Постанова КГС ВС № 915/313/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року м. Київ cправа № 915/313/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О. секретар судового засідання - Лелюх Є. П., за участю представників: прокуратури - Колодяжної А. В. (прокурор за посвідченням), позивача - не з`явилися, відповідача-1 - не з`явилися, відповідача-2 - Татарінова В. П. (адвокат), третьої особи - не з`явилися, розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Трейд" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.08.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 у справі за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехцентр", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Трейд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2025 року керівник Окружної прокуратури міста Миколаєва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехцентр" (далі - ТОВ "Євротехцентр"), Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Трейд" (далі - ТОВ "МК-Трейд"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 , з такими вимогами: - усунути перешкоди територіальній громаді міста Миколаєва у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом визнання недійсним акта приймання-передачі майна, яке вноситься до статутного капіталу ТОВ "МК-Трейд", від 19.03.2024 № 1 в частині передання земельної ділянки площею 1000 м2, кадастровий номер 4810137200:01:033:0022, на АДРЕСА_1, зі скасуванням державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис від 22.03.2024 № 54247400); - усунути перешкоди територіальній громаді міста Миколаєва у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом зобов`язання ТОВ "МК-Трейд" повернути у власність територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 1000 м2, кадастровий номер 4810137200:01:033:0022, на АДРЕСА_1. 25.04.2025 від прокурора до суду надійшла заява про зміну предмету позову, в якій прокурор просив суд витребувати на користь територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради від ТОВ "МК-Трейд" земельну ділянку площею 1000 м2, кадастровий номер 4810137200:01:033:0022, на АДРЕСА_1.

2. Обґрунтовуючи позов, прокурор зазначає, що Миколаївська міська рада незаконно передала у приватну власність земельну ділянку для житлового будівництва, оскільки остання розташована в межах прибережної захисної смуги річки Південний Буг (на відстані від 34 до 75 метрів від урізу води). Такі дії органу місцевого самоврядування прямо суперечать вимогам статей 59- 61 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статей 88- 89 Водного кодексу України (далі - ВК України), які забороняють передачу земель водного фонду у приватну власність. За відсутності затвердженого проєкту землеустрою щодо встановлення меж смуги, її розмір мав визначатися на підставі нормативних приписів закону, що не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення. З огляду на незаконність первинного відведення землі, прокурор стверджує про недійсність свідоцтва про право власності фізичної особи та відсутність у неї правомочностей на розпорядження майном. Це зумовлює недійсність подальшого договору купівлі-продажу з ТОВ "Євротехцентр" та незаконність внесення ділянки до статутного капіталу ТОВ "МК-Трейд". Оскільки право власності на землю водного фонду не могло виникнути у відповідачів у законний спосіб, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню на користь територіальної громади в особі Миколаївської міської ради на підставі статей 203, 215, 328 та 388 ЦК України. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд Миколаївської області рішенням від 26.08.2025 (суддя Мавродієва М. В.) позовні вимоги задовольнив: витребував у ТОВ "МК-Трейд" на користь територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради спірну земельну ділянку. Суд установив, що спірна земельна ділянка повністю розташована в межах прибережної захисної смуги річки Південний Буг (великої річки загальнодержавного значення), що підтверджується даними органів влади, геопросторовими матеріалами та містобудівною і землевпорядною документацією. Така ділянка належить до земель водного фонду та земель загального користування, не могла передаватися у приватну власність і не підлягала зміні цільового призначення для житлової забудови. Рішення Миколаївської міської ради № 43/40 від 16.09.2014 прийнято з порушенням вимог земельного, водного, природоохоронного та містобудівного законодавства, без обов`язкових погоджень, унаслідок чого є незаконним. Оскільки ОСОБА_1 не набув права власності на спірну ділянку на законних підставах, подальші правочини щодо її відчуження, у тому числі договір купівлі-продажу та внесення ділянки до статутного капіталу ТОВ "МК-Трейд", є недійсними. Враховуючи законодавчі зміни, внесені Законом України від 12.03.2025 № 4292-IX до статті 391 ЦК України, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про скасування рішень міськради та визнання правочинів недійсними є неефективними способами захисту, оскільки ці акти вже вичерпали свою дію. Єдиним належним способом поновлення прав територіальної громади у цьому випадку є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння (віндикація) на підставі статей 387, 388 ЦК України. Такий спосіб захисту автоматично припиняє право власності останнього набувача та дозволяє повернути майно у розпорядження законного власника.

4. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 10.03.2026 (судді: Ярош А. І. - головуючий, Савицький Я. Ф., Богацька Н. С.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.08.2025 у справі № 915/313/25 скасував частково, виклав резолютивну частину рішення у такій редакції: "Позов заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехцентр", Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Трейд", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, ОСОБА_1 - задовольнити частково. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-Трейд" (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 12/1; код ЄДРПОУ 41714688) повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 1000 кв. м з кадастровим номером 4810137200:01:033:0022 по АДРЕСА_1 Миколаївської області. У задоволенні решти позову - відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Трейд" (54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 12/1; ідент. код 41714688) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідент. код 02910048) 2422,40 грн судового збору". Постанову мотивовано тим, що, встановивши, що метою поданого прокурором позову є саме усунення перешкод територіальній громаді міста Миколаєва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають оцінці за правилами негаторного позову, а подана прокурором заява фактично стосується зміни способу захисту, а не предмета позову. Положення частини 2 статті 391 ЦК України у редакції Закону № 4292-IX, за висновком суду апеляційної інстанції, не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки позов подано до набрання чинності зазначеним Законом, а законодавець не передбачив зворотної дії відповідної норми. У задоволенні вимог прокурора про визнання недійсним акта приймання-передачі майна, яке вноситься ТОВ "Євротехцентр" до статутного капіталу ТОВ "МК-Трейд" в частині передання земельної ділянки площею 1000 м2 зі скасуванням державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції відмовив через обрання прокурором неналежного способу захисту. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі ТОВ "МК-Трейд" просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.08.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначив, що практика застосування частини 2 статті 391 та частини 8 статті 261 ЦК України, зокрема щодо розповсюдження дії цих норм у часі, відсутня. Водночас чинне законодавство у випадку застосування частини 2 статті 391 та частини 8 статті 261 ЦК України допускає можливість набуття права власності суб`єктом приватного права на земельні ділянки державної або комунальної власності, які не могли бути передані їм у власність. При цьому повернення/витребування таких ділянок у державну або комунальну власність в судовому порядку, на думку скаржника, є неможливим. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, зазначаючи підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, якими поновлюються інтереси держави, немає. Розгляд справи Верховним Судом

8. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19.05.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "МК-Трейд" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.08.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 у справі № 916/313/25 та призначив розгляд справи у судовому засіданні на 23.06.2026. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Пунктами 16, 16.2 розділу 4 рішення Миколаївської міськради від 16.09.2014 № 43/40 затверджено проєкт землеустрою та надано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 1000 м2, кадастровий номер 4810137200:01:033:0022 (під одно- та двоповерховою житловою забудовою), у тому числі 1000 м2 під прибудинковою територією, із земель комунальної власності з віднесенням до земель житлової забудови для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

10. За інформацією, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 03.10.2014 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку. 11. 06.10.2014 ОСОБА_1 видано свідоцтво за індексним № 27729305 про право власності на спірну земельну ділянку. 12. 15.10.2014 ОСОБА_1 відчужив спірну земельну ділянку ТОВ "Євротехцентр" за договором купівлі-продажу № 1619.

13. За інформацією, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 15.10.2014 право власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано за ТОВ "Євротехцентр".

14. Зі свого боку ТОВ "Євротехцентр" за актом приймання-передачі № 1 від 19.03.2024 внесло спірну земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ "МК-Трейд".

15. За інформацією, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 22.03.2024 право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ТОВ "МК-Трейд".

16. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, що рішення Миколаївської міської ради від 16.09.2014 № 43/40, яким спірну земельну ділянку передано у приватну власність ОСОБА_1 для індивідуального житлового будівництва, прийнято з порушенням вимог земельного та водного законодавства, оскільки зазначена ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги річки Південний Буг. На підтвердження цього прокурор посилається на дані Геоінформаційної системи містобудівного кадастру Миколаївської міської ради, відповідно до яких відстань від урізу води до меж ділянки становить від 34 до 75 метрів, що, на його думку, свідчить про її розташування в межах прибережної захисної смуги. При цьому прокурор наголошує на тому, що при прийнятті рішення міська рада не врахувала вимоги статей 59, 60, 61, 83, 186-1 ЗК України та статей 88, 89 ВК України.

17. Прокурор також зазначив, що за відсутності проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги орган місцевого самоврядування мав керуватися нормативними розмірами таких смуг, визначеними статтею 88 ВК України та постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №

486. На його думку, спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, а тому не могла бути передана з комунальної у приватну власність, у зв`язку з чим свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_1 , підлягає визнанню недійсним.

18. У зв`язку з цим прокурор вважає, що ОСОБА_1 не набув права власності на спірну земельну ділянку на законних підставах у розумінні статті 328 ЦК України та не мав права розпоряджатися нею. Позиція Верховного Суду

19. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається з огляду на таке. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

21. У касаційній скарзі ТОВ "МК-Трейд" підставою касаційного оскарження визначив пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини 2, 3 статті 4 Закону України "Про оренду землі", у взаємозв`язку з положеннями пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, статей 93, 122, 152 Земельного кодексу України, статей 7, 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд", які регулюють правовідносини щодо розпорядження землями, зокрема природно-заповідного фонду, визначають суб`єктний склад у договірних правовідносинах щодо розпорядження відповідними землями та порядок зміни її форми власності. Скаржник у касаційній скарзі також наголошує на тому, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо прав та обов`язків органів Держгеокадастру за договорами оренди земельних ділянок, які на час їх передачі у користування перебували у державній власності, та у зв`язку з набранням чинності змін внесених Законом України від 28.04.2021 № 1423-ІХ до Земельного кодексу України перейшли у комунальну власність.

22. Відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

23. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

24. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

25. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

26. Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

27. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного господарського суду про те, що положення частини 2 статті 391 ЦК України у редакції Закону № 4292-IX не підлягають застосуванню у цій справі, з огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі. Встановивши, що мета позову спрямована на усунення перешкод територіальній громаді міста Миколаєва, яка не втратила володіння земельною ділянкою, у користуванні та розпорядженні останньою шляхом її повернення від ТОВ "МК-Трейд", суд апеляційної інстанції розглянув вимогу про витребуваня з чужого незаконного володіння ТОВ "МК-Трейд" земельну ділянку як вимогу про повернення цієї земельної ділянки територіальній громаді міста Миколаєва за правилами негаторного позову. Висновок про те, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально, а також про можливість суду розглядати вимогу про витребування (за правилами статей 387 і 388 ЦК України) як вимогу про повернення цієї земельної ділянки територіальній громаді (за правилами статті 391 ЦК України) сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц. Законом України № 4292-ІХ статтю 391 ЦК України доповнено частиною 2 такого змісту: "Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу". Отже, за змістом частини 2 статті 391 ЦК України (у редакції, чинній з 09.04.2025) негаторний позов не застосовується до випадків, якщо органом державної влади або місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії щодо відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна стала фізична особа та/або юридична особа приватної власності. Водночас, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що позов прокурором подано 27.03.2025, тобто до набрання чинності Законом України № 4292-IX (09.04.2025). Під зворотною (ретроспективною) дією акта розуміється поширення його дії на відносини, що виникли до набрання ним чинності. Надання зворотної дії в часі законам та нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Подібні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №757/23249/17. Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4292-IX встановлено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом. Тобто законодавець надав зворотну дію лише окремим положенням вказаного Закону: 1) в частині умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна; 2) у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо нерухомого майна. Водночас зазначений припис не містить жодного нормативного встановлення зворотної дії у часі саме частини 2 статті 391 ЦК України.

28. Отже, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції положення частини 2 статті 391 ЦК України у цьому випадку не мають зворотної дії в часі, а тому не є застосовними до позову прокурора, що розглядається в межах цієї справи, провадження у якій відкрито раніше, ніж зазначений Закон набрав чинності.

29. З урахуванням наведених мотивів часткового задоволення позову, Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку із зазначених скаржником питань у спірних правовідносинах у справі, яка розглядається, а саме щодо застосування положень частини 2 статті 391 та частини 8 статті 261 ЦК України у редакції Закону № 4292-IX, оскільки останні не підлягають застосуванню у цій справі з огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі.

30. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови із зазначеної підстави. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

32. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

33. Згідно з частиною 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

34. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції про часткове задоволені позову є правильною по суті і підлягає залишенню без змін, а подана касаційна скарга - залишенню без задоволення. Розподіл судових витрат

35. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Трейд" залишити без задоволення. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 у справі № 915/313/25 залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Ю. Я. Чумак Судді Т. Б. Дроботова Н. О. Багай