Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/19162/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/19162/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 25 серпня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Документ" на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Документ" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Документ" в особі відокремленого підрозділу філії в Республіці Польща, м.Варшава, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства "Документ" в особі відокремленого підрозділу філії в Республіці Польща, м.Варшава, щодо невидачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 01.04.2024, дійсний до 01.04.2034, орган, що видав 2110, який оформлений на ім`я ОСОБА_1 ; зобов`язати Державне підприємство "Документ" в особі відокремленого підрозділу філії в Республіці Польща, м Варшава, видати ОСОБА_1 оформлений на його ім`я паспорт громадянина України № НОМЕР_1 від 01.04.2023, дійсний до 01.04.2034, орган, що видав 2110, за місцем прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку та на підставі законодавства України, яке було чинним на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про його оформлення - 29.03.2024, тобто без пред`явлення військово-облікових документів. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року клопотання представника Державного підприємства "Документ" від 20.02.2025 задоволено. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Документ" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, з підстав видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон виготовленого на ім`я ОСОБА_1 . 03.03.2025 до суду першої інстанції від представника позивача надійшла заява, в якій просив ухвалити додаткове рішення, яким:

1. Стягнути з Державного підприємства "Документ" (код ЄДРПОУ 32735236) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені у зв`язку з розглядом справи № 560/19162/24 у суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу розмірі 24 000,00 грн. (двадцять чотири тисячі гривень 00 коп.).

2. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачену при поданні адміністративного позову суму судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яноста шість коп.). Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень за рахунок асигнувань відповідача - Державного підприємства "Документ". Повернуто ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок) гривень, відповідно до платіжного доручення №0.0.4079920185.1 від 19.12.2024. Не погодившись із прийнятою ухвалою в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, її оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що нормами КАС України не врегульоване питання розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у разі закриття провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 8 частини 1 статті 238 КАС України. 29 травня 2025 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. 03 червня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив від відповідача, в якій останній навів доводи, на підтвердження своєї позиції. 08.08.2025 року від представника позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній вказав на помилковість позиції відповідача. Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем самостійно відновлено законні права та інтереси позивача та ухвалою суду від 24 лютого 2025 року провадження у справі закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, то суд вважає за можливе повернути позивачу, сплачений при поданні позову, судовий збір, а також дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком в оскаржуваній частині з огляду на наступні обставини. Згідно пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. За приписами частини другої статті 238 КАС України у випадку закриття провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у справі було заявлено до відшкодування саме суми сплаченого судового збору й витрати на професійну правничу допомогу в першій інстанції. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 132 КАС України). Так, витрати на правничу допомогу адвоката відповідно до частини другої статті 134 КАС України підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи разом з іншими судовими витратами. Отже, ця норма відсилає до загального порядку розподілу судових витрат, що визначений статтею 139 КАС України. Апелянт вказує, що зі змісту цих норм закону, не вбачається визначення порядку розподілу судових витрат у випадку закриття провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України. Однак колегія суддів вказує, що частина восьма статті 139 КАС України дозволяє суду у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, таким чином суд першої інстанції правомірно вирішив, що на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу. В даному випадку, хоч і відповідач визнавши помилку й усунувши її, однак позивач поніс певні витрати на правову допомогу, та має право на їх відшкодування. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що за результатами розгляду справи, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 15.03.2019 по справі № 826/7778/17. Водночас, судом першої інстанції враховано, що стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24000,00 грн не є співмірним, адже розгляд справи проводився у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників і справу було закрито на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України. Слід зауважити, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Так, у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі № 520/9115/19 викладено правову позицію, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним. У постанові Верховного Суду від 04 червня 2021 року по справі № 380/887/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому розмір таких витрат належить зменшити до 1000,00 грн. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державного підприємства "Документ" залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.