Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/12440/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12440/25 Суддя першої інстанції - Лісовська Н. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Дегтярьової С.В., суддів Крусяна А.В., Яковлєва О.В., розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №400/12440/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати індексації грошовою забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України з 28 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням 01 січня 2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення; - зобов`язати провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України з 28 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням 01 січня 2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення в сумі 45 913,17 грн, компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, включно з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року позовні вимоги задоволені частково. Суд: - визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати індексації грошовою забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України з 28 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням 01 січня 2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення; - зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України з 28 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням 01 січня 2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення в сумі 45 913,17 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив. Представник апелянта в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №400/12440/25. 09 березня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 03 квітня 2026 року справа призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов. Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 безперервно проходив військову службу у Збройних Силах України в період з 26 липня 1996 року по 22 жовтня 2025 року. Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому укладу) від 10 березня 2017 року №68 ОСОБА_1 був увільнений від посади у Військовій частині НОМЕР_1 та призначений командиром зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 . Пунктом 5 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 березня 2017 року №62 з 27 березня 2017 року ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та убув для подальшого проходження військової служби у Військову частину НОМЕР_1 . Відповідно до п. 1 наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 08 травня 2019 року №208 ОСОБА_1 був увільнений від займаної посади у Військовій частині НОМЕР_1 та призначений старшим офіцером відділу бойової підготовки Повітряних Сил Управління бойової підготовки Головного управління підготовки Збройних Сил України. Згідно п. 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 червня 2019 року №125 з 04 червня 2019 року ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. Пунктом 5 наказу начальника Головного управління підготовки Збройних Сил України - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 05 червня 2019 року ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу Головного управління підготовки Збройних Сил України та перебував на грошовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України. Відповідно до п. 11 §2 наказу Начальника головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 03 січня 2020 року №2 ОСОБА_1 увільнений від займаної посади та призначений до Головного управління доктрин та підготовки Генерального штабу Збройних Сил України. Згідно п. 6 наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 03 квітня 2020 року №3 з 03 квітня 2020 року ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу Головного управління доктрин та підготовки Генерального штабу Збройних Сил України. Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 19 вересня 2020 року №296 ОСОБА_1 увільнений від посади в Головному управлінні підготовки Збройних Сил України та призначений командиром зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 . Згідно п. 2 наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 30 вересня 2020 року №125 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу Головного управління доктрин та підготовки Збройних Сил України. Пунктом 9 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 жовтня 2020 року №209 з 01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Пунктом 3 §2 наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 13 жовтня 2025 року №781 відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Відповідно до п. 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 жовтня 2025 року №265 з 22 жовтня 2025 року ОСОБА_1 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . За перiод проходження ОСОБА_1 . вiйськової служби у період з 01 січня 2016 року по 27 березня 2017 року відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. 25 жовтня 2025 року ОСОБА_1 направив лист до командира Військової частини НОМЕР_1 (цінний лист з штриховим кодовим ідентифікатором №5521400040000 від 25 жовтня 2025 року, отримано відповідачем 29 жовтня 2025 року) із заявою, у якій просив провести йому перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 28 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням 01 січня 2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, включно з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. Окрім того, ОСОБА_1 просив відповідача надіслати йому витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28 березня 2017 року про зарахування ОСОБА_1 до списків особовою складу Військової частини НОМЕР_1 . Однак, відповіді на вказане звернення ОСОБА_1 так і не отримав. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальний закон, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі це Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII). Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Згідно статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. В силу статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України (далі - Закон №1282-XII). Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників (далі - Порядок №1078). Згідно п. 5 Порядку (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09 грудня 2015 року, який застосовується з 01 грудня 2015 року), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є, зокрема, перевірка правомірності бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення позивачу, та неврахування січня 2008 року як базового місяця підвищення доходу під час нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року. В даному випадку, як зазначено вище, з 01 грудня 2015 року змінилось нормативне регулювання спірних правовідносин. Тобто, з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник. Вказані норми матеріального права поширюють свою дію на всіх працівників в Україні, зокрема, й на військовослужбовців. Разом з тим, пунктом 3 постанови КМУ від 07 листопада 2007 року №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців, яка набрала чинності 01 січня 2008 року. Вказана вище постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01 березня 2018 року. Отже, відповідно до положень Порядку № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з грудня 2015 року по березень 2018 року. При цьому, колегія суддів зазначає, що зміни до Порядку № 1078, внесені постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» № 1013 від 09 грудня 2015 року, застосовуються лише з 01 грудня 2015 року, у зв`язку з чим її норми не мають зворотної дії в часі. Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року, у справі № 560/5132/21. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року. Колегія суддів також зазначає, що повноваження відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки обов`язок щодо її нарахування прямо передбачений нормами Закону №1282-XII та Порядку №1078. Доводи апеляційної скарги військової частини не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Повний текст судового рішення складений 27 квітня 2026 року. Суддя доповідач С.В. Дегтярьова Судді А.В. Крусян О.В. Яковлєв