Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/1382/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/1382/25 Перша інстанція суддя Гордієнко Т. О. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Яковлєва О.В., суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії- В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги до Військової частини НОМЕР_1 , а саме: - визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку 14 січня 2025 року по виплаті індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, з врахуванням 01 січня 2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення; - зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку 14 січня 2025 року по виплаті індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, з врахуванням 01 січня 2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року задоволено позовні вимоги, а саме: - визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку 14 січня 2025 року по виплаті індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, з врахуванням 01 січня 2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення; - зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку 14 січня 2025 року по виплаті індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, з врахуванням 01 січня 2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позовних вимог, так як проходження військової служби регулюється нормами спеціального законодавства. Крім того, на виконання рішення суду у справі № 400/14920/23, відповідачем нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 83179,40 грн, що на думку апелянта, свідчить про відсутність вини відповідача, як роботодавця в розумінні ст. 116 КЗпП України. Також, в апеляційній скарзі зазначається про недоцільність задоволення позовних вимог щодо зобов`язання здійснити виплату компенсації втрати частини доходів в умовах воєнного стану, з огляду на обмежені фінансові ресурси Міністерства оборони України. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач з червня 2000 року по 18 червня 2023 року проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17 червня 2023 року №153, з 18 червня 2023 року ОСОБА_1 виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року по справі № 400/14920/23 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням 01 січня 2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. На виконання рішення суду відповідачем 14 січня 2025 року нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, з врахуванням 01 січня 2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення у розмірі 83179,40 грн. 17 січня 2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення. Відповіді на заяву позивачем не отримано. В свою чергу, бажаючи отримати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як позивач має право на отримання спірної компенсації, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Згідно ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення) та сума індексації грошових доходів громадян. Згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин позивач бажає отримати компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а саме сум індексації грошового забезпечення, що виплачені позивачу у січні 2025 року на виконання судового рішення. Між тим, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, зокрема у випадку порушення строків виплати індексації грошових доходів громадян. В свою чергу, виплата громадянам суми компенсації має провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. При цьому, право особи на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати набувається особою незалежно від обставин та підстав виплати доходу, право на отримання якого виникло у особи в минулому. Тобто, факт виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду не позбавляє позивача права на отримання спірної компенсації, так як відповідні нарахування індексації грошового забезпечення, право на отримання яких позивачем підтверджено рішенням суду, мали здійснюватися щомісячно з виплатою позивачу грошового забезпечення. В свою чергу, протиправне невиконання зазначеного обов`язку відповідачем тягне за собою негативні наслідки у вигляді додаткового обов`язку з виплати спірної компенсації. При цьому, колегія суддів зазначає, що ст. 3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» чітко визначено формулу, яка має застосовуватись при обрахунку розміру спірної компенсації. В той же час, стосовно доводів апелянта щодо необхідності збереження фінансових ресурсів виділених для матеріально-технічного та фінансового забезпечення ЗСУ, в умовах дії воєнного стану, колегія суддів зазначає наступне. У рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2). Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Таким чином, колегія суддів зазначає, що відсутність коштів у відповідача для виплати спірної компенсації не може бути підставою для відмови у задоволенні зазначених позовних вимог. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог. В свою чергу, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року без змін. Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Яковлєв Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук