Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/26194/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/26194/24 пров. № А/857/26271/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі №380/26194/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - суддя в 1-й інстанції Мричко Н. І., час ухвалення рішення 22 травня 2025 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №134450018809 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з 01 листопада 2024 року, призначеної відповідно до Закону України Про державну службу; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити з 01 листопада 2024 року виплату їй пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу, призначену рішенням від 01 лютого 2024 року №134450018809, виходячи із розрахунку 60% заробітної плати, зазначеної у довідках Восьмого апеляційного адміністративного суду про складові заробітної плати від 24 січня 2024 року №12, від 24 січня 2024 року №13, з виплатою різниці з урахуванням фактично виплачених сум пенсії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, які полягають у проведенні перерахунку з 01 листопада 2024 року пенсії ОСОБА_1 та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 24 жовтня 2024 року №134450018809 про здійснення такого перерахунку. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити з 01 листопада 2024 року виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі, призначеному згідно з рішенням від 01 лютого 2024 року №134450018809 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням у частині задоволених позовних вимог, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що 12 липня 2024 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №823 Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Постанова №823), якою внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (далі - Порядок №622). Зазначає, що Постановою №823 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 01 січня 2024 року, а тому враховуючи прийняття вищевказаної Постанови №823 пенсійна виплата ОСОБА_1 підлягала перегляду. Звертає увагу на те, що загальна пенсійна виплата заявниці з 01 листопада 2024 року становить 10993,74 грн (60 % від окладу 18322,90 грн). Отже, відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України щодо застосування окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року №823, якщо за результатами перегляду пенсійних справ розмір пенсії зменшується, новий розмір пенсії виплачується з 01 листопада 2024 року. Тобто після проведеного перерахунку відповідно до нових довідок розмір пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2024 року становить 10993,74 грн. Крім того, на думку апелянта, вимога зобов`язання відповідача відновити з 01 листопада 2024 року виплату пенсії позивачу у розмірі, призначеному згідно з рішенням від 01 лютого 2024 року №134450018809 є безпідставною, оскільки суди не вправі підміняти собою органи державної влади з питань їх компетенції. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що відповідач, здійснивши в односторонньому порядку перерахунок її пенсії з 01 листопада 2024 року та обчисливши її у розмірі 10993,74 грн згідно з рішенням від 24 жовтня 2024 року №134450018809, допустив звуження змісту та обсягу існуючих її прав і свобод, чим порушив норми статті 22 Конституції України. Крім того, вказує, що відповідач, здійснивши перерахунок раніше призначеної їй пенсії на підставі нових довідок, виданих за формами згідно з додатками 1 - 6 до вказаного Порядку в редакції Постанови №823, порушив вимоги пункту 5 Порядку №622 в редакції Постанови №823. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області. З 24 січня 2024 року позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України Про державну службу, що підтверджується перерахунком пенсії від 29 січня 2024 року. Розмір пенсії позивача (з урахуванням максимального розміру пенсії) становив 23610,00 грн та його обчислено з урахуванням довідок Восьмого апеляційного адміністративного суду, а саме: довідки від 24 січня 2024 року №12 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби видана ОСОБА_1 для призначення згідно з пунктами 10,12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" про те, що середні розміри надбавок, премій та інших виплат за грудень 2023 року, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії; довідки від 24 січня 2024 року №13 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), які видані ОСОБА_1 станом на 24 січня 2024 року. 24 жовтня 2024 року ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення №134450018809 від 24 жовтня 2024 року про перерахунок пенсії позивача та призначено з 01 листопада 2024 року пенсію у розмірі 10993,74 грн. У відповідь на звернення позивача щодо зменшення розміру її пенсії, ГУ ПФУ у Львівській області надіслало позивачу лист від 09 грудня 2024 року №26848-29129/Л-52/8-1300/24 наступного змісту: "...Вам з 24 січня 2024 року призначено пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону №889 (заява від 24 січня 2024 року) з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на 24 січня 2024 року та довідки про розмір інших виплат за грудень 2023 року, що видані Восьмим апеляційним адміністративним судом від 24 січня 2024 року за №13 та №12. 12 липня 2024 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №823 Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Постанова №823), якою внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі - Постанова №622). Пунктом 4-1 Порядку №622 зі змінами внесеними Постановою №823 встановлено, що для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 01 січня 2024 року у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, заробітна плата визначається з урахуванням: - посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії (за посадою, передбаченою штатним розписом); - розмірів виплат; зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, визначених у середньомісячних сумах за період починаючи з 1 січня 2024 року до місяця звернення особи. При цьому для державних службовців, які звернулись за призначенням пенсії у січні 2024 року, середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 року як за повний місяць. Таким чином, пенсії призначені відповідно до Закону України Про державну службу за зверненнями, які надійшли після 01 січня 2024 року, переглядаються територіальними органами Пенсійного фонду у відповідності до наданих довідок про заробітну плату форми, яких визначені в додатках 1-6 Порядку №622 з урахуванням змін внесених Постановою №823...". Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулася з цим позовом у суд. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, здійснивши перерахунок раніше призначеної позивачу пенсії на підставі нових довідок, виданих за формами згідно з додатками 1 - 6 до вказаного Порядку в редакції Постанови №823, порушив вимоги пункту 5 Порядку №622 в редакції Постанови №823, оскільки пенсія за віком відповідно до Закону України Про державну службу призначена ОСОБА_1 24 січня 2024 року, тобто до внесення змін до Порядку №622, тому реалізація права особи мала здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження нею волевиявлення у формі конкретних дій (звернення до суб`єкта владних повноважень), а розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом, а тому з метою належного захисту прав позивача необхідно визнати протиправним і скасувати оскаржуване рішення та зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області відновити з 01 листопада 2024 року виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі, призначеному згідно з рішенням від 01 лютого 2024 року №134450018809 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача виплатити різницю з урахуванням фактично виплачених сум, то у задоволенні такої відмовлено, як передчасних, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, при цьому, відповідач ще не вчиняв дії щодо перерахунку пенсії, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача після перерахунку пенсії будуть порушені. Колегія суддів зазначає, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Даючи правову оцінку висновку суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає, що такий відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. За змістом ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 №1058-IV (далі-Закон №1058), який набрав чинності 01 січня 2004 року. За змістом ст.1 Закону №1058-IV пенсія- щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначаються Законом України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року, який набрав чинності 01 травня 2016 року. Відповідно до ст.90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Починаючи з 28 грудня 1993 року (дати набрання чинності Законом України №3723-XII від 16 грудня 1993 року) і до 01 травня 2016 року (дати набрання чинності Закону №889-VIII), визначення загальних засад діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, регулювалось Законом України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 року. Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 93, передбачені розділом XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VIII. Згідно з п.2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VIII з 01 травня 2016 втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. За змістом п.10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Пунктом 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889 передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Колегія суддів зазначає, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. За змістом ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі- Порядок №622). Відповідно до приписів Порядку №622 визначено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. Згідно з п.4 Порядку №622 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на

60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. 20 липня 2024 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року №823, якою внесені зміни до Порядку №622. За змістом п.3 Постанови №823 вона набирає чинності з дня її опублікування (з 20 липня 2024 року) та застосовується з 01 січня 2024 року. Пунктами 5 та 6 Порядку №622 із внесеними Постановою №823 змінами передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1 - 6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII Про державну службу пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-XII Про державну службу та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця. У разі ліквідації державного органу довідки видаються органом, який є правонаступником, а в разі його відсутності - у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із НАДС. У разі перейменування посад, зокрема відсутності відповідних посад державної служби у штатних розписах на дату звернення особи за призначенням пенсії державного службовця, прирівняння (встановлення відповідності) посад державної служби після 1 січня 2024 р. здійснюється на основі визначеного державним органом класифікаційного коду, зазначеного в штатному розписі на дату звільнення особи. За посадами державної служби, які не визначені класифікаційним кодом на дату звільнення особи, прирівняння (встановлення відповідності) посади працюючих державних службовців не здійснюється. Довідки видаються державним органом відповідно до умов, що діяли до 1 січня 2024 р. з урахуванням пункту 4 цього Порядку. Вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям були встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 №1-3 Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям (діяла на момент призначення пенсії позивачці). Цією постановою було затверджено форми таких довідок: про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та з 24 січня 2024 року отримує пенсію за віком, призначену на підставі Закону України «Про державну службу». Матеріалами справи стверджується, що з метою призначення пенсії на підставі Закону України «Про державну службу» позивач подала довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії від 24 січня 2024 року №12; про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби та довідку від 24 січня 2024 року №13; про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 24 січня 2024 року, які видані Восьмим апеляційним адміністративним судом за формами, затвердженими постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3. Рішенням ГУ ПФУ України у Львівській області від 01 лютого 2024 року №134450018809 ОСОБА_1 з 24 січня 2024 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу з врахуванням вищевказаних довідок. Зі змісту вищевказаного рішення від 01 лютого 2024 року №134450018809 вбачається, що розмір пенсії ОСОБА_1 з надбавками становив 35090,53 грн, однак з урахуванням застосованого відповідачем обмеження щодо максимального її розміру, пенсія призначена у розмірі 23610,00 грн (а.с.15). У подальшому пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача з 01 листопада 2024 року та обчислено її у розмірі 10993,74 грн, що підтверджується рішенням від 24 жовтня 2024 року №134450018809 (а.с.15). При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, ГУ ПФУ України у Львівській області розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено з 01 листопада 2024 року з урахуванням довідок про заробітну плату від 18 жовтня 2024 року №70 станом на 24 січня 2024 року та від 18 жовтня 2024 року №71 станом на січень 2024 року. Таким чином, наведеними вище обставинами, і цей факт підтверджується відповідачем, підтверджується, що позивачу з 01 листопада 2024 року здійснено перерахунок пенсії, призначеної відповідно до Закону України Про державну службу з 24 січня 2024 року, з урахуванням положень Постанови №823. Даючи правову оцінку підставності застосування вищевказаної постанови, колегія суддів зазначає наступне. Так, 20 липня 2024 року набрала чинності постанова КМ України №823, якою затверджені зміни до Порядку №622. Відповідно до п.3 постанови КМ України №823 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування (з 20 липня 2024 року) та застосовується з 01 січня 2024 року. Пунктами 5 та 6 Порядку №622 із внесеними змінами передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з п.п.10, 12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII від 10.12.2015 року «Про державну службу» пенсії відповідно до ст.37 Закону України №3723-XII від 16.12.1993 року «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця. У разі ліквідації державного органу довідки видаються органом, який є правонаступником, а в разі його відсутності - у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із НАДС. У разі перейменування посад, зокрема відсутності відповідних посад державної служби у штатних розписах на дату звернення особи за призначенням пенсії державного службовця, прирівняння (встановлення відповідності) посад державної служби після 01 січня 2024 року здійснюється на основі визначеного державним органом класифікаційного коду, зазначеного в штатному розписі на дату звільнення особи. За посадами державної служби, які не визначені класифікаційним кодом на дату звільнення особи, прирівняння (встановлення відповідності) посади працюючих державних службовців не здійснюється. Довідки видаються державним органом відповідно до умов, що діяли до 01 січня 2024 року з урахуванням пункту 4 цього Порядку. Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача про набрання чинності постановою КМ України №823, якою внесено зміни до Порядку №622, оскільки вказана постанова набрала чинності 20 липня 2024 року, в той час як позивача було переведено на пенсію державного службовця з 24 січня 2024 року Згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. За змістом ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційний Суд України у рішенні №3-рп/2001 від 05 квітня 2001 року вказав на те, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою ст.58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, колегія суддів враховує ту обставину, що після перерахунку пенсії позивача, підставою якого слугувала саме постанова Кабінету Міністрів України №823, розмір пенсії зменшений. Як правильно зазначив суд першої інстанції, пенсія за віком відповідно до Закону №889-VIII призначена ОСОБА_1 з 24 січня 2024 року, тобто до внесення змін до Порядку №622, тому реалізація її права мала здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження нею волевиявлення у формі конкретних дій (звернення до суб`єкта владних повноважень), а розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом, тому положення постанови Кабінету Міністрів України №823 можуть стосуватися лише призначення пенсій, а не перерахунку раніше призначених пенсій з урахуванням положень ст.58 Конституції України. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України №823 не надано пенсійному органу повноважень на здійснення перерахунку раніше призначених пенсій у зв`язку з поширенням її дії з 01 січня 2024 року. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приписами пункту 5 Порядку № 622 чітко визначено, що довідки за формами згідно з додатками 1 - 6 до вказаного Порядку в редакції Постанови №823 видаються виключно для призначення пенсії і не можуть бути підставою для перерахунку вже призначених пенсій. Щодо доводів апелянта про дискреційність наданих відповідачу повноважень у частині відновлення виплати пенсії позивачу у розмірі, призначеному згідно з рішенням від 01 лютого 2024 року №134450018809, то колегія суддів зазначає наступне. За змістом ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. При цьому, у разі якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду. Таким чином, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд. Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта. Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції. Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Натомість, у цій справі територіальний орган Пенсійного фонду України не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, здійснивши перерахунок раніше призначеної позивачу пенсії на підставі нових довідок, виданих за формами згідно з додатками 1 - 6 до вказаного Порядку в редакції Постанови №823, порушив вимоги пункту 5 Порядку №622 в редакції Постанови №823, оскільки пенсія за віком відповідно до Закону України Про державну службу призначена ОСОБА_1 24 січня 2024 року, тобто до внесення змін до Порядку №622, а тому реалізація права особи мала здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження нею волевиявлення у формі конкретних дій (звернення до суб`єкта владних повноважень), а розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом, тому з метою належного захисту прав позивача необхідно визнати протиправним і скасування оскаржуване рішення та зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області відновити з 01 листопада 2024 року виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі, призначеному згідно з рішенням від 01 лютого 2024 року №134450018809 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі №380/26194/24 в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується в апеляційному порядку, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі №380/26194/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді С. М. Кузьмич А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 08 вересня 2025 року.