Ухвала КАС ВС № 280/5884/24

УХВАЛА 26 серпня 2025 року м. Київ справа № 280/5884/24 адміністративне провадження № К/990/33734/25 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу Запорізької міської ради на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі №280/5884/24 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької міської ради, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької міської ради від 20 травня 2024 року №58 «Про дострокове припинення повноважень та звільнення заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради»; - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 20 травня 2024 року; - стягнути з Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 21 травня 2024 року по час постановлення рішення, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позов задоволено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник, зокрема, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував: - статті 10, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №420/718/19, від 03 жовтня 2023 року у справі №280/8088/21, від 27 червня 2024 року у справі №480/3830/22, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №688/3487/16-а; - статтю 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі №440/2017/20, від 03 жовтня 2023 року у справі №280/8088/22, від 27 червня 2024 року у справі №480/3830/22, від 22 червня 2023 року у справі №160/14672/21, від 11 квітня 2024 року у справі №280/3996/20; від 16 травня 2023 року у справі №240/44129/21, від 15 червня 2021 року у справі №140/1860/18, від 06 лютого 2020 року у справі №420/718/19; - статтю 46 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» та положення статей 13, 15, розділу IV, статті 21 розділу V Регламенту Запорізької міської ради без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №420/718/19, від 03 жовтня 2023 року у справі №280/8088/21, від 27 червня 2024 року у справі №480/3830/22, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №688/3487/16-а; Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02 липня 2020 року у справі №825/2228/18, від 31 липня 2020 року у справі №810/2474/18. Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми під час касаційного розгляду конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, а не різним застосуванням норми. Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Водночас скаржником указаних вимог не дотримано, оскільки не систематизовано, який висновок суду апеляційної інстанції щодо застосування конкретної норми права суперечить позиції Верховного Суду щодо застосування цієї норми, а також не обґрунтовано, що ця правова позиція Верховного Суду зберігає юридичну силу до спірних правовідносин, тобто має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин. Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судового рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. У касаційній скарзі скаржник посилається також на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування частини першої статті 149 Кодексу законів про працю України під час звільнення заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади на підставі статей 4, 8, 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Проте скаржник не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні конкретної норми права, та як, на його думку, ця норма повинна застосовуватися, а також не обґрунтував підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо.) Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, заявником не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції. Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. З огляду на зазначене, клопотання скаржника про зупинення виконання судового рішення Судом не вирішується. Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Запорізької міської ради на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі №280/5884/24 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя: О.Р. Радишевська