Постанова Київський апеляційний суд № 754/14164/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №754/14164/24 Головуючий у І інстанції - Панченко О.М. апеляційне провадження №22-ц/824/8953/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 вересня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей, - установив: У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 15 вересня 2001 року ОСОБА_1 та вона уклали шлюб, від якого мають спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2020 року шлюб між сторонами розірвано. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 червня 2021 року визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з нею, ОСОБА_2 . У відповідності до судового наказу від 17 серпня 2018 року по справі №754/11061/18 вона отримує 33 % заробітку (доходу) платника ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Також, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , котрий продовжує навчання у розмірі 17% від усіх видів заробітку з 24 грудня 2020 року і до досягнення останнім 23 років. Зазначала, що відповідач, окрім аліментних зобов`язань, інших витрат, пов`язаних зі станом здоров`я та розвитку дітей не несе. Окрім вказаного, всі діти мають статус дітей, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи, при цьому потребують медичного спостереження, регулярних обстежень, лікування та реабілітації. Зазначала, що амбулаторні та стаціонарні лікування дітей з 16 серпня 2022 року по 29 вересня 2024 року здійснювались виключно за її рахунок. Троє дітей мають перелік захворювань та потребують додаткових витрат. Відтак, в жовтні 2022 року, дочка ОСОБА_4 визнана дитиною з інвалідністю з генетичним захворюванням - целіакія. В листопаді 2023 року син, ОСОБА_5 визнаний дитиною з інвалідністю в зв`язку з генетичним захворюванням - целіакія. ОСОБА_6 перебуває під постійним диспансерним спостереженням дитячого лікаря-гастроентеролога, лікаря-невролога, лікаря-кардіоревматолога, внаслідок пренатальної та пологової гіпоксії; лікаря-офтальмолога, лікаря ендокринолога дитячого. Дитина потребує планових госпіталізацій в гастроентерологічне відділення стаціонару, відповідних дорого вартісних лікарських засобів та лабораторних обстежень, які не гарантовані програмою медичних гарантій, безглютенового та безлактозного спеціального харчування. ОСОБА_4 має залізофолієводефіцитну анемію в зв`язку з целіакією та синдромом мальабсорції, яка потребує постійного прийому препаратів заліза, фолєвої кислоти та дефіцит вітаміну Д. Крім того, дочка має складну ортодонтичну патологію та знаходиться на довготривалому лікуванні у лікаря-ортодонта. Молодший син, ОСОБА_5 має гастроентерологічну патологію, синдром мальабсорції, рецидивуючі ацетонемічні стани, в зв`язку з чим проходив стаціонарне та амбулаторне лікування, остеопенію, вегетативну дисфункцію, потребує постійної медикаментозної корекції та медичних обстежень, безглютенового та безлактозного спеціального харчування. З 01 січня 2018 року відповідач жодного разу не поцікавився станом здоров`я дітей, їх успіхами в навчанні, дозвіллям, організацією відпочинку, розміром щомісячних внесків в фонди навчальних закладів. Також зазначала, що з 24 лютого 2022 року - початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, навіть під час ракетних обстрілів м. Києва, масової евакуації дітей, в тому числі багатодітних родин, дітей з інвалідністю за межі території військових дій, батько, який володіє транспортним засобом, жодного разу не поцікавився станом та потребами трьох дітей. Зазначала, що за період 2019-2024 років ОСОБА_1 жодного разу не придбав подарунків до свят та днів народження дітей. У зв`язку зі станом здоров`я дочки, вона навчається на сімейній формі навчання з дистанційними елементами, а тому для виконання домашніх завдань та комунікації з педагогами на початку навчального року виникла потреба в придбанні для доньки, ОСОБА_4 ноутбука. Зазначала, що відповідачем подавався до суду позов про оспорення батьківства, однак згідно висновку експерта вірогідність батьківства встановлено на рівні 99,99%. Оскільки, відповідач є особою працездатного віку, має регулярний дохід, офіційно працевлаштований, отримує стабільну заробітну плату, то вона в звернулася до суду із даним позовом. Просила суд, стягнути із ОСОБА_1 на її користь 50% додаткових витрат на дітей понесених нею (105420,69 грн.) у сумі 52710,35 грн. за період з 16 серпня 2022 року по 29 вересня 2024 року. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року зазначений вище позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені додаткові витрати на дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 45210,85 грн., за період з 16 серпня 2022 року по 29 вересня 2024 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. У задоволенні інших вимог позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що з моменту припинення шлюбних відносин та спільного проживання сторін позивач не дає змоги бачитися з дітьми та приймати участь у їх вихованні, а також відмовляється його інформувати в письмовому позасудовому порядку про необхідність участі в потребах дітей різного характеру. Вказує, що позивачем не надано доказів того, що існувала нагальна необхідність проведення відповідних медичних обстежень дітей саме у приватних закладах охорони здоров`я. Зазначає, що матеріали справи не містять даних про те, що продукти харчування, придбані позивачем та витрати, які включені до позовних вимог у якості додаткових, є лікувальними (життєво необхідним) харчуванням, мають лікувальний (терапевтичний) ефект при лікуванні дітей, хворих на целіакію. Таким чином, за відсутності медичних висновків, які б містили дані, щодо нагальної, життєвої необхідності придбання для дітей безглютенових продуктів харчування з лікувальною метою, при альтернативі - виключенні з раціону продуктів, які мають глютен, а витрати на харчування дітей за загальним правилом мають покриватись за рахунок аліментів, то такі витрати не є додатковими витратами в розумінні ст. 186 СК України. Крім того, чеки на придбання ліків не містять доказів того, що дані ліки придбавалися саме позивачем, у той час, як додаткові витрати на дітей мажуть нести виключно батьки. Просив суд, змінити рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року в частині розміру суми понесених додаткових витрат на дітей, та стягнути з нього на користь ОСОБА_2 понесені додаткові витрати на дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 2012,37 грн. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 15 вересня 2001 року у Відділі державної реєстрації актів громадянського стану Ватутінського районного управління юстиції у м. Києві, а/з 1192. Від шлюбу сторони мають дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказане підтверджується свідоцтвами про народження дітей, що містяться в матеріалах справи. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 15 вересня 2001 року у Відділі державної реєстрації актів громадянського стану Ватутінського районного управління юстиції у м. Києві, а/з 1192, розірвано. У відповідності до судового наказу від 17 серпня 2018 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання спільних неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 17 серпня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття. Згідно з виконавчим листом №754/17586/20, виданим Деснянським районним судом м. Києва на підставі рішення суду від 16 березня 2021 року, присуджено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, у розмірі 17% з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 грудня 2020 року і до досягнення ним 23 років. Встановлено, аліментні зобов`язання становлять 33% - на утримання двох неповнолітніх дітей, та 17% - на утримання повнолітнього сина до закінчення навчання. Рішенням Деснянського районного суду від 10 червня 2021 року визначено місце проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з матір`ю - ОСОБА_2 . Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 про оспорювання батьківства - залишено без задоволення. Позивач ОСОБА_2 має пільги у відповідності до посвідчення громадянина, який евакуйований із зони відчуження у 1986 році серії НОМЕР_1 (категорія 2) від 17 січня 2003 року. Неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також мають посвідчення осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_4 від 24 березня 2017 року та серії НОМЕР_5від 17 липня 2008 року. Неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також мають посвідчення дитини із інвалідністю серії НОМЕР_2 від 17 листопада 2022 року та серії НОМЕР_3 від 29 липня 2024 року. Позивач зазначала, що донька ОСОБА_4 має залізофолієводефіцитну анемію у зв`язку з целіакією, та синдром мальабсорції, яка потребує постійного прийому препаратів заліза, фолієвої кислоти та вітаміну Д, а молодший син ОСОБА_5 має гастроентерологічну патологію, синдром мальабсорції, рецидивуючі ацетонемічні стани, в зв`язку з чим проходив стаціонарне та амбулаторне лікування, остеопенію, вегетативну дисфункцію, потребує постійної медикаментозної корекції та медичних обстежень, безглютенового та безлактозного спеціального харчування. На підтвердження наявності у дітей зазначених діагнозів позивачем надано копії рахунків та висновків лабораторних досліджень, виписок з медичних карток, консультативні огляди профільних лікарів, зокрема: лікаря-гастроентеролога, лікаря-алерголога дитячого, лікаря-педіатра, лікаря-офтальмолога, лікаря-ендокринолога, а також копіями квитанцій про сплату лікарських препаратів та дієтичних продуктів харчування. Відповідно до інформаційної Довідки про доходи ОСОБА_1 , виданої Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця, останній займає посаду професор закладу вищої освіти, загальна сума нарахованого доходу за період з вересня 2021 по серпень 2022 становить 448131,01 грн., при цьому загальна сума утримань становить 221695,98 грн. Довідка про доходи від 06 листопада 2023 року містить відомості, щодо загальної суми нарахування доходу відповідача за період з вересня 2022 по жовтень 2023 року, що становить 470671,08 грн., при цьому загальна сума утримань становить 242799,70 грн. Довідка про доходи від 15 жовтня 2024 року містить відомості, щодо загальної суми нарахування доходу відповідача за період з 01 вересня 2023 року по 30 вересня 2024 року, що становить 359101,19 грн., у тому числі матеріальна допомога 10990,35 грн., при цьому загальна сума утримань за виконавчими документами становить 153078,12 грн. Ухвалюючи рішення про часткове задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що понесені позивачем витрати на медичні дослідження, лабораторні аналізи, купівлю лікарських препаратів відносяться до додаткових витрат, оскільки пов`язані з хворобами дітей, та є тими особливими обставинами, наявність яких пов`язана з можливістю стягнення додаткових витрат, та зумовлені медичними показаннями і є необхідними для дітей з урахуванням рекомендацій та показань лікарів, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що всупереч обов`язку доказування відповідачем не наведено наявності істотних обставин, які б виключали його обов`язок брати участь у додаткових витратах на дітей або впливали на зменшення його частки участі у таких витратах. З висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Згідно ч. 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України). Системний аналіз зазначених норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №183/1679/17 (провадження №61-21662 св 18), від 12 грудня 2019 року у справі №756/4947/17-ц (провадження №61-47858 св 18), від 01 квітня 2020 року у справі №521/16268/18 (провадження №61-20458 св 19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження №61-17663 св 21). Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів від 15 травня 2006 року за № 3» роз`яснено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично понесені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. У постанові від 04 грудня 2019 року у справі №320/383/19 (провадження №61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). Звертаючись до суду з позовом, позивач просила стягнути з відповідача додаткові витрати на дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що пов`язані зі станом їх здоров`я та лікуванням захворювань, а саме: донька ОСОБА_4 має залізофолієводефіцитну анемію у зв`язку з целіакією, та синдром мальабсорції, яка потребує постійного прийому препаратів заліза, фолієвої кислоти та вітаміну Д, а син ОСОБА_5 має гастроентерологічну патологію, синдром мальабсорції, рецидивуючі ацетонемічні стани, в зв`язку з чим проходив стаціонарне та амбулаторне лікування, остеопенію, вегетативну дисфункцію, потребує постійної медикаментозної корекції та медичних обстежень, безглютенового та безлактозного спеціального харчування. Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції інстанцій про те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено, що заявлені нею до стягнення додаткові витрати на утримання доньки та молодшого сина викликані особливими обставинами, які зумовлені необхідністю платного лікування дітей. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять даних про те, що продукти харчування, придбані позивачем та витрати, які включені до позовних вимог у якості додаткових, є лікувальними (життєво необхідним) харчуванням, мають лікувальний (терапевтичний) ефект при лікуванні дітей, хворих на целіакію, а тому такі витрати не є додатковими витратами в розумінні ст. 186 СК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи містяться медичні висновки, у відповідності до яких донька ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 дійсно потребують особливого дієтичного харчування без вмісту глютену. А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі витрати відносяться до додаткових витрат, половину вартості яких має компенсувати відповідач. Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, про те, що позивачем не надано доказів того, що існувала нагальна необхідність проведення відповідних медичних обстежень дітей саме у приватних закладах охорони здоров`я, оскільки відповідних доказів на підтвердження надання безкоштовно вказаних видів лікування відповідачем не надано. Крім того, відповідач не спростував належними та допустимими доказами відсутність необхідності у проведеному лікуванні та доцільності здійснення позивачем відповідних заходів, спрямованих на лікування дітей. Виходячи з того, що сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що аліменти, які він сплачує, є достатнім для лікування доньки та сина і забезпечує гідний рівень життя дітей, умови для їх духовного та фізичного розвитку. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю є запереченнями проти позову, які судом першої інстанції враховано, і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на обставини, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилання на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи. За викладених обставин, суд першої інстанції встановивши, що позивачем ОСОБА_7 доведено факт понесення нею додаткових витрат на лікування доньки та молодшого сина у розмірі 91498,16 грн., зробив правильний висновок про часткове задоволення позовних вимог та стягнення 1/2 частину розміру таких додаткових витрат на користь позивача. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба