Постанова 4806 № 307/644/25

Справа № 307/644/25 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18.08.2025 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП за його апеляційною скаргою на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2025 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2025 року накладено на ОСОБА_1 за ст. 204-1 ч. 2 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605 гривень 60 копійок судового збору. Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 , 19 лютого 2025 року, близько 02 год. 15 хв., на напрямку 256 прикордонного знаку в межах прикордонної смуги (територія Тячівського району Закарпатської області), на відстані 800 метрів від лінії державного кордону, поза пунктами пропуску через державний кордон, незаконно, разом з іншими особами, намагався перетнути державний кордон з України до Румунії, чим порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України». Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.204-1 КУпАП, провадження у справі закрити із-за відсутності складу адміністративного правопорушення. Вважає оскаржувану постанову суду незаконною у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, яка розглянута без з`ясування та встановлення дійсних обставин справи без його участі, виключно по матеріалам органу, що склав протокол про адміністративне правопорушення. Зазначає, що жодного наміру перейти кордон він не мав і не думав над цим. Стверджує, що обходив прикордонний блок пост для того щоб його не затримали та не передали військовослужбовцям з ТЦК і не відправили у військову частину, так як його вже затримували і відправили по різним частинам, які йому вдалося покинути і він в ту ніч їхав додому всякими обхідними шляхами. Щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення зазначає, що справу розглянуто без його участі, про який належним чином не був повідомлений, копії оскаржуваної постанови не отримував. Про те, що його притягнуто до адміністративної відповідальності дізнався від знайомого адвоката - 12.03.2025. Просить поновити такий. В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином був повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відповідно до ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи. Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність судового рішення апеляційний суд відхиляє, враховуючи такі обставини. Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. У відповідності зі ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, за спробу незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення. Не дивлячись на наведені в апеляційній скарзі доводи, які викладені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, підтверджується зібраними у справі про адміністративне правопорушення й розглянутими в судовому засідання доказами, яким дана правильна юридична оцінка. Згідно даних, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 289433 від 19 лютого 2025 року, вбачається, що 19 лютого 2025 року, близько 02 год. 15 хв., прикордонним нарядом «Група Реагування» на напрямку 256 прикордонного знаку в межах прикордонної смуги (територія Тячівського району Закарпатської області), на відстані 800 метрів від лінії державного кордону було виявлено гр.України ОСОБА_1 спільно з гр.України ОСОБА_2 при спробі незаконного перетину державного з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон, у складі групи осіб, чим порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються: даними вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 289433 від 19.02.2025; письмовими поясненнями інспектора відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Мукачівського прикордонного загону ОСОБА_3 від 19.02.2025, з яких слідує, що 19.02.2025 перебуваючи у прикордонному наряді «Група Реагування», близько 02 год. 15 хв. від п/н «ОКСТЗ» надійшла доповідь про спостереження на напрямку 256 прикордонному знаку, 800м до державного кордону, 2-х осіб в сторону державного кордону, після чого під час перевірки напрямку 256 ПЗ, було виявлено гр.України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , жителі Закарпатської області, які шукали можливість покинути країну незаконним способом, фототаблицею виявлених доказів щодо підготовки до незаконного перетину державного кордону з України до Румунії через р.Тиса, мешканцями Закарпатської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та іншими зібраними доказами по справі. Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його винуватість у вчиненні, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення. Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП настає у випадку перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 , 19.02.2025 близько 02 год. 15 хв. спільно з громадянином України ОСОБА_2 , які в умовах воєнного стану, здійснили спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України в напрямку 256 прикордонного знакув межах контрольованого прикордонного району території Тячівського району Закарпатської області на відстані 800 метрів до лінії державного кордону, внаслідок чого ОСОБА_1 був виявлений та затриманий, що виразилось у вчиненні активних дій спрямованих ним на порушення встановленого порядку та правил перетинання державного кордону України в Румунію поза межами встановлених шляхів сполучення без проходження прикордонного контролю (особа призовного віку, не маючи документів на право перетинання державного кордону передбачених п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України) у складі групи осіб. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспектор відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Мукачівського прикордонного загону ОСОБА_3 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилався апелянт. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що інспектор відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Мукачівського прикордонного загону ОСОБА_3 діяв у межах наданих йому повноважень. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_1 , тобто без з`ясування та встановлення дійсних обставин справи, апеляційний суд відхиляє, оскільки вони не спростовують факту вчинення останнім адміністративного правопорушення і не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови. При оцінці доводів ОСОБА_1 у цій частині, апеляційний суд бере до уваги, зокрема те, що останній був достатньо проінформований, що відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення, що підтверджується його особистим підписом у ньому, при цьому, йому також було відомо, що справа про адміністративне правопорушення розглядатиметься у Тячівському районному суді Закарпатської області, про що свідчать подані заяви ОСОБА_1 від 19.02.2025 про розгляд справи без його участі, та про отримання електронних повісток на мобільний номер його телефону, тому доводи у цій частині не є підставою для скасування постанови судді, оскільки за наявної сукупності наведених вище доказів, відсутність ОСОБА_1 у судовому засіданні не вплинула на доведеність його вини у вчиненні правопорушення та на законність накладення на нього адміністративного стягнення. Посилання ОСОБА_1 на те, що він обходив прикордонний блок пост для того щоб його не затримали та не передали військовослужбовцям з ТЦК і не відправили у військову частину, так як його вже затримували і відправили по різним частинам, які йому вдалося покинути і він в ту ніч їхав додому всякими обхідними шляхами, апеляційний суд не приймає до уваги. При цьому, апеляційний суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні належним чином завірені докази, документи, які б підтверджували вказаний факт та такі не додано ОСОБА_1 до апеляційної скарги. Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину. Доводи апелянта про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере. Варто зазначити, що ОСОБА_1 дії працівників прикордонної служби щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, суду не скеровував. При цьому, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , в якій зазначено, що свою провину визнає в повному обсязі. Заперечення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, не спростовує правильних висновків суду першої інстанції про доведеність його вини у скоєному, і апеляційним судом оцінюються як форма захисту. Отже, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення - як спроба перетину державного кордону України у складі групи осіб будь-яким способом, повністю охоплюється диспозицією ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи. З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції, ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, а адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, і є мінімальним, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана ОСОБА_1 апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага