Постанова Херсонський апеляційний суд № 650/5675/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 02 вересня 2025 року м. Херсон Номер справи: 650/5675/24 Номер провадження: 22-ц/819/697/25 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Склярської І.В., суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В. секретар Андреєва В.О розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 квітня 2025 року (під головуванням судді Хомик І.І.), у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Приватного підприємства «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» про розірвання додаткових угод до Договорів оренди землі, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В листопаді 2024 року адвокат Сторчак Микола Анатолійович, який діє від імені ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», приватного підприємства «ЮТС-Агропродукт Плюс» про розірвання додаткових угод до договорів оренди землі. В обґрунтування позову зазначив, що позивач є власником земельної ділянки, яка має кадастровий номер 6520983700:04:037:0012, площею 11,87 га та земельної ділянки з кадастровим номером 6520983700:04:037:0013, площею 10,46 га, які розташовані в Херсонській області, Бериславський (Великоолександрівський) район, в межах території Новокубанської с/ради. 28.12.2017 року між орендодавцем - ОСОБА_1 та орендарем ПП «ЮТС-Агропродукт Плюс» і новим орендарем - ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ укладено додаткові угоди до договорів оренди землі. Предметом додаткових угод визначені земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 6520983700:04:037:0012 та 6520983700:04:037:0013, які розташовані в адміністративних межах Новокубанської сільської ради Херсонської області за межами населеного пункту. Згідно п.1.1, п.1.2, п.1.3, п.2.1 договору оренди землі, орендодавець надав, а орендар прийняв в оренду вищевказану земельну ділянку, належну позивачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Новокубанської сільської ради Великоолександрівського (Бериславського) району Херсонської області. Відповідно до п.3.1 вищевказаних додаткових угод вони укладені строком до 30 листопада 2025 року. Згідно п.4.1 вищевказаних додаткових угод орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5,31% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п.4.4 договору). Згідно з п. 4.5 додаткових угод, орендна плата вноситься у такі строки з 01 серпня до 31 грудня кожного року. Всупереч положенням договору відповідачі не сплачували позивачу орендну плату за користування земельними ділянками за 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік. Таким чином, позивач вважає, що систематичне невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати є достатньою підставою для розірвання укладених з ним договорів оренди земельних ділянок. З огляду на викладене, позивач просив суд розірвати Додаткову угоду від 28.12.2017 року №1700118 до Договору оренди землі №ХС-65200004002668 від 17.08.2012 року, яка укладена між ОСОБА_1 та ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» і ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», предметом якої є земельна ділянка площею 11,87 га з кадастровим номером 6520983700:04:037:0012, яка розташована в межах території Новокубанської сільської ради, Бериславського району (раніше Великоолександрівського району), Херсонської області та Додаткову угоду від 28.12.2017 року №1700117 до Договору оренди землі №ХС-652090004001243 від 09.12.2011 року, яка укладена між ОСОБА_1 та ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» і ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», предметом якої є земельна ділянка площею 10,46 га з кадастровим номером 6520983700:04:037:0013, яка розташована в межах території Новокубанської сільської ради, Бериславського району (раніше Великоолександрівського району), Херсонської області. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 квітня 2025 року позов Сторчака Миколи Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Приватного підприємства «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» про розірвання додаткових угод до Договорів оренди землі задоволено. Суд ухвалив: Розірвати Додаткову угоду від 28.12.2017 року №1700118 до Договору оренди землі №ХС-65200004002668 від 17.08.2012 року, яка укладена між ОСОБА_1 та ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» і ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», предметом якої є земельна ділянка площею 11,87 га з кадастровим номером 6520983700:04:037:0012, яка розташована в межах території Новокубанської сільської ради, Бериславського району (раніше Великоолександрівського району), Херсонської області та Додаткову угоду від 28.12.2017 року №1700117 до Договору оренди землі №ХС-652090004001243 від 09.12.2011 року, яка укладена між ОСОБА_1 та ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» і ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», предметом якої є земельна ділянка площею 10,46 га з кадастровим номером 6520983700:04:037:0013, яка розташована в межах території Новокубанської сільської ради, Бериславського району (раніше Великоолександрівського району), Херсонської області. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та з Приватного підприємства «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 1211,20 грн. солідарно. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вважаючи рішення суду першої інстанції необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Аргументи учасників справи (1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376 Борозенська селищна територіальна громада, до якої належить Новокубанська сільська рада, була тимчасово окупованою російською федерацією з 10.03.2022 року по 09.11.2022 року. Внаслідок збройної агресії російської федерації та тимчасової окупації товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» було позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність у повному обсязі та використовувати орендовану земельну ділянку. Майно підприємства було знищено та розграблено, що унеможливлювало здійснювати діяльність. В подальшому Борозенська сільська територіальна громада була територією активних бойових дій Неможливість обробітку земельної ділянки через її потенційне замінування та пряма загроза для життя і здоров`я є обставинами, за які орендар не відповідає, і які, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, звільняє його від сплати орендної плати за період, коли таке користування було неможливим. Таким чином неможливість використання земельної ділянки через її розташування на тимчасово окупованій території, фактичне знищення майна Товариства, потенційне замінування та пов`язана з цим загроза життю та здоров`ю працівників є прямим наслідком збройної агресії, що є обставинами непереборної сили, що об`єктивно унеможливило виконання зобов`язань за договором оренди. Крім цього, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» в обґрунтування своїх заперечень звернув увагу на особливості оподаткування плати за землю в період воєнного стану, що є наслідком обставин непереборної сили. Так Борозенською сільською радою надано податкові пільги Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮТС -Агрородукт» щодо сплати податків та зборів у період 09.11.2022 року по 31.12.2022 року на земельні ділянки відповідно до Розпорядження №238 від 21.11.2023 року та на період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року відповідно до Розпорядження №239 від 21.11.2023 року. Докази на підтвердження вказаних обставин не було надано до суду першої інстанції, у зв`язку з тим, що товариство не відновило господарську діяльність після вторгнення рф, штат працівників відсутній у тому рахунку відсутній юрист на підприємстві, що за думкою апелянта є винятковим випадком для прийняття судом апеляційної інстанції доданих до скарги доказів. Позиція інших учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Про розгляд справи судом апеляційної інстанції сторони були повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку. 2.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, представника ТОВ «ЮТС-Агропродукт», дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього ( ч.3 ст. 367 ЦПК України). Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. У частині першій статті 15 та частині першій статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається наступне. Позивачка є власником земельної ділянки, яка має кадастровий номер 6520983700:04:037:0012, площею 11,87 га та земельної ділянки з кадастровим номером 6520983700:04:037:0013, площею 10,46 га, які розташовані в Херсонській області, Бериславський (Великоолександрівський) район, в межах території Новокубанської с/ради, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які перебувають в оренді відповідачів з 2011 року та з 2012 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. 28.12.2017 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПП «ЮТС-Агропродукт Плюс» і новим орендарем - ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (відповідачі по справі) укладено додаткові угоди до договорів оренди землі№ХС-65200004002668 від 17.08.2012 року та №ХС-652090004001243 від 09.12.2011 року. Предметом додаткових угод визначено надання орендарем та прийняття орендодавцем у строкове платне володіння і користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 6520983700:04:037:0012 та 6520983700:04:037:0013, які розташовані в адміністративних межах Новокубанської сільської ради Херсонської області за межами населеного пункту. Згідно п.1.1, п.1.2, п.1.3, п.2.1 додаткових угод до договорів оренди землі, орендодавець надав, а орендар прийняв в оренду вищевказані земельні ділянки, належні позивачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Новокубанської сільської ради Великоолександрівського (Бериславського) району Херсонської області. Відповідно до п.3.1 вищевказаних додаткових угод вони укладені строком до 30 листопада 2025 року. Згідно п.4.1 вищевказаних додаткових угод орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5,31% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п,4,4 договору). Згідно з п. 4.5 додаткових угод, орендна плата вноситься у такі строки з 01 серпня до 31 грудня кожного року. Орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський розрахунковий рахунок орендодавця т/або виплачує через касу орендаря та/або здійснює виплату засобами поштового зв`язку через місцеві відділення УЛППЗ «Укрпошта» шляхом надіслання на адресу орендодавця поштових переказів, або в іншій формі. Відповідно до п.12.2 п.12.3 договору, його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря, з інших підстав, визначених законом; а також дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню та з інших підстав, визначених законом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав застосування вимог пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України відповідно до якої підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати, доведення та не спростування систематичного невиконання, 2021, 2022, 2023 роки, відповідачами обов`язку щодо сплати орендної плати за договорами оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які укладені між сторонами та які діяли впродовж вказаного періоду часу. Серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків законодавець у пункті 1 частини другої статті 11 ЦК України вирізняє, зокрема, договори. За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). У частині першій статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України). Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»). Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт (абзац п`ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»). Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»). Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин. Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Позивач посилався на пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України, вважаючи, що є підстави для припинення права користування відповідачами спірною земельною ділянкою на праві оренди, тобто розірвання договору оренди, через систематичну (більше двох років поспіль) несплату останніми орендної плати. Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати. Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші). Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі. Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідач, як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі не заперечував факт не виконання своїх зобов`язань за договором оренди, а саме невиплату орендної плати за 2021, 2022, 2023роки , посилаючись на те що період окупації та до моменту підтвердження безпечного стану земельної ділянки є наслідком обставин непереборної сили, за які товариство не відповідає; неможливість обробітку земельної ділянки через її потенційне замінування та пряма загроза для життя і здоров`я працівників при обробітку земельної ділянки є обставинами, за які орендар не відповідає, і які, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, звільняють його від сплати орендної плати за період, коли таке користування було неможливим. Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.12.2022 року №309 Бериславський район, Борозенської територіальної громади, до якого входить Новокубанська сільська рада, на якій розташована спірна земельна ділянка у період з 03 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року перебувала під тимчасово окупацією рф, а з 09 листопада 2022 року Борозенська сільська територіальна громада Бериславського району, Херсонської області (до складу якої входять спірні земельні ділянки) віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року№

376. Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору). Суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством та сталими висновками Верховного Суду, які повинні враховуватись судами, унормовано те, що підтвердженням настання дії форс-мажорних обставин, як умови можливості звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору, є саме сертифікат Торгово-промислової палати України. Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат. Водночас, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається скаржник як на аналогію сертифікату про посвідчення форс-мажорних обставин, не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (Відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. Однак матеріали справи не містять такого сертифікату, який був виданий за зверненням ТОВ "ЮТС-Агропродукт". А тому, як зазначив суд першої інстанції, він не може дійти висновку про існування у даних правовідносинах форс-мажорних обставин. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21. Згідно ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними. Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16. Оскільки відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар. Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №910/8651/22 від 28.06.2023, №911/1064/21 від 08.11.2023, №910/14244/20 від 12.04.2023, №910/13704/21 від 15.03.2023, №910/8040/20 від 08.07.2021. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що факт перебування вказаної земельної ділянки на території України, яка в період часу з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року входила до тимчасово окупованої російською федерацією території України, свідчить про очевидну неможливість використання відповідачем її у своїй господарській діяльності, а отже неможливість виконання останнім взятих на себе зобов`язань з орендної плати. У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги щодо неможливості здійснення господарської діяльності у 2022 році, а отже відсутності вини відповідача у невиконанні обов`язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки є обґрунтованими. Проте, саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати за 2021, 2023 рік як підстава для розірвання орендних відносин, відповідачем, не спростована. Представник апелянта, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не зміг надати пояснення щодо причин несплати орендної плати і за 2021 рік. На свої доводи щодо неможливості використання земельної ділянки після деокупації зазначив, що товариство з відповідними заявами до уповноваженого органу відповідно до положень Закону України «Про протимінну діяльність в Україні» не зверталося, орендодавця про неможливість використання земельних ділянок, та неможливість сплати орендної плати не повідомляло. Орендна плата за 2021, 2023 рік, в строки встановлені договором орендодавцю не сплачена і до цього часу. Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Разом з тим жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження обставин які б свідчили про відсутність протягом 2021, 2023 років, за які відповідачем не вносилася орендна плата, можливості користуватися земельною ділянкою через наведені апелянтом обставини, як підстав для застосування вимог ст. 726 ЦК України, ТОВ «ЮТС-Агропродукт» в установленому процесуальним законом порядку, не надано. Щодо прийняття судом доказів, які не були подані до суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що, об`єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування. Зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery). Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, наступними: 1) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування; 2) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду; 3) суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи; 4) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо). 5) наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень. Зазначене підтверджується численною, сталою й незмінною практикою Верховного Суду (різних юрисдикцій) з цього процесуального питання, яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності (див.: постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 140/1322/22; постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 717/2052/16-ц, провадження № 14-632цс18 (цивільна юрисдикція), від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, провадження № 14-709цс19 (цивільна юрисдикція), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, провадження № 14-317цс19 (цивільна юрисдикція), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, провадження № 12-4гс21 (господарська юрисдикція), від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12гс21 (господарська юрисдикція); постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 18 червня 2020 року у справі № 909/965/16, від 16 червня 2021 року у справі № 915/2222/19, від 01 липня 2021 року у справі № 46/603 та інші). Зазначена судова практика є сталою й незмінною і в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (див.: постанови від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, провадження № 61-13405св18; від 31 липня 2019 року у справі № 753/11963/15-ц, провадження № 61-27369св18, від 14 грудня 2022 року у справі № 521/574/22, провадження № 61-9422св22 та інші). З матеріалів справи вбачається, що особа, яка подала апеляційну скаргу була достовірно обізнана про розгляд справи, отримала копію позовної заяви та ухвалу суду першої інстанції, проте будь-яких заяв до суду першої інстанції не подавала. Доказів не відновлення господарської діяльності товариства, відсутності юриста на підприємстві, а також неможливість задіяння адвокатів у спірній справі, не надала. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для долучення та дослідження доказів, доданих до апеляційної скарги. В 2023 році спірна земельна ділянка не знаходилась на території введення активних бойових дій, що підтверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року№

376. Наведена апелянтом обставина відсутності у нього техніки для обробки землі, не доведена неможливістю залучення такої техніки на правах оренди. Апелянтом не доведено, що він, в силу, закону звільнений від обов`язку сплати орендної плати за орендовані земельні ділянки приватної власності. Також апеляційна скарга не містить обставин та доводів, що товариствов межах реалізації Закону України « Про протимінну діяльність в Україні», на якій апелянт посилається, зверталося до уповноважених органів щодо проведення процедури очищення території (земельної ділянки), та повідомляло орендодавця про неможливість використання земельних ділянок та неможливості сплати орендної плати. Підстави не сплати орендної плати за 2021рік, особою, яка подала апеляційну скаргу, взагалі не наведені. Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. Отже воєнний стан в Україні введено в 2022 року, при цьому відповідачем не сплачував орендну плату за 2021 рік. Таким чином, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невиконання відповідачем обов`язку у період, що не охоплює 2022 рік з приводу орендної сплати було обумовлене саме обставинами непереборної сили, до суду, з урахуванням вимог процесуального закону, надано не було. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав розірвання договору оренди, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, а саме систематичним (два і більше разів) несплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права ( ст. 375 ЦПК України). Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, ухвалив: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - залишити без задоволення. Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий І.В. Склярська Судді: Л.П. Воронцова В.В. Майданік Повний текст постанови складено 05.09.2025 Суддя І.В. Склярська