Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/1457/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/1457/22 Перша інстанція: суддя Фульга А. П., повний текст судового рішення складено 05.04.2023, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Градовського Ю.М., Димерлія О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : У лютому 2022 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Військової служби НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо непроведення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 по 28.12.2017 року з врахуванням 01.01.2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення; зобов`язання нарахувати та виплатити індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 року по 28.12.2017 року врахувати 01.01.2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) за період з 01.01.2016 по 28.12.2017 нараховано індексацію, із використанням в якості базового місяця січня 2016 року, в той час як належним мав би бути використаний січень 2008 року для нарахування та виплату позивачу індексації його грошового забезпечення. Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи тим, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 по справі №400/1078/19 було проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. Під час розрахунку індексації відповідачем правомірно, відповідно до п. 3 постанови КМУ №1013 від 09.12.2015, базовим місяцем для її обчислення застосовано січень 2016 року. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо непроведення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 по 28.12.2017 року з врахуванням для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення січня 2008 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.12.2017 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року та виплатити суму різниці. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Військовою частиною НОМЕР_1 подано на зазначене судове рішення апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем було пропущена строк звернення до суду з цим позовом на що суд першої інстанції не звернув належної уваги та не надав цим обставинам жодної правової оцінки. Також, на думку апелянта, суд першої інстанції не врахував наявності в даному спірному випадку підстав для закриття провадження у справі, оскільки наявне судове рішення по справі №400/1078/19 яке набрало законної сили (постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019р.), у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яке позивач не оскаржував в касаційному порядку. Щодо суті позовних вимог, апелянт категорично не погоджуючись із вимогами ОСОБА_1 вказує, що на час прийняття наказу про виключення Позивача із списків особового складу та усіх видів забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 були проведені усі необхідні при звільненні розрахунки. Посилаючись на п.5 Порядку №1078, апелянт звертає увагу, що з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян, якими є також військовослужбовці, з 01.01.2016р. грошове забезпечення військовослужбовцям ЗС України відповідно до протокольного рішення КМ України №3 від 20.01.2016р. було значно збільшено за рахунок їх преміювання, що значно перевищує зростання споживчих цін (інфляцію) за вказаний період, тому індексація позивача обнулилась. Водночас, з прийняттям та набранням чинності Постанови Кабінету Міністрів України від №1013 від 09.12.2015р., запроваджено єдині підходи при проведенні індексації грошових доходів населення у разі їх підвищення починаючи з грудня 2015р., зокрема підвищення грошових доходів населення, задіяного в бюджетній сфері з урахуванням прогнозованого рівня інфляції випереджаючим шляхом за грудень 2015р, для проведення подальшої індексації доходів обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016р. відповідно до Порядку №1078. Тобто, сума нібито невиплаченої Позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01.01.2016р. по 28.12.2017р. із взяттям січня 2008р. як базовий є необґрунтованим та суперечить чинному законодавству. До того ж, апелянт звертає увагу, що позивач лише 05.02.2013р. був зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 , що також на думку відповідача у справі свідчить про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 . Позивач подав відзив на апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 , у якому вказуючи про хибність та необґрунтованість доводів скаржника, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення без змін мотивуючи тим, що судове рішення на його думку ухвалено з правильним встановленням обставин справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини або зроблені висновки про задоволення позову. Відповідач (апелянт) надав до апеляційного суду додаткові пояснення, у яких фактично виклав обставини, аналогічні окремим обґрунтуванням вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За правилами ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач у період з 1993 по 2017 рік проходив військову службу у Збройних Силах Укріїни. 28.12.2017 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №296 ОСОБА_1 якого наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.11.2017 № 484 звільнено з військової служби за станом здоров`я, відповідно до ч.6 ст.26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, з урахуванням вимог ч.8 ст.26 у запас за п. «б» з 28.12.2017 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлений на військовий облік до Первомайського ОМВК Миколаївської області. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 400/1078/19 від 19.06.2019 залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 №400/1078/19 позов ОСОБА_1 , до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови провести позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 року по 28.12.2017року; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 року по 28.12.2017 року; в решті позовних вимог відмовлено. На виконання рішення від 19.06.2019 року по справі № 400/1078/19 відповідачем нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.12.2017 року у сумі 3602,62 грн. Вважаючи, що відповідачем для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.12.2017 року у сумі 3602,62 грн. було невірно застосовано в якості базового місяця січень 2016 року, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Порядок №1078 пов`язує обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації зі зміною окладів (тарифних ставок), тому базовий місяць індексації грошового забезпечення (заробітної плати) змінюється виключно у разі підвищення посадових окладів (тарифних ставок). За вказаного, встановивши, що станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців були підвищені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008.р., суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для обчислення індексації грошового забезпечення позивачу з урахуванням базового місяця - січень 2016 року за спірний період. Суд першої інстанції вважав, що місяцем підвищення посадового окладу (базовим місяцем) позивача є січень 2008 року, тому відповідач повинен був здійснити розрахунок індексації з 01.01.2016 по 28.12.2017 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновку суду першої інстанції з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як визначено ст.43 Конституції України, кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 1282-XII, у редакції чинній на час спірних правовідносин) та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (надалі Порядок № 1078). Як встановлено ст.2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (надалі «Порядок №1078»). Згідно з п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 (застосовується з 1 січня 2016 року, до 01.01.2016 - 101) відсотка. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Колегією суддів з наявних у справі письмових доказів встановлено, що індексація грошового забезпечення за період проходження військової служби позивачем у військовій частині НОМЕР_1 , з 01.01.2016р. по 28.12.2017р. позивачу була нарахована із застосуванням в якості «базового місяця» січня 2016 року. При цьому, на переконання позивача, з яким погодився суд першої інстанції, таким місяцем у межах спірного періоду є січень 2008 року. Надаючи оцінку доводам апелянта з приводу правомірності застосування в якості «базового місяця - січень 2016 р. для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016р. по 28.12.2017р., колегія суддів звертає увагу, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, яка застосовувалася до 1 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць», яким вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової. Приписами абзацу 3 пункту 10-1 Порядку №1078 у тій же редакції передбачалось, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу. Пункт 10-2 Порядку №1078 у зазначеній редакції в свою чергу визначав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Відтак, до 1 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника. При цьому, 09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова №1013), мета якої полягала у внесенні змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників. Пунктом 2 Постанови №1013 були внесені зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, які передбачали зокрема здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Тобто, було змінено механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати, та з урахуванням яких Порядок проведення індексації перестав містити поняття «базовий місяць». Крім цього, за змістом пунктів 1, 3 Постанови №1013, було встановлено, що: підвищуються посадові оклади з 1 грудня 2015 року працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери; підвищуються з 1 грудня 2015 року на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду; у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду; міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року; для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Виходячи з викладеного, Постановою №1013 з 01 грудня 2015 року були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку №1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою №1013. У цьому контексті системний та цільовий способи тлумачення норм Постанови №1013 дають Суду підстави дійти висновку про те, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації (так би мовити «базовий місяць») саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 1 грудня 2015 року. Між тим, норми Постанови №1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став для позивача місяцем підвищення тарифних ставок (окладів), з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення («базовим місяцем»), для цілей застосування Порядку №1078 (зі змінами, внесеними Постановою №1013). Відповідач не надав суду доказів, що в грудні 2015 у позивача збільшився оклад, тому дана постанова на спірні правовідносини не розповсюджується, про що вірного висновку дійшов суд першої інстанції. Колегія суддів звертає увагу, що у розумінні приписів п.5 Порядку №1078, у редакції Постанови №1013, «базовим місяцем» при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців є місяць у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів). Отже, підставою для встановлення «базового місяця», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення індексації є підвищення посадових окладів особи, а початком відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. Нарахування ж індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. За вказаного, місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є «базовим місяцем» при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 19.05.2022 справа № 200/3859/21, від 23.03.2023 справа № 400/3826/21. Так, суд першої інстанції вірно врахував, що станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців були підвищені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008. В подальшому зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, та відповідно до якої відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців. Отже, на законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців був встановлений у січні 2008 року (постанова КМ України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб») та в подальшому такий був змінений (зріс) у березні 2018 року (постанова КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»). Колегія суддів наголошує апелянту, що визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яке вперше відбулось у січні 2008 року, - місяці, у якому відбулося збільшення розміру посадового окладу штату на підставі постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07 листопада 2007 року. З січня 2008 року по лютий 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався не підвищувався, а іншого апелянтом не доведено. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з урахуванням п.5 Порядку №1078 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.12.2017 року підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто, січня 2008 року. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано було задоволено судом першої інстанції. Позиція суду першої інстанції з якою погоджується апеляційний суд щодо необхідності застосування січня 2008 року як базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення осіб, які проходять військову службу, узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 12 травня 2022 року у справі № 200/7006/21, 23.08.2022 року по справі № 420/11641/21, від 23.03.2023р. у справі №400/3826/21. За вказаного, колегія суддів оцінює критично доводи скаржника про правомірність нарахування та виплату позивачу індексації його грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.12.2017р. із застосуванням в якості базового місяця - січень 2016р. Інші доводи апелянта, які стосуються визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період, який є спірним у даній справі, також спростовуються вищевикладеним. Відсутність бюджетного фінансування вказаної витрати не позбавляє позивача права на її отримання і не звільняє від обов`язку її виплачувати. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №206/4411/16-а). Посилання апелянта на дискреційній повноважень відповідача щодо нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям та також і визначення «базового місяця» для такого апеляційний суд оцінює критично, позаяк відповідач здійснюючи нарахування індексації немає дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону. Разом з тим, наявність у відповідача повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами. Також, судова колегія відхиляє за необґрунтованістю посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, адже редакція ст. 233 КЗпП України станом на час виникнення спірних правовідносин та до 19.07.2022р. не передбачала обмеження строку для звернення до суду з такого роду позовними вимогами. При цьому, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, який згідно з постановою КМ України від 25.04.2023р. №383 продовжено було до 30.06.2023р. Доводи про наявність визначених п.4 ч. 1 ст. 238 КАС України підстав для закриття провадження у справі колегією суддів також відхиляються, оскільки підстави про які зазначає скаржник для закриття провадження у цій справі відсутні. У межах розгляду справи №400/1078/19 суд не досліджував питання встановлення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за спірний період січень 2008р. з огляду на фактично передчасність такої вимоги станом на час розгляду справи №400/1078/19, адже на момент її розгляду відповідач ще не здійснив дій щодо нарахування такої індексації та встановити чи будуть порушені у цій частині права позивача на той час було неможливим. Інші доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Підсумовуючи усе викладене вище, переглянувши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог скаржника, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 . Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 КАС України. Апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 не підлягає задоволенню. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак враховуючи положення ч.1 ст.315, ст.316 КАС України колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у справі №400/1457/22 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач Т.М. Танасогло Судді Ю.М. Градовський О.О. Димерлій