Постанова 4856 № 296/2586/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 296/2586/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Адамович О.Й. Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 27 серпня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. , секретар судового засідання: Гавриленко І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 04.03.2025 №78. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12.06.2025 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що постанова про накладення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення прийнята без повного з`ясування всіх обставин справи, а також за відсутності в діях позивачки складу адміністративного правопорушення. Так, інформація на фасадній конструкції яка розміщена на нежитловому приміщенні розташованого за адресою: АДРЕСА_1 не може вважатися рекламою оскільки вона не вказує на конкретну, індивідуально визначену особу, ідею або на конкретний, індивідуально визначений товар, та не формує ніякої обізнаності та інтересу про таку особу, ідею або конкретно визначений товар, а тому не потребує отримання спеціального дозволу на її розміщення. Крім того, подання заяви про реєстрацію торговельної марки ANDI, надає право заявнику використовувати її на вивісці на підставі укладеного ліцензійного договору. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що 18.02.2025 о 11:00 за адресою АДРЕСА_1 було виявлено, що ФОП ОСОБА_1 організувала самовільне розміщення засобів зовнішньої реклами на фасаді будівлі, інформації щодо погодження торгової марки не надано, чим порушено п.5 ч.1 ст. 16 Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 №2807-IV (Закон №2807-IV) та п.5 р.4 «Правил благоустрою території Житомирської міської ОТГ», затверджених рішенням Житомирської міської ради від 23.09.2011 №286 (Правила №286). Жодних повідомлень про розміщення інформаційної вивіски «ANDI» у встановленому порядку не надходило, паспорт опорядження фасаду не оформлено. Також вказав, що на момент подачі позовної заяви та апеляційної скарги, знак для товарів та послуг «ANDI» так і не зареєстровано у встановленому законом порядку. Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити. Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 18.02.2025 провідним спеціалістом сектору з питань благоустрою Муніципальної інспекції Житомирської міської ради Дем`янець Н.Ю. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП, відповідно до якого 18.02.2025 близько 11:00 у м. Житомирі за адресою м. Житомир, вул. Б. Лятошинського, 2 було виявлено, що ФОП ОСОБА_1 організувала самовільне розміщення засобів зовнішньої реклами на фасаді будівлі, інформації щодо погодження торгової марки не надано, чим порушено п.5 ч.1 ст. 16 Закону №2807-IV та п. 5 р. 4 Правил №286, відповідальність за що передбачено ст. 152 КУпАП. 04.03.2025 адміністративною комісією при виконавчому комітеті Житомирської міської ради, за відсутності ОСОБА_1 , розглянуто справу за вказаним протоколом та винесено постанову №78, якою позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. Позивач не погодилась із вказаною постановою та звернулась до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач самовільно розмістив зовнішню рекламу, без отримання дозволу органу місцевого самоврядування. Відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови, а позивачем не надано доказів та обґрунтувань протилежного. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад. Частиною 1 статті 218 КУпАП встановлено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема статтями 149-152 цього Кодексу. Згідно із ст.152 КУпАП, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2807-IV, благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону №2807-IV на об`єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо. Відповідно до п. 5 розділу 4 Правил №286 суб`єктам підприємницької діяльності забороняється самовільне розміщення засобів (об`єктів) зовнішньої реклами, (організація самовільного розміщення, допущення розміщення); самовільне розміщення інформаційних засобів (вивісок) на території міста, організація розміщення, допущення розміщення без погоджувальних документів (зареєстрованого повідомлення). Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР (Закон № 270/96-ВР) реклама - інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару. Згідно п.9 ч. 1 ст. 1 Закону № 270/96-ВР зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Частиною 1 ст. 9 Закону № 270/96-ВР передбачено, що реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу. За приписами Порядку розміщення інформаційних засобів в місті Житомирі, затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 22.12.2016 №1164, інформаційний засіб вивіска чи табличка елемент на будівлі, будинку або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будівлі, будинку або споруди не вище першого поверху, або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користуванні особі приміщення (крім випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів до придбання товару або іншої інформації, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес щодо такого товару, загальною площею до 3,0 кв. метрів, який не є рекламою. Пунктом 4.1. Порядку передбачено, що інформаційний засіб розміщується юридичною або фізичною особою-підприємцем після отримання зареєстрованого уповноваження органом Повідомлення. Отримання зареєстрованого Повідомлення про розміщення інформаційного засобу здійснюється через Центр надання адміністративних послуг Житомирської міської ради. Встановлено, що правопорушення за яке позивача притягнуто до відповідальності згідно оскаржуваної постанови, полягає в тому, що ОСОБА_1 організувала самовільне розміщення засобів зовнішньої реклами на фасаді будівлі, а саме за адресою АДРЕСА_1 розмістила вивіски у кількості 2 штук із зазначенням «ANDI» та відповідним графічним елементом. В апеляційній скарзі позивач стверджує, що вивіска «ANDI», на якій зображується знак для товарів і послуг, не є рекламою у розумінні п.15 ч.6 ст.1 Закону № 270/96-ВР, а тому не потребує отримання дозволу на розміщення реклами. Такі доводи позивача колегія суддів розцінює критично. Так, згідно із ч. 6 ст. 9 Закону № 270/96-ВР вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, комерційне (фірмове) найменування, торговельну марку, що правомірно використовується цією особою, належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, на якому розміщено власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу до такого приміщення, не вважається рекламою. Відповідно до абзацу 4 ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 року №3689-ХІІ (Закон №3689-ХІІ) зареєстрована торговельна марка торговельна марка, на яку видано свідоцтво або яка має міжнародну реєстрацію, що діє на території України. Згідно із ч. 3 ст. 5 Закону № 3689-XII набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Відповідно до п. 1 ст.13 Закону № 3689-XII одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва НОІВ здійснює державну реєстрацію торговельної марки, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Порядок ведення Реєстру і склад відомостей, що містяться в Реєстрі, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. В обґрунтування власної позиції позивач посилається на положення ст.16 Закону №3689-ХІІ за змістом яких права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом. Використанням торговельної марки визнається: нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення). Частиною 1 ст. 8 Закону № 3689-XII передбачено, що датою подання заявки є дата одержання НОІВ матеріалів, що містять принаймні: клопотання у довільній формі про реєстрацію торговельної марки, викладене українською мовою; відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою; достатньо чітке зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявляється торговельна марка, викладений українською мовою. Право використання торгівельної марки пов`язано з видачею свідоцтва. Подання заявки визначає лише дату початок дії прав, що випливають зі свідоцтва. Метою отримання свідоцтва є саме відрізнення товарів та послуг одних осіб від товарів або послуг інших осіб. У свою чергу, метою реклами є оприлюднення інформації про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару. Отже, віднесення оригінальної назви (позначки) до торгівельної марки (знаку для товарів і послуг) або до рекламної вивіски залежить від реєстрації торгівельного знака та видачі відповідного свідоцтва, а не від подання заявки про державну реєстрацію. Гарантований Законом захист прав на знаки для товарів і послуг діє ретроспективно від моменту реєстрації і видачі свідоцтва до моменту подання заявки виключно з метою захисту прав суб`єкта, проте не є тотожним офіційній реєстрації з видачею свідоцтва про право суб`єкта на відповідний знак. Інформацію про реєстрацію торгової марки позивачем не надано. Таким чином, конструкція із зазначенням «ANDI» та відповідним графічним елементом, за відсутності жодної інформації про найменування суб`єкта, графік роботи тощо може слугувати виключно для привернення уваги потенційних клієнтів, що не можна ідентифікувати як інформаційний засіб. Відтак, у даному випадку такі конструкції мають ідентифікуватись як засоби зовнішньої реклами. Відомостей щодо узгодження розміщення рекламних засобів на фасаді з власником приміщення чи оформлення дозвільних документів на розміщення зовнішньої реклами за адресою вул. Б. Лятошинського, 2 не надано. Крім того, з визначення, наведеного у ч. 6 ст. 9 Закону № 270/96-ВР вбачається, що інформація про найменування особи чи торговельну марку повинна бути розміщена на вивісці чи табличці всередині приміщення або на зовнішній поверхні будівлі. Саме за цих умов Закон виключає таку інформацію з предмету свого регулювання. Проте, встановлена позивачем конструкція на фасаді будівлі не є ні вивіскою, ні табличкою, що унеможливлює посилання на вищевказану норму Закону. З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказані вивіски на приміщені розміщені самовільно. Відтак, позивача правомірно притягнуто до відповідальності за ст.152 КУпАП згідно оскаржуваної постанови відповідача, а тому суд не знаходить підстав для скасування такої постанови. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 червня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.