Постанова 4854 № 420/3920/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/3920/25 Перша інстанція суддя Бутенко А.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Яковлєва О.В., суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії- В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги до Головного управління Національної поліції в Одеській області, щодо: - визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2018 рік у кількості 14 днів, за 2019 рік - у кількості 14 днів, за 2020 рік - у кількості 14 днів, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в поліції; - зобов`язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2018 рік у кількості 14 днів, за 2019 рік - у кількості 14 днів, за 2020 рік - у кількості 14 днів, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в поліції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року задоволено позовні вимоги, а саме: - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2020 роки у кількості 42 дні, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби; - зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2020 роки у кількості 42 дні, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що станом на час звільнення позивача з поліції виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій не передбачалась чинним законодавством. Крім того, апелянт наголошує, що у межах спірних правовідносин позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області. Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 від 12 квітня 2018 року, ОСОБА_1 набув статусу учасника бойових дій з правом на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій Наказом № 91 о/с від 27 січня 2020 року позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням. При звільненні позивачу не була нарахована та виплачена компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Одеській області із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2018 рік у кількості 14 днів, за 2019 рік - у кількості 14 днів, за 2020 рік - у кількості 14 днів. Листом від 26 листопада 2024 року відповідач повідомив, що відповідно до ст. 83 КЗпП та ст. 24 ЗУ «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР, компенсації за невикористані додаткові відпустки, як учаснику бойових дій поліцейським на дату звільнення ОСОБА_1 не передбачено. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом. За наслідками з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як позивач у межах спірних правовідносин має право на отримання компенсації за невикористані дні додаткові відпустки за 2018-2020 роки, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Згідно із п. 12 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про відпустки» від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР, передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Відповідно до ст. 16-2 ЗУ «Про відпустки», учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Тобто, зазначені вище норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію». Відповідно до ст. 92 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Згідно з ч. 1 4 ст. 93 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до ч. 8 11 ст. 93 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Наказом Міністерства внутрішніх справ від 6 квітня 2016 року № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260). Так, приписами п. 8 розділу III Порядку № 260 визначено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць. Водночас, положеннями абз.7, 8 п. 8 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. До того ж, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності бездіяльності Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій. В даному випадку, позивачем не використано додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій, за період служби з 2018 по 2020 рік, передбачену ст. 16-2 ЗУ «Про відпустки». Між тим, як вбачається з аналізу вищезазначених норм права, у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 ЗУ «Про відпустки» і ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Отже, положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують і не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 травня 2020 року, у справі № 360/4127/19, від 14 квітня 2021 року, у справі № 620/1487/20, від 29 квітня 2021 року, у справі № 200/602/20-а, від 31 травня 2021 року, у справі № 200/13837/19-а, від 11 листопада 2021 року, у справі № 200/1175/20-а. Таким чином, позивач, як учасник бойових дій, має право на грошову компенсацію за невикористану відпустку, передбачену ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Враховуючи викладене, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачеві грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку. Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. При цьому, згідно ч. 1 ст. 233 КАС України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. Згідно ч. 2 ст. 233 КАС України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). В свою чергу, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01 липня 2022 року, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, обмежено право на звернення до суду для вирішення трудового спору тримісячним строком. Між тим, з огляду на принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що поширення дії ч. 1 ст. 233 КЗпП України, в редакції ЗУ № 2352-IX від 01 липня 2022 року, можливе тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. Тобто, до 19 липня 2022 року строк звернення з позовом до суду про стягнення заробітної плати не був обмежений будь-яким строком. Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2023 року, яку залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, у зразковій справі № 260/3564/22. Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про стягнення грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за період служби, оскільки спірні правовідносини виникли до 19 липня 2022 року. Між тим, відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року - без змін. Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Національної поліції в Одеській області. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Яковлєв Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук