с. 80-86/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, відмовивши у вимогах позову. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що висновки експертів № 14833 від 30.09.2019 та № 1-11/2024 від 04.11.2024 є неналежними та недопустимими доказами через відсутність у них зазначення про підготовку висновку для подання до суду та обізнаність експерта з кримінальною відповідальністю за завідомо неправдивий висновок (посилання на ч. 5 ст. 106 ЦПК України, постанову Великої Палати ВС від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, постанову ВП ВС від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22); висновок Київського НДІ судових експертиз № 15598/23-42 від 27.12.2023 не враховано, хоча він вказує на неможливість встановлення технічної причини залиття через відсутність витоків та задовільний стан систем; відсутні докази протиправної поведінки відповідачів та причинно-наслідкового зв`язку (презумпція вини за ч. 2 ст. 1166 ЦК України не спростована належними доказами, оскільки акт від 19.06.2019 не містить причини та вини, доступ до квартири АДРЕСА_2 не надано, інформація від КП ґрунтується на припущеннях зі слів мешканців, що суперечить ч. 6 ст. 81 ЦПК України); висновки експертів не стосуються події 18.06.2019 (вказана в позові), а 19.06.2019, обсяги пошкоджень не відповідають акту; витрати на експертизи, висновки яких недопустимі, не підлягають стягненню. КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» звернулось з поясненнями на апеляційну скаргу, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін. Наголошував, що працівниками КП було зроблено акт про залиття, причину залиття встановити неможливо, оскільки мешканці квартири АДРЕСА_2 не надали доступу. Позивач про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформована належним чином, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не зверталась. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 . 19.06.2019 складено Акт про залиття квартири АДРЕСА_3 , в якому зафіксовано сліди залиття в двох кімнатах (стелі, стіни, підлога - деформація паркету). Причина залиття в акті не вказана, доступ до квартири АДРЕСА_2 , яка знаходиться над квартирою АДРЕСА_3 , не надано. Згідно відповіді КП від 17.09.2019, зі слів мешканців квартири АДРЕСА_2 причиною було пошкодження підводки до біде, ймовірно через недбале ставлення до мереж. Власниками квартири АДРЕСА_2 на момент залиття були ОСОБА_4 , ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_1 . Висновком ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» № 14833 від 30.09.2019 розмір шкоди становив 44056,30 грн. Висновком № 1-11/2024 від 04.11.2024 з урахуванням інфляції та зростання цін - 87363,60 грн. Висновком Київського НДІ судових експертиз №15598/23-42 від 27.12.2023 встановлено неможливість визначення технічної причини залиття через відсутність витоків та задовільний стан інженерних систем у квартирі АДРЕСА_2 . Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 22 ЦК України про відшкодування збитків у повному обсязі; ст. 1166 ЦК України про відшкодування шкоди особою, яка її завдала, з презумпцією вини; ст. 1192 ЦК України про визначення розміру збитків за реальною вартістю на момент розгляду; ст. 319 ЦК України про обов`язок власника не використовувати майно на шкоду іншим; п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 про необхідність наявності шкоди, протиправності, причинного зв`язку та вини для деліктної відповідальності. Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що позивачем доведено факт шкоди та її розмір, тоді як відповідачі не спростували презумпцію вини - не надали доказів відсутності вини, тому шкода підлягає солідарному відшкодуванню з власників квартири АДРЕСА_2 . Доводи апеляційної скарги щодо недопустимості висновків експертного дослідження № 14833 від 30.09.2019 та висновку експерта № 1-11/2024 від 04.11.2024 через відсутність у них зазначення про підготовку для подання до суду та обізнаність експерта з кримінальною відповідальністю за завідомо неправдивий висновок (відповідно до ч. 5 ст. 106 ЦПК України) є безпідставними. Суд першої інстанції правомірно врахував і оцінив ці висновки у сукупності з іншими доказами у матеріалах справи, оскільки вони базуються на акті про залиття квартири від 19.06.2019, який є первинним і належним доказом факту події та її наслідків (п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76). Висновок судової експертизи Київського НДІСЕ № 15598/23-42 від 27.12.2023, не спростовує факт залиття, а лише вказує на неможливість встановлення технічної причини на момент огляду -через роки після події, яка відбулась влітку 2019 року, що не виключає презумпції вини за ст. 1166 ЦК України.Висновки, надані позивачем щодо розміру шкоди є позасудовими експертизами, які не вимагають обов`язкового попередження про кримінальну відповідальність, на відміну від судових експертиз, призначених судом. Власного висновку або рецензії на висновки позивача, апелянтом не надані. Заперечення апелянта стосовно відсутності доказів протиправної поведінки відповідачів, причинно-наслідкового зв`язку та вини є формальними і не спростовують висновків суду. Цивільне законодавство передбачає презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України), за якою відповідачі (власники квартири АДРЕСА_2 ) зобов`язані довести відсутність своєї вини, а не позивач - її наявність. Акт від 19.06.2019 та відповіді КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» від 17.09.2019 (№ 431-4008, № 431-4009) вказують на ймовірну причину залиття через пошкодження підводки до біде в квартирі відповідачів та недбале ставлення до інженерних мереж, що є достатнім для встановлення причинного зв`язку, оскільки відповідачі не надали доступ до своєї квартири. Верховний Суд неодноразово наголошував, що в деліктних зобов`язаннях презумпція вини не спростовується припущеннями, а вимагає конкретних доказів від відповідача. Апелянт не надав таких доказів. Стосовно розбіжностей у даті залиття та обсягах пошкоджень, ці доводи також відхиляються колегією суддів, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Дата залиття 18.06.2019 р, Акт складено за наслідками 19.06.2019, а факт події підтверджується заявкою до диспетчерської служби від 18.06.2019. Обсяги в висновках експертів відображають необхідний обсяг відновлювальних робіт для повного усунення наслідків (з урахуванням інфляції та зростання цін за ст. 1192 ЦК України), а не лише візуальні пошкодження в акті, що є стандартною практикою оцінки шкоди. Практика Верховного Суду підтверджує, що такі розбіжності не є підставою для скасування рішення, якщо сукупність доказів доводить факт шкоди та її розмір (постанова КЦС ВС від 27.12.2019 у справі № 686/11256/16-ц). Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Головуючий: Судді: