Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/1678/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/1678/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Кругового О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 р. (суддя Юрков Е.О) в адміністративній справі №160/1678/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому в період з 20 березня 2022 р. по 19 травня 2023 р. (включно) грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01 січня 2018 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 в редакції чинній з 29 січня 2020 р.; - зобов`язати відповідача здійснити йому перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 20 березня 2022 р. по 31 грудня 2022 р. (включно), визначивши його розмір, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 р. на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 та провести їх виплату із урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати відповідача здійснити йому перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01 січня 2023р. по 19 травня 2023 р. (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 та провести їх виплату із урахуванням раніше виплачених сум. В обгрунтування позовних вимог вказав, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 р. у справі № 826/6453/18 скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 та відновлено дію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 у первісній редакції. Відповідачем неправомірно розраховано його грошове забезпечення із прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 р. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025р., ухваленим за результатами розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. У поданій апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, а саме: позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 р. по 19 травня 2023 р. - залишити без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду; винести нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в частині інших позовних вимог відмовити. В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що з 19 липня 2022 р. дія редакція статті 233 КЗпП України, яка більше не передбачає звернення до суду про стягнення заробітної плати без обмеження будь - яким строком. Відповідно до п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтею 233 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 зазначений карантин з 30 червня 2023 р. на всій території України скасовано. Відлік тримісячного строку для звернення із цим позовом почався з 30 червня 2023 р. і закінчився 30 вересня 2023 р. Також вказує про правомірність розрахунку розміру грошового забезпечення позивача із прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 р. Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період з 20 березня 2022 р. по 21 червня 2024 р. проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . 04 грудня 2025 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до Військової частини НОМЕР_1 із проханням здійснити перерахунок його грошового забезпечення з 20 березня 2022 р. по 19 травня 2023 р. відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У визначений законодавством термін відповідь не надана. У прийнятому рішенні, судом першої інстанції вказано, що при розрахунку грошового забезпечення позивача в період з 20 березня 2022 р. по 19 травня 2023 р. включно повинні були застосовуватися посадові оклади та оклади за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 р. та 01 січня 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт, як встановлено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 р. Щодо строку звернення до суду слід зазначити наступне. Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частина 2 статті 233 КЗпП України в редакції до липня 2022 р. передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник може звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати, без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01 липня 2022 р. № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, які набули чинності з 19 липня 2022 р. Нова редакція вказаної статті більше не передбачала звернення до суду із позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Водночас, частина перша даної статті визначає, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 р. відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин. Відтак, період до 01 липня 2023 р. строком не обмежується, натомість період починаючи з 01 липня 2023 р. обмежується трьома місяцями з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав. До суду ОСОБА_1 звернувся 22 січня 2025 р., заявивши позовні вимоги за період з 20 березня 2022 р. по 19 травня 2023 р. Тобто, до вказаних правовідносин має бути застосована редакція статті 233 КЗпП України, що діяла до 19 липня 2022 р., із урахуванням діючого на території України до 30 червня 2023 р. карантину. По суті позовних вимог слід зазначити наступне. 01 березня 2018 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 4 якої в редакції, чинній на момент прийняття (30 серпня 2017 р.) визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. 24 лютого 2018 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 р. у справі № 440/6017/21 дійшов таких висновків: - з 01 січня 2020 р. положення пункту 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з цією постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; - встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням. У подальшому аналогічні висновки були також викладені Верховним Судом ще у ряді у постанов, зокрема від 31 серпня 2022 р. у справі № 120/8603/21-а, від 12 вересня 2022 р. у справі № 500/1813/21, від 22 вересня 2022 р. у справі № 500/3840/21, від 16 листопада 2022 р. у справі № 120/648/22-а, від 22 березня 2023 р. у справі № 340/10333/21, від 06 лютого 2023 р. у справі № 160/2775/22, від 19 вересня 2023 р. у справі № 160/15756/21. Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2024 р. у справі №580/8908/23 зазначив, що не може бути застосовано до даних правовідносин розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів. Військовослужбовці, враховуючи особливий вид їх службової діяльності та спеціальний статус, не відносяться до працівників інших державних органів. Починаючи з 20 травня 2023 р. до даних правовідносин вже застосовується редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, згідно внесених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. №481 змін, в частині визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, виходячи з розміру 1762,00 грн. Викладене свідчить про вірно зроблений судом першої інстанції висновок відносно наявності у Військової частини НОМЕР_1 обов`язку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 20 березня 2022 р. по 19 травня 2023 р., виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2022 р.та 01 січня 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 р. Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025р. в адміністративній справі №160/1678/25 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 03 вересня 2025 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя А.А. Щербак суддя О.О. Круговий