Постанова Волинський апеляційний суд № 159/3977/24

Справа № 159/3977/24 Головуючий у 1 інстанції: Павлусь О. С. Провадження № 22-ц/802/192/25 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Осіпука В. В., Карпук А. К., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 25 листопада 2024 року, В С Т А Н О В И В: У червні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду із даним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 10 лютого 2020 року між банком та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Цією анкетою-заявою відповідач просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 , на який встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному додатку. При укладенні кредитного договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України. Своїм підписом відповідач повністю та безумовно прийняв пропозицію банку та погодився із тим, що анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі Договір). Вказує, що, зарезервувавши та відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 , а також встановивши ліміт використання кредиту в розмірі 55 000,00 гривень, банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Однак, відповідач умов договору не дотримав, повернення кредиту у визначені строки та розмірі згідно з Умовами та правилами, а також Тарифами не здійснював, через що перед банком у нього виникла заборгованість у сумі 55691,38 гривень, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту). На підставі наведеного позивач просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь зазначену заборгованість, а також судові витрати. Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 25 листопада 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг "Мonobank" від 10 лютого 2020 року в загальній сумі 21666 гривень, що фактично становить заборгованість за тілом кредиту, а також 1177 гривень 89 копійок понесених витрат на сплату судового збору. У задоволенні решти позовних вимов відмовлено. Не погодившись частково із даним рішенням суду, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Вказує, що всі Умови і правила за всі періоди розміщені на сайті Мonobank (https://www.monobank.ua/terms), є публічно доступними, викладеними у форматі PDF, із зазначенням рішень, на підставі яких вони прийняті та часом набуття їх чинності. Покликався на те, що відповідач підтвердив свою згоду з указаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку "monobank" шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису, відтак, сторонами погоджені усі істотні умови договору. Виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, період, за який нарахована заборгованість. Водночас відповідач не надав суду доказів, які би спростовували правильність наданого банком розрахунку, а тому в суду були відсутні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог АТ "Універсал Банк" про стягнення заборгованості в повному обсязі. Зазначив, що загальний розмір заборгованості становить 55691,38 грн, що складається із: загального залишку заборгованості (за тілом кредиту) 55691,38 грн, заборгованості за пенею та комісією -0 грн, заборгованості за порушення грошового зобов`язання -0 грн. Тобто, саме заборгованість за тілом кредиту складає 55691,38 грн, яку суд не стягнув у повному обсязі. Позивач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу. Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За змістом статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Правовідносини щодо даного правочину регулюються ЦК України, +4 посилання, нормативними актами Національного Банку України та Національної комісії з державного регулювання ринку фінансових послуг. За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі. З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19. Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Судом встановлено, що 10 лютого 2020 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Цією анкетою-заявою відповідач просив відкрити йому поточний рахунок № НОМЕР_2 та підтвердив, що надані ним документи є чинними (дійсними) та наведені їх копії відповідають оригіналу. Анкету-заяву відповідач підписав власноручним підписом. Ідентифікацію та верифікацію клієнта виконала представник банку Чапля В. О. Довідкою банку підтверджено відкриття відповідачу 10 лютого 2020 року поточного рахунку № НОМЕР_1 та встановлення на нього кредитного ліміту в сумі 55000,00 гривень. Відповідно до п.2 анкети-заяви вона разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує та зобов`язується виконувати його умови. Підписанням цього договору відповідач підтверджує, що він ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Крім того, він беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток (п.3 анкети-заяви). В п.5 анкети-заяви відповідач підтвердив і засвідчив, що вся інформація та/або документи, надані ним банку, в т.ч. через мобільний додаток, є повною і достовірною у всіх відношеннях, і він зобов`язується повідомляти банк про будь-які зміни в цій інформації не пізніше ніж через три банківські дні від настання таких змін. Згідно з п.6 анкети-заяви відповідач просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у т.ч. його електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті в банку. Він засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також він визнає, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях, і підтверджує, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного/ удосконаленого електронного підпису. Згідно з п.10 анкети-заяви клієнт надав право та доручив банку здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків без додаткових розпоряджень, для погашення будь-яких грошових зобов`язань перед банком, що випливають з цього договору. Однак, ні Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи, ні Паспорт споживчого кредиту не містять підпису позичальника. Доводи банку про те, що факт ознайомлення відповідача з вищенаведеними документами підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви клієнт висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису, суд першої інстанції правильно відхилив, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. З огляду на наведені вище норми Закону «Про електронну комерцію» та на відсутність у матеріалах справи відповідного підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем в електронному вигляді Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Паспорту споживчого кредиту, Тарифів, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що саме з наданими позивачем в обгрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом було ознайомлено відповідача. Тобто, матеріали справи не містять жодних доказів, що саме ці Умови і правила обслуговування АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг, які містять Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, Тарифи за карткою Monobank розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до договору надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, пені і комісії, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Натомість, підписана відповідачем анкета-заява, окрім анкетних даних останнього, не містить жодних даних про умови кредитування, зокрема щодо розміру процентів за користування кредитом. Отже, в анкеті-заяві ОСОБА_1 від 10 лютого 2020 року згода останнього щодо встановлення процентної ставки не зазначена. Таким чином, виходячи з вищенаведеного, у даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила обслуговування фізичних осіб, що розміщені на офіційному сайті позивача могли неодноразово змінюватися самим АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і правила обслуговування фізичних осіб у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Аналогічна позиція викладена й у постанові Великої Палати Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, де вказано, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10 лютого 2020 року, посилався також на Паспорт (умови користування) кредитною карткою «Картка monobank», де вказано, у тому числі, пільговий період користування коштами, розмір кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, порядок повернення кредиту, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін. Разом з тим, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19. При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного зазначив, що суду потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. За таких обставин не можна вважати, що й зазначені у наданому банком Паспорті споживчого кредиту «Картки monobank» сторонами узгоджені як конкретні умови кредитування. Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Із наданого банком розрахунку заборгованості за договором № б/н від 10.02.2020 слідує, що станом на 06 травня 2024 року відповідач має заборгованість в загальній сумі 55691,38 гривень, яка є заборгованістю за наданим кредитом (тілом кредиту). Однак, зі змісту цього розрахунку вбачається, що борг фактично складається як із суми, що включає в себе як залишок боргу за тілом кредиту, так і за нарахованими процентами за процентною ставкою 37,2%, які банком начислялись починаючи з 31.03.2022 року по 31.10.2023 року, всього на загальну суму 34025,38, про що і було зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Отже, у спірних правовідносинах, попри те, що суд дійшов висновку про неузгодженість всіх істотних умов кредитного договору необхідно також виходити з того, що у разі встановлення обставин отримання коштів та їх неповернення, кредитор має право вимагати виконання зобов`язання шляхом покладення на боржника обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 756/671/19, провадження № 61-12536св20. За таких обставин, враховуючи недоведеність належними та допустимими доказами обставин, на які АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» посилався як на підставу своїх вимог, на підставі статей 12, 81, 263 ЦПК України, за змістом яких рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і має бути ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення про безпідставність нарахування банком відсотків. Таке рішення відповідає правовому висновку, висловленому у постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №697/302/20. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у позивача перед банком існує заборгованість за кредитним договором лише в частині тіла кредиту в розмірі 21666 грн, а отже в частині визначення розміру заборгованості висновок суду зроблений після належного з`ясування дійсних обставин справи, оскільки, як встановлено судом, до тіла кредиту банк зарахував проценти, які не передбачені анкетою-заявою, підписаною відповідачем. Таким чином, висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого в даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 25 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий-суддя: Судді: