Постанова 4806 № 307/1809/24

Справа № 307/1809/24 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26.12.2024 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 травня 2024 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до спеціального фонду Державного бюджету України 605,60 (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) судового збору. Відповідно до постанови суду, - 07 квітня 2024 року о 12 год. 00 хв. на східній околиці населеного пункту Солотвино на напрямку прикордонного знаку №290 (територія Солотвинської об`єднаної територіальної громади Тячівського району, Закарпатської області) на відстані 1000 метрів до лінії державного кордону, в районі залізничного вокзалу, в межах прикордонної смуги, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» від відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії, поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а саме спроба незаконного перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України. Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вказує на те, що висновки суду, викладені у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що сам факт перебування особи поблизу державного кордону України не є свідченням того, що вона має намір на незаконне його перетинання будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, тим паче за відсутності переконливих доказів вчинення протиправних дій. Зазначає, що перебування на залізничному вокзалі, який знаходиться у межах населеного пункту, ніяким чином не вказує на намір особи на перетин державного кордону, навіть більше того, відсутність відповідних намірів підтверджується квитком у зворотному напрямі, а саме на потяг Солотвино-1-Київ. Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що участі у розгляді справи не брав, оскільки смс на мобільний телефон надійшло 01.05.2024 о 10.30, про необхідність явки до суду на 01.05.2024 о 11.00 год, тобто за менше ніж 30 хв до судового засідання. Після чого,01.05.2024 року о 17.59 хв.на його мобільний телефон надійшло смс повідомлення, про необхідність явки до суду на 02.05.2024 о 09 год00 хв тобто менше ніж за 15 годин до судового засідання. Враховуючи те, що він проживає у м. Києві, що складає понад 800 км до м. Тячів, то такі короткі інтервали між інформуванням про судове засідання та необхідністю явки є об`єктивно недостатніми для прибуття. Просить поновити строк на апеляційне оскарження. До початку судового засідання від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності. Апеляційну скаргу підтримує повністю та просить її задовольнити. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відповідно до ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, її розгляд проведено судом першої інстанції без участі останнього, а дані про належне виконання судом першої інстанції вимог ст. 285 КУпАП у матеріалах справи відсутні, тому причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнаються поважними, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню. Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність судового рішення апеляційний суд відхиляє, враховуючи такі обставини. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, за спробу незаконного перетину державного кордону України - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення останнімцього адміністративного правопорушення. Не дивлячись на наведені доводи ОСОБА_1 , які викладені ним в апеляційній скарзі, наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, підтверджується зібраними у справі про адміністративне правопорушення й розглянутими в судовому засідання доказами, яким дана правильна юридична оцінка. Згідно даних, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № №147662 від 07.04.2024 вбачається, що ОСОБА_1 07.04.2024 о 12 год. 00 хв. на східній околиці населеного пункту Солотвино на напрямку прикордонного знаку №290 (територія Солотвинської об`єднаної територіальної громади Тячівського району, Закарпатської області) на відстані 1000 метрів до лінії державного кордону, в районі залізничного вокзалу, в межах прикордонної смуги, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» був виявлений та затриманий за спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза пунктом пропуску через державний кордон України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. ст. 9, 12 ЗУ «Про державний кордон України» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються протоколом про адміністративне затримання від 07.04.2024, протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 07.04.2024, письмовими поясненнями працівника прикордонної служби ОСОБА_2 від 07.04.2024 та іншими матеріалами справи. Вищенаведені докази, є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його винуватість у вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення. Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 останнім не надано. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які б давали підстави вважати, що інспектор прикордонної служби 1 категорії групи моніторингу обстановки відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що інспектор прикордонної служби 1 категорії групи моніторингу обстановки відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 діяв у межах наданих йому повноважень. Разом з тим, під час розгляду апеляційної скарги, не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших незаконних дій при його затриманні, що призвело до визнання ним вини у вчиненні адміністративного правопорушення та підписання складених щодо нього матеріалів. Між тим, апеляційний суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 оскаржував незаконні, на його думку, дії працівників прикордонної служби, які склали відносно останнього протокол про адміністративне правопорушення у передбачений законом спосіб. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що працівники прикордонної служби були упередженими під час затримання ОСОБА_1 і в них були підстави для його обмови, а також про те, що працівники прикордонної служби є зацікавленими в результатах розгляду справи. Окрім того, зі змісту протоколу вбачається, що у ньому зазначені всі необхідні й передбачені ст. 256 КУпАП відомості і будь-яких фактів невідповідності складеного щодо ОСОБА_1 протоколу вимогам цієї норми права не встановлено. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості викласти у протоколі або окремо свої заперечення щодо викладених у протоколі фактів, надати власні пояснення з приводу причин його знаходження 07.04.2024 в районі 290 прикордонного знаку, однак таких заперечень чи пояснень не виклав, що на переконання апеляційного суду свідчить про непослідовність позиції останнього та підтверджує той факт, що відповідна версія виникла вже на стадії судового розгляду після отримання правової допомоги з метою уникнення відповідальності. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення є належним та допустимим доказом у справі та обґрунтовано покладений судом в доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що сам факт перебування особи поблизу державного кордону України не є свідченням того, що вона має намір на незаконне його перетинання будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, тим паче за відсутності переконливих доказів вчинення протиправних дій, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважати, що вказані доводи спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що в апеляційній скарзі відсутні посилання на конкретні докази та обставини, які б підтверджували вказані факти та спростовували б висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що перебування на залізничному вокзалі, який знаходиться у межах населеного пункту, ніяким чином не вказує на намір особи на перетин державного кордону, навіть більше того, відсутність відповідних намірів підтверджується квитком у зворотному напрямі, а саме на потяг Солотвино-1-Київ, з огляду на таке. Відповідно до диспозиції частини першої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , суть вчиненого ним правопорушення полягає у спробі незаконного перетину державного кордону України поза пунктом пропуску. Згідно ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Отже, ознакою об`єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною першою статті 204-1 КУпАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи мешканцем м. Київ, знаходився 07.04.2024 у контрольованому прикордонному районі на напрямку прикордонного знаку № 290, на східній околиці населеного пункту Солотвино (територія Солотвинської об`єднаної територіальної громади Тячівського району, Закарпатської області) на відстані 1000 метрів до лінії державного кордону, в районі залізничного вокзалу, в межах прикордонної смуги, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважити, що ОСОБА_1 мав намір здійснити спробу незаконного перетину державного кордону. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 07.04.2024 у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено крім паспорта для виїзду за кордон, грошових коштів, посвідчення водія, мобільного телефону - був ще виявлений гідрокостюм чорно-сірогосинього кольору розміру М (50). Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину. Отже, доводи апеляційної скарги, у тому числі про те, що матеріалами справи не доведено наявність у ОСОБА_1 умислу на незаконний перетин державного кордону України, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та, на думку апеляційного суду, є спробою уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. За таких обставин, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності є підтвердженням в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, судом першої інстанції під час розгляду справи вимоги ст. 279, 280 КУпАП дотримано, доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, а адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага