Постанова Волинський апеляційний суд № 161/6586/25

Справа № 161/6586/25 Головуючий у 1 інстанції: Ходачинський Р. О. Провадження № 22-ц/802/1060/25 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 вересня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Здрилюк О.І. Карпук А.К., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 07 липня 2025 року, В С Т А Н О В И В : АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якій просить стягнути з відповідачки на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19.05.2019 у розмірі 67322,03 грн станом на 08.01.2025, а також судовий збір у розмірі 3028 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачка звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 19.05.2019. На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 30000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте відповідачка зобов`язання за зазначеним договором не виконала, не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатила щомісячні мінімальні платежі). Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за договором станом на 08.01.2025 року становить 67322 грн 03 коп., що складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). На даний час відповідачка продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, порушуючи законні права та інтереси позивача. Заочним рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 07 липня 2025 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19.05.2019 року в розмірі 53744 гривні 17 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, в частині відмовлених позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду, в частині відмовлених позовних вимог, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, розподілити судові витрати. З апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення, в частині відмови у стягненні 13577, 86 гривень, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідач не скористалась правом подати відзив на апеляційну скаргу. Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову в даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою ухвалення постанови у даній справі є 11 вересня 2025 року, тобто дата складення повного судового рішення. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, в оскарженій частині, необхідно залишити без змін. Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї ( ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у стягнення штрафу, а тому і переглядається лише у цій частині. За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України). Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору про надання банківських послуг «Monobank» від 19 травня 2019 року, відповідач свої зобов`язання за Договором не виконує у повному обсязі та станом на 08 січня 2025 року мала заборгованість за договором у загальному розмірі 67322,03 гривень, яку назвав тілом кредиту. На підтвердження погодження умов договору з відповідачем АТ «Універсал Банк» надано до матеріалів позовної заяви копію анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, Витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», Паспорт споживчого кредиту Чорної картки мonobank, Витяг з Тарифів за карткою «Monobank», розрахунок заборгованості. Згідно з ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Як передбачено ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Разом з тим, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За змістом статей 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Як встановлено судом першої інстанції, 19 травня 2019 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані йому для ознайомлення. Однак, як вбачається з матеріалів справи, а ні Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи, а ні Паспорт споживчого кредиту не містять підпису позичальника. Доводи банку про те, що факт ознайомлення відповідача з вищенаведеними документами підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви ОСОБА_1 висловила свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне. З анкети-заяви, підписаної відповідачем вбачається, що ОСОБА_1 просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкрити в Банку; засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором. Також, відповідач визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях та підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. З огляду на відсутність у матеріалах справи відповідного підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту, Тарифів, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що саме з редакціями наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом було ознайомлено відповідача. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг 19 травня 2019 року, проте банком долучена до позовної заяви редакція Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» затверджена протоколом Правління №46 від 24.11.2021, яка набрала чинності з 27.11.2021, а Тарифи від 27.11.2021. Тобто, матеріали справи не містять жодних доказів, що саме ці Умови і правила обслуговування АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, які містять Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, Тарифи за карткою Monobank розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до Договору надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, пені і комісії, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Натомість, підписана відповідачем анкета-заява, окрім анкетних даних останньої, не містить жодних даних про умови кредитування, зокрема щодо розміру кредиту, процентів, пені та комісії. Отже, виходячи з наведеного, у даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила обслуговування фізичних осіб, що розміщені на офіційному сайті позивача могли неодноразово змінюватися самим АТ «Універсал Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і правила обслуговування фізичних осіб у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Судом встановлено, що банк, визначаючи кредитну заборгованість, до тіла кредиту зарахував не тільки кошти, які фактично були отримані боржником, але і списані з ініціативи банку за рахунок кредитних коштів проценти за користування кредитом, штрафи, унаслідок чого банк необґрунтовано збільшив заборгованість за тілом кредиту. Наведене підтверджується розрахунком заборгованості за договором. Автоматичне списання коштів на погашення процентів, штрафів, у разі виникнення заборгованості, передбачене Умовами та правилами обслуговування, які відповідачем не підписані, тому не можуть застосовуватись. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу). Таким чином наявна в матеріалах справи виписка про рух коштів по картці від 08 січня 2025 року, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, може підтверджувати заборгованість відповідача за виданим кредитом. Із розрахунку заборгованості за договором б/н від 19.05.2019, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 станом на 08.01.2025 року, встановлено, що за період з 19 травня 2019 року по 08 січня 2025 року загальна сума сплачених позичальником відсотків за наданим кредитом становить 13177,86 грн, стягнута сума пені 400 грн (а.с. 7-20). Зі змісту анкети-заяви, підписаної особисто відповідачем, видно, що підписанням цієї анкети-заяви вона підтвердила факт передачі їй другого примірника анкети-заяви, платіжної картки «Monobank» та Тарифів. Таким чином, з огляду на зазначене, суд вважає доведеним отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки відповідач фактично користувалася карткою і вносила відповідні платежі, що стверджується інформацією про рух коштів по картці від 08.01.2025 (а.с. 22-56). Доказів погодження між сторонами сплати відсотків за користування кредитом, їх розміру, відповідальності за прострочення виконання зобов`язання шляхом стягнення пені, або підстав нарахування відсотків позивачем не надано. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, на підставі вимог частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, апеляційний суд дійшов висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відповідачем не заперечувалась та не спростовувалась сума коштів, які нею отримані як кредит. В частині задоволених судом вимог учасники справи рішення не оскаржували. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у стягненні з відповідача відсотків та штрафних санкцій , які не були погоджені у передбаченому законом порядку. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не слугують підставою для скасування чи зміни рішення, тому що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, в оскарженій частині, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, в оскарженій частині без змін. Керуючись статтями 268, 367, 368, 375, 382, 384 , 389 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 07 липня 2025 року, в оскарженій частині, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий-суддя: Судді: