Постанова Житомирський апеляційний суд № 274/1332/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/1332/25 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М. Категорія 62 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б. з участю секретаря судового засідання Драч Т.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №274/1332/25 за позовом ОСОБА_1 до Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гуменюк Олександр Володимирович на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Вдовиченко Т.М. встановив: У лютому 2025 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати за нею, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв, але не оформив спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв, але не оформив спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті залишилось спадкове майно, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на неприватизованій земельній ділянці. Постановою приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчука В.А. №33/02-31 від 05.02.2025 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок у зв`язку із відсутністю документа, що посвідчує право власності на майно. Зазначена обставина і стала підставою для звернення до суду для захисту своїх прав. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 квітня 2025 року у задоволені позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що відповідно до довідки приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчука В.А. від 05.02.2025 ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно договору розподілу спадкового майна від 05.02.2025 після смерті ОСОБА_2 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , перейде у власність ОСОБА_1 . З огляду на те, що ОСОБА_1 являється єдиною спадкоємницею спірного майна після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , до неї переходять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцю. Таким чином посилання суду першої інстанції у своєму рішення на пред`явлення позову до неналежного відповідача, територіальної громади, замість іншого спадкоємця ОСОБА_4 є безпідставним, оскільки інша спадкоємниця відмовилась від прийняття спадкового майна на користь позивача. Зазначає, що відсутність належним чином зареєстрованих правовстановлюючих документів на спірний будинок унеможливлює отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом в загальному порядку визначеному ст. 67, 68 Закону України «Про нотаріат», оскільки неможливо підтвердити склад та належність спадкового майна, тому відповідачем у цьому спорі може бути виключно територіальна громада як власник земельної ділянки, на якій розташоване майно та дозвільний орган на прийняття об`єкту в експлуатацію. Отже посилання районного суду на висновки викладені у постанові ВС у справі №759/19779/19 від 10.11.2021 є помилковими та некоректними. Правом подати відзив на апеляційну скаргу сторона відповідача не скористалась. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дочкою ОСОБА_2 . Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с.7-8). ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 23.05.2022 (а.с.10), яка за життя склала заповіт, згідно якого все своє майно заповіла ОСОБА_2 (а.с.11). Після смерті ОСОБА_3 , батько позивача - ОСОБА_2 фактично прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 11.01.2024 (а.с.9). Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, зокрема, на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . За заявою ОСОБА_1 приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчуком В.А. 18.03.2024 заведено спадкову справу №24/2024 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 . 02 жовтня 2024 року КП «Бердичівське МБТІ» Житомирської обласної ради, на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15-17). Згідно довідки №2149, виданої 26.11.2024 року КП «Бердичівське МБТІ» Житомирської обласної ради, право власності на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , не зареєстроване (а.с.13). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №413296982 від 14.02.2025 інформація про зареєстроване право власності на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня (а.с.14). Згідно довідки №4585/35-24, виданої 12.12.2024 року Відділом №2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, державний акт на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , не видавався (а.с.18). Як вбачається з довідки №16, виданої 12.02.2025 Райгородоцькою сільською радою Житомирської області, згідно запису в погосподарській книзі №4 за 2016-2023 роки, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , рахується за ОСОБА_3 (а.с.19). Згідно довідки №102, виданої 03.10.2024 Райгородоцькою сільською радою Житомирської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживала та була зареєстрована до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 (а.с.20). Відповідно до довідки №32/02-14, виданої 05.02.2025 приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчуком В.А., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на підставі ст.1223 ЦК України, а також спадкової справи №73/2022 від 18.10.2022, являється спадкоємцем за заповітом всього майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с.21). Згідно копії спадкової справи № 24/2024 від 18.03.2024 року щодо майна померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено, що дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_8 від спадщини за законом відмовилася. Із заявою про прийняття спадщини, окрім позивачки, звернулася її сестра ОСОБА_4 , 1986 р.н. Згідно договору розподілу спадкового майна від 05.02.2025 року, зареєстрованого в реєстрі за №60, після смерті ОСОБА_2 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 перейде у власність ОСОБА_1 (а.с.22 - 23). Постановою приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчука В.А. від 05.02.2025 №33/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадщину ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12). Зазначені обставини підтверджуються матеріалами спадкових справ № 73/2022 від 18.10.2022 року та №24/2024 від 18.03.2024 року щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позов у даному випадку пред`явлений до неналежного відповідача, оскільки у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. Таким чином, враховуючи, що іншим спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є його донька ОСОБА_4 , яка також прийняла спадщину після смерті батька, тому Райгородська сільська рада Бердичівського району Житомирської області є неналежним відповідачем у цій справі. Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів України. Правовідносини пов`язані із захистом права власності та спадкуванням врегульовані Цивільним кодексом України (Книга шоста), також Законам України «Про нотаріат». Крім того, у судовій практиці застосовується Постанова Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Згідно з частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно з положеннями статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу. Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. З матеріалів спадкової справи №24/2024, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідує, що із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулися доньки померлого: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які є спадкоємцями першої черги щодо майна ОСОБА_2 . Згідно із статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача суд замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку. З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначити відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача. Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зробила правовий висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Звернувшись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 належним відповідачем визначила Райгородоцьку сільську раду Бердичівського району Житомирської області. Однак орган місцевого самоврядування залучається до участі у справі цієї категорії в якості відповідача виключно у випадку відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття. Разом з тим під час розгляду справи судом першої інстанції було з`ясовано про наявність іншого спадкоємця померлого ОСОБА_2 доньки ОСОБА_4 , яка також прийняла спадщину після смерті батька. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування». Однак клопотання про залучення належного відповідача позивачка ОСОБА_1 в суді першої інстанції не заявляла. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що Райгородоцька сільська рада Бердичівського району Житомирської області є неналежним відповідачем у даній справі про визнання права власності на майно в порядку спадкування через те, що іншим спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є його донька ОСОБА_4 , яка також прийняла спадщину після смерті батька, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пред`явлення його до неналежного відповідача. При цьому позивачка не позбавлена права на судовий захист шляхом подання позову до належного відповідача за своїми позовними вимогами. Отже доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гуменюк Олександр Володимирович, залишити беззадоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 квітня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 08 вересня 2025 року. Головуючий Судді