Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/3474/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 серпня 2025 року м. Чернівці справа № 727/3474/25 провадження 22-ц/822/629/25 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Перепелюк І. Б. суддів: Кулянда М.І., Литвинюк І.Н. секретар Факас А.В. розглянувши справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « АКСІЛІУМ ФІНАНС» на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 15 травня 2025 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « АКСІЛІУМ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ТОВ « Фінансова компанія « АКСІЛІУМ ФІНАНС» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обгрунтовано наступним. Між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №КК/33218, відповідно до умов якого, банк зобов`язався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі у сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. АТ «Кредобанк» належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав кредит. Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на 08.11.2023 року становить 64414,03 грн. та складається з : простроченого тіла в сумі 34999,34 грн., прострочених відсотків в сумі 29414,69 грн. За період з 09.11.2023 року по 28.02.2025 року на суму заборгованості, відповідно до п.п.4.1., 4.2. кредитного договору нараховано відсотки за користування кредитом на 28.02.2025 року в розмірі 30789,91 грн., а всього сума заборгованості за кредитним договором складає 95203,94 грн. 08.11.2023 року у даних правовідносинах здійснено заміну кредитора у зобов`язанні з АТ «Кредобанк» на ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» на підставі договору факторингу. Відповідача ОСОБА_1 повідомлено про заміну кредитора в зобов`язанні досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань та повідомленням про заміну кредитора в зобов`язанні. 12.12.2024 року рішенням №12/12/24-1 змінено найменування з ТзОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС». 24.01.2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ ФІНАНС» та адвокатом Альховською І.Б. укладено договір про надання правничої допомоги, умовами якого погоджено гонорар адвоката в розмірі 2000 грн. за одну годину витрачену адвокатом на надання правничої допомоги. Згідно з актом наданих послуг адвокатом витрачено три години на підготовку та подання позовної заяви. Посилаючись на зазначене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №КК/33218 в розмірі 95203,94 грн., в тому числі прострочене тіло 34999,34 грн., прострочені відсотки 29414,69 грн., строкові відсотки 30789,91 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 15 травня 2025 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ ФІНАНС» просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ ФІНАНС» зазначає, що рішення суду ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт вважає помилковим висновок суду, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження надання відповідачу кредитних коштів та користування кредитними коштами, а відповідно і доказів про наявність заборгованості за кредитним договором. Крім того, в рішенні суду першої інстанції зазначено, що позивачем не було надано повний текст договору факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08.11.2023 року, що укладений між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС». Не надано доказів, які підтверджують, що ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» сплатило кошти за передані права вимоги за Договором факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами. Апелянт посилається на те, що суд формально підійшов до вирішення даного спору, не витребував від позивача необхідних документів для повного та всебічного розгляду справи. Заборгованість за кредитним договором не погашена, а зміна кредитора жодним чином не виливає на факт того, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав і заборгованість наявна донині.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що 23.09.2020 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до АТ «Кредобанк» із анкетою-заявою №33218 на отримання ліміту по кредитній картці (а.с.20), відповідно до якої, виявила бажання отримати кредит в розмірі 35000 грн. зі строком кредитування 36 місяців, з процентною ставкою 36% річних, на ціль інше. У заяві ОСОБА_1 вказала особисті дані такі як: відомості про місце проживання, сімейний стан, інформацію про зайнятість, а також доходи та витрати. Підписуючи анкету-заяву №33218 від 23.09.2020 року, відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що з умовами надання кредиту, викладеними в Пам`ятці клієнту ознайомлена та примірник Пам`ятки отримала. 23.09.2020 року між АТ «Кредобанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №КК/33218, відповідно до умов якого банк зобов`язується, в межах ліміту кредитування, встановленого у розмірі та на умовах обумовлених цим додатком, заявою-договором та чинними, на момент укладення цього додатку, умовами Правил ФО, затвердженими Рішенням Правління АТ «Кредобанк» - протокол №1269 від 28 серпня 2020 року і тарифами АТ «Кредобанк», затвердженими Рішенням Комітету з управління активами, пасивами і тарифами АТ «Кредобанк» - протокол №75/2020 від 21 серпня 2020 року, - відкрити клієнту кредитну лінію, в межах якої надавати йому грошові кошти, згідно з цим додатком, Правилами ФО та тарифами, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі, передбачені цим додатком, Правилами ФО та тарифами. Відповідно до додатку про відкриття кредитної лінії №КК/33218 від 23.09.2020 року, максимальний ліміт кредитної лінії 200000 грн., термін (строк) кредитної лінії до 22.09.2023 року (включно), тип процентної ставки фіксована, розмір процентів 36% річних, орієнтована реальна річна процентна ставка 55,10% річних, орієнтована загальна вартість кредиту для клієнта за кредитним договором становить 247383,33 грн. Згідно з п.1.3.2.6.3 Додатку, клієнт, шляхом підписання цього Додатку, надає пряму та безумовну згоду щодо прийняття будь-якого розміру поточного ліміту кредитної лінії, встановленого банком та повідомленого клієнту в порядку, визначеному п.1.3.2.6.2 цього додатку. Відповідно до п.1.3.2.7.2 додатку, клієнт, не пізніше останнього дня кожного календарного місяця, починаючи з наступного календарного місяця за місяцем, в якому виникла кредитна заборгованість, зобов`язується здійснювати погашення кредиту у сумі 5% від розміру фактичної заборгованості за кредитом станом на кінець попереднього календарного місяця (далі Мінімальний платіж), а також сплачувати банку, нараховані проценти, комісії та інші платежі, передбачені кредитним договором та/або тарифами. Згідно з п.1.3.2.7.3 додатку, клієнт зобов`язаний повністю погасити заборгованість за кредитом (кредитами), виданими в межах кредитної лінії, процентами, комісіями, неустойкою та іншими платежами, передбаченими кредитним договором не пізніше терміну, вказаного у п.1.3.2.2 цього Додатку або впродовж строку, передбаченого п.1.3.2.7.5 цього додатку. Відповідно до п.2 додатку, кредитний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами цього додатку та діє до моменту повного виконання сторонами зобов`язань за кредитним договором. 08.11.2023 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «МАРИН-ФІНАНС» укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами. Згідно із додатком №1 до договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08.11.2023 року, до ТОВ «Фінансова компанія «МАРИН-ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №КК/33218 від 23.09.2020 року в розмірі 64414,03 грн. 12.12.2024 року рішенням №12/12/24-1 учасника ТОВ «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» змінено найменування з ТзОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС». Відповідного до розрахунку заборгованості за період з 02.11.2020 року по 28.02.2025 року, виконаного ТОВ «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС», заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 28.02.2025 року становить 95203,94 грн., яка складається із: сума заборгованості за тілом кредиту (прострочена) 34999,34 грн., сума заборгованості за відсотками (строкова) 30789,91 грн., сума заборгованості за відсотками (прострочена) 29414,69 грн. Як вбачається із досудової вимоги щодо виконання договірних зобов`язань та повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні від 30.01.2024 року, ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» повідомило ОСОБА_1 про заміну кредитора у зобов`язанні за кредитним договором №КК/33218 від 23.09.2020 року з АТ «Кредобанк» на ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» та про необхідність повернення заборгованість за договором у розмірі 64414,03 грн. протягом 30-ти днів з дня отримання вказаного повідомлення, але в будь-якому випадку, не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши суддю-доповідача, сторону апелянта, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновків, що позивачем ТОВ «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ ФІНАНС» не надано доказів первинної виписки з карткового рахунку відкритого на ім`я відповідача, з якої можна було б встановити факт виконання банком договору щодо надання коштів та користування відповідачем кредитними коштами, а також наявність у неї заборгованості за кредитом. Також не надано доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі за кредитним договором №КК/33218 від 23.09.2020 року, укладеним між АТ «Кредобанк» та відповідачем ОСОБА_1 . Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За змістом ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. За змістом ст. ст. 626, 628, 638 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. Позивач зазначає, що 23.09.2020 року відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву №33218 на отримання ліміту по кредитній картці. 23.09.2020 року між АТ «Кредобанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №КК/33218, відповідно до умов якого банк зобов`язується, в межах ліміту кредитування, встановленого у розмірі та на умовах обумовлених цим додатком, заявою-договором та чинними, на момент укладення цього додатку, умовами Правил ФО, затвердженими Рішенням Правління АТ «Кредобанк» - протокол №1269 від 28 серпня 2020 року і тарифами АТ «Кредобанк», затвердженими Рішенням Комітету з управління активами, пасивами і тарифами АТ «Кредобанк» - протокол №75/2020 від 21 серпня 2020 року, - відкрити клієнту кредитну лінію, в межах якої надавати йому грошові кошти, згідно з цим додатком, Правилами ФО та тарифами, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі, передбачені цим додатком, Правилами ФО та тарифами. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Відповідно до ст. ст. 76, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ч.1 80, ч.1 ст.81, ст. 89 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21). Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребовування доказів судом у випадках, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів. Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Вищевказані процесуальні обов`язки позивачем не виконані. Зі змісту положень ст. 83 ЦПК України вбачається, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта. При цьому, згідно з пунктом 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц. Щодо факту виконання АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» своїх зобов`язань за Договором, суд зазначає, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9З акону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Позивачем не подано документ первинного бухгалтерського обліку, який би відповідав статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та підтверджував факт видачі кредиту. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитом за кредитним договором, не є документом первинного бухгалтерського обліку господарських операцій, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі N 342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. N 6-16цс15. При цьому, виписки по рахункам або касовий документ, заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі N 752/9423/15-ц, від 16.09.2020 у справі N 200/5647/18. Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем не надано до суду первинної виписки з карткового рахунку відкритого на ім`я відповідача, з якої можна було б встановити факт виконання банком договору щодо надання коштів та користування відповідачем кредитними коштами, а також наявність у неї заборгованості за кредитом. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку. Даний розрахунок складається лише з підсумкової суми заборгованості станом на 28.02.2025 року. У розрахунку не розписано ані дату та розміри нарахування відсотків, а ні дату та розмір сплачення заборгованості відповідачем (а.с.33). Тобто з наданих доказів суд навіть не може встановити, що виконуючи зобов`язання боржник визнавав умови договору. Позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу після укладення кредитного договору було видано кредит, саме в сумах заявлених позовних вимог. Розрахунок заборгованості, на які посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є не достатнім для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, не містять жодних відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору. Неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем. Отже, суду надано як докази, що підтверджують розмір заборгованості, документи, які не є документами первинного обліку, що позбавляє суд можливості встановити факт перерахування коштів, отримання їх відповідачем, виникнення та розмір заборгованості відповідача. Відтак, з огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів у АТ «Кредобанк» та наявності заборгованості, яка виникла внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору та правильність розрахунку розміру заборгованості. Щодо договору факторингу, колегія суддів звертає увагу на наступне. Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Поряд з цим згідно з абз. 1 ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1ст. 1077 ЦК України). Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до договору факторингу, укладеного між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Марин-Фінанс», до ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором. За правилом ст.514ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто за наведеним загальним правилом до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов`язанні, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов`язання. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу - на стороні кредитора - у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших. При цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов`язанні. Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Однак, як було зазначено судом першої інстанції, наданий позивачем до позовної заяви договір факторингу є неповним, оскільки надано тільки першу та останню сторінки, що не дає можливості встановити усі фактичні обставини із договору факторингу, зокрема, домовленість щодо предмету, ціни договору, підстав розірвання договору, моменту передачі права вимоги, прав та обов`язків сторін та інших обставин, які мають суттєве значення для встановлення домовленості між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС». Враховуючи зазначене, підстав для задоволення позову не вбачається, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог стороною позивача не надано. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд ухвалив : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « АКСІЛІУМ ФІНАНС» залишити без задоволення. Заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 15 травня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 26 серпня 2025 року. Судді: І.Б. Перепелюк М.І. Кулянда І.М. Литвинюк