Постанова Львівський апеляційний суд № 462/2276/25

Справа № 462/2276/25 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І. Провадження № 22-ц/811/1626/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2025 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря Хоцяновича О.В., з участю: представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 15 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Попович Юлія Олегівна, про визнання недійсним договору дарування, встановив: У березні 2025 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , укладеного між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Ю.О. за реєстровим №1120, та скасування проведеної на підставі цього договору державної реєстрації права власності на вказану частку квартири за ОСОБА_3 . Позивач зазначав, що оспорюваний договір є фіктивним і був укладений з метою уникнення звернення стягнення на належне відповідачу ОСОБА_1 майно в рахунок погашення боргу за договорами позики, укладеними між ними. 14.04.2025 року позивач ОСОБА_5 подав до суду заяву, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення заборони на відчуження нерухомого майна, а саме: 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 . Свою заяву позивач обґрунтовував тим, що предметом позову є визнання недійсним договору дарування, як фраудаторного правочину, з метою подальшого звернення стягнення на вказане майно для погашення заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем (позикодавцем). За позицією позивача, враховуючи попередню недобросовісну поведінку відповідача, у нього є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_3 може вчинити дії, спрямовані на відчуження вказаного майна, що значно утруднить захист прав та інтересів позивача, оскільки буде вимагати пред`явлення нового позову до нового власника. При цьому, повідомляє, що ухвалою Самбірського районного суду Львівської області від 18 березня 2025 року відкрито провадження у справі №455/523/25 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ТОВ «Пелет Груп Ест» про стягнення боргу за договором позики. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15 квітня 2025 року заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено. Накладено заборону на відчуження нерухомого майна, а саме: на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право 45716784, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 24715446101, що належить на праві власності ОСОБА_3 . Ухвалу суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що між ним ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_5 було укладено договір позики №1109/8 від 11.09.2020 року з додатком №1 від 25.09.2021 року та договір позики №0810/3 від 08.10.2021 року. Зазначає, що від моменту укладення договорів він сумлінно виконував свої договірні зобов`язання включно до березня 2022 року, що підтверджується відповідними банківськими документами, які долучені до відзиву на позовну заяву, проте, в подальшому, це стало ускладненим у зв`язку з особистими обставинами (мобілізацією до Збройних Сил України), про що було повідомлено позивача. Окрім того, зазначає, що зобов`язання за договорами позики забезпечені порукою, однак, позивач не звертався до поручителів про виконання зобов`язань за договорами поруки. Додає, що станом на момент укладення оспорюваного договору дарування, погашення позик за договорами відбувалося у визначені договорами строки. В судове засідання апеляційного суду позивач не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено у його відсутності. Заслухавши пояснення сторони відповідачів в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Таким чином, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17). Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Окрім того, необхідно зазначити, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦК України). Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі №910/12404/21). Судом встановлено, що предметом спору в даній справі є визнання недійсним договору дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , укладеного між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального закону й те, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є назване вище нерухоме майно, щодо якого вжито заходи забезпечення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки зміна власника спірного нерухомого майна у випадку реалізації відповідачкою свого права на розпорядження належним їй на праві власності нерухомим майном може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду по суті вирішення даного питання і не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд ухвалив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 15 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 28 серпня 2025 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич