Постанова Київський апеляційний суд № 759/23279/23

справа № 759/23279/23 головуючий у суді І інстанції Петренко Н.О. провадження № 22-ц/824/14448/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Березовенко Р.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Ревою Оксаною Олегівною на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - Рева Оксана Олегівна звернулася до Святошинського районного суду міста Києва із позовом про визначення додаткового строку тривалістю два місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Дніпропетровська область, Криворізький район село Лозуватка, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , в якій вона проживала одноособово на постійній основі. На момент смерті матері в країні був оголошений режим воєнного стану та через реальну небезпеку для життя та здоров`я після похорон матері позивач був вимушений виїхати за межі України, про що свідчить відтиск штампу про перетин кордону 13 березня 2022 року, до своєї родини, яка виїхала раніше. 24 березня 2022 року позивач отримав «тимчасовий захист» у Республіці Франція, де перебувала його родина. Вперше після повномаштабного вторгнення позивач потрапив до Києва у травні 2023 року. 01 червня 2023 року позивач звернувся до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За наслідками вивчення наданих позивачем документів державний нотаріус прийняла постанову від 01 червня 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальних дій з підстав пропуску встановленого шестимісячного терміну для прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_3 . До звернення позивачем спадкова справа після смерті померлої не заводилась, інші спадкоємці, які б претендували на спадщину відсутні. 21 грудня 2023 року представник Київської міської ради подав відзив на позовну заяву, у якому просив вирішити спір відповідно до норм чинного законодавства України. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Рева Оксана Олегівна через систему Електронний суд подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Підтримавши доводи позовної заяви, апелянт вказала на хибність висновків суду першої інстанції та надзвичайний фармалізм при оцінці доказів. Зазначила, що зважаючи на дійсну загрозу для свого життя та здоров`я, позивач поховав матір та 13 березня 2022 року вимушено покинув територію України. У позові позивач посилався на загальновідомі факти, такі як: відключення державних реєстрів, відсутність нотаріусів на робочих місцях, проблеми зі зв`язком та транспортом, постійні обстріли військами рф, які завдавали пошкоджень критичній інфраструктурі. Однак, суд проігнорував такі доводи позивача. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану», було внесено зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану, а саме - такі строки зупинялися на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. У разі дії зазначених змін строк на звернення до суду позивачем не був би пропущений, однак Верховний Суд у постанові від 23 січня 2023 року у справі №676/47/21 зробив висновок, що правила щодо строку на прийняття спадщини регулюються виключно ЦК України. Такі законодавчі суперечливості не були передбачуваними для позивача та мали наслідком пропуск строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Наведені причини у сукупності на переконання апелянта є поважними та свідчать про помилковість висновків місцевого суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Ревою Оксаною Олегівною на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвала про відкриття апеляційного провадження була направлена до електронних кабінетів відповідача та третьої особи 04 вересня 2024 року, проте відзив на адресу апеляційного суду не надходив. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи. У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Рева Оксана Олегівна вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції шляхом отримання судової повістки-повідомлення у електронний кабінет 30 вересня 2024 року, заяв та клопотань не надходило, однак ї неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши думку учасника справи, який прибув у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , у зв`язку з чим 10 березня 2022 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . На підставі договору купівлі-продажу квартири від 20 листопада 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за №11603, померлій на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_3 була зареєстрована з адресою: АДРЕСА_2 . Інші зареєстровані особи відсутні, що підтверджує витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва №93914463 від 30 травня 2023 року. Позивач - ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_3 , що підтверджено повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 25 листопада 2023 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Постановою державного нотаріуса Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Шарафетдінової Н.В. від 01 червня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері, оскільки він спадщину у встановлений законом термін не прийняв і пропустив встановлений законом шестимісячний термін для прийняття спадщини. При вирішенні питання щодо поважності пропуску строку на прийняття спадщини суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, які б давали підстави для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини понад установлений законом шестимісячний строк. Суд зауважив, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання дій протягом установленого законом строку. Позивач не скористався послугами посольства для подачі відповідної заяви, яке знаходиться у тому ж місті, де він проживав або засобами поштового зв`язку, шляхом направлення відповідної заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. ст.1217, 1218 ЦК України). Частинами 1, 2 ст. 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Стаття 1258 ЦК України визначає, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. За статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. За ч. ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Частиною 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємцю, який пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. У відповідності до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Правила вказаної статті можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; ці обставини визнані судом поважними. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року встановлено, що при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини судам слід перевіряти наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. У постанові від 13 березня 2020 року у справі №314/2550/17 Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказав, що пропустив строк для прийняття спадщини з наступних причин: у зв`язку із введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій; виїздом позивача за межі України через загрозу для життя та здоров`я; у зв`язку із суперечливими положеннями закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися таким чином, що були непередбачуваними для спадкоємця та в кінцевому етапі мали своїм наслідком пропущення строку для подачі ним заяви про прийняття спадщини. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 2 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи. Відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1 і 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статей 7 і 34 Закону України «Про нотаріат», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану». З 29 червня 2022 року діяли зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Ці зміни були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану». Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 травня 2023 року №469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану» пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» виключено. За обставинами цієї справи спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже кінцевим строком для подання заяви про прийняття спадщини для позивача було 09 вересня 2022 року. Дійсно, пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 не може бути застосований, оскільки суперечить ст. 1270, 1272 ЦК України. Між тим, положення цієї постанови вочевидь вплинули на розуміння позивачем, який не має юридичної освіти, строків прийняття спадщини, визначених законодавством. Тому ці обставини, разом з іншими мають бути враховані при вирішенні вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Відповідно, обставина нечіткості норм національного законодавства щодо строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану є загальновідомою та, незалежно від того, посилався позивач в позовній заяві на цю обставину, чи ні, є достатньою підставою для надання йому додаткового строку для прийняття спадщини. Як встановлено з матеріалів справи, спадщина після смерті матері позивача не заводилась і не оформлена, а до її смерті була опублікована вищевказана постанова Кабінету Міністрів України, яка передбачала зупинення перебігу строку для прийняття спадщини на час дії воєнного стану. Наведені вище обставини свідчать про те, що центральний орган виконавчої влади держави не мав протягом перших 15 місяців запровадження воєнного стану в Україні (з 24 лютого 2022 року до 23 травня 2023 року) послідовності та стабільності в нормативному врегулюванні строку для прийняття спадщини. При таких обставинах, пересічний громадянин не може нести негативних наслідків в частині пропуску ним строку подання заяви про прийняття спадщини, принаймні якщо такий пропуск припав на період нормативної нестабільності в державі щодо врегулювання строку подання заяви для прийняття спадщини з лютого 2022 року до травня 2023 року. Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі №545/1231/23 констатував, що проживання спадкоємця на території де відбувалися активні бойові дії, є достатньою підставою визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Дійсно, як зазначив суд першої інстанції, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання дій протягом установленого законом строку. Разом з тим, як раз у цій справі підставами для визначення додаткового строку для прийняття спадщини не є запровадження воєнного стану в Україні. На час смерті матері позивача (09 березня 2022 року) північна частина Київської області була окупована державою-агресором, що колегія суддів вважає загальновідомою обставиною, яка також підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309. У зв`язку з невизначеністю та небезпекою перебування у країні у період коли на підступах до столиці точилися активні бойові дії, позивач мав обґрунтовані побоювання за своє життя, у зв`язку з чим виїхав з країни, маючи впевненість у стабільності та послідовності законодавця. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при вирішенні позову суд повинен був виходити з таких об`єктивних обставин як: дія воєнного стану на всій території України з 24 лютого 2022 року, ведення активних бойових дій у Київській області, невизначеності безпекової ситуації у країні та необхідності дотримання балансу між забезпеченням права особи на життя та перебування безпечному середовищі і строками реалізації права на спадкування, з огляду на нечіткість у нормах національного законодавства щодо строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану. За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач пропустив строк звернення із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, а тому наявні підстави, передбачені статтею 1272 ЦК України, для визначення йому додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Таким чином, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову та визначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю 2 (два) місяці з дня прийняття цієї постанови. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Ревою Оксаною Олегівною - задовольнити. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини задовольнити. Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю 2 (два) місяці з дня прийняття цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 14 листопада 2024 року. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова