Постанова 4872 № 916/1282/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1282/25 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В., при секретарі судового засідання Фещук В.М., за участю представників: від прокуратури Тунік В.М., від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях участі не брали, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Чікен плейс" Ягодніков С.Ю., від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрегс" Веприцька В.М., розглянувши апеляційну скаргу керівника Доброславської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2025 про залишення позову без розгляду, прийняту суддею Желєзною С.П., м. Одеса, у справі №916/1282/25 за позовом: керівника Доброславської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чікен плейс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрегс" про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення майна ВСТАНОВИВ: У березні 2025 р. керівник Доброславської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чікен плейс", в якому просив усунути державі в особі позивача перешкоди у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям №56485 площею 623,5 кв.м, яке розташоване у підвальному приміщенні будівлі колишнього торгівельного центру за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Причорноморське, вул. Миру, буд. 53, шляхом повернення відповідачем вказаного майна державі в особі позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватизація Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Комінтернівська птахофабрика" у 1995 році майнового комплексу, до складу якого увійшло спірне протирадіаційне укриття №56485, була здійснена з порушенням законодавства, чинного на момент проведення приватизації, після чого у 2015 році майновий комплекс перейшов у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрегс", яке стало переможцем публічних торгів з продажу майна банкрута Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Комінтернівська птахофабрика" та в подальшому у листопаді місяці 2024 року прийняло рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Чікен плейс" і передачу до статутного капіталу останнього, у тому числі спірного майна. За таких обставин, з огляду на віднесення спірного протирадіаційного укриття №56485 до об`єктів загальнодержавного значення, приватизація яких заборонена законом, чинним на момент приватизації та на теперішній час, первинна приватизація захисної споруди цивільного захисту та її відчуження з подальшим оформленням права приватної власності за відповідачем є протиправною, що зумовило наявність підстав для усунення державі перешкод у користуванні цим майном. За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 07.04.2025 відкрито провадження у справі №916/1282/25 та залучено до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрегс". В подальшому ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2025 у справі №916/1282/25 позовну заяву керівника Доброславської окружної прокуратури залишено без руху та встановлено останньому 5-денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів внесення на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції послався на те, що, з урахуванням приписів Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" №4292-IX від 12.03.2025, спір у цій справі підлягає розгляду виключно за умови виконання вимог частини шостої статті 164 Господарського процесуального кодексу України щодо внесення прокуратурою на депозитний рахунок місцевого господарського суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позову. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2025 у справі №916/1282/25 (суддя Желєзна С.П.) позов керівника Доброславської окружної прокуратури залишено без розгляду. Вказана ухвала мотивована не усуненням прокурором недоліків позову, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 02.06.2025, а саме: не поданням до суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оціненого згідно із законом на дату подання позову, необхідність сплати яких передбачена Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача" №4292-IX від 12.03.2025, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Не погодившись з постановленою ухвалою, керівник Доброславської окружної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2025 про залишення позову без розгляду у справі №916/1282/25 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема, апелянт наголошує на тому, що підстав для виконання Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача" №4292-IX від 12.03.2025, а саме: необхідності внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оціненого згідно із законом на дату подання позову, в останнього не було, оскільки позовна заява прокурора подана до моменту набрання чинності цим законом та на момент її подачі відповідала вимогам статті 164 Господарського процесуального кодексу України. Водночас скаржник стверджує про те, що частина шоста статті 164 Господарського процесуального кодексу України, внесена вищевказаним законом, не має зворотної дії в часі, у зв`язку з чим посилання місцевого господарського суду на пункт 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону для її застосування є помилковим. Крім того, апелянт зауважує на тому, що прокурором у цій справі не заявлено позовних вимог про витребування майна, які характерні для віндикаційного позову, натомість подано негаторний позов про повернення майна, внаслідок чого застосування судом першої інстанції до таких вимог відповідних положень Господарського процесуального кодексу України щодо зобов`язання надання доказів на підтвердження внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна є безпідставним. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі №916/1282/25 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 18.07.2025. В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 у справі №916/1282/25 залишено без розгляду відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Чікен плейс" на апеляційну скаргу б/н від 16.07.2025 (вх.№2752/25/Д1 від 16.07.2025) з огляду на підписання останнього особою, яка не надала належних доказів на підтвердження наявності у неї відповідних повноважень; вирішено розглянути апеляційну скаргу керівника Доброславської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2025 про залишення позову без розгляду у справі №916/1282/25 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а також призначено дану справу до розгляду на 10.09.2025 о 10:00. У судовому засіданні 10.09.2025, проведеному в режимі відеоконференції, прокурор підтримав апеляційну скаргу; представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Чікен плейс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрегс" висловили заперечення проти її задоволення; представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.3 а.с.133). Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях і Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрегс" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення прокурора, представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Чікен плейс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрегс", обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм права, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду з огляду на наступне. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). В силу частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Вимоги до змісту та форми позову, а також до документів, які додаються до позовної заяви, встановлено статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України. 09.04.2025 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача" №4292-IX від 12.03.2025 (далі Закон №4292-ІХ), яким, зокрема, внесено зміни до статей 164, 174, 238 Господарського процесуального кодексу України, а також до статей 388, 390, 391 Цивільного кодексу України, якими передбачено нові правові підходи до захисту прав добросовісного набувача, у тому числі обов`язкове внесення компенсації вартості майна на депозитний рахунок суду. Так, статтю 164 Господарського процесуального кодексу України доповнено частиною шостою такого змісту: "У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви". Водночас частину другу статті 174 Господарського процесуального кодексу України доповнено абзацом третім такого змісту: "Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму". Відповідно до частини першої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Згідно з частиною третьої статті 388 Цивільного кодексу України держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо: 1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років; 2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років. Законом №4292-ІХ також доповнено статтю 390 Цивільного кодексу України частиною п`ятою наступного змісту: "5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви". Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 391 Цивільного кодексу України). Законом №4292-ІХ статтю 391 Цивільного кодексу України доповнено частиною другою такого змісту: "Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу". З системного аналізу вказаних норм вбачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Таким чином, внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов`язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Невчинення таких дій унеможливлює винесення позитивного рішення у справі та, як наслідок, поновлення порушеного права держави або територіальної громади, за захистом якого звернувся прокурор. Норми, які зобов`язують вносити вартість спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду, мають компенсаційний та забезпечувальний характер, оскільки їхньою метою є захист порушених прав усіх учасників спірних правовідносин, зокрема й добросовісного набувача. Так, компенсація вартості витребуваного майна матиме місце у випадку задоволення позову та вилучення майна з володіння набувача, який є добросовісним, а позивач (держава або територіальна громада) отримує право зворотної вимоги до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до позовної заяви та доданих до неї доказів спірне майно було відчужене шляхом його продажу на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Комінтернівська птахофабрика" на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській області №1076 від 25.07.1995 в порядку приватизації, тобто передано у приватну власність за рішенням органу державної влади, що, відповідно унеможливлює застосування приписів статті 391 Цивільного кодексу України, на яку посилається прокурор у позовній заяві, та, в свою чергу, свідчить про необхідність застосування до даного позову норм матеріального та процесуального права, якими врегульовано порядок витребування майна у добросовісного набувача. Саме така правова

позиція Верховного Суду викладена в постанові від 29.05.2025 у справі №918/938/23. Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина перша). Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (частина третя). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина третя). У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 у справі №1-зп/1997). Разом з тим, під зворотною (ретроактивною) дією акта розуміється поширення його дії на відносини, що виникли до набрання ним чинності. Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії визначених у законодавстві норм: 1) коли акт законодавства пом`якшує або скасовує відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства. Надання зворотної дії в часі законам та нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Подібні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №757/23249/17. Колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4292-ІХ унормовано, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: -нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; -нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом. З аналізу вищевказаних норм Закону №4292-IX вбачається, що останні стосуються і підлягають застосуванню при розгляді позовів, предметом яких є витребування нерухомого майна від добросовісного набувача. При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що питання добросовісного набуття прав на спірний об`єкт набувачем має бути оцінене судом першої інстанції під час судового розгляду справи. Так, згідно з частиною п`ятою статті 12 Цивільного кодексу України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом. Тобто, зазначена норма закріплює презумпцію добросовісності та розумності поведінки особи, яка реалізує своє суб`єктивне право, що може бути спростована лише на підставі встановлених судом обставин у відповідному процесуальному порядку. У контексті норм Господарського процесуального кодексу України спростування зазначеної презумпції можливе виключно на стадії судового розгляду справи по суті, оскільки лише на цій стадії суд: досліджує надані сторонами докази, встановлює обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а також здійснює правову оцінку поведінки сторін у межах реалізації ними тих чи інших прав. Вказане відповідає також загальним засадам господарського судочинства, зокрема, принципам змагальності сторін та рівності учасників процесу перед законом і судом, передбаченим статтями 7, 13 Господарського процесуального кодексу України. Пункт 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №4292-IX, зміст якого викладено вище за текстом постанови, прямо встановлює зворотну дію в часі, застосовуючи захист прав добросовісного набувача до справ, що були відкриті, але не розглянуті судом на день набрання Законом №4292-IX чинності. Дана норма забезпечує посилений захист прав добросовісного набувача у справах, провадження в яких відкрито, але ще не ухвалено судом першої інстанції рішення про витребування майна у добросовісного набувача. Відтак, якщо суд за результатом розгляду справи дійде висновку про добросовісність набувача, суд буде зобов`язаний застосувати чинний Закон №4292-IX у частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Водночас згідно з частиною тринадцятою статті 238 Господарського процесуального України у разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, суд першої інстанції також буде зобов`язаний застосувати чинний Закон №4292-IX, вирішивши питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача. Отже, можна прослідкувати наявність причинно-наслідкового зв`язку між необхідністю внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна (доповнена Законом №4292-IX частина шоста статті 164 Господарського процесуального кодексу України) та умов і порядку їх компенсації (доповнена Законом №4292-IX частина тринадцята статті 238 Господарського процесуального кодексу України) при ухваленні рішення судом першої інстанції. Крім того, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. З огляду на вищевикладене, суд має забезпечити дотримання балансу прав та інтересів сторін спору, що, з урахуванням Закону №4292-IX, неможливо без дотримання процесуальних гарантій відповідача як потенційно добросовісного набувача на отримання компенсації вартості нерухомого майна, яке прокурор просить повернути із власності останнього. Відтак, враховуючи, що за наслідками розгляду цієї справи можливе прийняття судом рішення про витребування спірного майна у набувача, який може бути визнаний судом добросовісним, залишення позовної заяви без руху ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2025, якою зобов`язано прокурора внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі вартості спірного майна, оціненого згідно із законом на дату подання позову, відповідає наведеним вище вимогам Закону. Між тим, матеріали справи не містять доказів виконання прокуратурою вимог вищенаведеної ухвали місцевого господарського суду від 02.06.2025, а саме: надання доказів внесення на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Більше того, відповідні обставини невиконання вимог ухвали про залишення позову без руху апелянтом не заперечуються. Частиною тринадцятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України унормовано, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк. За наведених обставин та враховуючи, що у встановлений судом першої інстанції строк прокурором не усунуто недоліки поданої ним позовної заяви, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду. Щодо доводів апелянта про неможливість застосування частини шостої статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, яка подана до набрання Законом №4292-IX чинності, колегія суддів зазначає, що дійсно, на момент подачі позову 27.03.2025 (надійшов до суду 31.03.2025) даної норми не існувало, однак, здійснюючи розгляд справи по суті, суд першої інстанції зобов`язаний застосовувати вимоги Закону №4292-IX, зокрема пункт 2 розділу ІІ його Прикінцевих та перехідних положень, а дотримання частини шостої статті 164 Господарського процесуального кодексу України є передумовою для обов`язкового застосування визначених Законом №4292-IX наслідків при ухваленні судового рішення. За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, з огляду на те, що твердження апелянта щодо порушення Господарським судом Одеської області норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 17.06.2025 про залишення позову без розгляду у справі №916/1282/25 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта суд апеляційної інстанції не вбачає. Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу керівника Доброславської окружної прокуратури залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2025 про залишення позову без розгляду у справі №916/1282/25 без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 10.09.2025. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя К.В. Богатир Суддя Л.В. Поліщук