Постанова 4814 № 532/2036/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 532/2036/24 Номер провадження 22-ц/814/572/26Головуючий у 1-й інстанції Оксенюк М. М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Панченка О.О., Суддів: Обідіної О.І., Одринської Т.В. при секретарі Філоненко О.В. за участю: прокурора Марченко О.А., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рак А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області Лігоміна Ярослава Анатолійовича на ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 01 серпня 2025 року постановлену у складі головуючого судді Оксенюк М.М., повний текст ухвали виготовлено дати не вказано, у справі за позовом першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого від імені держави в особі Кобеляцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки,- В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА У вересні 2024 року перший заступник керівника Решетилівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого від імені держави в особі Кобеляцької міської ради Полтавської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки. Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 10.09.2024 відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04.06.2025 року підготовче провадження по справі закрито та призначено розгляд справи по суті. Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 15.07.2025 справу за вищезазначеним позовом прийнято до провадження та залишено без руху. Представнику позивача запропоновано в строк десять днів з дня отримання ухвали усунути недоліки, які зазначені в ухвалі суду, а саме внести на депозитний рахунок суду (отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, код ЄДРПОУ 26304855, рахунок: UA 398201720355289002000015950, банк: ДКСУ, м. Київ) відповідну грошову суму в розмірі дійсної (реальної) оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок) здійсненої в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку земель». Окрім цього, прокурору роз`яснено, що уразі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовна заява вважається неподаною та повертається зі всіма доданими до неї документами. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 01 серпня 2025 року позовну заяву заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кобеляцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки залишено без розгляду. Роз`яснено заступнику керівника Решетилівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кобеляцької міської ради Полтавської області, що залишення позову без розгляду не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для залишення позову без розгляду. Залишаючи без розгляду позовну заяву суд першої інстанції зазначив, що згідно розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12 березня 2025 року, який набрав чинності 09.04.2025року цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом. Цими ж перехідними положеннями внесено зміни і до норм ст. 177,185,265 ЦПК України. З системного аналізу норм даного закону і його прикінцевих і перехідних положень суд дійшов висновку, що якщо положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, тобто норми ст. 390 ЦК України, то в даному випадку слід застосовувати і норми ст.177, 185, 265 ЦПК України, чинні на час розгляду таких справ в суді першої інстанції відповідно до ч. 3ст. 3 ЦПК України. Суд зазначив, що по справі рішення не прийнято, а також у разі незастосування даних норм ЦПК України буде неможливо застосувати та виконати при вирішенні даного спору вимоги ст. 390 ЦК України в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна. Подані заступником керівника обласної прокуратури письмові пояснення щодо непоширення на спірні правовідносини положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» суд відхилив, вказавши, що цей Закон має зворотну дію в часі. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, керівник Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Кобеляцької міської ради Полтавської області подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на незаконність, безпідставність та порушення судом норм матеріального та процесуального права просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Крім того, на думку скаржника, суд безпідставно залишив позовну заяву без руху, а згодом - без розгляду з підстав ненадання доказів внесення коштів на депозитний рахунок суду. Зазначає, що оскільки позовна заява відповідає вимогам ст.. 177 ЦПК України у редакції, чинній на 06.09.2024, підстави для подання прокурором до суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в сумі вартості земельної ділянки, відсутні. Також прокурор вказує, що позовна заява пред`явлена в інтересах держави в особі Кобеляцької міської ради Полтавської області. Разом із цим, вказаний факт залишився поза увагою суду першої інстанції, у зв`язку з чим, обов`язок щодо компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви безпідставно покладена на прокурора, а не на орган місцевого самоврядування Кобеляцьку міську раду Полтавської області. 05.01.2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Рак А.С. надав Полтавському апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в якому просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 01.08.2025 року залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Прокурор Марченко О.А. в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Рак А.С. скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини Так, згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк. За змістом ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Вимоги до форми і змісту позовної заяви, а також до документів, що додаються до позовної заяви, визначені статтями 175, 177 ЦПК України. Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Це означає, що такі зміни в законодавстві застосовуються лише до правовідносин, що виникли після набрання чинності новим законом. Отже, з аналізу вищенаведених положень слідує, що позовна заява повинна відповідати вимогам процесуального закону, встановленим саме станом на день подання позовної заяви. Так, підставою для залишення позовної заяви без руху стало набрання 09.04.2025 чинності Закону України № 4292-IX. 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12 березня 2025 року, згідно з яким: статтю 390 ЦК України доповнено частиною 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви». У статті 391 ЦК України назву викладено в такій редакції: «Стаття

391. Захист права власності власника майна»; доповнено частиною другою такого змісту: «2. Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу». У пункті 2 прикінцевих та перехідних положеннях Закону №4292-ІХ від 12 березня 2025 зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом. У підпункті 2 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №4292-ІХ визначено внести зміни до таких законодавчих актів України: у Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., N 48, ст. 436): частину четверту статті 177 доповнити абзацом другим такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви»; у статті 185: частину другу доповнити абзацом третім такого змісту: «Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму»; перше речення частини третьої викласти в такій редакції: «3.Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду»; статтю 265 доповнити частиною чотирнадцятою такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача»; Отже, зі змісту пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №4292-ІХ слідує, що положення Закону №4292-ІХ мають зворотну дію в часі зокрема в частині умов та порядку компенсації саме органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом №4292-ІХ. Таким чином, норми матеріального права Закону №4292-ІХ щодо умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна мають застосовуватися до тих справ, у яких позовні заяви подано до набрання чинності Закону №4292-ІХ, але рішення судом першої інстанції про витребування майна у добросовісного набувача ще не ухвалено. Водночас зі змісту положень Закону №4292-ІХ слідує, що ним не встановлено зворотну дію в часі змінених норм у Цивільному процесуальному кодексі України. Позовну заяву прокуратурою подано до суду у вересні 2024 року (до набрання чинності Закону № 4292-ІХ). Станом на момент реалізації прокурором повноважень з представництва інтересів держави в суді, шляхом звернення з позовом до суду, діяла редакція ст. 177 ЦПК України, яка визначала перелік документів, що додаються до позовної заяви. На момент подачі позову позивачем виконано усі умови регламентовані процесуальним законом, судом першої інстанції було перевірено додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України щодо оформлення позовної заяви на момент вчинення відповідної процесуальної дії та ухвалою Кобеляцького районного суду від 10 вересня 2024 року відкрито провадження у даній справі. Судова колегія зауважує, що нова редакція абзацу другого частини 4 статті 177, абзацу третього ч. 2 ст. 185 ЦПК України набула чинності 09.04.2025, тобто зі спливом часу (майже року) після подання позовної заяви та після вирішення судом питання прийнятності позовної заяви, додержання відповідних вимог процесуального закону щодо її оформлення й відкриття провадження у даній справі. У частині першій статті 58 Конституції України закріплено один із найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року N 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно до ч. 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною четвертою статті 3 ЦПК України встановлено, що закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. За своєю правовою природою подання позовної заяви є процесуальною дією в розумінні ч. 3 ст. 3 ЦПК України, що зумовлює обов`язок суду розглянути питання її прийнятності із застосуванням до спірних правовідносин процесуального закону, чинного на дату звернення відповідної особи до суду. Враховуючи наведене, у разі якщо позовна заява була подана з додержанням відповідних вимог процесуального закону, що діяли на момент її подання (тобто на час вчинення окремої процесуальної дії), така позовна заява не може бути залишена без руху, повернута, залишена без розгляду, щодо неї не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження з підстав та правил, що запроваджені після моменту її подання до суду, внаслідок подальших змін до процесуального закону у даному випадку абзацу другого ч. 4 ст. 177, абзацу третього ч. 2 ст. 185 ЦПК України, у редакції Закону №4292-ІХ від 12.03.2025, що набрав чинності тільки 09.04.2025. Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із обґрунтованими доводами прокурора в апеляційній скарзі про те, що норми Цивільного процесуального кодексу України підлягають застосуванню в редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії на момент звернення прокурора з позовом до суду (липень 2024 року), і на той момент приписи ст. 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України не містили положень, котрі внесено до зазначеного Кодексу та набрали чинності лише 09.04.2025. За таких обставин, залишаючи без руху позовну заяву першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що позовна заява не відповідає вимогам ЦПК України, котрі не були чинними на момент її подання, тобто на час вчинення окремої процесуальної дії. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що норми ЦПК України підлягають застосуванню в редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії звернення прокурора з позовом до суду (вересень 2024 року), а оскільки позовна заява прокурора відповідала вимогам ст. 177 ЦПК України у редакції, чинній на момент подачі позову, і процесуальним законом не були обумовлені підстави для подання прокурором до суду оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) земельної ділянки та документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів вартості земельної ділянки, а тому суд першої інстанції помилково залишив позовну заяву без руху за вищенаведених підстав, а в подальшому, помилково залишив позовну заяву без розгляду. Колегія суддів також зауважує, що статтею 390 ЦК України, яку відповідно до Закону № 4292-ІХ доповнено частино 5, визначено, що суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Тлумачення вказаної норми матеріального права (що має зворотну дію в часі у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності Законом № 4292-ІХ) свідчить про імперативність її норм, зокрема, встановлює обов`язок органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора вносити вартість нерухомого майна на депозитний рахунок суду, що є передумовою саме для постановлення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача. Проте невнесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду не є перешкодою для подальшого розгляду справи, провадження у якій розпочато задовго до запровадження відповідних змін Законом № 4292-ІХ. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування або прокурор не позбавлений можливості внесення вартості такого майна на депозитний рахунок суду в ході розгляду справи, з метою дотримання норм матеріального права, передбачених Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ. Ризик негативних наслідків внаслідок невчинення відповідних дій несе орган державної влади, орган місцевого самоврядування або прокурор. Відтак, з урахуванням конкретних обставин даної справи, беручи до уваги чинність процесуального закону в часі, момент подання позовної заяви і вирішення судом питання щодо додержанням відповідних вимог процесуального закону та відкриття провадження у даній справі, судова колегія вважає, що після дослідження питання наявності чи відсутності добросовісності кінцевого набувача, у випадку встановлення обставини наявності добросовісності набувача та факту невнесення прокурором вартості відповідного майна на депозитний рахунок суду, таке є підставою для ухвалення рішення про відмову у витребуванні нерухомого майна від добросовісного набувача, але не перешкоджає розгляду справи по суті спору. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у даній справі не мав правових підстав для залишення позовної заяви без руху на підставі положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а відтак і не мав правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст.257 ЦПК України. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно з п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області Лігоміна Ярослава Анатолійовича, задовольнити. Ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 01 серпня 2025 року скасувати. Справу за позовом першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого від імені держави в особі Кобеляцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 26 травня 2026 року. Головуючий О.О. Панченко Судді: О.І. Обідіна Т.В. Одринська