Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/4289/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4289/24 Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 серпня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач/апелянт/ ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з вимогами: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 13 липня 2020 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року та березень 2018 року; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 13 липня 2020 року, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року та березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в спірний період не виплачував індексацію грошового забезпечення у відповідному розмірі. Зазначив, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій оплати праці, а її проведення у зв`язку зі зростанням споживчих цін є обов`язковою для всіх роботодавців. Щодо періоду, починаючи з 01 березня 2018 року, то відповідачем, в порушення абзаців 3, 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», не виплачено щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення включно по теперішній час. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 16 липня 2020 року з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 16 липня 2020 року з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 16 липня 2020 року за весь час затримки виплати. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок з проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців прямо передбачений Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком № 1078, а тому відповідач не мав дискреційних повноважень самостійно визначати базові місяці. Такими місяцями є січень 2008 року, коли відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 підвищено посадові оклади, та березень 2018 року, коли на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 відбулося наступне їх підвищення. Натомість відповідач, нараховуючи індексацію, обмежився застосуванням абзаців першого і другого пункту 5 Порядку № 1078, не врахувавши положення абзаців третього, четвертого та шостого цього пункту, які регулюють порядок виплати індексації у місяці підвищення доходу. Це призвело до того, що відповідач безпідставно не визначив, чи перевищував розмір підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року суму індексації, яка мала скластися на цей час. Посилаючись на усталену практику Верховного Суду, зокрема постанови від 10 вересня 2020 року у справі № 200/9297/19-а, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20 та від 12 травня 2022 року у справі № 200/7006/21, суд дійшов висновку, що січень 2008 року підлягав застосуванню як базовий місяць для індексації до березня 2018 року, а березень 2018 року як базовий для подальших розрахунків. Окрім цього, оскільки індексація є складовою частиною грошового забезпечення, її несвоєчасна виплата породжує право на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159, причому таке право виникає незалежно від того, чи була індексація попередньо нарахована, але не виплачена, чи підлягає нарахуванню за рішенням суду. У підсумку суд визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації за 2016- 2020 роки, зобов`язав його провести відповідні нарахування з урахуванням визначених базових місяців, а також здійснити виплату компенсації втрати частини доходів за весь період затримки. В апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положення Порядку № 1078 у редакції, чинній з 01 грудня 2015 року, та безпідставно визначив січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Таке тлумачення суперечить принципу дії нормативно-правових актів у часі, оскільки постанова № 1294, на яку послався суд, була ухвалена задовго до змін до Порядку № 1078, які пов`язали визначення базового місяця з фактом підвищення окладів. Крім того, відповідач наголошує, що у період з березня по листопад 2018 року індекс споживчих цін не досяг порогу індексації у 103 %, а тому відсутні підстави для нарахування індексації у цей проміжок. Також суд не дослідив, чи перевищив розмір підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року суму можливої індексації, як цього вимагає Порядок № 1078. Щодо компенсації втрати частини доходів, то апелянт вказує, що її нарахування можливе лише після фактичного нарахування та виплати індексації, чого на момент ухвалення рішення не відбулося, а тому висновки суду про зобов`язання нарахувати компенсацію є передчасними. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд. Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу та був звільнений і виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 з 16 липня 2020 року на підставі наказу військового комісара від 16 липня 2020 року. Вважаючи, що йому була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в неповному розмірі, позивач звернувся до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 13 липня 2020 року індексацію грошового забезпечення, з урахуванням відрахувань, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням базового місяця січень 2008 року та березень 2018 року. Листом від 13 вересня 2023 року № 5/1458990 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено, що з 01 січня 2016 року індексація грошового забезпечення військовослужбовцям не нараховувалась згідно з роз`ясненням Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04 січня 2016 року № 248/3/9/1/2 у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування на її виплату. Вказано, що Порядок проведення індексації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, не передбачає механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, а отже відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 липня 2020 року. Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням належного базового місяця - січень 2008 та березень 2018 року, позивач звернувся з даним позовом до суду. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Відповідно до частин першої та шостої статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Приписами частини другої статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Частиною сьомою статті 5 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078). За приписами пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Отже, індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих цін на товари і послуги внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Втім, колегія суддів наголошує, що важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін (так званий «базовий» місяць), від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого «порогу»), визначеного законом. Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує: - 101 відсоток за період до 01 січня 2016 року (частина перша статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII), в редакції, що діяла до 01 січня 2016 року); - 103 відсотки за період після 01 січня 2016 року (частина перша статті 4 Закону № 1282-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності 01 січня 2016 року). Згідно із пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, що діяла до 01 грудня 2015 року), «базовим» місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій: - підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, або - зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів. При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається «базовим» при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року № 1013 (далі - Постанова № 1013), якою внесені зміни серед іншого і до пункту 5 Порядку № 1078, з 01 січня 2016 року істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки «базовим» місяцем (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру. Під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17. Отже, базовий місяць для індексації грошового забезпечення визначається нормативно та відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на нарахування і виплату індексації грошового забезпечення з одночасним визначенням базового місяця для цієї індексації, що не є втручанням у виключну компетенцію суб`єкта владних повноважень. Аналогічні правові висновки висловив Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а. Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року, затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Сторонами не заперечується, що з січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався. Зазначена постанова діяла до дати набрання чинності (01 березня 2018 року) постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців. Відтак, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за спірний період. Таку позицію у подібних правовідносинах сформував Верховний Суд у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, яка враховується в цій справі. Проаналізувавши встановлені обставини та вказані норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що бездіяльність відповідача, яка полягала в не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, є протиправною. Крім того, відповідач не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону. Таким базовим місяцем для періоду з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року є січень 2008 року. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо позовних вимог в частині зобов`язання врахувати вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 16 липня 2020 року, колегія суддів зазначає таке. Згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 травня 2022 у справі № 380/11404/21 та від 28 вересня 2022 року у справі № 560/3965/21, для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів). Так, зміна розміру грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 № 704, що стало підставою для зміни місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям, на березень 2018 року. При цьому, для визначення правильності нарахування індексації грошового забезпечення необхідно керуватися положеннями абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078, якими врегульовано питання виплати суми індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів). Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3 пункту 5 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4 пункту 5 Порядку №1078). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5 пункту 5 Порядку №1078). До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Таким чином, якщо у місяці підвищення посадового окладу розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення, індексація не нараховується. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, індексація у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Зростання заробітної плати за рахунок інших її складових (без підвищення тарифних ставок (окладів)) не зменшує суму індексації на розмір підвищення заробітної плати. Проте у разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно враховувати розмір підвищення грошового доходу, що відбувся у зв`язку зі зміною посадових окладів, а також суму індексації у місяці підвищення грошового доходу (у березні 2018 року) з метою порівняння цих величин. Сума індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078. В той же час, відповідно до вимог Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця. З долученої до матеріалів справи довідки щодо виплаченої індексації ОСОБА_1 вбачається, що за період з березня 2018 року по 13 липня 2020 року нараховано індексацію в загальному розмірі 5 201, 80 грн. При цьому до листопада 2018 року її нарахування та виплата взагалі не здійснювались. За приписами абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен установити: - розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А); - суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); - чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21. В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253, 30 %. Отже, сума індексації грошового забезпечення, яка мала бути виплачена позивачу мала становити 4 463, 15 грн (1 762 грн - прожитковий мінімум станом на 01 березня 2018 року помножене на 253,3 % - коефіцієнт індексації). З поданих суду доказів вбачається, що відповідач за спірний період виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення, яка склалася внаслідок перевищення порогу індексації в розмірі 103 %, зважаючи, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року був меншим за суму індексації грошового забезпечення, яка склалася в тому місяці. Хоча, в силу абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, зобов`язаний був виплачувати фіксовану індексацію грошового забезпечення розміром: 4 463, 15 грн щомісяця як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Відповідач неправильно визначив розмір можливої індексації грошового забезпечення, оскільки у розрахунках не застосував січень 2008 року в якості базового місяця, внаслідок чого позивача позбавлено права на отримання належної індексації грошового забезпечення. Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 16 липня 2020 року включно із застосуванням базового місяця - березень 2018 року та зобов`язання нарахувати та виплатити таку індексацію. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про їх обґрунтованість. Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядк проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою від 21 лютого 2001 року № 159, встановлюють, що у разі затримки виплати нарахованих доходів на один і більше календарних місяців особа має право на компенсацію втрати частини доходів, незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, чи підлягають донарахуванню за рішенням суду. Індексація є невід`ємною складовою грошового забезпечення, і у разі її несвоєчасної виплати така компенсація є обов`язковою. Апеляційний суд також бере до уваги усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої компенсація втрати доходів підлягає виплаті у випадку бездіяльності роботодавця щодо належного та своєчасного нарахування індексації (зокрема, постанови від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20). За змістом цих рішень, право працівника на компенсацію виникає незалежно від того, чи була індексація фактично нарахована роботодавцем, оскільки підставою для її виплати є сам факт невиконання обов`язку щодо належного і своєчасного забезпечення працівника відповідними доходами. Верховний Суд наголосив, що відсутність попередніх нарахувань не позбавляє особу права на компенсацію, якщо суд встановлює факт бездіяльності роботодавця та зобов`язує його здійснити донарахування належних сум, адже компенсація має на меті відновлення порушеного балансу та відшкодування втрат працівника у зв`язку із затримкою виплат. З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за період з 01 січня 2016 року по 16 липня 2020 року за весь час затримки виплати індексації. Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. Судді: Кобаль М.І. Штульман І.В.